Інформація про жука-оленя

У фауні України немає більш відомого жука, ніж жук-олень (Lucanus cervus Linnaeus, 1758). Це найбільший представник ряду Твердокрилих у фауні України і його не можливо сплутати з будь-якою іншою комахою. Жук-олень, не зважаючи на невелику чисельність, трапляється у різних регіонах країни. Разом з тим, він належить до видів, ареал яких скорочується і яким в недалекому майбутньому може загрожувати зникнення. Вивчення біології та поширення цього виду є важливою і першочерговою задачею для розробки заходів його охорони.

Жук-олень трапляється в окремих місцях по всій території України. Загальний ареал цього виду доволі широкий, він охоплює Центральну, Південну і Східну Європу, а також Північну Африку. Колись жук-олень був звичайним видом по всій Європі, проте зараз спостерігається повсюдне скорочення його чисельності. Поширення цього жука пов’язане не так з географічними регіонами та кліматичними зон, як зі специфічними біотопами, які є типовим місцем його перебування. Як правило, місцями виявлення жука-оленя є широколистяні та мішані ліси з домішкою дуба. В Україні такі ліси є у передгір’ях Кримського півострова та Карпатах. Трапляється він також у дібровах та байрачних лісах Північної, Центральної та Східної України.

Жук-олень оселяється переважно в дубових пралісах. Саме у стовбурах старих дубів відбувається розвиток його личинок. Живлячись деревиною, личинка живе в дереві до семи років.

Самці та самиці відрізняються за розмірами мандибул, що дозволяє дуже легко їх розрізняти. Загальна довжина тіла самця – до 7,5 см самки – до 5 см. Голову самця прикращають великі мандибули, які сягають чверть загальної довжини тіла. Це пристосування використовується самцями під час двобоїв. Поширена думка про те, що жуки вбивають одне одного, але насправді кожен із жуків просто намагається обхопити супротивника мандибулами і перекинути його на спину.Переможений таким чином жук, перевернувшись в нормальне положення, покидає місце двобою. Втім «щелепи» часто використовуються жуками для рішучого захисту від нападників (у т.ч. і людей). Самки жуків-оленів дещо менші від самців і мають значно коротші мандибули. Проте також легко можуть дати відсіч порушникові їх спокою.

Жуки-олені добре літають, і нерідко їх можна побачити у польоті на висоті від 1 до 10 метрів. На дорослих жуків можна натрапити в природі з травня по липень. Живляться вони соком, що витікає з пошкоджених стовбурів дерев – переважно дубів, рідше – буків або берез.

Невдовзі після парування самці здебільшого гинуть. У місцях, придатних для розмноження жуків-оленів, подекуди виявляють скупчення як живих, так і мертвих особин. Згодом, відклавши яйця у дуплах дерев та пеньках, гинуть і самки. Розвиток личинок триває у більшості випадків 5–6 років. Личинка сліпа, її тіло має кремове забарвлення, майже прозоре з помаранчевими ногами та головою. За допомогою ніг личинки здатні цвірчати, що забезпечує їм комунікацію між собою. Личинки переживають декілька линянь і у травні останнього року розвитку перетворюються на лялечку.Випадки розмноження у неволі не відомі. Найвірогідніше, штучне розведення ніколи не проводилось.

Чисельність жука-оленя майже повсюдно низька і продовжує скорочуватись. Причиною зникнення цього неординарного виду комах є безвідповідальна лісогосподарська діяльність людини – зменшення площ старовікових дібров, які є природними місцями перебування жука, та обробка лісових масивів пестицидами. На жаль, для рубок в першу чергу обирають найбільші дерева, не лишаючи старих дубів з дуплами. Не останню роль у скороченні чисельності жука-оленя відіграють і несвідомі громадяни, які збирають жуків до аматорських колекцій або й просто заради цікавості.Зараз жук-олень занесений до Червоної книги України (ІІ категорія), знищення як самих комах, так і місць їхнього існування заборонено. Він фігурує у багатьох переліках видів, які охороняються на території тих чи інших об’єктів природно-заповідного фонду України. Охорона та моніторинг цих комах ведеться і у інших європейських країнах.

Заходами охорони для цього виду комах може бути лише збереження у первинному стані властивих йому біотопів, зокрема створення ентомологічних заказників на території дібров та інших лісів з домішкою дуба; збереження окремих старовікових дубів. Крім того, у збереженні такого прикметного виду, як жук-олень, важливу роль повинна відгравати і роз’яснювальна робота та екологічне виховання серед молоді.

Жук-носоріг

Відноситься жук-носоріг до сімейства пластинчатовусих. Комаха це велике і широко поширене на планеті. У Північній Америці його називають північноамериканським, в Європі – європейським звичайним. Є також японський, пальмовий і австралійський звичайний. Навколишнє середовище – широколисті ліси, а також лісостеп. В даний час представники сімейства освоїли і холодні регіони, де в достатку присутні компост, гній, тирсу.

Жуки також влаштовуються в оранжереях і теплицях. Всі ці середовища характеризуються високою температурою, а тому цілком придатні для життя. Треба відзначити, що чисельність даної популяції неухильно скорочується. Але причину дивного явища фахівці поки визначити не можуть.

Відео: Жук носоріг

Своїм зовнішнім виглядом комаха нагадує носорога в мініатюрі. Звідси і назва. Довжина коливається в межах від 30 до 40 мм. Але трапляються екземпляри, у яких дана величина становить 60 мм. Самці трохи крупніше самок. А головна відмінність полягає в розі, розташованому на голові. У самця він масивний, широкий біля основи і тоншає до вершини. Ріг загнутий назад і має тригранну форму. У самки ріг маленький, нагадує собою горбок, зміщений до середини голови і скошений назад.

Відео: Жук-носоріг проти таранула

Забарвлення жука темно-буро-червона. Нижня частина тіла світліше верхньої. Переднеспинка має поперечне піднесення, яке вінчають 3 зубці. Нижня частина тіла і кінцівки покриті рудим волоссям. Самі по собі кінцівки товсті і сильні. Надкрила опуклі довгастої форми. В цілому треба відзначити, що забарвлення тіла варіюється від темної до світлої. Розміри також мінливі. У дрібних самців і ріг розвинений слабо.

Життєвий цикл починається з кладки яєць. Самка жука-носорога заривається в компост, купу гною, трухляві пні або згнилі стовбури дерев і відкладає яйця. Після цього вона гине, а яйця розвиваються протягом місяця. Потім з них з`являються личинки. Вони залишаються в розкладається субстраті протягом усього життя. Виростають до 8-9 см в довжину. Тіло у личинки зігнуто у вигляді букви З, покрито волосками і має жовтувато-білий колір. Голова червоно-бура. Щелепи масивні, вусики довгі, кінцівки середньої довжини.

Живе личинка 3-4 роки. Вона прогризає ходи в навколишньому середовищі і при цьому може пошкодити коріння рослин. Так що жук-носоріг в стадії личинки вважається шкідником. Він може знищити посадки квітів, виноградники, інші культурні насадження.

Відео: ЖУК НОСОРОГ

По закінченню 3-4 років в весняний період личинка обертається в лялечку. Ця фаза триває від 15 до 30 днів. Колір у лялечки червонувато-бурий. Їй на зміну приходить доросла особина, головне завдання якої полягає в продовженні роду. Статевозрілі жуки в різних регіонах з`являються з березня по липень. А повністю пропадають в серпні, виконавши свою головну функцію, – кладку яєць.

Вдень це літаюче комаха не активно. Воно ховається в різних укриттях. А пошуки пари починаються в сутінки і тривають всю ніч. Літає представник сімейства з гулом і легко долає багато кілометрів. Харчування «маленького літаючого носорога» практично не вивчено. Одні фахівці вважають, що він споживає нектар і деревний сік. Інші ж фахівці дотримуються точки зору, що комаха взагалі не харчується, а живе за рахунок тих запасів, які свого часу накопичило в личинкової стадії. Так що це питання на сьогоднішній день залишається відкритим.

Потрібно відзначити незвичайну силу комахи. Воно здатне піднімати масу, яка в сотні разів перевищує його вагу. Тобто членистоногое летить, гуде і тримає в лапках важкий вантаж. Таке видовище, звичайно, вражає. Всюдисущі японці кріпили до черевця жуків-носорогів мініатюрні відеокамери, і ті прекрасно з ними літали. Якщо навчитися управляти «маленькими носорогами» дистанційно, то можна сміливо використовувати їх в розвідувальної діяльності. Але це справа далекого майбутнього.