Форми земної поверхні та рельєф України
• показує на карті низовини: Придніпровську, Причорноморську, Закарпатську, Поліську; височини: Придніпровську, Подільську, Донецьку, Приазовську, Хотинську (г. Берда); гори: Українські Карпати (г. Говерла), Кримські (г. Роман-Кош);
• формулює визначення понять «рельєф», «форма рельєфу»;
• порівнює особливості природних умов території у різні геологічні ери;
• оцінює вплив людини на рельєф.
Форми земної поверхні. Неоднакові абсолютні висоти земної поверхні зумовлюють наявність на нашій планеті різних форм рельєфу.
Основні форми рельєфу України
Форми рельєфу — нерівності земної поверхні, сукупність яких утворює рельєф. За розмірами розрізняють форми рельєфу: планетарні (найбільші), основні (великі) та дрібні.
Планетарними формами рельєфу Землі є материки та западини океанів. Вони сформувалися під впливом внутрішніх процесів.
У їх межах виділяють основні форми рельєфу. На суходолі це рівнини і гори. Основні форми рельєфу виникли переважно завдяки дії внутрішніх процесів, іноді й за участю зовнішніх. Основні форми рельєфу нашої планети показані на фізичній карті.
Дрібні форми рельєфу формують зовнішні процеси. До них належать зокрема яри, балки, зсуви, бархани, дюни тощо.
Рельєф земної поверхні вивчає наука геоморфологія (від грецьких гео — земля та морфо — форма). Складовою цієї науки є орографія (від грецьк. орос — гора та графів — пишу), яка вивчає розташування форм рельєфу, їх розміри та висоту. На підставі даних орографії складають фізичні карти.
Загальний план будови поверхні України. Сучасний рельєф України неодноразово змінювався та сформувався під впливом взаємодії внутрішніх і зовнішніх процесів протягом кількох мільярдів років. Рельєф — важлива природна умова, яка впливає на освоєння території людиною. Рівнинна поверхня сприяє сільськогосподарському освоєнню земель, будівництву, прокладанню доріг. Гори ж спричиняють певні перепони для розвитку господарства.
95 % поверхні нашої країни становлять рівнини. Україна більшою своєю частиною розташована на південному заході Східноєвропейської рівнини. Середня висота рівнинної частини нашої держави становить 175 м над рівнем моря, найвища її точка — гора Берда (515 м) — північніше м. Чернівці. Мінімальні позначки висоти зафіксовані на морських узбережжях: 10-15 м. Східноєвропейська — горбиста рівнина. На її поверхні виділяються великі за площею низовини та височини.
Низовини. 70 % площі України припадає на низовини. Найбільші з них знаходяться на півдні, сході та півночі нашої держави.
На півдні простягається Причорноморська низовина. Її пересічні висоти становлять 120-150 м. Вона має загальний ухил у бік Чорного моря. Тут знаходиться найнижча точка поверхні України — Куяльницький лиман, дуже солона мілководна водойма, що лежить на 5 м нижче рівня Світового океану. Поступово Причорноморська низовина переходить у невисоку Північнокримську рівнину, яка ледь досягає 40 м над рівнем моря. Її поверхня нахилена у бік затоки Сиваш Азовського моря.
Лівий берег Дніпра займає велика Придніпровська низовина. Середні висоти тут коливаються від 50 до 170 м. Поверхня має ухил у бік русла Дніпра. Низовина має пологу хвилясту поверхню. Вона зазнала значного впливу роботи давнього льодовика та річок. Частиною Придніпровської низовини є Полтавська рівнина, поверхня якої порита старими балками.
У північній частині України простягається заболочена Поліська низовина. Її середні висоти становлять 150-200 м. Поверхня має слабкий ухил із заходу на схід у бік долини Дніпра. Поверхня переважно пласка, сформована наносами талих вод льодовика й ерозійно-акумулятивною діяльністю річки Прип’ять та її приток. В окремих місцях рівнинність поверхні порушують підвищення. Вони являють собою виступи твердих кристалічних гірських порід щита. Найбільший з них — Словечансько-Овруцький кряж, що сягає висоти 315 м.
На крайньому заході України лежить невелика за площею Закарпатська низовина, яка є частиною Середньодунайської рівнини. Поверхня її пласка, з незначним ухилом у бік річки Тиси. Пересічні висоти становлять 100-120 м. Окремі підвищення зустрічаються в районі міста Берегова. Тут пагорби досягають висоти 369 м. Вони за своєю природою є згаслими вулканами.
Височини. Центральні, західні та східні частини України займають височини, які становлять 25 % площі нашої країни. Височини є вододілами між найбільшими річковими басейнами України.
Найбільшою за площею є Придніпровська височина. Вона розташована у центральній частині України на правому березі Дніпра, високими урвистими уступами обриваючись до нього. Середні позначки висот сильно коливаються. Найвищі частини на півночі — 220-240 м, а на північному заході позначки досягають максимального значення — 322 м. На півдні висоти зменшуються до 150-170 м. Поверхня височини має ухил на південний схід. Вона порізана річковими долинами, погорбована. Високі пагорби на дніпровських кручах Черкащини образно називають Канівськими горами, на одній із яких поховано Тараса Шевченка.
Продовженням Придніпровської височини у Приазов’ї є невелика за площею Приазовська височина з пересічними висотами 150-300 м. Тут часто з-під землі підіймаються гранітні скелі, які в народі називають горами, або могилами. Вони становлять найвищі точки височини, з поміж яких вирізняється висотою г. Бельмак-Могила (324 м). Ущелини та урвища, печери та гроти, стрімкі підйоми та спуски, — все це притаманне рельєфу Приазовської височини.
Продовженням Придніпровської височини на захід є Подільська височина. Пересічні висоти Подільської височини коливаються від 150 м на півдні до 320 м на півночі. Поверхня сильно розчленована долинами річок і балками. На височині виокремлюють навіть цілі пасма горбів: Кременецькі гори, Вороняки, Розточчя, Опілля, Товтри. Найвищою частиною Поділля є Гологори з максимальною позначкою г. Камула (471 м) — східніше Львова. Все це створює ілюзію присутності у справжній гірській країні. За це називають Подільську височину Українською Швейцарією. Подекуди серед гірських порід на Поділлі трапляються рештки давніх коралів. У гіпсових породах є численні печери.
На північному заході України знаходиться Волинська височина. Середні висоти тут становлять 220-250 м, а у найвищій частині — Мізоцький кряж — сягають 342 м.
Південніше, у міжріччі Дністра та Прута, лежить невелика за площею, але найвища у рівнинній частині України Хотинська височина. Її поверхня підіймається до висоти 350-400 м, а гора Берда — до 515 м.
Дещо західніше розкинулася Передкарпатська височина, яка здіймається убік гір на висоту 650-800 м.
На сході України виділяється Донецька височина, яка має пересічні висоти 175-300 м. Її основною частиною якої є Донецький кряж. Кряжем називають лінійно витягнуту горбисту височину без різких абрисів гребеню та вершин. Найвища точка Донецького кряжу — г. Могила-Мечетна (367 м).
На крайній північний схід України своїми відрогами заходить Середньоруська височина, сильно розчленована ярами та балками. В межах України її середні висоти становлять 190-200 м, найбільша — 234 м.
Гори. На заході та крайньому півдні України знаходяться молоді гірські системи Українських Карпат і Кримських гір. На них припадає лише 5 % площі нашої держави.
Українські Карпати є частиною великої Карпатської гірської країни. Це середньовисотні гори з округлими вершинами та полого-хвилястими схилами. Вони складаються з кількох різних за висотою хребтів. Пересічні висоти коливаються від 600 до 1700 м. Однак 20 вершин в Українських Карпатах мають висоту понад 1700 м, а шість долають позначку 2000 м. Серед них і найвища точка України — г. Говерла (2061 м). У Карпатах час від часу трапляються землетруси силою до 6-7 балів, що свідчить про те, що процеси горотворення тут не завершилися. Є в Українських Карпатах згаслі вулкани, які утворюють суцільний Вулканічний хребет.
Кримські гори — унікальний куточок природи. Хоча ці гори молоді, їх пересічні висоти становлять лише 440 м. Тобто це низькі гори. Вони складаються з трьох паралельних пасом, висота яких зростає з півночі на південь. Найвище Головне пасмо має плоскі вершини, вкриті гірськими луками. їх називають яйлами. Найвища точка Кримських гір — г. Роман-Кош (1545 м). Про активні процеси горотворення у Кримських горах свідчать періодичні землетруси силою до 8 балів, осередки яких зароджуються на дні Чорного моря. Південний Берег Криму — вузька смуга рівнини, шириною від 2 до 8 км. На сході над нею здіймається згаслий вулканічний масив Карадаг (577 м), а на заході — гора Аюдаг, або Ведмідь-гора (577 м).
§ 17. Сучасний рельєф України
ГОРИ. Лише 5 % площі України зайняті горами, що розташовані на крайньому півдні та заході. На заході нашої країни розташовані середньовисокі гори — Карпати, а на півдні та південному сході Кримського півострова — низькі Кримські гори.
Українські Карпати простягаються смугою завдовжки 280 км і завширшки 100 км, складаються з кількох паралельних гірських хребтів. Зовнішню смугу утворюють Бескиди, Горгани та Покутсько-Буковинські Карпати з вершинами куполоподібної форми. Центральна смуга Карпат представлена Верховинським та Вододільним хребтами заввишки близько 1200 м. Далі від них на південний схід простягаються Полонинсько-Чорногірські гори з найвищими вершинами рельєфу нашої країни. Так, найвищою точкою території України є г. Говерла — 2061 м (мал. 61). Крайню південно-західну частину Українських Карпат займають Вулканічні Карпати, а південну — Рахівський масив і Чевчинські гори з глибокими долинами та гострими, високими вершинами.
Мал. 61. Гора Говерла — найвища точка території України
• Визначте за мал. 61 основні особливості природи Карпат як гірської частини території України.
Карпати є типовими середньовисокими горами. Підтвердженням цього є сім вершин заввишки більш як 2000 м, а три наближаються до цього показника (див. додаток 1).
ГЕОгалактика
Говерла стала відомим об’єктом туризму в 1880 р., коли розпочалися перші сходження на неї. У 1996 р., на п’яту річницю незалежності України, на Говерлі встановили спеціальний монумент, де міститься земля з усіх областей нашої держави. Сьогодні найвища вершина України потерпає від масового туризму. На думку екологів, екосистема гори може витримувати сходження не більш як 200 осіб на день, інакше під загрозою опиниться рослинність її альпійських луків. Існує чотири основні маршрути підкорення вершини. Дізнайтеся за допомогою різних джерел інформації, які саме.
Кримські гори смугою завширшки 60 км простяглися вздовж на 180 км у південній частині Кримського півострова. Висота цих гір та розміри пасм зменшуються в напрямку з південного сходу на північний захід. Кримські гори є низькими: їхня пересічна висота становить 440 м. Найвищою частиною є Головне пасмо з висотами 1200-1500 м та безлісими вершинами — яйлами. У межах цього пасма розташована найвища вершина гір і півострова — г. Роман-Кош (1545 м). У Кримських гір виділяють також Внутрішнє та Зовнішнє пасма.
РІВНИНИ. Територія України здебільшого представлена рівнинними формами поверхні, що розміщені на південному заході Східноєвропейської рівнини. Правобережна частина більш підвищена, тут розташовані значні за розмірами Волинська, Подільська та Придніпровська височини. Лівобережна частина — майже суцільна низовина, лише незначні її простори зайняті більш високими формами рельєфу: Донецький кряж, Приазовська височина та відроги Середньоруської височини. Південь України займає велика Причорноморська низовина. Плоскогір’їв на території України немає.
Чи знаєте ви, що.
Близько 70 % території України займають низовини, 25 % — височини, 5 % — гори.
Географія на щодень
За формою поверхні низовини можуть бути рівні та слабо хвилясті. А височини — горбисті, хвилясті та плескаті. За способом утворення височини можуть бути денудаційні, пластово-денудаційні, структурно-денудаційні, цокольні.
Низовини переважають у північній, північно-східній та південній частинах України. На півночі розташована південна частина Поліської низовини. Її середні висоти становлять 150-200 м. Проте загальний рівнинний характер цієї низовини часто порушується горбоподібними утвореннями та валами. Придніпровська низовина фактично є продовженням рівнинних просторів Поліської низовини на лівому березі Дніпра. Її пересічні висоти 50-170 м, а найвища точка становить 236 м над рівнем моря. Причорноморська низовина має перепади висот у межах 120-150 м та закінчується стрімкими урвищами в бік моря. У південно-східній частині Закарпаття лежить Закарпатська низовина (мал. 62). Вона є частиною Середньодунайської рівнини. Висоти низовини коливаються в межах 120-150 м. Вона є слабо нахилена в бік річки Тиси.
Мал. 62. Закарпатська низовина
Височини, у тому числі кряжі, займають в Україні значні площі. На території нашої країни розташовані Волинська, Подільська (мал. 63), Хотинська, Придніпровська, Приазовська, Передкарпатська височини та Донецький кряж. Відмітки висот височин, як правило, перевищують 200 м над рівнем моря. Найвищою височиною в Україні є Хотинська, саме тут розміщена найвища точка рівнинної частини України (знайдіть її на карті). Придніпровська височина розташована на правому березі Дніпра. Вона певною мірою є проявом у рельєфі окремих структур Українського щита. Середні висоти височини коливаються від 150 до 170 м. Її найвища точка розташована в районі Канівських гір і має висоту 323 м.
Мал. 63. Гора Камула — найвища вершина Подільської височини
ТИПИ РЕЛЬЄФУ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ. Як ви вже знаєте, у формуванні сучасного рельєфу найбільшу роль відіграють екзогенні сили. Під їхнім впливом утворюються різні типи генетичного рельєфу: ерозійно-акумулятивний, денудаційний, давньольодовиковий, карстовий, гравітаційний, еоловий, суфозійний, береговий, вулканогенний, техногенний. Розглянемо причини їх утворення та якими формами вони представлені у природі.
Ерозійно-акумулятивний тип рельєфу, або флювіальний (від лат. «флювіус» — течія, річка), формується під дією постійних або тимчасових поверхневих водних потоків. Потоки води змивають верхній шар ґрунту та відкладають накопичений бруд і попередньо зруйновані гірські породи. Процес руйнування земної поверхні текучою водою називають ерозією. Тимчасові потоки води, які виникають після сильного дощу й танення снігу, розмивають ґрунт, руйнують земну поверхню й утворюють яри, які згодом перетворюються в балки. Відомо, що швидкість зростання ярів є великою. В Україні є чимало територій, порізаних ярами.
Коли потоки води є постійними протягом тривалого часу (нерідко впродовж мільйонів років), наприклад рух річки, тоді подрібнені уламки гірських порід переносяться (транспортуються) на далеку відстань і відкладаються. Цей процес називають акумуляцією. У результаті ерозії та акумуляції утворюються річкові долини з ерозійними, акумулятивними та ерозійно-акумулятивними терасами, нагромаджуються дельти, як, наприклад, у гирла Дніпра та Дунаю.
Денудаційний тип рельєфу утворюється у процесі підняття земної кори та руйнування її часом. Результат такої роботи представлений у природі горбами — останцями, уступами, валами.
• Пригадайте, що таке яри та балки, останці, уступи та вали, еолові форми, дюни, каньйони, миси та затоки, кар’єри, дамби, терикони.
Давньольодовиковий тип рельєфу, або гляціальний, утворений руйнуванням земної поверхні льодовиком. Насуваючись, льодовики утворювали великі ніші в схилах гір, «виорювали» долини, надаючи їм коритоподібної форми. Найтиповіше виражені кари (ніші, борозни), цирки або амфітеатри (глибокі котловини, зайняті кригою) збереглися на Чорногорі та Свидовці (Українські Карпати). Місцева їх назва — котли. Відступаючи, льодовики залишали велику кількість грубоуламкового матеріалу. Нагромадження кам’яних брил, щебеню, піску в зоні танення криги називають мореною. Моренні рівнини поширені на Поліській низовині.
Карстовий тип рельєфу формується у процесі розчинення водою легкорозчинних порід: вапняку, крейди, солі. Якщо руйнування неглибоке, то процес має назву верхній карст, прикладом якого є долини, провали. Якщо розчиняються породи глибоко, то це — підземний карст, представлений підземними порожнинами, печерами. Такий тип рельєфу поширений у районах залягання вапнякових, гіпсових порід та кам’яної солі в Тернопільській області, на Кримському півострові.
Мал. 64. Канівські гори — природна, історико-культурна та краєзнавча пам’ятка України
Чи знаєте ви, що.
Найбільші яри, завглибшки сотні метрів, розташовані в районі м. Канева Черкаської області. Їх ще умовно називають Канівськими горами. Вони простяглися випуклою дугою завширшки 35-70 км понад Дніпром від Ржищева до гирла річки Рось. Найвищі точки розташовані неподалік с. Григорівка (242 м над р. м.) та за кілька кілометрів на південь від Канева (244 м). У межах Канева більшість гір мають власні назви: Дніпрова, Московка, Лиса, Пилипенкова, Княжа (221,2 м) та ін. На території Канівських гір — на Чернечій горі розташовані музей та могила Тараса Шевченка.
Канівські гори (мал. 64) називають «геологічним музеєм у природі». Перші юрські та крейдові відклади цього району вивчав у 1851 р. К. Феорілантов. У геологічному минулому, коли на територію України рушив льодовик, він зустрів на своєму шляху Канівське підняття, яке завадило його пересуванню. Лід своїм тиском зривав, руйнував осадові пасма, переносив їх на інше місце. Під тиском криги підняття зминалося у складки, які насувалися одна на одну. Так унаслідок тиску льодовика було порушено природні умови залягання гірських порід. Згодом потоки води розмили це підняття, утворивши Канівські гори.
Гравітаційний тип рельєфу, або зсувний, утворюється від зміщення гірських порід на схилах під дією сили тяжіння. Прикладами у природі є зсуви земної поверхні, обвалово-осипні шлейфи на схилах гір. На території України — це Південний берег Криму, правий берег Дніпра, Українські Карпати. Обвали утворюються на скелястих вершинах і крутих відкритих схилах у результаті тектонічних причин і значного зволоження схилів. Зсувні процеси пов’язані з порушенням умов залягання порід. Незважаючи на порівняно невеликі розміри валів, це небезпечні процеси для транспортних шляхів, населених пунктів, розташованих у місцях, де можливі обвали.
Еоловий тип рельєфу сформувався у процесі видування породи вітром, тобто руйнування поверхні вітром, або вітрової ерозії. Цей рельєф поширений у південних районах України, де випадає мала кількість опадів. Найбільші вітрові утворення — поодинокі піскові дюни, що трапляються на піщаних берегах морів, річок.
Суфозійний тип рельєфу утворюється у процесі просідання земної поверхні та ущільнення лесових порід на плоских вододілах. Результатом діяльності є степові «блюдця», на які можна натрапити майже на всій рівнинній території України, де поширені леси й лесовидні породи, за винятком Полісся, де залягають піски. Степові «блюдця» мають діаметр від 5 до 50 м, глибину — від 1 до 3 м. Невеликі «блюдця» заповнюються водою лише в період танення снігу або зливових дощів.
Береговий тип рельєфу спостерігається на березі водойм. До цього типу рельєфу належать Олешківські піски, утворені в результаті нагромадження осадового матеріалу водами Дніпра. Це один з найбільших піщаних масивів Європи!
Узбережжя — це місце зустрічі трьох стихій: води, суходолу та повітря. Тому природні процеси тут досить активні. Хвилі — найсильніший інструмент впливу моря або річки на берег. Під дією вітрових хвиль відбувається накопичення й перенесення дрібних частинок гірських порід. Руйнування берега та мілководдя хвилями називається абразією. Різна міцність гірських порід призводить до того, що узбережжя під дією хвиль відступають нерівномірно. Утворюються виступи (миси) або заглиблення суходолу (затоки). Найпоширеніша абразія — уздовж узбережжя Кримських гір. Унаслідок акумулятивних процесів на Азово-Чорноморському узбережжі утворюються пляжі, коси. Наприклад, Бердянська коса, Арабатська Стрілка (знайдіть їх на карті) тощо.
Вулканогенний тип рельєфу пов’язаний із давнім вулканізмом. На території України представлений грязьовими вулканами заввишки 50 м у Керчі, на Кримському півострові та зруйнованими вулканами — г. Карадаг, Аюдаг, вулканічні пасма Південного берега Криму, вулканічні хребти Українських Карпат.
Техногенний тип рельєфу є результатом діяльності людини. Вона у процесі своєї господарської діяльності змінює рельєф, створює нові типи. Прикладами є кар’єри, дамби, кургани, терикони, тераси.
Чи знаєте ви, що.
Найглибший каньйон в Україні — це Великий каньйон Криму, гігантська розколина у вапняковій долині річки Аузун-Узень на північних схилах Ай-Петринської яйли. Його розміри вражають, попри те, що він менший, ніж у річки Колорадо. Довжина Великого каньйону Криму — понад 3 км, глибина сягає 320 м. Оскільки його ширина незначна (місцями не перевищує 3 м), він може наповнюватися дощовими потоками.
РЕЛЬЄФ І ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ. Рельєф земної поверхні визначає особливості території, на які обов’язково треба зважати в господарській діяльності. Від рельєфу залежить розміщення й конфігурація сільськогосподарських угідь, використання певного виду транспорту, характер меліоративних робіт, місця прокладання доріг, будівництво населених пунктів.
Наприклад, нахил поверхні впливає на умови стоку води, зволоження, інтенсивність змивання ґрунтів та утворення ярів, які зменшують площу орних земель, розрізують дороги. Від крутизни схилу місцевості залежить кут падіння сонячних променів на поверхню Землі. Південний схил — найтепліший, західний і східний мають проміжне значення. Тому тривалість безморозного періоду на випуклих формах рельєфу є більшою, ніж у видолинках.
ЩОДЕННИК ДОСЛІДНИКА
1. Ендогенні сили створюють основні форми рельєфу, який в Україні представлений на 95 % рівнинами.
2. Різноманітність генетичних типів рельєфу території нашої держави пояснюється геологічними процесами.
3. У формуванні сучасного рельєфу значний вплив має господарська діяльність людини.
ЗНАЮ, РОЗУМІЮ, ВМІЮ ПОЯСНИТИ
1. Схарактеризуйте основні форми рельєфу на рівнинній частині України.
2. Зазначте особливості розташування гірських пасм у Криму та Карпатах.
3. У якій частині України поширені карстові процеси?
4. Поясніть, чому текучі водні потоки утворюють різі типи рельєфу.
5. У чому виявляється вплив людини на формування сучасного рельєфу?
6. Для яких областей характерний ерозійний тип рельєфу: гірських чи рівнинних?
7. Доведіть, що рельєф рівнин продовжує змінюватися й у наш час.
8. Користуючись фізичною картою України, уміщеною у вашому підручнику (див. форзац 2) або атласі, схарактеризуйте височини, представлені на території нашої держави, укажіть їхню назву, місце розташування, найвищу відмітку висоти над рівнем моря.