Богдан Хмельницький як політик і людина
Б. Хмельницький — видний дипломат і політичний діяч, вмілий, досвідчений і далекоглядний політик. Йому належить заслуга організації незалежної держави.
Дипломатія — діяльність глав держав і урядів щодо здійснення зовнішньої політики і захисту інтересів держави за кордоном.
Б. Хмельницький був видатним полководцем XVII ст. Він керував величезною армією чисельністю 200-300 тис. осіб, яка складалася з козаків, дрібної шляхти, селян і ремісників. Б. Хмельницький вирізнявся великим організаторським, стратегічним талантом. Особиста стійкість і мудрість гетьмана сприяли успіхові всієї української справи.
Б. Хмельницький брав участь у багатьох дипломатичних акціях, вивів Україну на міжнародну арену. Козацьку державу визнали 10 країн.
Діяльність Б. Хмельницького оцінюють неоднозначно.
Більшість дослідників підкреслюють його величезну роль у створенні Козацької держави, наголошуючи, що основною його заслугою є те, що він зміг об’єднати різні верстви населення довкола великої справи — національного визволення і створення власної держави. Він твердив: «Виб’ю з лядської неволі народ увесь руський. » та спрямував енергію народних мас на розбудову соборної держави й боротьбу за її незалежність.
Б. Хмельницький був високоосвіченою людиною свого часу, не вимагав привілеїв і жив дуже скромно. Він посів гідне місце у перших лавах лідерів європейських держав.
Визвольна війна українського народу середини XVII ст. стала однією з найяскравіших сторінок в історії українського народу, засвідчила зростання його національної свідомості, стала періодом великого піднесення його творчої енергії та сил у боротьбі за своє визволення.
Великий гетьман назавжди залишиться у пам’яті вдячного українського народу.
Позитивно оцінюють діяльність Б. Хмельницького:
• Г. Сковорода, який назвав його «героєм Богданом»;
• Т. Шевченко, називаючи Б. Хмельницького «геніальним бунтівником»;
• В. Липинський — український історик — дійшов висновку, що гетьман свідомо й послідовно прагнув створити фундамент української державності;
• М. Грушевський назвав Б. Хмельницького «великим діячем, людиною дійсно великою своїми індивідуальними здібностями і можливостями. Від Хмельниччини веде свій початок нове українське життя, і Хмельницький як головний потрясатель зістанеться героєм української історії»;
• Д. Дорошенко, який назвав Б. Хмельницького «державним діячем великого формату»;
• сучасники порівнювали українського гетьмана з Ганнібалом та іншими полководцями античності, яких вважали еталоном військового генія.
Не обминули Б. Хмельницького невдачі, помилки й прорахунку багато з яких пов’язані з історичними обставинами, що склалися того часу.
Входження України у союз із Московією зумовило спочатку обмеження, а згодом і повну ліквідацію автономії України. Вказують на помилки Б. Хмельницького:
• Т. Шевченко у творах «Розрита могила», «Стоїть в селі Суботові. », «Якби ти, Богдане. », зазначаючи, що той віддав Україну під владу Росії;
• М. Костомаров — український історик — хвалив Б. Хмельницького за налагодження зв’язків із Росією і критикував за закулісні відносини з Туреччиною;
• М. Куліш — український мислитель — гостро критикував Б. Хмельницького, який, на його думку, започаткував період розвалу, анархії та культурного занепаду України;
• М. Грушевський висловив сумнів щодо існування у Хмельницького чіткої мети, зазначивши, що вчинки гетьмана визначалися обставинами.
Не затьмарять слави Б. Хмельницького його помилки. Безперечно, Б. Хмельницький — велика історична постать, фундатор Української держави. За його гетьманства українська земля вперше стала широко відома у світі. До його резиденції в Чигирині звертали погляди володарі багатьох країн.
Навесні 2005 р. Президент України В. Ющенко підтримав ідею створення поблизу резиденції Б. Хмельницького Саду соборності українських земель та єдності українського народу.
Сподвижники Б. Хмельницького
Національно-визвольна війна виявила чимало талановитих полководців, які разом із Б. Хмельницьким вели боротьбу за волю, за правду, проти панів і чужоземного поневолення.
Михайло Кричевський — із 1643 р. полковник Чигиринського полку реєстрових козаків. Козацькі загони під його керівництвом за завданням Б. Хмельницького воювали на території Білорусі. М. Кричевський був поранений і потрапив у полон до литовського гетьмана Я. Радзивілла. Йому обіцяли високі посади в обмін на інформацію про плани Б. Хмельницького. Поранений козак відмовився від такої пропозиції і ударом об гостряк підводи розбив собі голову. Так він поліг смертю героя у битві проти військ Я. Радзивілла під Лоєвим. Вороги були вражені вчинком М. Кричевського. За наказом Я. Радзивілла його поховали як людину виняткової мужності й видатного полководця. На його могилі насипали високий курган.
М. Кричевський ціною свого життя виконав наказ Б. Хмельницького, зупинив ворога, бо Я. Радзивілл зі своїм військом, яке зазнало значних втрат, не пішов в Україну, а повернув назад.
Іван Богун — один із найвидатніших діячів визвольної війни. Вінницький полковник, прославився у боях під час оборони Вінниці. Виняткову хоробрість і винахідливість проявив І. Богун у битві під Берестечком, врятувавши козацьку армію від розгрому. Він зумів через болото вивести з оточення бойові сили й частину артилерії.
І. Богун категорично виступав проти укладення угоди з Московською державою і відмовився присягати на вірність московському царю у Переяславі. Ніколи не визнавав влади польського короля.
Б. Хмельницький (приблизно 1595—1657 рр.)
Народився на Черкащині в сім’ї чигиринського сотника Михайла Хмельницького. Здобувши домашню освіту, Богдан навчався в парафіяльній школі, а згодом батько віддав його до Львівської єзуїтської школи. Там майбутній гетьман навчався 5 років, освоївши польську та латинську мови.
У 1620 р. у битві під Цецорою батько і син Хмельницькі потрапили в полон до турків. Богдан у Стамбулі виконував обов’язки перекладача при одному з командувачів турецького флоту, удосконаливши свої знання з турецької мови. У 1622 р. мати викупила його з полону, а батько залишився у полоні, де і помер. Повернувшись у рідні краї після полону, він вступив до реєстрового козацького війська й досяг посади писаря.
Вільно володів латинською, польською, турецькою, татарською мовами, добре знався на історії, географії, праві.
Із 1638 р. проживав на хуторі Суботів, освоюючи родючі землі під хутором, мав сіножаті, десятки пасік, чотири великі ставки, вітряні млини, які давали йому значний прибуток.
Навесні 1647 р. шляхтич Чаплинський захопив хутір Суботів, забив до смерті десятилітнього сина і викрав дружину Б. Хмельницького. Скарги Хмельницького до сенату та короля справі не зарадили. До того ж його було заарештовано. Звільнившись з-під варти за допомогою полковника реєстровців М. Кричевського, він із групою своїх прихильників та сином Тимошем (Тимофієм) наприкінці 1647 р. прибув на Запорожжя (Томаківську Січ). Козаки обрали Б. Хмельницького своїм гетьманом.
1648 р. Б. Хмельницький уклав союз із кримським ханом. Ставши гетьманом, Богдан у своїх універсалах закликав народ до повстання.
Б. Хмельницький — національний герой України, має в українській історії велику пошану і славу, бо першим піднявся за волю і незалежність українського народу та рідної землі. Був людиною залізної волі та величезної енергії, прекрасним організатором: умів керувати масами і підтримувати дисципліну, вибирати помічників, соратників, вірних друзів із різних верств населення українського суспільства.
Чітко ставив завдання перед собою і підлеглими та намагався йти до кінця в їх виконанні. Усе робив для єднання народу в досягненні національної єдності й свободи. Зумів об’єднати різні верстви населення в боротьбі проти польського панування. Заслуга Б. Хмельницького полягає в тому, що він створив власну Українську державу — козацьку республіку з демократичним ладом, що відрізнялася від феодальних держав Європи. З часом його погляди на державотворення змінилися — від козацького автономізму до створення власної незалежної держави, всю свою діяльність він підпорядкував досягненню цієї великої мети.
Ідея створення власної держави слугувала прикладом для наступних поколінь, які продовжували боротьбу за власну державність. Богдан Хмельницький — талановитий полководець, безперечною заслугою якого було те, що він протягом року зумів із розрізнених селянських і козацьких загонів створити армію, яка стала дисциплінованою, боєздатною силою.
Великим був військовий талант Б. Хмельницького. Він не застосовував тактики облоги замків, а йшов на головні сили ворога. Використовував фактор раптовості, тактику наступального бою, перемогу здобував комбінованим виступом піхоти й кінноти, вміло організовував розвідку й партизанську боротьбу в тилу ворога. Як головнокомандувач військ він виграв 12 великих воєнних битв. Одночасно Б. Хмельницький був скромною людиною в побуті, не думав про власне збагачення, продовжуючи жити у родинних маєтках у Чигирині та Суботові.
Помер Б. Хмельницький 27 липня 1557 р. в Чигирині, похований 25 серпня 1557 р. в Іллінській церкві хутора Суботів поряд із могилою старшого сина Тимоша.
«Смерть Б. Хмельницького була одним із найтрагічніших моментів в історії України» (М. Грушевський).
На честь Б. Хмельницького створено літературні твори, пісні й думи, легенди й перекази, твори живопису й скульптури, названо міста і вулиці, споруджено пам’ятники, встановлено нагороди.
1995 р. було проголошено ЮНЕСКО роком Богдана Хмельницького.
У 1659 р. підняв повстання проти гетьмана І. Виговського і польських властей. За це був ув’язнений поляками у фортеці в Мальборку.
Розстріляний поляками у 1664 р. під Новгород-Сіверським.
Іван Ганжа — уманський полковник, талановитий ватажок, що зібрав під своїм командуванням великі маси народу. Загинув у битві під Пилявцями.
Максим Кривоніс — знаний полковник і селянський ватажок, який об’єднав місцеві повстанські загони у грізну силу й здобув низку блискучих перемог.
Героїчними зусиллями загонів М. Кривоноса було взято штурмом Великий Замок поблизу Львова, попри те, що самого полковника було поранено в лівий бік, вище серця, і рана не гоїлася.
Помер від чуми під час облоги Замостя. Ім’я й подвиги М. Кривоноса оспівано в народних піснях.
Данило Нечай — брацлавський полковник. Відзначився у боях під Меджибожем, Збаражем. Загинув біля містечка Красне на Поділлі, де його було смертельно поранено. Оспіваний у народних історичних піснях («Ой з-за гори високої. » та ін.). У народних переказах Д. Нечай постає як людина хоробра і мужня, якої вороги боялися і після смерті.
Станіслав Морозенко (Мрозовецький) — корсунський полковник. Брав участь у битві під Пилявцями, де проявив особисту хоробрість і мужність. Загинув під Збаражем (1649 р.). Оспіваний у народній історичній пісні «Ой, Морозе, Морозенку. »:
Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче,
За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.
Іван Золотаренко — полковник корсунський, а потім ніжинський. Брав участь у багатьох важливих битвах. Посланий Б. Хмельницьким на Білорусь, упроваджував там козацький лад. Загинув при облозі Старого Бихова.
Похований у Корсуні, в церкві Св. Миколая.
Завдання до практичного заняття 3
1. Повторюємо і узагальнюємо інформацію
Користуючись теоретичними відомостями й матеріалом підручника, дайте відповіді на запитання.
1) Якими були передумови Національно-визвольної війни? ____________ .
2) Якими були причини Національно-визвольної війни? ____________ .
2. Вчимося досліджувати історичне явище за допомогою роботи з таблицею
Складіть хронологічну таблицю Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького.
3. Вчимося складати історичний портрет
Підготуйте повідомлення на тему «Українські полковники — сподвижники Б. Хмельницького». ____________ .
4. Вчимося узагальнювати матеріал за допомогою схеми
Накресліть схему «Політико-адміністративний устрій Української держави». ____________ .
5. Вчимося аналізувати писемні джерела й узагальнювати інформацію за допомогою таблиці
Заповніть таблицю, користуючись уривками з текстів документів.
• . Лічби війська дозволяємо мати 40 тисяч. у воєводствах Київськім, Брацлавськім, Чернігівськім.
• Коронне військо не повинно стояти у містечках воєводства Київського. Дозволяємо організувати військо в числі 20 тисяч.
• . Урядники повинні бути відданими царській величності і великі доходи віддавати до казни. і щоб Війська Запорозького було 60 тисяч. »
6. Формуємо поняття
1) Національно-визвольна війна — це ____________ .
2) Дипломатія — це ____________ .
3) Політико-адміністративний устрій — це ____________ .
4) Військо Запорозьке — це ____________ .
7. Тренуємо асоціативне мислення
1) Б. Хмельницький розумів, що виграти війну він зможе лише з сильними союзниками, а тому шукав союзу з володарями ____________ і ____________ .
2) Провідною силою в Національно-визвольній війні виступало ____________ .
8. Вчимося аналізувати писемні джерела
Уривки з книги О. Субтельного «Україна. Історія»
Великі рухи і повстання кожного народу породжують масовий героїзм, зумовлюють висунення керівників, діячів, які ідейно обґрунтовують мету боротьби. Це — люди великого розуму, борці за нову, прогресивну справу. Їм силою історичних обставин та особистих здібностей доводиться ставати в центрі важливих подій, вписувати своє ім’я в історію. До таких діячів належав Богдан Хмельницький.
. Український народ завжди проявляв любов до «батька Богдана». У свідомості величезної більшості українців
Хмельницький залишається великим визволителем, героїчною постаттю, яка силою своєї індивідуальності й розуму підняла їх із багатовікового паралічу бездіяльності та безнадії й вивела на шлях національного і соціально-економічного звільнення.
За що так високо цінував діяльність гетьмана видатний український історик О. Субтельний? Обґрунтуйте свою думку. ____________ .
9. Вчимось користуватися додатковими джерелами інформації, аргументувати власну думку
Польський історик XVII ст. С. Гронжський так відгукувався про Б. Хмельницького:
«. Ніколи ще не було між козаками людини таких здібностей і розуму».
Французький посол у Варшаві граф де Брежі зазначав:
«Б. Хмельницький — людина освічена, розумна, сильна в латинській мові».
1) Доповніть оцінку Б. Хмельницького висловлюваннями дослідників, діячів науки, літератури. Висловіть власне ставлення до постаті Б. Хмельницького. ____________ .
2) Чи є справедливими обвинувачення Б. Хмельницького в тому, що, пішовши на угоду з Росією, він нібито позбавив Україну незалежності? Чи погоджуєтеся ви з думкою М. Куліша, який гостро критикував Б. Хмельницького за розвал, анархію і культурний занепад України? Свою відповідь обґрунтуйте. ____________ .
10. Вчимося порівнювати історичні події за допомогою таблиці
Події в Україні
Події в Європі
1648-1657 рр. — Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького
1618-1648 рр. — Тридцятилітня війна
1640-1660 рр. — Англійська революція
1648-1653 рр. — у Франції суспільно-політичний рух проти абсолютизму — Фронда і громадянська війна
1640-1652 рр. — в Іспанії — народне повстання «війна женців»
1647-1648 рр. — у Неаполітанському королівстві антиіспанське повстання
Чим Хмельниччина відрізняється від європейських народних рухів і воєн середини VII ст.? ____________ .
11. Вчимося робити висновки
Уявіть себе учасником наукової конференції, на якій вам запропонували визначити результати діяльності Б. Хмельницького і його роль в історії українського народу. Які висновки ви б зробили і чому? ____________ .
4.4. Б. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЯК ВИДАТНИЙ ПОЛКОВОДЕЦЬ, ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ І ДИПЛОМАТ
Богдан Зиновій Хмельницький народився 27 грудня 1595 року (6 січня 1596 р. за новим стилем) в Суботові в сім’ї галицького шляхтича, чигиринського підстарости Михайла Хмельницького. Батько Богдана був на службі у коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського. У 1620 році він брав участь у поході поляків на Молдавію й загинув у битві з татарами під Цецорою. Матир Богдана була козачкою і, найімовірніше, звалася Агафією.
Богдан отримав початкову домашню освіту, а далі навчався в парафіяльній школі при одному із київських монастирів. У 1609 р., на пропозицію Жолкєвського, батько віддав його до Львівської єзуїтської колегії. Там Богдан навчався п’ять-сім років, де був добре обізнаний з всесвітньою історією, отримав добрі знання латинської мови. Окрім того, він досконало володів польською мовою, а згодом вивчив ще турецьку, кримськотатарську і французьку мови.
Вступивши до реєстрового козацтва, Хмельницький під час одного з боїв під Москвою врятував королевича Владислава, і потім той завжди прихильно до нього ставився. У 1620 р. у битві під Цецорою Хмельницький потрапив у турецький полон. Перебуваючи у Стамбулі, Богдан виконував обов’язки перекладача при одному з командувачів турецького флоту. У 1622 р. Хмельницький утік з полону. Вдома Хмельницький відновлює службу в складі реєстрових козаків.
Десь в 1625-1627 році Хмельницький одружився з Ганною Сомківною (козачкою з Переяслава) й заклав свою родину (10 дітей). Тоді ж він оселився на успадкованому по батькові хуторі Суботові, біля Чигирина. З 1637 р. – Хмельницький серед вищої козацької старшини. Він брав участь у повстанні проти Польщі і як військовий писар підписав капітуляцію під Боровицею 24 грудня 1637 р. Восени 1638 р. Хмельницький був членом козацького посольства до короля Володислава IV. Є підстави вважати, що він належав тоді до тієї старшини, яка вважала за можливе порозуміння Війська Запорозького з Польщею. Однак, дальший хід подій довів йому повну неможливість згоди. Польська ординація 1638 р. скасувала автономію Війська Запорозького. Хмельницький втратив військове писарство і став одним із сотників Чигиринського полку.
У середині 40-х рр. Хмельницький був причетним до організації набору частини козаків на французьку службу. В 1645 р. він, разом з козацьким загоном (понад 2,5 тис. козаків) був на службі французького уряду й брав участь в облозі Дюнкерка, де познайомився з визначним французьким полководцем – принцом Конде. Вже тоді був таким відомим козацьким ватажком, що Володислав IV, готуючи військову коаліцію проти Туреччини (в складі Польщі, Венеції та інших держав), вдався до нього по допомогу Війська Запорозького. Хмельницький був одним з козацьких делеґатів, з якими Володислав обговорював у Варшаві, в квітні 1646 року, плани майбутньої війни. Усе це підняло його авторитет на Україні, в Польщі і за кордоном і створило йому широкі військові й політичні знайомства та зв’язки.
Найбільшим досягненням Хмельницького у процесі Національно-визвольної війни українського народу було утворення Козацько-Гетьманської Держави — Війська Запорозького. У всіх галузях державного будівництва — у війську, адміністрації, судівництві, фінансах — Хмельницький виступає як державний діяч великого формату. Це виявилося в організації верховної влади нової української держави, яка під верховенством й титулом Війська Запорозького й під владою його гетьмана об’єднала всі верстви українського народу. Б.Хмельницький створив не тільки державний апарат, а й виховав цілий гурт військових і цивільних керівників як з козацької старшини, так і з української шляхти (І.Виговський, П.Тетеря, Д.Нечай, І.Нечай, І.Богун, Г.Гуляницький тощо).
Геніальний політик, дипломат і адміністратор, талановитий полководець, Хмельницький володів залізною волею й напрочуд розвинутою інтуїцією. Він зумів акумулювати весь попередній досвід визвольної боротьби козацтва. У мисленні й способі дій Хмельницького тісно переплітаються прагматизм, тактична гнучкість, схильність до компромісів та переговорів, непримиренність і постійне апелювання до воєнної сили. Як полководець Б.Хмельницький був блискучим стратегом і тактиком, мужнім і хоробрим вояком. За участю Хмельницького були здобуті великі перемоги над поляками під Корсунем, Жовтими Водами, Пілявцями, Батогом тощо. Він створив понад 300-тис. українське військо, яке було першорядною збройною силою в тогочасній Європі.
Але для утримання й розбудови держави, яка виникла революційним шляхом, потрібне було ще міжнародне визнання й військова допомога сусідніх держав. І тут виявився надзвичайний дипломатичний хист Б.Хмельницького. У своїй тривалій боротьбі проти Речі Посполитої Хмельницький створив, одну за одною, три могутні коаліції. Першою була українсько-кримсько-турецька коаліція (1647-1648 рр.) Вона паралізувала небезпеку з боку польсько-московського союзу й допомогла Україні здобути великі воєнні успіхи. Але, внаслідок трикратної зради кримського хана (Зборів 1649, Берестечко 1651, Жванець 1653) й пасивності Туреччини, Б.Хмельницькому не вдалося повністю використати успіхи й здобути остаточну перемогу над Польщею.
Друга коаліція українсько-московська, з царем Олексієм Михайловичем, укладена в Переяславі й затверджена березневими статтями 1654 р.
Ця коаліція скерована також проти Польщі. Не з вини Б.Хмельницького ця угода не принесла Україні всіх тих воєнних і політичних успіхів, задля яких її було створено. Частина вищого українського суспільства, козацька старшина, а також духівництво та київський митрополит не підтримали угоди й відмовилися присягати цареві. У 1656 р. російський цар підписав у Вільно договір між Московією та Польщею, без участі українських представників, і фактично зрадив переяславські домовленості.
Якщо перші дві коаліції мали на меті завдати Польщі військово-політичної поразки й забезпечити та ґарантувати цілісність і незалежність козацької держави, то третя антипольська коаліція (1656-1657) – союз між Україною, Швецією, Семигородом та іншими державами (Бранденбург, Молдавія, Валахія) – за планом Хмельницького мала не лише створити велику й незалежну Руську державу (в межах цілої етнографічної території України та Білорусі) під владою гетьмана й Війська Запорозького, а й цілковито ліквідувати польську державу, що дуже збентежило московський уряд, який доклав усіх зусиль, щоб перешкодити успіхові цієї коаліції. Поразка дипломатичних планів Б. Хмельницького прискорила його смерть. Він упокоївся 27 липня (6 серпня) 1657 р. в Чигирині і 25 серпня похований в Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував. Вона мала стати родовою усипальницею Хмельницьких. Але після смерті забальзамоване і поховане тіло гетьмана зникло. Де саме воно знаходиться зараз, невідомо.
Нові терміни і поняття
Коаліція — політичний і військовий союз двох чи більше держав проти спільного ворога; згода задля здійснення сумісних дій.
Гетьман коронний — головнокомандувач у Речі Посполитій в XV-XVII ст.ст. До середини XV ст. призначався королем лише на час війни, згодом посада Гетьмана великого коронного стала постійною, а з кінця XVI ст. — довічною. Відав військовими справами і військовим судочинством, командував армією під час війни, керував зовнішніми відносинами.