Який пульс при ішемічній хворобі серця

Сьогодні серцево-судинні захворювання є головною причиною смертності сучасного людства: кількість щорічних смертей від хвороб серцево-судинної системи перевищує цей показник від інших патологій. Згідно з оцінками, показник смерті від цієї недуги становить близько 30% від загальної смертності у світі. У цій статті ми докладно обговоримо одне з найнебезпечніших захворювань серця та його судин.

Ішемічна хвороба серця (скорочено ІХС) — це порушення кровотоку міокарда через пошкодження та звуження коронарних артерій. Така зміна роботи серцевих судин викликає порушення рівноваги між потребами серцевого м’яза та коронарним кровообігом. В результаті міокард відчуває нестачу кисню, що негативно впливає на його повноцінне функціонування.

Найчастіше ішемічна хвороба серця діагностується у чоловіків віком від 40 до 45 років і може проявлятися у вигляді стенокардії з періодичними серцевими нападами чи такого гострого стану, як інфаркт міокарда, що супроводжується некрозом серцевого м’яза. Це дуже поширене захворювання, яке часто призводить пацієнтів до інвалідності. Приблизно 40% смертей, пов’язаних із серцевими захворюваннями, обумовлені виключно ішемічною патологією серця.

Етіологія

Основним чинником появи та розвитку ІХС виступає атеросклероз коронарних судин. Формування цієї хвороби відбувається поступово, проте момент прогресу може настати досить швидко. При цьому атеросклероз може торкатися однієї чи кількох серцевих артерій відразу.

Результатом накопичення холестерину стає неможливість ефективного здійснення кровопостачання коронарними артеріями, що призводить до ішемії міокарда. При звуженні просвіту артерії на 90-95% відбуваються критичні порушення в коронарному кровотоку, а пацієнт відчуває дискомфорт навіть за повного спокою. Дані патологічні зміни в кровопостачанні — родючий ґрунт для розвитку інфаркту міокарда.

За ступенем тяжкості хвороба поділяється на такі класи:

• ІХС 1 ступеня — стенокардія проявляється тільки при інтенсивних спортивних тренуваннях, швидкій або тривалій ходьбі, підйомі сходами та інших фізичних навантаженнях;
• ІХС 2 ступені — прояв стенокардії у випадку звичайної фізичної активності, якщо вона виконується швидко, після їди, на холоді, на вітрі, при емоційному стресі чи протягом перших кількох годин після пробудження. Відчуття дискомфорту за грудиною також може проявлятися при ходьбі в гору, підйомі більш ніж на один поверх звичайними сходами в нормальному темпі та умовах;
• ІХС 3 ступені — стенокардія виникає при ходьбі на невеликі дистанції чи підйомі на один поверх сходів у звичайному темпі та умовах;
• ІХС 4 ступені — виникнення стенокардії відбувається у спокійному стані без фізичної активності.

Симптоми

Специфіка симптоматики ІХС залежить від форми захворювання. Найбільш поширеними станами даної патології виступають інфаркт міокарда та стенокардія.

Стенокардія

Клінічний синдром проявляється періодично та може мати різні форми:

1. Стенокардія напруги — біль, що зазвичай здавлює, пекучий або відчувається як тяжкість і дискомфорт, може відчуватися в лівій лопатці чи руці, але також може бути атиповим, середня тривалість нападу становить до 10 хвилин, але іноді цей показник може зрости до 30 (але не більше).
2. Нестабільна стенокардія — виникнення болю відбувається раптово (навіть у спокої) та супроводжується відчуттям дискомфорту в ділянці серця, нудотою, пітливістю, задишкою (не завжди).
3. Спонтанна стенокардія (стенокардія Принцметала) — больові напади відбуваються незалежно від навантаження (часто вночі чи рано вранці) та мають циклічний характер, в іншому ж симптоматика повністю схожа зі стенокардією напруги.

Інфаркт міокарда

Головною ознакою інфаркту міокарда, що є гострим проявом ішемічної хвороби серця, є сильний біль за грудиною тривалістю від 15 хвилин до 1 години, яку не можна усунути за допомогою нітрогліцерину. Найчастіше причиною її виникнення є фізичне навантаження чи гіпертонічний криз. Крім того, багато пацієнтів спостерігають у себе такі характерні прояви: холодний, липкий піт, задишка, сухий кашель і відчуття страху перед смертю, що нібито наближається.

У поодиноких випадках перебіг нападу відбувається нетипово та біль не супроводжує його чи локалізується в іншому місці (не за грудиною).

Особливості

Що стосується особливостей перебігу ішемічної хвороби серця, то найбільш характерними вони є у вагітних і дітей.

Вагітні жінки з ознаками ІХС стикаються з підвищеним ризиком ускладнень. Саме ця патологія стає причиною летального результату у половини молодих матерів із серцевими захворюваннями. ІХС негативно позначається на перебігу вагітності, пологах і післяпологовому періоді. Імовірність інфаркту міокарда зростає багаторазово.

У період вагітності симптоми ІХС практично не відрізняються, а асимптоматична форма трапляється вкрай рідко. Терапія призначається з урахуванням періоду гестації та контролюється за допомогою лабораторних досліджень.

Ішемія міокарда під час вагітності впливає й на майбутнє малюка. У таких випадках ймовірність передчасних пологів значно збільшується, у новонароджених часто спостерігається низька маса тіла та знижені показники за шкалою Апгар.

У випадку ІХС частіше практикуються природні пологи, оскільки кесарів розтин підвищує ризик тромбозу, крововтрати та інфекцій.

Що стосується дітей, то ішемічна хвороба у дитячому віці зустрічається рідко та зазвичай викликається аномальним розвитком коронарних артерій. Іноді атеросклероз коронарних артерій чи інші патології може бути причиною ішемії. Перебіг ІХС у дітей супроводжується аналогічними симптомами. У деяких випадках ця патологія може розвиватися навіть у новонароджених.

Ускладнення

Ішемія міокарда може викликати такі наслідки, як:

• нестабільна стенокардія;
• аневризм міокарда;
• інфаркт міокарда;
• серцева недостатність;
• раптова смерть.

Тільки своєчасне та правильне лікування може запобігти розвитку та посиленню наслідків ІХС.

Перша допомога

Стратегія надання першої допомоги у випадку стенокардичного нападу та інфаркту міокарда дещо відрізняється.

Допомога при стенокардії

При виникненні серцевого болю, тривалістю до 1-15 (іноді 30) хвилин, варто:

• припинити вплив провокативного фактора — фізичної активності;
• посадити хворого чи укласти його напівсидячи;
• забезпечити доступ свіжого повітря;
• у разі потреби дати прийняти заспокійливий засіб;
• під язик дати одну таблетку нітрогліцерину (чи використовувати препарат у формі спрею) — за відсутності належного ефекту повторити прийом через 2-3 хвилини, проте обмежити вживання препарату максимум 3-ма таблетками.

Якщо виникнення нападу відбулося вперше чи перша допомога не принесла бажаного результату, негайно викличте бригаду екстреної медичної допомоги.

Допомога при інфаркті міокарда

Якщо напад почався та у вас виникли підозри на інфаркт, викличте “швидку”, повідомивши оператора про характер симптомів, та надайте хворому наступну першу допомогу:

• заспокойте людину;
• покладіть в кімнаті, що добре провітрюється, підклавши під голову подушку;
• у разі потреби дайте прийняти заспокійливий засіб;
• для зняття болю можна використовувати знеболювальні препарати — баралгін, анальгін або пенталгін;
• по можливості дайте прийняти таблетку бета-адреноблокатора;
• у випадку зупинки серця та дихання негайно почніть проводити штучне дихання та непрямий масаж серця — якщо функції серця та дихання не відновлюються, продовжуйте виконувати дані маніпуляції до приїзду бригади швидкої допомоги.

Після прибуття медпрацівників обов’язково повідомте лікарів про всі проведені техніки.

Діагностика

Для виявлення ІХС необхідно ретельне вивчення анамнезу пацієнта та його симптомів, визначення артеріального тиску, вимірювання пульсу, огляд на наявність набряків, а також прослуховування серця та визначення його меж за допомогою перкусії (вистукування).

При підозрі на ішемічну хворобу серця фахівець може призначити пацієнтам проходження наступних процедур:

• ехокардіографія (Ехо-КГ);
• добовий моніторинг серця за Холтером (Холтер-ЕКГ);
• комп’ютерна томографія коронарних артерій (КТ-коронарографія);
• коронарографія;
• доплерографія;
• рентгеноскопія;
• фонокардіографія;
• сцинтиграфія міокарда;
• аналіз крові на вміст ліпідів;
• загальний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові (тропонін, міоглобін тощо);
• стандартна електрокардіографія (ЕКГ) із функціональними тестами;
• внутрішньостравохідна ЕКГ;
• катетеризація серця та великих кровоносних судин.

Кількість діагностичних досліджень визначається клінічною картиною та підбирається індивідуально для кожного пацієнта.

Лікування

Після всебічної діагностики питаннями лікування ІХС займається лікар-кардіолог. Фахівець може підібрати як комплексну консервативну терапію, так і побачити необхідність оперативного хірургічного втручання. У разі потреби пацієнта негайно госпіталізують до найближчої лікарні.

Немедикаментозне

Всі пацієнти з ІХС без винятку повинні повністю відмовитися від шкідливих звичок, дотримуватися здорового харчування та підтримувати достатній рівень фізичної активності. Пацієнти повинні регулярно контролювати рівень артеріального тиску (АТ) та пульсу, а також відвідувати лікаря. У деяких випадках допустимі заняття спортом, проте спочатку лікареві необхідно заздалегідь визначити рівень фізичного навантаження для пацієнта.

У період загострення призначається лікувальна дієта, що відповідає формі ІХС. Складання щоденного раціону відбувається з врахуванням таких принципів:

• зниження споживання продуктів із тваринними жирами;
• уникнення смаженої та копченої їжі;
• скорочення споживання висококалорійних страв;
• підвищення вмісту рослинної клітковини в їжі;
• обмеження чи виключення солі;
• включення рослинних олій до раціону.

Всім пацієнтам з ІХС необхідно контролювати свою вагу.

Медикаментозне

Прийом лікарських препаратів при ІХС необхідний для зниження ризику стенокардії та інфаркту міокарда.

Схема медикаментозного підходу до лікування може включати такі препарати:

• антагоністи кальцію;
• антиагреганти;
• антиаритмічні препарати;
• бета-адреноблокатори;
• діуретики;
• інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ);
• органічні нітрати (для полегшення болю під час нападу);
• прямі антикоагулянти;
• статини.

Стратегія терапії за допомогою ліків підбирається для кожного пацієнта індивідуально.

Операція

У випадку неефективності всіх перерахованих вище методів лікування чи великому ураженні серцевих артерій або міокарда лікуванням ІХС займаються кардіохірурги.

Поліпшення прохідності коронарних артерій та зменшення зони відбувається шляхом наступних операцій:

• ангіопластика коронарної судини з наступним стентуванням;
• аортокоронарне шунтування;
• трансміокардіальна лазерна реваскуляризація міокарда.

Найчастіше оперативне хірургічне втручання значно покращує стан пацієнта та знижує ризик розвитку ускладнень, інвалідності та летального результату.

Профілактика

Для профілактики ішемічної хвороби серця рекомендується:

• повністю відмовитися від згубних звичок;
• регулярно займатися фізичними вправами;
• збалансовано харчуватися;
• скорочувати споживання солі;
• уникати стресових ситуацій;
• контролювати рівень холестерину у крові;
• запобігати розвитку ожиріння;
• стежити за показниками кров’яного тиску;
• вчасно лікувати хвороби, що сприяють виникненню ІХС;
• проводити профілактичні медичні огляди у кардіолога (особливо по досягненню 40-45 років).

Дотримання цих простих рекомендацій сприяє зниженню ризику виникнення ішемії міокарда.

Поширені запитання

При ІХС важливо дотримуватися низки обмежень, щоб уникати загострень та покращити якість життя:

• уникайте інтенсивних фізичних навантажень та раптових змін активності. Натомість віддайте перевагу помірним і регулярним фізичним вправам, узгодженим з вашим лікарем;
• не куріть і уникайте пасивного куріння, оскільки нікотин звужує судини та погіршує кровообіг;
• намагайтеся контролювати стрес, оскільки він може викликати звуження коронарних артерій та погіршувати стан серця;
• стежте за своєю вагою та харчуйтеся правильно — уникайте жирної, солоної та прісної їжі, збільште споживання овочів, фруктів і морепродуктів;
• регулярно контролюйте артеріальний тиск, рівень холестерину та цукру в крові — за необхідності приймайте прописані лікарем препарати;
• уникайте надмірного вживання алкоголю — рекомендується не перевищувати помірне споживання (1 стандартний келих вина чи пива на день для жінок, до 2 келихів для чоловіків).

1. Який пульс при ішемічній хворобі серця?

Пульс при ІХС може бути різним залежно від ступеня захворювання та індивідуальних особливостей організму. Однак, в цілому, пульс має бути регулярним і стабільним. Помірна фізична активність може допомогти знизити частоту серцевих скорочень та покращити кровообіг. Важливо обговорити свій оптимальний пульс з кардіологом і дотримуватись його рекомендацій.

Тривалість життя людей з ішемічною хворобою серця залежить від багатьох факторів, включаючи ступінь захворювання, вік, загальний стан здоров’я, а також своєчасність та ефективність лікування. Важливо зауважити, що при дотриманні рекомендацій лікаря, зміні способу життя та регулярному прийомі ліків прогноз може бути значно покращений.

Основною причиною ІХС є атеросклероз — процес утворення бляшок із жиру, холестерину та інших речовин на стінках артерій. Фактори ризику ІХС включають: куріння, високий артеріальний тиск (гіпертонія), діабет, ожиріння, порушення ліпідного обміну, спадковість, вік, стрес тощо.

ІХС є хронічним захворюванням і повністю вилікувати її неможливо. Однак дотримання рекомендацій лікаря, зміна способу життя та прийняття ліків може значно покращити якість життя, знизити ризик ускладнень і продовжити життя пацієнта.

При нападі стенокардії необхідно негайно зупинити фізичну активність і прийняти сидяче чи напівлежаче положення. Застосуйте нітрогліцерин під язик (якщо він вам призначений) і спробуйте розслабитися. Якщо біль не минає протягом 5 хвилин, застосуйте ще одну дозу нітрогліцерину. Якщо симптоми не зменшуються після трьох доз нітрогліцерину та проходить 15-20 хвилин, викликайте швидку допомогу, оскільки це може бути ознакою інфаркту міокарда.

Для профілактики ІХС важливо знижувати фактори ризику: вести здоровий спосіб життя, правильно харчуватися, займатися фізичною активністю, контролювати артеріальний тиск, рівень холестерину та цукру в крові, уникати куріння та надмірного вживання алкоголю, а також знижувати рівень впливу на серце стресових ситуацій.

Так, стресові ситуації можуть бути одним із факторів ризику розвитку ІХС. Стрес може викликати звуження коронарних артерій, збільшення артеріального тиску та серцевого навантаження, що, своєю чергою, сприяє ІХС. Для зниження ризику захворювання важливо навчитися справлятися зі стресовими ситуаціями, практикувати релаксацію та використовувати техніки зниження стресу, такі як медитація, йога чи дихальні вправи.

Последние новости

До кінця поточного місяця вартість первинної консультації оториноларинголога у філії Complimed в одеській Аркадії складе 350 гривень замість 500 гривень. Нагадаємо, що прийом у відділенні за адресою вулиця Гагарінське Плато, 5/2 проводить досвідчена лікарка-отоларинголог Подпоріна Єлизавета Сергіївна. Фахівчиня приймає як дорослих, так і дітей віком від 6 років. В ході прийому суворо дотримуються принципи доказової […]

Статистика свідчить, що більшу частину пацієнтів лікаря-уролога складають чоловіки. І це не дивно, оскільки основним полем діяльності цього фахівця є лікування чоловічих патологій сечовивідної та статевої систем. Проте до послуг уролога звертаються і жінки — зокрема із захворюваннями видільної системи. У цій статті ми розберемося, з якими проблемами слід звертатися до лікаря чоловікам і жінкам, […]

Коли людина постійно чує шум у вухах, вона починає відчувати фізичний і психологічний дискомфорт, може виникати роздратування й агресія, а також інші неприємні емоції. У цій статті ми поговоримо про причини виникнення цього явища, розповімо, як позбутися цього стану і яких заходів вжити, щоб запобігти виникненню цієї проблеми. Чому шумить у вухах? Шум у вухах […]

3 лютого кардіолог і УЗД-фахівець Тібекіна Юлія Вікторівна успішно пройшла курс Essentials, який проводить Глобальний інститут ультразвуку (Global Ultrasound Institute, GUSI), і отримала відповідний сертифікат міжнародного зразка. Таким чином, лікар зможе на практиці застосувати передові знання в галузі ультразвукових досліджень, а пацієнти комплексної клініки Complimed отримають можливість отримувати ще більш точний і своєчасний діагноз, що […]

Будь впевнена у своєму здоров’ї!⠀Чекаєте на ідеальний момент для запланованого візиту до гінеколога? Ось він!⠀ Жінки часто записуються до гінеколога лише тоді, коли з’являються біль, дискомфорт або порушення менструального циклу. Але ефективніше звертатися зараз, коли немає жодних скарг.⠀Ми пропонуємо проходження щорічного гінекологічного чек-апу за приємною ціною, забезпечуючи комфорт, швидкість та все необхідне в одному місці.⠀До […]

Ішемічна хвороба серця Довідник

Що таке ішемічна хвороба серця? Чим вона небезпечна?

Ішемічна хвороба серця (ІХС) — одне з найпоширеніших захворювань серцево-судинної системи та провідна причина летальних наслідків у всьому світі, включаючи Україну.

Інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова коронарна смерть — це ІХС.

У рекомендаціях Європейського товариства кардіологів (ESC) 2013 р. зазначено, що основна причина розвитку ІХС — епізодична невідповідність між потребою в кисні та забезпеченням киснем міокарда. Ці епізоди ішемії міокарда можуть бути симптомними — виявлятися больовим синдромом (стенокардія) та безбольовими. У клінічних та обсерваційних дослідженнях показано, що у більшості пацієнтів із хронічною ІХС симптоми відсутні або їх мало, і вони відзначаються нерегулярно.

Незалежно від причини порушення коронарного кровообігу, в міокарді відбувається низка патофізіологічних змін: зміни метаболізму (гліколіз, дефіцит аденозинтрифосфату — АТФ), порушення діастолічного розслаблення та регіонарної скоротливості міокарда, зміни електричних властивостей міокарда (на електрокардіограмі (ЕКГ)).

Класифікація стабільної ІХС:

• стенокардія спокою;
• стенокардія напруги;
• безбольова форма ІХС (безбольова ішемія);
• ішемічна кардіоміопатія.

Які виділяють фактори ризику розвитку ІХС?

Фактори ризику розвитку ІХС ділять на 2 великі групи: модифіковані (ті, які пацієнт може змінити) та немодифіковані.

Так, до факторів ризику, що не модифікуються, належать:

• чоловіча стать;
• вік: ризик розвитку ІХС підвищений у чоловіків віком 45 років і старше, у жінок віком старше 55 років;
• спадковий анамнез (інфаркт міокарда чи раптова коронарна смерть у найближчих родичів).

Модифіковані фактори ризику ІХС включають:

• куріння;
• гіподинамію;
• надмірну масу тіла та ожиріння;
• підвищення артеріального тиску (АТ);
• цукровий діабет;
• порушення толерантності до глюкози; гіперліпідемію, дисліпідемію;
• гіпергомоцистеїнемію;
• психологічні, соціальні, економічні чинники (високий рівень стресу, низький рівень доходів тощо) та інші.

Основа патогенезу ІХС — невідповідність між потребою міокарда в кисні та рівнем його надходження.

Які чинники можуть призвести до недостатнього забезпечення міокарда киснем?

• Найбільш поширена причина — атеросклеротичні зміни стінок коронарних судин (тобто анатомічне звуження судин, зниження їх еластичності внаслідок формування атеросклеротичних бляшок);
• мікросудинна коронарна дисфункція;
• різні інфекційні, алергічні, аутоімунні, токсичні ураження судин;
• генетичні фактори (наприклад порушення активності певних ферментів, що беруть участь у метаболізмі кардіоміоцитів та регуляції коронарного кровообігу);
• уроджені аномалії розвитку коронарних судин;
• недостатньо розвинена мережа колатеральних коронарних судин;
• підвищення активності симпатоадреналової системи;
• ендотеліальна дисфункція (зниження рівня оксиду азоту, підвищення рівня ендотеліну-1 та ін.);
• підвищення агрегації тромбоцитів;
• значне підвищення частоти серцевих скорочень (ЧСС) при тахіаритміях, тиреотоксикозі, хронічній нирковій недостатності та ін.;
• анемія;
• гіпертрофія міокарда лівого шлуночка та ін.

Діагностика стабільної ІХС

За оцінками експертів, у більшості пацієнтів зі стабільною ІХС перебіг захворювання безсимптомний. При фізикальному огляді лікар може визначити розширення меж серця, глухість серцевих тонів, систолічний шум на верхівці серця внаслідок дисфункції папілярних м’язів. Також можуть бути виявлені ознаки супутніх захворювань (насамперед підвищення артеріального тиску). Особливу увагу слід приділити збору анамнезу, зокрема сімейного: визначити наявність у пацієнта факторів серцево-судинного ризику.

Пацієнтам з підозрою на ІХС можуть бути рекомендовані:

• ЕКГ (виявляються порушення ритму та провідності, зміна сегмента ST);
• ЕКГ із навантажувальними пробами;
• холтерівський моніторинг ЕКГ;
• ехокардіоскопія (ЕхоКС) — ультразвукове дослідження серця;
• стрес-ехокардіографія (ехоКГ) (виявлення зон локальної гіпокінезії міокарда — ознак «гібернуючого» або «оглушеного» міокарда);
• біохімічний аналіз крові та ліпідограма;
• клінічний аналіз крові;
• визначення рівня сечової кислоти у плазмі крові;
• визначення рівня глюкози у плазмі крові, глікозильованого гемоглобіну;
• коронароангіографія виявлення гемодинамічно значимих стенозів коронарних артерій;
• перфузійна сцинтиграфія міокарда;
• консультації суміжних фахівців (ендокринолога, гематолога та ін.) та додаткові методи обстеження.

ЕКГ-ознаки ІХС (можуть відзначати одну або декілька ознак)

• Неспецифічні зміни зубця Т (згладженість, двофазність, інверсія або високий гігантський);
• зміни сегмента ST (депресія);
• різні порушення ритму та провідності;
• патологічний зубець Q;
• помірне розширення комплексу QRS або подовження інтервалу Q–T;
• гіпертрофія лівого шлуночка;
• у частини хворих можлива відсутність змін на ЕКГ.

За оцінками експертів, підвищений ризик розвитку ускладнень ІХС відзначають у пацієнтів при:

• супутньому цукровому діабеті;
• низькій толерантності до фізичних навантажень;
• при наступних показниках ЕКГ-навантажувальної проби:
  • неможливість досягнення навантаження в 100 Вт;
  • депресія сегмента ST більше 2 мм;
  • депресія сегмента ST протягом 5 хв і більше після припинення навантаження;
  • депресія сегмента ST більш ніж у 5 відведеннях;
  • підйом сегмента ST у відведеннях, в яких не визначається патологічний зубець Q;
  • ЧСС понад 120 уд./хв;
  • відсутність підвищення або зниження артеріального тиску при навантаженні;
  • шлуночкова тахікардія на фоні депресії сегмента ST;
  • фракція викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) менше 35%;
  • підвищення ФВ ЛШ менш ніж на 5% при фізичному навантаженні;
  • порушення скоротливості в декількох сегментах ЛШ;
  • велика зона ішемії міокарда;
  • при холтерівському моніторингу ЕКГ: часті та тривалі епізоди безбольової ішемії;
  • виявлення трисудинного ураження коронарних артерій або стеноз стовбура лівої коронарної артерії при коронароангіографії.

  Лікування ішемічної хвороби серця

  Виділяють ключові цілі терапії стабільної ІХС:

  • покращання прогнозу захворювання:
  • профілактика розвитку тромбозу коронарних артерій та, відповідно, інфаркту міокарда та летального наслідку;
  • зниження частоти больових епізодів у пацієнтів зі стенокардією — тобто підвищення якості життя.

  Загалом основні принципи лікування пацієнтів із безбольовою формою ІХС та стабільною стенокардією напруги схожі. При стабільній ІХС критерієм ефективності є не зниження частоти і тяжкості нападів стенокардії, а результати додаткових методів дослідження (ЕКГ, навантажувальних тестів, холтерівського моніторування ЕКГ та ін.).

  Консервативне лікування ІХС спрямоване на зупинку прогресування атеросклерозу, зменшення вираженості симптомів та запобігання атеротромботичним явищам. Консервативне лікування включає поєднання заходів щодо зміни способу життя, таких як фізичні вправи та дієта, з медикаментозною терапією.

  Медикаментозна терапія є наріжним каменем лікування ІХС. Вона зазвичай включає комбінацію антиішемічних препаратів, насамперед блокаторів бета-адренорецепторів або інгібіторів кальцієвих каналів, нітратів, а також препаратів, що запобігають атеротромботичним явищам і контролюють серцево-судинні фактори ризику. До останніх насамперед належать антитромбоцитарна терапія із застосуванням, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти або клопідогрелю, терапія статинами, іншими гіполіпідемічними засобами та застосування інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Остаточний вибір лікарських засобів має бути індивідуально адаптований до особливостей та потреб конкретного пацієнта.

  Також пацієнтам з ІХС може бути рекомендовано хірургічне лікування — стентування (ЧКВ — черезшкірне коронарне втручання) та аортокоронарне шунтування (АКШ).

  Яка ж медикаментозна терапія покращує прогноз у пацієнтів зі стабільною ІХС?

  Антитромботична та гіпохолестеринемічна терапія сприяють значному зниженню ризику летального наслідку.

  Показані всім пацієнтам зі стабільною ІХС за відсутності протипоказань. Рекомендуються для профілактики тромбозу коронарних артерій та зниження ризику розвитку інфаркту міокарда. Препарат вибору — ацетилсаліцилова кислота в дозі 75–150 мг на добу. За наявності протипоказань або непереносимості (наприклад у пацієнтів з алергічними реакціями в анамнезі, бронхіальною астмою, вазоспастичною стенокардією, гастропатією, пов’язаною з прийомом нестероїдних протизапальних препаратів) показаний антагоніст АДФ-рецепторів клопідогрель.

  У хворих зі стабільною ІХС після проведення стентування показана подвійна антитромбоцитарна терапія мінімум 1 рік після виконання втручання.

  Комбінація ацетилсаліцилова кислота + тикагрелор/прасугрель показана тільки хворим на ІХС після проведення стентування з високим ризиком тромбозів.

  Статини — основна група препаратів для корекції гіпер- та дисліпідемії у пацієнтів з ІХС. Вони показані всім пацієнтам зі стабільною ІХС незалежно від початкового рівня холестерину. При цьому прийом статинів має бути постійним. Цільовий рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ) — менше 1,8 мкмоль/л. При неможливості досягнення цільового рівня — рекомендується досягти зниження вихідного рівня ЛПНГ на 50%. Крім ліпідознижувальної дії, статини виявляють плейотропні ефекти. При тривалому застосуванні статинів відбувається стабілізація атеросклеротичної бляшки, знижуються в’язкість крові, рівень фібриногену, підвищуються синтез оксиду азоту та фібринолітична активність плазми крові, зменшується вираженість ендотеліальної дисфункції, знижується рівень прозапальних медіаторів, зменшується вираженість ішемії міокарда, зменшується вираженість (припиняється прогресування) гіпертрофії міокарда, знижується ризик летального результату. Усі статини застосовують перорально 1 раз на добу. Перед початком терапії статинами та через 8 тиж рекомендується контроль рівня трансаміназ (аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ)) та креатинфосфокінази у плазмі крові. Надалі рекомендується моніторинг цих показників із орієнтовною періодичністю 1 раз на 3 міс. При підвищенні рівня трансаміназ у 3 рази та креатинфосфокінази у 10 разів терапію статинами слід припинити. Важливо, що можливість підвищення рівня трансаміназ (ураження печінки) підвищується при вживанні алкоголю і одночасно терапії статинами.

  Крім статинів, можуть бути рекомендовані ліпідознижувальні препарати з інших груп. Наприклад, при недостатній ефективності статинів рекомендується додати до лікування езетиміб або застосовувати комбіновані лікарські форми (наприклад розувастатин + езетиміб).

  • Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту або сартани

  Блокатори РААС показані пацієнтам зі стабільною ІХС та артеріальною гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, цукровим діабетом II типу, хронічною хворобою нирок.

  Препарати цієї групи чинять антиішемічну дію і є золотим стандартом антиангінальної терапії при стенокардії. У той же час застосовуються і в терапії безбольової форми ІХС. Оптимальна доза блокаторів β-адренорецепторів підбирається з урахуванням ЧСС у спокої — показник не повинен бути меншим за 55–60 уд./хв. При терапії блокаторами β-адренорецепторів слід також контролювати артеріальний тиск. Прийом препарату має бути постійним. При різкій відміні блокаторів бета-адренорецепторів, особливо при застосуванні високих доз, може виникати синдром відміни (тахікардія, посилення або виникнення нападів стенокардії, депресія сегмента ST за даними ЕКГ, можливий навіть розвиток інфаркту міокарда та летального наслідку). Рекомендується надавати перевагу ліпофільним препаратам цієї групи, оскільки вони можуть проникати через гематоенцефалічний бар’єр і підвищувати тонус блукаючого нерва. За оцінками експертів, саме ця властивість пов’язана з антифібриляторною дією. Препарати цієї групи сприяють зниженню частоти раптової смерті пацієнтів групи високого ризику.

  Важливо, що блокатори бета-адренорецепторів категорично протипоказані при вазоспастичній стенокардії, оскільки можуть провокувати вазоспастичні реакції в субепікардіальних коронарних артеріях. Також при виборі оптимального блокатора бета-адренорецепторів орієнтуються на його селективність. Препарати, які дозозалежно блокують тільки β₁-адренорецептори (метопролол, бісопролол), не провокують бронхоспазму. Також можуть застосовуватися препарати з вазодилататорними властивостями (карведилол) та модулюючим впливом на синтез оксиду азоту (небіволол).

  Антагоністи кальцію чинять протиішемічну дію. Недигідропіридинові антагоністи кальцію можуть бути рекомендовані пацієнтам, яким протипоказані блокатори β-адренорецепторів. Дигідропіридинові антагоністи кальцію можуть бути рекомендовані на додаток до блокаторів β-адренорецепторів. У той же час слід пам’ятати, що дигідропіридинові антагоністи кальцію можуть провокувати синдром коронарного обкрадання та протипоказані пацієнтам із тяжкою ішемією міокарда.

  Нітрати пролонгованої дії (ізосорбіду динітрат, ізосорбіду-5-мононітрат) також можуть бути рекомендовані пацієнтам з безбольовою формою ІХС, оскільки чинять протиішемічну дію.

  Хірургічне лікування ІХС

  Виконується при гемодинамічно значущих стенозах (за даними коронароангіографії). За оцінками експертів, виконання ЧКВ при стенозах, що не обмежують кровотік, може виявляти несприятливий ефект у пацієнтів із хронічною ІХС. Стентування при гемодинамічно значущих стенозах зменшує в першу чергу ішемію міокарда, пов’язану з фізичним навантаженням.

  Рекомендується при анатомічно складній ІХС (анатомічних особливостях відходження коронарних судин, неможливості стентування при 100% стенозі коронарної артерії).

  Профілактика ІХС

  Первинна профілактика ІХС насамперед спрямована на виключення факторів ризику, що модифікуються. Так, експерти рекомендують:

  • уникати куріння;
  • уникати гіподинамії — вести фізично активний спосіб життя;
  • контролювати масу тіла (підтримувати нормальну масу тіла);
  • контролювати артеріальний тиск;
  • контролювати рівень глюкози у плазмі крові;
  • дотримуватися раціонального харчування;
  • контролювати психологічний стрес.