«Крила» Ліна Костенко

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина.
А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.

У кого — з вірності у коханні.
У кого — з вічного поривання.

У кого — з щирості до роботи.
У кого — з щедрості на турботи.

У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає.
А крила має. А крила має!

• Маруся Чурай
• Страшні слова, коли вони мовчать
• Українське Альфреско
• «Акварелі дитинства» Ліна Костенко
• «Апологія лицарства» Ліна Костенко
• «Астральний зойк» Ліна Костенко
• «А вечір пролітає, наче крижень. » Ліна Костенко
• «А вранці із усіх казок. » Ліна Костенко
• «А затишок співає, мов сирена. » Ліна Костенко
• «Балада моїх ночей» Ліна Костенко
• «Біла симфонія» Ліна Костенко
• «Біль єдиної зброї» Ліна Костенко
• «Білочка восени» Ліна Костенко
• «Божевілля моє, божемилля…» Ліна Костенко
• «Бузиновий цар» Ліна Костенко
• «День світився, як свята Цецілія. » Ліна Костенко
• «Діалог у паризькому салоні» Ліна Костенко
• «Дівчаточко з обличчям Тінатін. » Ліна Костенко
• «Доля» Ліна Костенко
• «Дон Піппо Лірозі» Ліна Костенко
• «Дорогий мій, сонячний, озвися. » Ліна Костенко
• «Дощі» Ліна Костенко
• «Дощ полив…» Ліна Костенко
• «Двори стоять у хуртовині айстр…» Ліна Костенко
• «Дзвенять у відрах крижані кружальця. » Ліна Костенко
• «Екзотика» Ліна Костенко
• «Епілог» Ліна Костенко
• «Естафети» Ліна Костенко
• «Готичні смереки над банями буків. » Ліна Костенко
• «Гротеск» Ліна Костенко
• «Гуде вогонь — веселий сатана…» Ліна Костенко
• «І день, і ніч, і мить, і вічність…» Ліна Костенко
• «І як тепер тебе забути. » Ліна Костенко
• «І я не я, і ти мені не ти…» Ліна Костенко
• «Іма Сумак» Ліна Костенко
• «І не минає, не минає. » Ліна Костенко
• «Іспанка Карменсіта» Ліна Костенко
• «Ісус Христос розп’ятий був не раз» Ліна Костенко
• «І тільки злість буває геніальна. » Ліна Костенко
• «І вийшов Колумб на берег Америки вранці. » Ліна Костенко
• «І засміялась провесінь: — Пора. » Ліна Костенко
• «І знову пролог» Ліна Костенко
• «Карташинський лиман. » Ліна Костенко
• «Казочка про трьох велетнів» Ліна Костенко
• «Климена» Ліна Костенко
• «Кобзарю, знаєш, нелегка епоха. » Ліна Костенко
• «Кохання, вірність — істини одвічні…» Ліна Костенко
• «Кольорові миші» Ліна Костенко
• «Коректна ода ворогам» Ліна Костенко
• «Красива осінь вишиває клени. » Ліна Костенко
• «Крига на Одрі» Ліна Костенко
• «Ластівки тікають із Європи. » Ліна Костенко
• «Лейтмотив щастя» Ліна Костенко
• «Ліс був живий. Він не прощався. » Ліна Костенко
• «Люблю чернігівську дорогу. » Ліна Костенко
• «Люблю твій степ і подих твого степу. » Ліна Костенко
• «Любов Нансена» Ліна Костенко
• «Любов Потьомкіна» Ліна Костенко
• «Люди з Табулена» Ліна Костенко
• «Львівські голуби» Ліна Костенко
• «Лист» Ліна Костенко
• «Мадам Андро» Ліна Костенко
• «Мало всього — ще і тугу цю вовчу…» Ліна Костенко
• «Мати» Ліна Костенко
• «Майже переклад з провансальської» Ліна Костенко
• «Мені відкрилась істина печальна. » Ліна Костенко
• «Місто, премісто, прамісто моє. » Ліна Костенко
• «Місто Ур» Ліна Костенко
• «Мій милий, мандрівнику гордий…» Ліна Костенко
• «Мій перший вірш написаний в окопі. » Ліна Костенко
• «Між іншим» Ліна Костенко
• «Моя любове! Я перед тобою. » Ліна Костенко
• «Моя пам’ять плаче над снігами. » Ліна Костенко
• «На другий день Великого Потопу. » Ліна Костенко
• «Напитись голосу твого… Ліна Костенко
• «Навшпиньки повертаюся в ті дні. » Ліна Костенко
• «Найнезабутніше з облич. » Ліна Костенко
• «Недумано, негадано. » Ліна Костенко
• «Не говори печальними очима…» Ліна Костенко
• «Нехай підождуть невідкладні справи. » Ліна Костенко
• «Не треба класти руку на плече» Ліна Костенко
• «Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…» Ліна Костенко
• «Ван-Ґоґ» Ліна Костенко
• «В дні, прожиті печально і просто…» Ліна Костенко
• «Вечірнє сонце, дякую за день!» Ліна Костенко
• «Веселий дощ» Ліна Костенко
• «Відмикаю світанок скрипковим ключем. » Ліна Костенко
• «Віяло мадам Полетики» Ліна Костенко
• «Віки живуть в старому фоліанті. » Ліна Костенко
• «Вітри гули віолончеллю, писали пальми акварель. » Ліна Костенко
• «В маєтку гетьмана Івана Сулими. » Ліна Костенко
• «В пустелі сизих вечорів…» Ліна Костенко
• «Виходжу в сад, він чорний і худий. » Ліна Костенко
• «Вирлооке сонце» Ліна Костенко
• «Вже почалось, мабуть, майбутнє. » Ліна Костенко
• «За гріх щасливості в неслушний час…» Ліна Костенко
• «Затінок, сутінок, день золотий. » Ліна Костенко
• «Заворожи мені, волхве. » Ліна Костенко
• «Здається, з нами щось уже не те. » Ліна Костенко
• «Здивовані квіти» Ліна Костенко
• «Зелені очі орхідей. » Ліна Костенко
• «Життя іде і все без коректур. » Ліна Костенко
• «Зонька» Ліна Костенко
• «Звичайна собі мить» Ліна Костенко
• «Чайка на крижині» Ліна Костенко
• «Чекаю дня, коли собі скажу. » Ліна Костенко
• «Футбол в тумані, де гравець, як мім. » Ліна Костенко
• «Я дуже тяжко Вами відболіла…» Ліна Костенко
• «Яка різниця — хто куди пішов. » Ліна Костенко
• «Я хочу знати, любиш ти мене…» Ліна Костенко
• «Які щасливі очі у казок. » Ліна Костенко
• «Як холодно! Акація цвіте..» Ліна Костенко
• «Я кину все. Я вірю в кілометри…» Ліна Костенко
• «Я нахиляюсь над безоднею. » Ліна Костенко
• «Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати. » Ліна Костенко
• «Я пішла як на дно. Наді мною свинцеві води. » Ліна Костенко
• «Я вранці голос горлиці люблю…» Ліна Костенко
• «Я виросла у Київській Венеції. » Ліна Костенко
• «Хай буде легко. Дотиком пера. » Ліна Костенко
• «Храми» Ліна Костенко
• «Хуртовини» Ліна Костенко
• «Хутір вишневий» Ліна Костенко
• «Нічого такого не сталось…» Ліна Костенко
• «Обступи мене, ліс, як в легенді про князя Хетага. » Ліна Костенко
• «Очима ти сказав мені: люблю…» Ліна Костенко
• «Осінній день березами почавсь…» Ліна Костенко
• «Осінній день, осінній день, осінній!» Ліна Костенко
• «Осінній сад ще яблука глядить. » Ліна Костенко
• «Осінь жагуча» Ліна Костенко
• «Останній концерт Ойстраха у Києві» Ліна Костенко
• «Отак пройду крізь твій великий подив…» Ліна Костенко
• «Ой ні, ще рано думати про все. » Ліна Костенко
• «Ой осінь, осінь, барви чудотворні. » Ліна Костенко
• «Пастораль ХХ сторіччя» Ліна Костенко
• «Під вечір виходить на вулицю він. » Ліна Костенко
• «Пінг-понг» Ліна Костенко
• «Пісенька про космічного гостя» Ліна Костенко
• «Плем’я тода» Ліна Костенко
• «Пливли ми ввечері лиманом. » Ліна Костенко
• «Починають зорі пригасати. » Ліна Костенко
• «По-лицю-дощ» Ліна Костенко
• «По сей день Посейдон посідає свій трон. » Ліна Костенко
• «Послухаю цей дощ» Ліна Костенко
• «По цьому Дніпру пливли човни з Візантії. » Ліна Костенко
• «Повернення Шевченка» Ліна Костенко
• «Пряля» Ліна Костенко
• «Прощай, морська корово із Командорських островів. » Ліна Костенко
• «Причмелені гномики» Ліна Костенко
• «Притча про ріку» Ліна Костенко
• «Прийомний син барона був баран. » Ліна Костенко
• «Ранесенько, акації ще спали. » Ліна Костенко
• «Руан» Ліна Костенко
• «Сади стояли в білому наливі. » Ліна Костенко
• «Ще назва є, а річки вже немає» Ліна Костенко
• «Що в нас було. » Ліна Костенко
• «Скіфська баба» Ліна Костенко
• «Смертельний падеграс» Ліна Костенко
• «Сміх» Ліна Костенко
• «Сольфеджіо» Ліна Костенко
• «Сьоме небо» Ліна Костенко
• «Сонце моє, оченята карі…» Ліна Костенко
• «Сороко, не кричи! Я в лісі не стороння. » Ліна Костенко
• «Спини мене» Ліна Костенко
• «Стара церковця в Лемешах» Ліна Костенко
• «Старенька жінко, Магдо чи Луїзо. » Ліна Костенко
• «Старесенька, іде по тій дорозі. » Ліна Костенко
• «Старої казки пісня лебедина. » Ліна Костенко
• «Старий годинникар» Ліна Костенко
• «Страшний калейдоскоп. » Ліна Костенко
• «Сумна колумбіана» Ліна Костенко
• «Сунички» Ліна Костенко
• «Сувид» Ліна Костенко
• «Світлий сонет» Ліна Костенко
• «Силует фігуриста» Ліна Костенко
• «Син білявого дня і чорнявої ночі. » Ліна Костенко
• «Такий чужий і раптом — неминучий. » Ліна Костенко
• «Тінь королеви Ядвіґи» Ліна Костенко
• «Тінь Сізіфа» Ліна Костенко
• «То рік Щура, то Тигра…» Ліна Костенко
• «Той любить Фанні Брон, той любить Беатріче. » Ліна Костенко
• «Три принцеси» Ліна Костенко
• «Цариця Астинь» Ліна Костенко
• «Цариця Савська» Ліна Костенко
• «Цавет танем!» Ліна Костенко
• «Це називалось — творчі семінари. » Ліна Костенко
• «Це не чудо, це чад, мені страшно такого кохання. » Ліна Костенко
• «Цей ліс живий. У нього добрі очі. » Ліна Костенко
• «Тут обелісків ціла рота. » Ліна Костенко
• «Ти дивишся. А я вже — як на трапі…» Ліна Костенко
• «Ти пам’ятаєш, ти прийшов із пристані. » Ліна Костенко
• «Тиран, полководець, державний корсар. » Ліна Костенко
• «Ти — Шіва. Ти — індуське божество…» Ліна Костенко
• «Ти співав для мене…» Ліна Костенко
• «Ти вчора поїхав, ти ж тільки поїхав учора. » Ліна Костенко
• «Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. » Ліна Костенко
• «У присмеркові доброї дібровості…» Ліна Костенко
• «Усе було — і сум, і самота. » Ліна Костенко
• «У світі злому і холодному…» Ліна Костенко
• «Берестечко» Ліна Костенко
• «Дума про братів Неазовських» Ліна Костенко
• «Сніг у Флоренції» Ліна Костенко
• Всі твори автора

Ліна Костенко – Крила: Вірш

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.

У кого — з вірності у коханні.
У кого — з вічного поривання.

У кого — з щирості до роботи.
У кого — з щедрості на турботи.

У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

Аналіз вірша “Крила” Ліни Костенко

Зразок філософської лірики від Ліни Костенко. Вірш входить до збірки «Мандри серця», написала твір поетеса після відвідування Польщі, коли перед нею стояв вибір ‒ жити на чужині з коханим чоловіком чи повернутися на Батьківщину, за якою Ліна Костенко дуже сумувала. Саме це, очевидно, й надихнуло на використання образу крил у вірші.

У творі є кілька ідей, основою з яких є уславлення духовних поривів людини. Проте водночас присутні ідеї пошуку себе, необмежених можливостей, якщо присутні бажання самореалізації.

Вірш побудований на антитезах, зокрема небо протиставляється землі, людина ‒ птаху, поле (символ побутових клопотів і матеріальних статків) протиставляється воля, а пара ‒ хмарам, тобто можливості зростання й саморозвитку.

Логічна конструкція вірша має фактично два блоки. Перший демонструє значення крил практичне (реальний політ) і водночас символічне (прагнення до вершин). Для птаха відведене практичне значення крил, для людей ‒ символічне.

У другому блоку яскраво демонструється, що у кожної людини є свої крила. І в даному випадку вони не просто уособлюють можливість польоту, вони є й символом турботи про інших, адже є час для піднесення до вершин, але є й час піклування про ближніх. І той/та, хто проявляє турботу, просто по-іншому використовує свої крила.

Наростання розкриття ідеї підкреслює низка повторів, наприклад, слів «немає» і «буде».

Фраза, яка вказує на головну ідею твору, повторюється 4 рази у двох місцях ‒ «А крила має!».

Усі перераховані поетесою чесноти, що можуть бути крилами для людини, є виявом внутрішньої сили, якою людина оволоділа і яку може спрямовувати твердою рукою. На цю силу й твердість вказує алітерація і систематичне повторення літери «р» у словах «щедрість», «твердість», «турбота», «вірність», «крила», «правда», «довірʼя», «робота».

Смислові акценти у вірші розставлені не завдяки великій кількості епітетів (їх всього три на весь вірш) чи порівнянь, а завдяки рваному ритму вірша, адже багато рядків складаються з двох речень чи розділяються пунктуаційними знаками, що передбачають тривалу паузу.

Цікаво, що авторка в описі чеснот, які можуть стати крилами, показала якості, що мають особливе значення у різні вікові періоди ‒ від вірності у коханні, що є важливим у юності, до щедрості на турботи, притаманної людям старшого віку. Та в підсумку всі пошуки крил зводяться до духовності ‒ поезії, пісні, надій.