Що треба знати про російські гіперзвукові ракети “Кинджал”

Росія вже неодноразово застосовувала для обстрілів України свою гіперзвукову зброю. Такі ракети летять з надзвичайною швидкістю та можуть довше, ніж звичайні балістичні бути непомітними для радарів.

Ракети “Кинджал” на літаку МіГ-31 за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення РФ, лютий 2022Фото: Russian Defense Ministry Press Service/AP/picture alliance

Цього тижня Росія знову здійснила ракетну атаку на цілі по всій Україні. В українському міноборони згодом підтвердили, що під час останнього ракетного удару армія РФ використала, зокрема, й гіперзвукові ракети “Кинджал”. Москва застосовує гіперзвукові ракети ще з перших тижнів війни у 2022 році. Чому їх вважають особливим видом зброї?

Чи можна вважати гіперзвукові ракети непереможною зброєю?

“Непереможні” – саме так у 2018 році президент Росії Володимир Путін назвав гіперзвукові ракети, представляючи цей арсенал.

Можливо, ця характеристика перебільшена, призначена для пропагандистських цілей, але є у ній і частка правди. Гіперзвукові ракети відрізняються від звичайної балістичної зброї тим, що системам протиракетної оборони складніше їх виявити. Справа у швидкості та висоті.

Гіперзвукові ракети літають у п’ять-десять разів швидше за швидкість звуку – від 5 до 10 Махів. Фіксованої швидкості звуку немає, адже вона залежить від низки змінних, а саме від середовища та температури середовища, через яке рухається об’єкт або звукова хвиля.

літав приблизно вдвічі швидше за швидкість звуку. Він був надзвуковим літаком з максимальною швидкістю 2180 км. на годину, або 2,04 Маха. Таким чином, гіперзвукова швидкість є вищою принаймні на три ступені.

Гіперзвукові ракети, які Росія використовувала під час ударів по Україні, відомі як “Кинджал”. Їхня довжина становить 8 метрів. Деякі експерти кажуть, що цей тип ракети летить зі швидкістю 6000 кілометрів на годину, а це приблизно 5 Махів. Інші кажуть, що вони літають зі швидкістю 9 або навіть 10 Махів.

У будь-якому випадку, це швидкі ракети. Навіть настільки, що “повітряний тиск перед зброєю утворює плазмову хмару під час її руху, поглинаючи радіохвилі”, пояснюють експерти зі зброї на американському сайті Military.com.

Через це “Кинджал” та іншу гіперзвукову зброю дуже важко виявити радіолокаційними системами, тим більше через політ на низькій висоті.

Низька висота

Гіперзвукові ракети літають на набагато нижчій висоті, ніж звичайні балістичні ракети.

Цей МіГ-31 також оснащений ракетами “Кинджал” Фото: Vadim Savitsky/Russian Defence Ministry/picture alliance

Вони рухаються так званою низькоатмосферно-балістичною траєкторією. Це означає, що до того моменту, коли радар системи протиракетної оборони зафіксує їх, вони вже настільки близькі до цілі, що в багатьох випадках перехопити їх уже занадто пізно. Крім того, гіперзвукові ракети можуть змінювати траєкторію під час польоту.

Який радіус ураження?

Гіперзвукові ракети, які використовує Росія в Україні, запускаються з літаків. Гіперзвукова зброя також може бути морського базування і встановлюватися на кораблях і підводних човнах. Ці ракети можуть бути оснащеними ядерними боєголовками.

“Кинджал” може вражати цілі на відстані до 2000 кілометрів. Інші гіперзвукові ракети мають радіус ураження близько 1000 кілометрів.

З розміщенням гіперзвукових ракет на території ексклаву Калінінградської області, у радіусі ураження опиняється низка європейських столиць. Калінінград відділений від материкової частини Росії і межує з Польщею, Литвою та Балтійським морем. До столиці Німеччини Берліна менше 600 кілометрів.

Але деякі аналітики кажуть, що, незважаючи на переваги гіперзвукових ракет перед звичайною балістичною зброєю, Росія не використовуватиме їх безрозбірно. Генерал ВПС США Глен Д. Ван Херк у травні 2022 року заявив на засіданні підкомітету з питань збройних сил Сенату США, що Росія має “проблеми з точністю деяких своїх гіперзвукових ракет” в Україні.

Якими ракетами Росія обстрілює Україну?

За пів року повномасштабної війни Росія випустила тисячі ракет по Україні – як крилатих, так і балістичних. Як по військових, так і по цивільних об’єктах, вбиваючи людей. Якими ракетами стріляють по Україні і чи можна назвати їх точними? Що здатна перехопити українська ППО зараз і в майбутньому та чи можна розраховувати на те, що ракетна загроза незабаром зникне?

У день початку просування української армії на півдні, по прифронтовому Миколаєву вдарили 12 російських ракет. Одна із них здетонувала у приватному секторі міста. Два десятки поранених, двоє загиблих.

«Вікно на мене впало. Вікном мене збило з ніг і просто на ліжко. Так, відбувся легко, а дружину вбило. На смерть. Там знайшли. Я навіть не впізнав. Не може бути це не вона. Здавалося б, як людину можна там впізнати. Це неможливо було впізнати. За мить», – каже постраждалий від ракетного обстрілу житель Миколаєва Олександр.

Він із собакою, яка теж дивом вціліла, тепер чекають на приїзд дітей – але тепер немає ні дружини, ні дому.

«Тут мій батько жив. А я у 56 році народився. Тут же все життя прожив. І за секунду воно все перетворилося… Розвалило все. Гараж, машина. З розуму щоб не зійти. Зараз діти їдуть з усіх боків», – продовжує Олександр.

У сусідів дім теж зруйнований, але їх врятувало те, що всі були на роботі під час ракетного удару. За словами поліцейських, ймовірно, що це була ракета з комплексу протиповітряної оборони С-300.

Комплекс С-300 – зенітно-ракетний. Створений, щоб перехоплювати швидкісні цілі у повітрі. Ракети наводяться, отримуючи команди від радіолокаційної станції на землі – максимальна дальність цих команд – зона прямої видимості, близько 40 кілометрів. Хоча російські військові стріляють і на більшу дальність.

«Якщо виставити по дальності точку підриву на висоті 0, то така ракета стає можливою по застосуванню по наземних цілях. Якщо ж використати цю ракету на дальність більшу, то далі вона буде як болванка. До 40 км вона буде управлятися, а далі буде летіти без управління. І така дальність може досягати на всю потужність ракети – до 150 км вона може летіти. Взагалі, говорити про конкретну точку після відстані виходу не є можливим», – каже Артем Артеменко, начальник штабу повітряних сил України у 2012–2017 роках.

За словами голови Миколаївської області Віталія Кіма, за час вторгнення у самому лише місті загинули 135 людей, з них одна дитина. 650 осіб – отримали поранення. Більшість ракетних обстрілів – саме із систем С-300.

«Вони використовують координати так чи інакше. І похибка в них там 150 метрів. Тобто це не є високоточна зброя. Тому ми вважаємо, що це саме терор, бо такою зброєю бити по центру міста точно неможливо. Миколаїв є в трійці, був тиждень тому, після Ізюму і Маріуполя по обстрілах ракетних», – каже Віталій Кім.

Російська ракета пробила 9 поверхів Миколаївської ОДА 29 березня 2022 року

У Миколаєві пошкоджені або знищені понад 9 тисяч об’єктів інфраструктури. Після появи в Україні американських протирадіолокаційних ракет і знищення пускових на півдні (кількість Кім не уточнює), в місті на кілька днів стало тихше.

«На загал ми звичні до цієї ситуації. Нас обстрілюють щодня майже. Зі 100 днів нас там 25-24 дні не обстрілюють і 3 із цих 24 – це от останні 3 дні. Ми звичні до обстрілів. Вони їх використовують, тому що вони завдають руйнувань. При атаці на цивільну інфраструктуру, таку як інститути, лікарні, житлові будники – вони саме руйнують будівлю таким чином, щоб її не можна було відновити. Треба будувати заново. А всі інші, крім ФАБів, то вони не завдають таких руйнувань критичних. Можна будівлю відновлювати», – пояснює Віталій Кім.

24 лютого саме ракетні удари принесли повномасштабну війну у найбільш віддалені частини України. Тоді Росія накривала аеродроми, позиції протиповітряної оборони, склади боєприпасів та іншу військову інфраструктуру. Перший пуск ракети, який спостерігав Денис Смажний, військовослужбовець зенітно-ракетних військ повітряних сил ЗСУ, був із літака на Луганщині о 4:55 ранку. Це був лише початок.

«Особисто я бачив, як дві ракети, напевно, такого типу, як крилата ракета «Калібр», з Чорного моря летіла вже в глибину території. Порахувати, звичайно, в тій масі повітряних цілей було важко, але, за деякими підрахунками, в перший же день було запущено по території України 600 ракет десь. Тобто кількість обраховується сотнями. Не було паніки в той момент. Чому? Тому що всі готувалися до цього. Так чи інакше. Як би абсурдно не виглядала ідея, що напад почнеться – все одно ми знали. Нас всі попереджали, що напад має відбутися. Відповідно, всі морально було до цього готові», – кажевійськовослужбовець Денис Смажний.

Вже в перші дні Росія декларувала, що повністю знищила українську систему протиповітряної оборони – і авіацію, і ракетні комплекси. У перші тижні повномасштабного вторгнення Україна справді втратила частину наземної ППО з різних причин. Але більша частина продовжила відбивати повітряні атаки. У цьому допомагають і волонтери.

Зенітно-ракетний комлекс «Бук» під час військового параду до Дня Незалежності України. Київ, 24 серпня 2018 року

«Не секрет ні для кого, що зенітно-ракетні комплекси то ледве не ціль номер один для нашого ворога і по них, на жаль, прилітає. І для того, щоб хоч якось убезпечити особовий склад зенітників, ми допомагаємо в тому що там бронюємо їхні штабні машини. Мобільність – одна з запорук їхньої ефективної роботи. Вони мають після враження повітряної цілі достатньо таки швидко покинути місце, де вони це зробили, тому що зараз у росіян надзвичайно багато комплексів і засобів виявлення засобів радіоелектронної розвідки і за цими екіпажами і за зенітниками взагалі полюють», – каже Роман Сініцин, координатор військового напрямку в благодійному фонді Сергія Притули.

Попри кількість авіатехніки, Росія не завоювала панування в повітрі – у тому числі завдяки українським льотчикам і наземній ППО. Навіть перевагу російська авіація має далеко не всюди. І це одна із причин масованого використання Росією ракет.

«Перевага в повітрі тільки на лінії зіткнення безпосередньо. Там, де їхні льотчики мають ще можливість і не бояться заходити на територію України. Тобто на всі інші місця вглиб України російський льотчик літати психологічно не готовий. Він впевнений, що його зіб’ють. Тому льотчика і літак заміняють ракетою. Тобто для того, щоб виконати свої тактичні і оперативні завдання, літаки не можна використовувати. Єдиним шляхом є використання ракет», – каже Артем Артеменко.

Останніми роками українські військові прямо говорили – необхідно оновлювати протиповітряну оборону. На Заході продавати її були не готові, та й грошей у бюджеті України не знайшлося. Повномасштабне вторгнення Росії зустріли тільки із радянськими наземними комплексами ППО: С-300 у різних виконаннях і «Бук-М1», які здатні боротися із ракетними загрозами.

«Зенітно-ракетні війська, загалом, показали себе дуже ефективно. Попри всі очікування. Зенітно-ракетний комплекс «Бук» зарекомендував себе дуже ефективно у боротьбі з літаками і гелікоптерами. В той час як, наприклад, С-300 збив дуже мало гелікоптерів і менше літаків. Але в боротьбі по крилатих ракетах С-300, звичайно, це чемпіон. Станом на початок червня, тоді була дуже гарна цифра, 500 збитих цілей зенітно-ракетними військами. І з тих 500 цілей – 120 було крилатих ракет. Із тих 120 крилатих ракет 80 було збито саме підрозділами С-300», – розповідає Денис Смажний.

Ракети випускають у всіх прикордонних з Україною областях РФ, з території Білорусі, а також з окупованої частини Донбасу і Криму, акваторії Чорного і Каспійського морів

Якщо лінія фронту на землі, де зараз тривають активні бойові дії, складає 1100 км, то для сил ППО протяжність передової – ще більше. Ракетні пуски, як і наземні, так і авіаційні, йдуть з Білорусі, що розтягує українську оборону. Ракети випускають у всіх прикордонних з Україною областях РФ, а також з окупованої частини Донбасу і Криму, акваторії Чорного і Каспійського морів.

Пуски крилатих ракет з Каспія – це може займати до години, поки вони долетять до України. Якщо ми говоримо пуски крилатих ракет з акваторії Чорного моря – це десятки хвилин. Відповідно, всі області, починаючи з півдня і сходу переводяться у режим ракетної небезпеки. Якщо ми говоримо про пуски з Білорусі – ми бачимо, коли ці літаки злетіли і ми можемо розрахувати, коли здійснюються пуски – це вже до 15 хвилин може бути політ їхньої ракети. Тому ще раз кажу, чому не можна ігнорувати сигнали ракетної небезпеки – тому що, в залежності від цілі, вона може протривати від трьох годин до кількох хвилин», – продовжує військовослужбовець.

Виходячи з повідомлень українських військових, складаємо список ракет, якими Росія обстрілює Україну – це і балістичні «Точка-У», і «Іскандер», і крилаті з сімейства «Х», як і авіаційні. З нетипових або рідкісних – гіперзвукові «Кинджал», а також протикорабельні «Онікс» – але використовують їх для ударів по наземних цілях. Найбільш масова – «Калібр». Летить відносно повільно, що впливає на час перехоплення.

«Ця ракета за хвилину пролітає 15 кілометрів. На висоті 100 м зенітно-ракетний комплекс може побачити її в середньому на дальності 30 кілометрів. Тому проста математика доводить, що в зоні ураження зенітно-ракетного комплексу ракета «Калібр» може перебувати, ну, протягом 2 хвилин. Якщо ми візьмемо ракету Х-22. То її швидкість близько 4 тисяч кілометрів за годину. Це понад 60 км в хвилину. Тобто в зоні поразки вона буде перебувати максимум 30 секунд», – каже Артем Артеменко.

Значну частину своїх ракет – і балістичних, і крилатих – в Росії називають високоточними, стверджуючи про ймовірне кругове відхилення від цілі від двох до двадцяти метрів. Але, як кажуть військові і аналітики – це інформація, яку важко перевірити.

Російські ракети, запущені по території України з Бєлгородської області Росії, які було видно на світанку в Харкові, 20 серпня 2022 року

«Я думаю, буде дуже важко знайти військових, які захочуть сказати – те, що у нас є – посереднє. Це, по-перше. По друге – якщо ти тестуєш систему, ти можеш обирати умови, в яких випробовуєш ракету. І якщо Росія каже, що в неї найкраща ракета в світі, вони могли провести тест, який виглядав дуже добре, але не відповідає умовам бойових дій – кращих або гірших, в яких її може використовувати інша країна. Усе, що ми бачили від Росії, починаючи з радянських часів – відомі паради для Сталіна з ракетами, які були пустими, хоч і виглядали робочими ззовні. Завжди важко оцінювати лише те, що тобі дозволяє побачити інша країна», – каже Майкл Бонерт, інженер аналітичного центру RAND у США.

Російські ракетні удари призводять до трагічних наслідків і воєнних злочинів. У червні після удару Х-22 по торговому центру в Кременчузі загинула 21 людина. Тоді було два прильоти цих ракет, які розробляли для ударів по авіаносних групах ще у шістдесятих. Кругове відхилення у такої ракети – 500 метрів.

«Ракети Х-22, вони вперше почали їх використовувати десь з половини травня. І спостерігалася така цікава статистика – десь 50% цих ракет або не запускалися, або падали в море. Тому що вони здебільшого їх запускають з Чорного моря в бік Одеси. Десь вони щось там трошки їх підлаштували, чи почали їх краще відбирати – почали вони попадати. То по туристичних комплексах, то десь в поля, то ще десь», – каже Денис Смажний.

Наслідки ракетного обстрілу центру Вінниці. Вінниця, 15 липня 2022 року

14 липня – удар по Вінниці і 26 загиблих, у томи числі троє дітей. За кілька днів до цього – удар по п’ятиповерхівці у Часовому Яру в Донецькій області – 48 загиблих. Навесні ракетою з комплексу «Точка-У» обстріляли вокзал у Краматорську, де люди чекали на евакуаційний потяг – 61 загиблий, з них 7 дітей. Це лише частина ракетних ударів, в яких загинули мирні жителі. Використовуючи для атак комплекс «Точка-У», Росія намагалася звинуватити Україну, адже формально «Точки» в російській армії зняли з озброєння, але є кілька відео, де ці комплекси пересуваються в тилу російської армії на Донбасі.

«В школах НАТО є дві стратегії, які використовуються авіацією і, відповідно, ракетними ударами. Punishment – покарання населення і denial – тобто знищення якихось логістичних ланцюжків. Якщо спочатку це було схоже на логічну військову стратегію, і потім це все, в повному обсязі переросло в стратегію Punishment. Покарання, тобто знищення цивільних об’єктів», – продовжує Денис Смажний.

В Україні майже не розкривають інформацію про російські удари по військових об’єктах – аеродромах, казармах, полігонах. До прикладу, в Десні, на Чернігівщині, за словами президента України Володимира Зеленського через ракетний обстріл в травні загинули 87 осіб – тоді він не уточнив, йдеться про цивільних чи військових. Усе це – результат розв’язаної Росією війни, а українська протиповітряна оборона не завжди може перехопити цілі.

Після пуску крилаті ракети йдуть по заздалегідь побудованому маршруту, близько до землі, використовуючи місцевість і намагаючись обійти можливі зони протиповітряної оборони. Ті ж Х-101 використовують стелс-технології. Балістичні ж летять за однойменною траєкторією – високо вверх, а потім, за рахунок високої швидкості, намагаються прорватися через ППО. Тому балістичні і гіперзвукові ракети – велика проблема для української оборони.

«Якщо абстрактно якийсь там «Іскандер» чи «Точка-У» вже падає на ціль, робить це з висоти у десятки кілометрів з кутом 80-90 градусів, якщо навіть зенітна ракета її пошкодила, перебила двигун, рулі – це не призведе до того, що ракета буде знищена. Вона все одно впаде, тому що вона вже падає. Тому для повноцінного, гарантованого знищення саме балістичних ракет, використовуються так-звані кінетичні перехоплювачі, які просто врізаються на величезній швидкості у цю балістичну ракету і підривають її бойову частину з високою долею вірогідності. Таких комплексів на озброєнні Збройних сил України фізично немає», – каже Олег Катков, експерт-оглядач інформаційного агентства «Defense Express».

Кількість випущених по Україні ракет достеменно визначити важко. Президент Зеленський в серпні заявив про майже 3,5 тисячі. У травні журнал «Ньюсуік» опублікував дані про майже 2300 пусків, пославшись на американську розвідку та уточнивши, що до цілі долітає лише 40%. Станом на вересень українські військові збили майже 200 крилатих ракет. Певні труднощі із цим озброєнням Росія вже відчуває.

«З початку війни використовували найбільш старі – по датах виготовлення. І ми бачимо, які дати виготовлення на уламках ракет, які збиті позавчора-вчора і так далі. Мені важко сказати, наскільки було організовано виготовлення цих ракет і темпи їхнього виготовлення до того, як були накладені санкції», – каже Артем Артеменко.

«Ми бачимо із відкритих джерел, що внутрішнє наповнення ракет, які відмовили, наповнене більш ранніми компонентами. Або, щонайменше, вони виглядають старими. Навіть у тих ракет, які були вироблені останніми роками. Схоже на те, що Росії доводиться використовувати застарілі чіпи і електроніку. Ми вже бачимо ефект санкцій, що тривають роками», – каже Майкл Бонерт.

У серпні британський Королівський інститут оборонних досліджень (RUSI) представив звіт про західну електроніку у російській зброї. Автори дослідження змогли вивчити 27 російських систем для військових – там знайшли 450 елементів зі США, Японії, Тайваню, Німеччини та інших країн. У тому числі фрагменти для ракет «Калібр», Х-101 і 9М727 з комплексу «Іскандер» – виявили комплектуючі подвійного призначення, тобто для військових цілей, хоча частина міжнародних санкцій проти Росії в силі з 2014-го.

У цитаті звіту йдеться, що задля того, щоб гарантувати ураження цілі, російські збройні сили розробили передові інерційні і навігаційні датчики для наведення ракети при маневруванні на малій висоті і уникнення ППО. Один із критичник датчиків, знайдених на 9М727 і на Х-101 – блок наведення ГЛОНАСС і GPS. Розробник – КБ «Навіс» [. ] уникнув західних санкцій, попри те, що він забезпечує критичну технологію для ракетної програми країни.

«У подальшому Росія зможе відновити виробництво, але в них буде погане наведення, проблеми із дальністю, не така боєздатна боєголовка і так далі. Те, що ми бачимо у багатьох випадках із санкціями проти країн – системи стають не такими боєздатними. Що б Росія не відновила із часом – це, вірогідно, буде не тієї якості, яка є зараз», – каже Майкл Бонерт.

Поки Росії намагаються перекрити доступ до компонентів ракет, Україна усе ближче до отримання західних комплексів ППО – від Німеччини Iris-Т. Перший мають передати вже у вересні, але Україна хоче 11 комплексів. Від США – NASAMS. Перші два мають бути готові за два роки. У Вашингтоні заявили, що усього планують передати вісім комплексів для України.

«Коли говорять, «нам передають 8 NASAMS», – мова йде про 8 зенітно-ракетних комплексів, в кожному з яких знаходиться від 2 до 4 пускових, радар, інша машина спостереження та виявлення цілей, командна машина та машина заряджання. Кожен комплекс вже є організаційно-штатною структурою саме як батарея», – каже Олег Катков.

Як кажуть військові та експерти, і Iris-T, і NASAMS – це більш сучасний і ефективний аналог радянського комплекса «Бук» із дальністю ураження цілей 40 кілометрів. Україні необхідні десятки таких комплексів, щоб захистити міста та важливі об’єкти. Це, усе ще, протиповітряна, а не протиракетна оборона і питання полягає в тому, скільки їх буде. Адже на Заході підхід до ППО не такий, яким він був у СРСР.

«То там ми побачимо значний перевіс саме в авіаційних засобах ураження над наземною компонентою протиповітряної оборони і це просто пов’язано з економічною вигідністю саме винищувачів у цьому випадку. Якщо ми говоримо взагалі про концепції один до одного – тобто ми абстрактно будемо міняти один «Бук» на один NASAMS, то ми ніколи взагалі, в принципі, не зможемо досягнути, скажемо так, повної відповідності один до одного», – продовжує Катков.

Під час повномасштабного вторгнення Україна отримала С-300 від Словаччини для посилення ППО, але, попри це, ЗСУ буде або вже перебудовує свою протиповітряну оборону – вірогідність збити ракети на окремих напрямках підвищиться. Вже зараз, у певні дні, Повітряні сили звітують – збили усі або більшість крилатих ракет, випущених Росією.

«Ці люди – вони справжні герої. Я знаю розрахунок С-300, який приміром збив 6 ракет із 6 С-300 над містом Дніпро, потім збив ще 4 ракети з чотирьох. Насправді це сотні, тисячі врятованих життів українців, тому для нас, для фонду – підрозділи зенітно-ракетні вони дуже в великому пріоритеті і ми намагаємося їм допомогти всім, чим можемо. В одній зенітній бригаді в пункті постійної дислокації лежать рештки «Кинжала». І вони кажуть, що вони його збили», – каже Роман Сініцин.

«Я би зробив такий висновок – там, де є можливість техніки по знищенню цих ракет, тобто технічно можливо це зробити і рівень підготовки розрахунку зараз такий, що дозволяє це зробити, то там ефективність дуже висока», – каже Артем Артеменко.

«Починаючи з травня інтенсивність знизилась значно. Тобто удари, досить таки суттєві, вони були з періодичністю 1-2 рази на тиждень. І вже зараз запускають, навіть «Калібри» літають, огинаючи місцевість і на висоті до 100 метрів. Але ж, знову ж таки, від професійності наших розрахунків нікуди не дінешся. Тому і вони стали ефективнішими, стали бити, нібито, більш продуманіше, використовуючи більш грамотні маршрути, але ж і протидія їм зростає», – каже Денис Смажний.

Після пів року повномасштабної війни ніхто не береться підраховувати кількість ракет, які залишилися у Росії. Українська розвідка говорить про 45% від того, що було на момент вторгнення. Високоточних «Іскандерів» – п’ята частина. Але ракетна загроза залишається високою, адже не все можна перехопити. Як і передбачити, в який об’єкт в густозаселених українських містах Росія спробує влучити. У Службі безпеки України кажуть, що з 20 російських ударів 19 припадає на цивільні споруди.

Які бойові ракети розробляє Україна

Україна працює над створення свого “ракетного щита”. Утім демонстрація випробувань іноді несе у собі значну частину пропаганди потенціалу українського військово-промислового комплексу, кажуть експерти

На початку лютого Рада нацбезпеки України оголосила, що скоро армія отримає одразу кілька нових зразків потужного озброєння: ракетний комплекс “Вільха” та крилаті ракети “Нептун”.

Обидві розробки, як означається, створені українськими конструкторами з ДКБ “Луч”.

Військові експерти відзначають, що це не єдині проекти бойових ракет, які з різною мірою реалістичності можуть отримати ЗСУ від власного військово-промислового комплексу в короткій чи середній перспективі.

“Нептун”

Автор фото, РНБО

Українська крилата ракета увібрала в себе багато чого від радянських розробок. Наприклад частина корпусу – від знятих з озброєння ракет С-200

Тема крилатої ракети українського виробництва сколихнула медіапростір після того, як РНБО опублікувала відео її тестових пусків.

“Після тотального роззброєння української армії відповідно до Будапештського Меморандуму, на озброєнні Збройних Сил України не залишилося жодної крилатої ракети”, – заявив секретар Ради нацбезпеки Олександр Туричнов, обґрунтовуючи необхідність розробок, які проводить Державне конструкторське бюро (ДКБ) “Луч”.

І хоча прямо назва нової крилатої ракети не називалася, однак військові експерти зробили висновок, що мова йде про проект протикорабельної ракети “Нептун“, який протягом тривалого часу розроблявся згаданим КБ.

Його основою можна вважати радянську та російську протикорабельну ракету Х-35, утім, з суттєвими модифікаціями.

Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець, який спілкувався з керівництвом ДКБ “Луч”, відкрив ряд попередніх тактико-технічних характеристик (ТТХ) “Нептуна” (остаточні будуть відомі після всіх випробувань):

• це дозвукова ракета (тобто швидкість її польоту не перевищує швидкість звуку);
• на маршовій ділянці висота польоту: 10-30 м, на кінцевій: 4-5 м (такі порівняно низькі висоти є однією з сильних сторін крилатих ракет, адже ускладнюють можливість їх виявлення радіолокаційними системами);
• потенціал головок самонаведення дозволяє знищувати цілі і на морі, і на землі;
• бойова частина: уламкова-фугасна (може використовуватися проти різних видів цілей, окрім важкоброньованих, підземних чи підводних);
• дальність дії: до 300 км.

Утім, щодо дальності дії є варіанти.

“Ракета спроможна забезпечити дальність стрільби по морській цілі у 280 км; по береговій стаціонарній цілі – більшу дальність. Якщо сильно постаратися, то і до Москви достане)”, – написав Сергій Згурець у Facebook.

Дивіться більше у FacebookBBC не несе відповідальності за контент інших сайтів.

Кінець Facebook допису, 1

На уточнення ВВС Україна про дистанції враження експерт пояснив: “Як і будь-яка крилата ракета, вона має маршовий двигун на авіаційному керосині. Якщо збільшити паливний бак удвічі чи тричі, то дальність польоту зросте до тисячі кілометрів і більше. Тобто тут питання масштабу проекту”.

Сам проект є прикладом кооперації різних українських оборонних підприємств: маршеві двигуни ракети виробляє “Мотор Січ”, головки самонаведення – “Радіонікс”, корпус – ХАЗ (Харківський авіаційний завод, який свого часу робив крилаті ракети для Радянського Союзу), а пристрої орієнтування у повітрі – “Орізон-навігація”.

ДКБ “Луч” виконало інтегральне поєднання всіх компонентів.

“Особливість цієї розробки КБ “Луч” у тому, що за рахунок відпрацьованих технічних рішень було створено зразок озброєнь, який у короткий проміжок часу та за незначні кошти може потрапити на оснащення армії”, – відзначає Сергій Згурець.

РНБО показала випробування пуску з наземної установки, однак Олександр Турчинов оголосив і про плани морського та повітряного базування крилатих ракет.

Автор фото, РНБО

Транспортно-пусковий контейнер для “Нептуна” нагадує той, що використовують для ракет С-300, пише “Український мілітарний портал”

А військовий експерт та публіцист Михайло Жирохов каже, що розробляються два варіанти “Нептуну”: для наземних і морських цілей.

На “Українському мілітарному порталі” звертають увагу, що можливість враження морських цілей – наразі головна задача даної ракети, адже українські війська поки що мають дуже обмежені можливості протидії флоту можливого супротивника.

Після анексії Криму Україна втратила значну частину флоту та, наприклад, берегові протикорабельні комплекси “Рубіж”.

Автор фото, Міноброни Росії

Два берегових ракетних комплекси “Рубіж” залишилися у Криму після його анексії Росією

Як наслідок, ЗСУ змушені були створити берегову артилерійську бригаду та реактивний артилерійський полк для захисту від загрози з моря.

“Це рішення було викликане відсутністю альтернативи. Використання артилерії для враження кораблів противника є анахронізмом, і має надзвичайно низьку ефективність”, – пише автор “Українського мілітарного порталу”.

“Берегова артилерія може протидіяти лише десанту противника, який вже висадився на берег. Але без ураження кораблів, що прикривають висадку десанту, артилерійські частини будуть швидко знищені”, – додає він.

За інформацією Михайла Жирохова, “морський” варіант “Нептуну” – “Нептун-В” – розроблять для берегових ракетних комплексів, а також зможуть встановлювати на кораблях, зокрема на нових катерах “Лань”, які планують спустити на воду вже цього року.

Автор фото, Газета МО “Народна армія”

Ракетний катер “Лань”. Контейнери, де ймовірно будуть розміщені ракети типа “Нептун-В” – сірі циліндри позаду

Експерт прогнозує, що у 2020-2021 роках “Нептун” вже стане на озброєння української армії.

Наступні ж випробування крилатої ракети мають відбутися наприкінці 2018 року та у 2019 році.

“Вільха” замість “Смерчу”

Автор фото, Адміністрація президента України

Випробування “Вільхи” на Одещині, травень 2017 року

За кілька днів після демонстрації крилатої ракети той-таки Олександр Турчинов анонсував проведення у березні тестувань ракетного комплексу “Вільха” – іншої розробки ДКБ “Луч”.

Це аналог радянської і російської системи залпового вогню “Смерч”.

Вже відомо кілька її ТТХ:

• дальність дії: до 120 км (у “Смерчу” максимальна дальність – 90 км);
• пускова установка містить по 12 ракет;
• кожну ракету можна буде наводити на окрему ціль, а політ буде керованим;
• ракети можуть нести різні боєголовки – залежно від цілей.

Як відзначають профільні видання, корекція польоту відбуватиметься не за GPS, сигнали якої можуть бути придушені, а за допомогою імпульсних двигунів.

Саме керованість ракет вважається суттєвою перевагою “Вільхи” над “Смерчем”, чия точність вогню є доволі низькою, і, як і у “Градів”, компенсується значною площею ураження залпу.

Автор фото, УНІАН

Реактивну систему залпового вогню “Смерч” розробили ще наприкінці 1970-х років у СРСР. Разом з “Точкою-У” ці системи зараз – найдалекобійніша зброя української армії

Наразі і російські конструктори працюють над розробкою керованих ракет для “Смерчів”.

Олександр Турчинов заявив, що на ракети “Вільхи” вже є “величезний запит і за кордоном. але насамперед маємо забезпечити цією потужною зброєю нашу армію”.

У Раді нацбезпеки анонсують, що серійне виробництво ракетного комплексу має розпочатися уже у цьому році – після березневих випробувань.

“Гром-2” і “Коршун-2”

Автор фото, КБ Південне / “Український мілітарний портал”

Оперативно-тактичний комплекс “Грім-2”

Окрім ДКБ “Луч” розробкою бойових ракет в Україні займається й інше конструкторське бюро – “Південне”.

Його найвідомішим проектом наразі є оперативно-тактичний ракетний комплекс “Грім-2”, відео випробування якого не так давно з’явилося у мережі.

“Грім-2” – це мобільний комплекс з ракетами, що здатні влучати у наземні цілі на відстані до 280 км.

Бойова частина осколково-фугасна чи проникаюча осколково-фугасна – для добре броньованих об’єктів.

На відміну від “Нептуна”, комплекс має не крилаті, а балістичні, які вважаються менш керованими.

Автор фото, КБ Південне / “Український мілітарний портал”

Наразі відомо, що ракетний двигун для проекту “Грім-2” пройшов заводські випробування

Утім на сайті КБ “Південне” наголошують, що ці ракети є високоточною зброєю.

Михайло Жирохов пояснює, що “Грім-2” є продовженням призупиненого раніше проекту “Сапсан”, який розробляють для іноземного замовника – Саудівської Аравії.

Після всіх випробувань для експорту його, вочевидь, візьмуть на озброєння ЗСУ, однак з певними доопрацюваннями та під іншою назвою – ймовірно, “Сапсан”.

Саме через те, що “Грім-2” створюється на продаж за кордон, у ці ракети й мають обмеження радіусу дії до 280-300 км – такі вимоги Договору про неросповсюдження ракетних технологій, пояснює Михайло Жирохов.

“Але там закладене все, щоб ракета могла летіти далі”, – додає він.

Іншим проектом КБ “Південне” є дозвукова крилата ракета “Коршун-2” .

Автор фото, КБ “Південне” / Газета МО “Народна армія”

Так може виглядати крилата ракета “Коршун-2”

На “Українському мілітарному порталі” пояснюють, що ця розробка за схемою побудови та застосування має стати аналогом американських крилатих ракет “Томагавк” чи російських “Калібр”.

Їхня дальність дії також може бути доведена до 1,5-2 тис. км, тобто “Коршун-2” може отримати статус стратегічної зброї.

Ракету планують розміщувати на самохідній пусковій установці, утім на виставках озброєнь вказувалося, що базуватися ракета зможе і на кораблях та авіації.

Востаннє на сайті КБ “Південне” про “Коршун-2”, як і про “Грім-2”, згадувалося рік тому, де говорилося, що вони розробляються “в рамках комерційних проектів” (тобто, на експорт), але “усі ці розробки можуть й повинні бути взяти на озброєння ЗСУ”.

Коли це станеться, поки що невідомо.

Пропаганда і реальність

Автор фото, РНБО

Відкриті пуски ракет мали на меті не стільки показати ТТХ розробок, скільки справити пропагандистський ефект щодо потенціалу українського ВПК, кажуть експерти

Останні демонстрації випробувань “Нептуна” мали, перш за все, піар-цілі, вважають військові експерти.

“Я здивований, що ці випробування були публічними. Адже ризик несподіваної поведінки виробів (“Виріб” – так зі ще радянських часів зашифровують назви військових розробок. – Ред.) завжди існує, особливо на перших етапах. Тому показ вирішував скоріше пропагандистське завдання демонстрації можливостей оборонно-промислового комплексу”, – відзначає Сергій Згурець.

Інший військовий експерт Олександр Поліщук пише: “Важко назвати цілком новою ракету, яка виробляється ще за радянськими технічними проектами. Сумнівно також, чи можливо отримати достовірні результати при перевірці на 30-кілометровому полігоні заявлену дальність польоту ракети у 300 кілометрів”.

Критики також звертають увагу на те, що створити саму ракету замало – вона повинна ще мати пускові установки та системи наведення і радіолокації.

Все це потребує дуже серйозних інвестицій та технологій.

Зрештою, щоб забезпечити берегову оборону на півдні України пускових установок того ж “Нептуна” має бути достатня кількість – щонаймнше два-три дивізіони, а це потребує часу і грошей, каже Михайло Жирохов.

Водночас він додає, що для берегового комплексу вже існує система наведення – харківський радіолокаційний комплекс виявлення та цілевказання “Мінерал-МЕ”.

Робота ведеться і за іншими напрямками, та наразі вона залишається поза полем зору медіа, додає експерт.

Хочете отримувати найцікавіші матеріали в месенджер? Стежте за нами в Telegram!