Яким словом можна замінити двокрапку

У простому реченні двокрапку ставимо перед однорідними членами після узагальнювальних слів — займенників та займенникових прислівників (всі, все, ніхто, ніщо, скрізь, усюди, ніде та ін.), слів (словосполучень), що є назвами родового поняття або чогось цілого щодо однорідних членів як назв видових понять або частин цілого (з можливою наявністю перед переліком також пояснювальних сполучників наприклад, як-от, а саме і под.):

У густій мряці, білій як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи (М. Коцюбинський);
Несуть пани есаули
Козацькую збрую:
Литий панцир порубаний,
Шаблю золотую,
Три рушниці-гаківниці
І три самопали. (Т. Шевченко);
Заснув …, і снилися красиві коні: сірі, гніді, вороні (В. Симоненко).

Двокрапку перед однорідними членами речення можна ставити й за відсутності узагальнювального слова, якщо тільки перед переліком робиться попереджувальна пауза, а однорідні члени вимовляються з перелічувальною інтонацією:

Та в цю хвилю двері розчинились
і ввійшли: якийсь рудобородий
в довгому старім плащі подертім;
з лірою ж за ним дідок кошлатий,
що все кашляв та все очі мружив;
ще й третій, що безруко щуливсь,
лиш рукав сорочки теліпався (П. Тичина).

Таке вживання двокрапки характерне переважно для стилів книжної мови (офіційно-ділового, наукового, публіцистичного), наприклад:

ІІ. У складному реченні

1. Між частинами безсполучникового складного речення або складної синтаксичної конструкції, якщо друга (наступна) його частина:

Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів (М. Коцюбинський);
Вірю: до скону віків не порушиться слово богинь! (Леся Українка).

Український правопис: так і ні (К., 1997) — назва книжки; Друга світова війна: причини поразок і перемог;

б) указує на причину або рідше, навпаки, на наслідок того, про що йдеться в першій (попередній) частині:

Лаврін не поганяв волів: він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку (І. Нечуй-Левицький);
Як мала у тебе сила,
То з гуртом єднайся ти:
Вкупі більше зробиш діла,
Швидше дійдеш до мети (Б. Грінченко);
Як і вони, я був щасливим:
Із теплих уст ловив слова,
Що казкою ставали, дивом,
В якому всесвіт ожива (О. Ющенко);
Віхола розпочалася з самісінького ранку: вийти з хати просто неможливо (О. Кобилянська).

3. У складних реченнях, проміжних між складним безсполучниковим і складнопідрядним, коли зміст їхньої другої частини пояснює, уточнює зміст першої частини, а в складі другої частини є підрядні сполучники і сполучні слова:

Вирішили зробити таким чином: щоб щепленням проти грипу одночасно охопити школи всього району;
Ідуть дівчата в поле жати
Та, знай, співають ідучи:
Як проводжала сина мати,
Як бивсь татарин уночі (Т. Шевченко).

Допоможіть розставити розділові знаки в такому реченні

Будь ласка, уточніть, що са́ме вам не подобається у цьому реченні, і чому. Щоб іншим користувачам не доводилося вгадувати.

Я не впевнена, але не бачу підстав для першої двокрапки. Як на мене, то як і можна було очікувати – не узагальнююче словосполучення/речення, бо можна видалити без особливої втрати сенсу. Я б розглядала як вставне речення, яке можна виділити комами або дужками. Мій варіант такий. “Хлопці зустріли мене, як і можна було очікувати, весело, жваво і з новими трофеями: консервами і яблуками” або “Хлопці зустріли мене (як і можна було очікувати) весело, жваво і з новими трофеями: консервами і яблуками”.

@БорисвітНежурбіда, у цьому-то і проблема. «Гарно/негарно» — це субʼєктивний критерій. Одному здається гарно, іншому — негарно.

2 Answers 2

Дві можливі інтонації

Хлопці зустріли мене як і можна було очікувати весело, жваво і з новими трофеями.

— можна інтонувати двома способами:

Вважаючи основною частиною «хлопці зустріли мене весело, жваво і з новими трофеями». «Як і можна було очікувати» в такому випадку є вставною частиною (per Oksana Gubrenko):

Хлопці зустріли мене (як і можна було очікувати) весело, жваво і з новими трофеями. (§ 123, п. 2)
Хлопці зустріли мене, як і можна було очікувати, весело, жваво і з новими трофеями. (§ 118, А, п. 11)
Хлопці зустріли мене — як і можна було очікувати — весело, жваво і з новими трофеями. (§ 121, п. 14)

Слід зазначити, що вибір між інтонацією 1 і інтонацією 2 не корелює з наявністю продовження («консервами і яблуками») і проблемою двох двокрапок. Я маю на увазі, що варіант 1 не має використовуватися як шлях уникнути двох двокрапок — вибір між варіантом 1 і варіантом 2 залежить від задуму автора (які частини суттєвіші і як він інтонує речення). Проблема двох двокрапок має вирішуватися іншим способом.

Проблема двох двокрапок у випадку інтонації 2

Хлопці зустріли мене, як і можна було очікувати: весело, жваво і з новими трофеями: консервами і яблуками.

Припустимо, потрібна саме інтонація 2 — то що ж робити з двома двокрапками? (Можна банально взяти «консервами і яблуками» в дужки — але припустімо, що це нас не влаштовує.)

По факту замість двокрапки іноді ставлять тире.

• Другу двокрапку на тире замінювати, на мою думку, не варто — бо в конструкції «…: а, б, в — …» люди очікують після тире узагальнююче слово (за § 121, п. 5) чи продовження речення, що почалося до двокрапки, — а не інший перелік, узагальнюючим словом для якого є останній член першого переліку.
• Відповідно лишається лише замінити на тире першу двокрапку:

Хлопці зустріли мене, як і можна було очікувати — весело, жваво і з новими трофеями: консервами і яблуками.

Як тоді можна аргументувати тире в скороченному реченні:

Хлопці зустріли мене, як і можна було очікувати — весело, жваво і з новими трофеями.

Чесно, я не знаю повної відповіді на це запитання:

• Я знаю, що тире часто ставиться (замість двокрапки) перед переліком по факту.
• Я знаю, що правила російської пунктуації, які не завжди збігаються з українськими, але часто прописані детальніше, це явно дозволяють (Розенталь, § 72, п. 1).
• Деякі підручники зазначають: «Іноді замість двокрапки після узагальнювального слова можна ставити тире.» Але при цьому, на жаль, додають: «У таких випадках однорідні члени мають характер побіжного зауваження…» — що не відповідає нашій ситуації.

Можливо, можна аргументувати просто § 121, п. 17 — інтонаційною паузою?

Правила вживання двокрапки ( : )

У простому реченні двокрапку ставимо перед однорідними членами після узагальнювальних слів — займенників та займенникових прислівників (всі, все, ніхто, ніщо, скрізь, усюди, ніде та ін.), слів (словосполучень), що є назвами родового поняття або чогось цілого щодо однорідних членів як назв видових понять або частин цілого (з можливою наявністю перед переліком також пояснювальних сполучників наприклад, як-от, а саме і под.):

У густій мряці, білій як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи (М. Коцюбинський);

Несуть пани есаули
Козацькую збрую:
Литий панцир порубаний,
Шаблю золотую,
Три рушниці-гаківниці
І три самопали… (Т. Шевченко);

Заснув , і снилися красиві коні: сірі, гніді, вороні (В. Симоненко).

Двокрапку перед однорідними членами речення можна ставити й за відсутності узагальнювального слова, якщо тільки перед переліком робиться попереджувальна пауза, а однорідні члени вимовляються з перелічувальною інтонацією:

Та в цю хвилю двері розчинились і ввійшли: якийсь рудобородий в довгому старім плащі подертім; з лірою ж за ним дідок кошлатий, що все кашляв та все очі мружив; ще й третій, що безруко щуливсь, лиш рукав сорочки теліпався (П. Тичина).

Таке вживання двокрапки характерне переважно для стилів книжної мови (офіційно-ділового, наукового, публіцистичного), наприклад: На засіданні присутні: начальник цеху, майстри, інженери і робітники.

ІІ. У складному реченні

У складному реченні двокрапку ставимо в таких позиціях.

1. Між частинами безсполучникового складного речення або складної синтаксичної конструкції, якщо друга (наступна) його частина:

а) розкриває зміст першої (попередньої) частини (в цілому або одного з її членів):

Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів (М. Коцюбинський);

Вірю: до скону віків не порушиться слово богинь! (Леся Українка).

У заголовках, назвах рубрик і т. ін.: Український правопис: так і ні (К., 1997) — назва книжки; Друга світова війна: причини поразок і перемог;

б) указує на причину або рідше, навпаки, на наслідок того, про що йдеться в першій (попередній) частині:

Лаврін не поганяв волів: він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку (І. Нечуй-Левицький);

Як мала у тебе сила,
То з гуртом єднайся ти:
Вкупі більше зробиш діла,
Швидше дійдеш до мети (Б. Грінченко);

Як і вони, я був щасливим:
Із теплих уст ловив слова,
Що казкою ставали, дивом,
В якому всесвіт ожива (О. Ющенко);

Віхола розпочалася з самісінького ранку: вийти з хати просто неможливо (О. Кобилянська).

1. У реченнях з прямою мовою після слів автора (див. 167, І, пп. 3, 4).
2. У складних реченнях, проміжних між складним безсполучниковим і складнопідрядним , коли зміст їхньої другої частини пояснює, уточнює зміст першої частини, а в складі другої частини є підрядні сполучники і сполучні слова:

Вирішили зробити таким чином: щоб щепленням проти грипу одночасно охопити школи всього району;

Ідуть дівчата в поле жати
Та, знай, співають ідучи:
Як проводжала сина мати,
Як бивсь татарин уночі (Т. Шевченко).