Гарантійні фінансові послуги

Згідно із Законом “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, до переліку послуг, які вважаються фінансовими, відносять надання гарантій та поручительств [34].

Гарантійна фінансова послуга — це послуга, пов’язана зі згодою однієї сторони договору (гаранта) взяти на себе відповідальність іншої сторони (принципала) перед третьою особою (бенефіціаром) за грошову винагороду (наумовах платності).

Необхідність надання гарантійних послуг виникає в умовах, коли суб’єктам господарювання важко оцінити платоспроможність своїх контрагентів або їх можливість виконати прийняті зобов’язання за угодами.

Основними видами забезпечення виконання зобов’язань відповідно до Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 546) є: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Засобами забезпечення виконання фінансових зобов’язань боржників перед фінансовою установою на практиці є два види гарантійних фінансових послуг:

Гарантія — це вид забезпечення виконання зобов’язання, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов’язання перед бенефіціаром сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов’язань у повному обсязі або їх частину в разі пред’явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

Із визначення витікає, що суб’єктами гарантії є:

банк-гарант — банк, який надає гарантію на користь бенефіціара;

принципал — особа (клієнт банку), за заявою якої надається гарантія чи контргарантія. (Контргарантія являє собою зобов’язання, яке надає інша банківська установа на користь банка-гаранта);

бенефіціар — особа, на користь якої надається гарантія (здійснюється платіж).

Сутність гарантії, як фінансової послуги, визначаються її особливостями, які представлені на рис. 10.5.

Гарантом можуть бути лише фінансові установи — юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг (банки, страхові компанії, кредитні спілки, довірчі товариства та ін.).

Рис. 10.5. Сутність гарантії як фінансової послуги (Запропоновано автором)

Умови надання гарантії подібні до умов видачі кредиту, обов’язковими з яких є:

• – забезпеченість, що означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність принципала;
• – терміновість — надання гарантії на визначений договором термін;
• – повернення боргу принципалом у разі виконання банком платежу за гарантією;
• – платність — надання гарантії за відповідну плату;
• – цільове використання, що зумовлює наявність документів, які підтверджують зобов’язання принципала, для забезпечення яких надається гарантія

У процесі надання гарантійних послуг банки можуть здійснювати видачу прямих і непрямих гарантій.

Пряма гарантія — гарантія, за якою клієнт уповноважує свій банк видати гарантію безпосередньо бенефіціару — особі, на користь якої надається гарантія. При видачі прямих гарантій учасниками гарантійної операції є три особи: бенефіціар, принципал і банк принципала, який виступає у ролі гаранта і надає гарантію на користь бенефіціара (рис. 10.6).

Поряд з прямими гарантіями, які надаються безпосередньо бенефіціару, банки можуть здійснювати видачу непрямих гарантій, що авізуються через банк бенефіціара. Непряма гарантія — гарантія, в здійсненні операцій за якою бере участь ще один банк — банк-контргарант, який надає на користь банку-гаранта свою контргарантію (рис. 10.7). На практиці застосування непрямих гарантій нагадує безвідкличний документарний акредитив.

Рис. 10.6. Механізм надання прямої гарантії (Запропоновано автором)

Рис. 10.7. Механізм надання непрямої гарантії (Запропоновано автором)

У такій гарантійній операції беруть участь чотири суб’єкти:

• 1) принципал;
• 2) банк-гарант (банк бенефіціара);
• 3) бенефіціар;
• 4) авізуючий банк (банк принципала) — виконує роль контргаранта.

Як правило, такі гарантії надаються для гарантування платежу за зовнішньоторговельними контрактами.

Термін дії контргарантії перевищує термін дії гарантії. Це пов’язано з потребою одержання гарантом від контргаранта відшкодування сум, які були виплачені за гарантією. У міжнародній практиці термін дії контргарантії, як правило, на 14 днів більший, ніж термін дії гарантії.

Банк-гарант, крім прямих і непрямих гарантій, з метою належного забезпечення виконання принципалом своїх зобов’язань перед бенефіціаром за основним зобов’язанням гарантії, може надавати їх у національній та в іноземній валюті. Також видаються гарантії із забезпеченням і без забезпечення.

Залежно від умов сплати коштів бенефіціару гарантії поділяють на:

• – безумовні — гарантії, за якими банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов’язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов;
• – умовні — гарантії, за якими банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов’язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару на підставі вимоги бенефіціара та в разі виконання ним відповідних умов або подання документів, зазначених у гарантії.

Залежно від можливості відкликання зобов’язань за гарантіями вони можуть поділятися на відкличні та безвідкличні. Якщо в гарантії немає прямого застереження про її відкличність, вона вважається безвідкличною.

Характеризуючи гарантію як фінансову послугу, слід мати на увазі, що при її наданні відбуваються зміни тільки в структурі активів поручителя або гаранта: зменшується дебіторська заборгованість і збільшується сума грошових коштів. Гарантійна фінансова послуга не змінює загальну вартість активів.

Гарантійні послуги на вітчизняному ринку фінансових послуг надають переважно банки, серед інших фінансових посередників послуги з надання гарантій і поручительств надає незначна кількість фінансових компаній, внесених до Реєстру фінансових установ.

Надання банківських гарантій спрямоване на виконання клієнтом своїх зобов’язань за торговельними та фінансовими угодами: гарантія платежу, гарантія надання кредиту, виставлення акредитива, акцептування та авалювання векселів, тендерна гарантія, гарантія виконання контракту тощо. Такі гарантії можуть надаватися як у вигляді спеціального документа (гарантійного листа), так і шляхом напису на векселі (акцепт, аваль).

Основні види гарантій, які можуть надавати банки відповідно до чинного законодавства в Україні, представлено на рис. 10.8.

На практиці найпоширеніше використання платіжних гарантій при акредитивній формі розрахунків.

Відповідно до характеристики фінансових послуг надання гарантії стає фінансовою послугою лише в разі сплати принципалом банку-гаранту певної суми коштів за надання гарантії. Тому банки-гаранти при наданні гарантій утримують комісійну винагороду та відшкодування витрат з принципала або бенефіціара згідно з умовами гарантії та на підставі договору. При цьому комісійна винагорода від резидентів утримується лише в національній валюті.

Вартість гарантійних фінансових послуг залежить від таких чинників:

платоспроможності та надійності боржника;

витрат на супроводження зобов’язальної послуги;

забезпеченості заставою майна тощо.

Видача банківських гарантій здійснюється на підставі заяви клієнта фінансової установи. При прийнятті рішення про видачу гарантії ретельно аналізується фінансовий стан заявника та умови реалізації майбутньої господарської операції. У випадку позитивного рішення щодо видачі гарантії між банком і клієнтом укладається договір, в якому зазначаються умови видачі та реалізації гарантії, строк її дії, обумовлюється вартість гарантійних послуг тощо.

Рис. 10.8. Основні види банківських гарантій та їх характеристика (Запропоновано автором)

За умови порушення принципалом зобов’язання, забезпеченого гарантією, банк-гарант зобов’язаний сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми пред’являється у письмовій формі. У вимозі або у доданих до неї документах бенефіціар обґрунтовує факт порушення боржником основного зобов’язання, забезпеченого гарантією.

У випадку одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Банк, що є гарантом, у встановлений строк розглядає вимогу кредитора і здійснює перерахування коштів у сумі, на яку видано гарантію, за умови виконання гарантійних умов.

Дії гарантії припиняються із закінченням забезпеченого ними зобов’язання, в тому числі в разі виконання зобов’язання позичальником чи іншим учасником гарантійної угоди, а саме у випадку:

• – сплати бенефіціару суми, зазначеної в гарантії;
• – закінчення терміну дії гарантії;
• – відмовлення бенефіціара від своїх прав у гарантії шляхом письмової заяви про звільнення гаранта від його зобов’язань;
• – повернення оригіналу гарантійного листа.

Крім надання гарантій до послуг з прийняття фінансових ризиків відносять і надання поручительств. Оферентами фінансових послуг з надання поручительств можуть виступати банки і небанківські фінансові установи.

Поручительство — це спосіб забезпечення виконання зобов’язань, відповідно до якого поручитель повністю або частково бере на себе відповідальність у разі настання передбаченого випадку виконати перед кредитором зобов’язання боржника.

Поручительство, як і надання гарантії, стають фінансовими послугами лише за умови їх платності.

Поручительство можна розглядати як різновид фінансової гарантії.

На відміну від банківської гарантії, зобов’язання за якою є самостійним і не залежить від договірних стосунків між принципалом і бенефіціаром, зобов’язання фінансової установи за порукою поширюється тільки на зобов’язання основного боржника. Порука реалізується лише у випадку, коли доведено, що основний боржник не виконав договір з кредитором. Також відмінності договору поруки від гарантії визначаються тим, що:

• – при поручительстві поручитель має право висувати заперечення проти вимог кредитора;
• – порукою може бути забезпечена лише дійсна вимога (зобов’язання);
• – договір поруки є, по суті, безвідкличним;
• – предметом гарантійного зобов’язання завжди є тільки грошова сума й не може бути інше майно;
• – після виконання зобов’язання поручителем до нього переходять права на основне зобов’язання в обсязі, в якому поручитель виконав це зобов’язання.

Економічний зміст поручительства полягає у тому, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов’язань боржником. Якщо поручитель виконає зобов’язання, до нього переходять всі права кредитора, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання, наприклад, застава.

Особливість поручительства полягає ще й в тому, що зобов’язання за договором поруки має характер додаткового (акцесорного) стосовно основного зобов’язання. Це означає, що припинення основного зобов’язання одночасно припиняє дію договору поруки.

Згідно з Цивільним кодексом України боржник і поручитель відповідають перед кредитором солідарно. Тобто поручитель відповідає нарівні з боржником і кредитор має право висунути вимоги як боржнику, так і поручителю.

Однак, окрім солідарної відповідальності, договір поручительства може передбачати й субсидіарну відповідальність. У такому випадку кредитор спочатку висуває вимогу боржнику, і лише в разі невиконання ним своїх зобов’язань — поручителю.

Договір поручительства може передбачати, що порука забезпечує зобов’язання в повному обсязі (основний борг, проценти, неустойка, відшкодування збитків) або лише частково у чітко визначеному обсязі. Чисельність поручителів за кожним договором поруки не обмежена.

Одним із видів банківського поручительства є податкова порука — послуга, при якій банк-поручитель бере на себе відповідальність перед податковими органами за належне виконання платником податків зобов’язань щодо погашення його податкового зобов’язання. В разі невиконання платником податків таких зобов’язань їх виконує банк-поручитель у такому самому обсязі, в якому мав це зробити платник податків.

Оформлення договору поручительства відбувається в тому випадку, коли банк вважає, що позичальник не зможе самостійно виконати взяті зобов’язання в повному обсязі. Згідно з Цивільним кодексом сторонами договору поручительства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

За реалізацію поручительств оферента стягують з боржників винагороду, розмір якої визначається тарифами фінансової установи і фіксується в договорі про надання поруки.

Підводячи підсумки викладеного, можна зазначити, що гарантії та поручительства є способами забезпечення виконання зобов’язань, які застосовуються між суб’єктами господарювання з метою зниження ризику їх діяльності. Головна мета використання гарантій і поручительства полягає у забезпеченні страхування ризиків невиконання договірних зобов’язань або неповернення наданих у позику коштів.

Що таке гарантія та поручительство: навіщо вони потрібні бізнесу?

Надання гарантії та поручительства є різновидом фінансових послуг, на яких спеціалізуються, зокрема, небанківські фінансові установи. Вони є схожими з одного боку, проте їх юридичний зміст відрізняється.

Фінансова гарантія – це різновид забезпечення виконання зобов’язань за певним договором (кредитним, господарським чи цивільно-правовим). Гарантія передбачає наявність принципала (це клієнт, який купує гарантію), власне, гаранта (установи, яка її видає) та бенефіціара (особи, на користь якої видано гарантію). Як це працює? Між принципалом та гарантом укладається двосторонній договір, за яким фінансова установа гарантує виплатити бенефіціару грошові кошти у разі порушення зобов’язання з боку принципала. При цьому гарант надає бенефіціару гарантію як окремий документ. Цей фінансовий інструмент називають безресурсним (тобто таким, що не вимагає одночасного надання коштів), тому й коштує він майже вдвічі дешевше кредиту.

Розрізняють такі види фінансових гарантій як:

• гарантія платежу;
• гарантія виконання контракту;
• гарантія повернення авансового платежу;
• тендерна гарантія;
• митна гарантія

Поручительство – це також різновид забезпечення виконання зобов’язань. Поручительство на відміну від гарантії більше поширено у кредитних відносинах, коли поручитель гарантує виконання зобов’язань боржником перед кредитором. Договір про надання поручительства (чи договір поруки) оформляється трьома сторонами – поручителем, кредитором та боржником.

Хто надає послуги гарантії та поручительства в Україні?

В Україні ці фінаносові послуги надаються виключно за наявності спеціальної ліцензії, що видається Нацкомфінпослуг. Відтак, виступати гарантом чи поручителем може лише фінансова компанія. Разом із тим інститут поручительства розповсюджений при кредитуванні банками та фінансовими компаніями. Поручительство надається третьою стороною, яка відповідає по зобов’язанням солідарно із боржником. Така сторона може й не мати статусу фінансової компанії та, власне, не надає послугу (не отримує плату за свою поруку). При цьому і боржник, і поручитель повинні бути пов’язані певним чином. Або просто входити до групи наближених компаній навіть без факту юридичної пов’язаності.

Плата

Так, гарантія і поручительство є послугами і за них потрібно платити. Тут можна прирівняти ці фінансові послуги до класичного страхування. Тариф визначається на підставі аналізу об’єктивних та суб’єктивних факторів. Тариф є відображенням ризику дефолту особи, зобов’язання якої гарантуються. При цьому на ринку можна зустріти різні ставки на ці послуги – від 1% до 12% від суми, яка забезпечується. При більш високих ставках надання таких послуг є економічно необґрунтованим або ризик дефолту є неприйнятним для фінансової установи.

Відповідальність гаранта та поручителя

При настанні обставин, визначених у гарантії, бенефіціар звертається до гаранта з вимогою про покриття в межах гарантованої суми завданих йому збитків. При поручительстві ж звернення із претензією йде солідарно на як на боржника, так і на поручителя.

У випадку гарантії у фінансової установи не виникає права вимоги до принципала, бо в цьому й полягає суть послуги гаранта. У випадку ж поручительства, Цивільний кодекс чітко визначає, що до поручителя, який виконав обов’язок за боржника, переходить право вимоги. В цьому є юридична колізія і саме тому послуга поручителя не зустрічається в Україні.

Навіщо вони потрібні бізнесу?

Гарантія та поручительство є інструментами підвищення кредитної привабливості підприємства, оскільки кредитор або торговий партнер оцінюватиме його в комплексі із гарантом чи поручителем та ділитиме його ризик на двох. Тому це дозволяє отримати необхідну суму фінансування чи відтермінування платежу за контрактом на поставку. Проте, вартість такого продукту потрібно оцінювати в комплексі із вартістю договору чи контракту, який гарантується, аби не вийшло так, що гарантія у 12% плюс ставка по кредиту у 24% річних дають вам вартість фінансового продукту під 35-40%!