§ 28. Народи, які проживають на теренах України

Будівля, зображена на ілюстрації, була родовою резиденцією династії правителів Кримського ханства – держави, що існувала на більшій частині Кримського півострова та степових теренах Північного Причорномор’я в XV—XVIII ст.

Вірменський собор у Львові

Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці у Львові збудовано в XIV ст. Протягом своєї історії собор був громадським і релігійним центром вірменської громади в місті. Вулиця, на якій розташовано пам’ятку, має назву Вірменська і є історичною, вказуючи на давність проживання вірмен у Львові.

Читаємо

Виконайте завдання до тексту.

Розповідаючи про народи в минулому та сьогодні, дослідники послуговуються поняттями «народ», «етнос» («етнічний»), «нація» («національний», «національність»). Інколи вони вживаються як синоніми: наприклад, національна меншина – етнічна меншина, народ – етнос. Слово «народ» є загальновживаним і має кілька значень. У матеріалах уроку воно означає спільноту людей, яка сформувалася в процесі історичного розвитку, проживає на певній території, має свою мову, культуру, історичну пам’ять. Проте вживають його і для називання всього населення певної країни. Ви вже знаєте, що населення будь-якої країни може складатися з представників різних народів. Щоб уникнути плутанини, дослідники послуговуються словом з вужчим значенням – «етнос». Це слово збігається зі словом «народ» у першому значенні і є науковим терміном. Наприклад, науку, що досліджує народні звичаї та традиції, називають етнографією, а музеї, де зберігаються предмети народного побуту, етнографічними.

Слово «нація» вживають до народів у новітній час, які згуртувалися навколо ідеї створення або відновлення власної держави, домагаються справедливішого врядування.

Робота в парах

На підставі тексту з ясуйте відмінності в значеннях слів, про які йдеться в матеріалах уроку. Поясніть, що означають виділені слова в поданих назвах (за потреби скористайтеся словником): Національна премія України імені Тараса Шевченка; українська народна казка «Пан Коцький»; етнічні землі України.

Досліджуємо

Опрацюйте «хмаринку» слів. Поясніть, як ви розумієте поняття «народ». Чому якості, за якими характеризують народ, подібні до тих, якими оцінюють людину? До якого поняття, опрацьованого на попередньому уроці, слово «народ» є найближчим – родина, громада, держава, суспільство?

Читаємо

Дайте відповіді на запитання до тексту.

Народи, як і люди, народжуються та зростають, мають близьких і далеких родичів. Найширше коло спорідненості – це раси. Традиційно виокремлюють три великі раси: європеоїдну, негроїдну і монголоїдну. Для представників однієї раси спільними є низка ознак, серед яких, зокрема, колір шкіри, очей, волосся тощо.

Діти – представники різних рас

Близькість народів простежується і в мові: усі народи світу вчені умовно поділяють на сім’ї. Український народ належить до індоєвропейської сім’ї народів, а українська мова – до індоєвропейських мов. Різні індоєвропейські народи – це так би мовити далекі родичі. Споріднені народи у межах сім’ї (близькі за походженням та мовою) об’єднані в групи. Українці належать до групи слов’янських народів. Слов’янами також є поляки, чехи, словаки, білоруси, росіяни, серби, хорвати, македонці, болгари, словенці. У сучасній Україні мешкає багато представників слов’янських народів. Наприклад, на півдні України є численні болгарські громади, а на заході нашої держави – польські.

Українська земля за різних часів ставала рідною для багатьох народів. Колись, наприклад, прийшли і запанували в степах на кілька століть скіфи. А північне узбережжя Чорного моря стало другою батьківщиною для давніх греків, які закладали тут свої міста-держави. Найвідоміші з них – Тіра (на місці сучасного Білгорода-Дністровського), Ольвія (біля сучасного с. Парутина Миколаївської області), Пантикапей (на місці нинішньої Керчі), Керкінітида (сучасна Євпаторія), Херсонес (в околицях сучасного Севастополя).

Народи, які живуть на певній території споконвіку, називають корінними. Українці – корінний народ в Україні. Крім українців, статус корінного народу в нашій державі мають кримські татари, караїми та кримчаки. Їхня рідна земля – Кримський півострів.

Представників інших народів, які живуть на українських теренах, зберігаючи свою мову та культуру, називають національними, або етнічними, меншинами. Найчисельнішими серед них є росіяни, поляки, білоруси, угорці, румуни, євреї, болгари, вірмени, греки.

У сучасних умовах зв’язки між народами стають жвавішими, люди їдуть в інші краї для навчання і роботи, часто оселяючись на новому місці назавжди. Тож населення кожної країни, і Україна – не виняток, стає строкатішим.

Робота в парах

Якими поняттями послуговуються вчені для характеристики народів? Які з цих понять є для вас новими, а про які чули раніше? Як можна пояснити той факт, що найчисельнішими в Україні є національні меншини представників народів сусідніх держав?

ЧИТАЙЛИКАМ

Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/SOkOnwa або кодом, прочитайте оповідання, з якого довідаєтеся про життя давніх греків на узбережжі Чорного моря. Що споріднює це оповідання з казкою? Які його деталі ґрунтуються на історичних фактах?

ПІЗНАЙКАМ

Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/6OkORqC або кодом, прочитайте статтю про історію вбрання представників різних груп українського суспільства в різні історичні періоди. Поділіться тим, що зацікавило найбільше, у загальному колі.

ІСТОРИЧНА ГРА

За матеріалами уроку складіть кросворд, присвячений історії та сьогоденню народів, які проживають в Україні.

Рефлексія

Скориставшись уявним мікрофоном, завершіть речення:

Після сьогоднішнього уроку я можу пояснити. Поки що лишилося не зрозумілим.

Оцініть себе

Дайте відповіді на запитання, винесені на початок уроку. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/HUB5xMD або кодом та виконайте завдання онлайн, щоб перевірити, як засвоїли матеріал параграфа. За потреби, поверніться до тих його частин, які варто опрацювати ретельніше.

Домашнє завдання

Довідайтеся про страву національної кухні одного з народів, представники якого живуть в Україні. Проілюструйте рецепт цієї страви малюнками. Підготуйте в класі виставку «Смачне розмаїття».

Скільки етнографічних груп і нацменшин в Україні?

Слід зазначити, що як і в кожній давній автохтонній нації, у складі української є етнографічні групи, які мають локальні культурні особливості, що виникли завдяки природним чинникам, напрямкам господарства й перебування у складі різних держав. Проте навіть у таких умовах українці зберігали свою мову, культуру і відчували свою єдність з усім народом.

Бойки, гуцули і лемки — субетноси українців

В етнографічному плані до найчисленніших локальних груп українців належать бойки, гуцули і лемки.

• Бойки населяють центральну й трохи західної частини Українських Карпат. За сучасним адміністративним поділом це південно-західна частина Рожнятівського і майже весь Долинський райони Івано-Франківської, Сколівський, Турківський, південна смуга Стрийського, Дрогобицького, Самбірського і більша частина Старосамбірського районів Львівської, північна частина Міжгірського і Великоберезнянського та весь Воловецький райони Закарпатської областей.
• Гуцули — етнографічна група українського народу, що живе у східній частині Карпат і на невеликій території Закарпаття. За сучасним адмінподілом це південь Надвірнянського і Косівського й весь Верховинський райони Івано-Франківщини, південна частина Вижницького і Путильський райони Чернівецької області, а також Рахівський район Закарпаття. Це найбільш гірські території.
• Лемки — найзахідніша етнографічна група українського народу. Вони здавна займали територію по обох схилах Східних Бескидів між річками Сяном і Попрадом на захід від річки Уж. Лемки також живуть на території Польщі, Словаччини й на сході Великоберезнянського і в Перечинському районі Закарпаття. Є їхні поселення на Донбасі, у Тернопільській і Львівській областях унаслідок їхнього насильницького переселення під час і після Другої світової війни. Історична доля лемків найдраматичніша. Вони неодноразово зазнавали не тільки вимушених переселень з рідної землі, а й асиміляційних процесів з боку сусідів.

Традиційно-побутова культура, мова лемків, бойків і гуцулів за основними рисами українська. Не було раніше й самоназви серед цих етнографічних груп. З ХІХ століття гуцули, бойки й лемки називають себе найбільше українцями, а етнографічні назви залишилися у підручниках з етнографії. Структура звичаїв, обрядів, вірувань гуцулів, бойків і лемків має загальноукраїнський характер.

Русини — це лише давній етнонім

Не існує етнографічної групи русинів , це лише давній етнонім, який був поширений на всій території України (відомості маємо ще від часів доньки князя Ярослава Мудрого, яку у Франції називали Анна Русинка), особливо її правобережної частини, оскільки сусіди поляки, угорці, словаки називали українців цією давньою назвою і в пізніші часи. Тож русини — це не що інше, як політична видумка сепаратистів, підтримана політичними організаціями сусідів. На Закарпатті живуть гуцули, бойки, долиняни, верховинці й частково лемки, яких тепер усіх стали називати русинами, хоч вони самі себе так не називають. У 1996 році в обласній раді було всього 11 заяв на зміну національності з українця на русина з трьох районів області, й усі вони належали провідникам «русинського політичного руху». Пізніше через пропаганду й підкуп збільшили охочих до кількох тисяч. Не буде зарубіжного фінансування — не буде й політичного русинства, а отже, й «окремого» етносу.

Що село — то свій звичай

Є локальні назви українців й особливості культурних компонентів і в регіонах Полісся, півдня України, Слобожанщини, та вони переважно історичні й за локальними особливостями аж ніяк не можуть претендувати на окремішність чи відрубність від загальнонаціональної української культури.

Місцеві особливості мають подоляни, поліщуки, волиняни тощо. У прикордонних районах відчутні взаємовпливи культур сусідів, що природно і характерно для таких територій в усьому світі.Науковці, які протягом багатьох років вивчали місцеві особливості традиційної культури українців, вважають, що місцеві, локальні групи всередині етносів — явище характерне найбільше для середньовіччя. Розвиток промисловості, урбанізація, піднесення рівня освіти сприяли консолідації нації. Населення західних регіонів завжди поєднувало себе з братами Великої України, навіть коли воно перебувало у складі різних держав та імперій. З наукового погляду спроби деяких політичних кіл перебільшувати специфіку етнографічних груп, протиставляти їх одна одній і українцям загалом позбавлені будь-яких підстав.

Як називати, коли критеріїв немає?

Дискусійним є питання про визначення такого поняття, як національні меншини. Немає одностайної думки у світі про критерії визначення, але в більшості країн ідеться про компактну групу людей іншої національності, ніж титульна нація країни, яка зберігає свої національні особливості, мову, звичаї, тривале проживання на новій території і особливо кількісні параметри.

Зазвичай іноетнічне населення повинно мати більш як 5% загальної кількості населення. У нас, окрім росіян (про яких мова піде пізніше), жодна етнічна група не становить більш як 0,5%. Але в Україні під дією надуманої пропаганди про поліетнічність країни до них умовно зараховують такі етнічні групи, як молдовани (258 тисяч), болгари (204), угорці (156), румуни (150), поляки (144) та інші. Євреїв 100 тис., вірмен 100 тис., греків 91 тис., ромів 47 тис., азербайджанців 45 тис., грузинів 34 тис., німців 33 тис., литовців 3 тис., словаків 6 тис., чехів 5-6 тис., естонців 2,8 тис. Зазначимо, що ці дані ґрунтуються на перепису 2001 року, а за останні десятиліття з України виїхало багато євреїв, вірмен, греків, поляків, німців.

Натомість побільшало, зокрема, азербайджанців, які кажуть, що тут їм комфортно торгувати, бо «українці народ добрий». Хай живуть собі на здоров’я, але вони ніяк не національна меншина, а просто етнічна група, яка покинула своє етнічне ядро в пошуках заробітків. Адже українські заробітчани не належать до національної меншини в Італії. До етнічних груп належать і греки. Хоч вони живуть компактно навколо Маріуполя в 22 селах з XVIII століття, а деякі й раніше. Вони майже втратили грецьку мову, та, власне, її спільної для всіх греків Приазов’я й не існувало. Філологи налічували колись серед них п’ять мовних груп, а тепер це зросійщена етнічна група, яка зберегла свої локальні особливості переважно в народній кухні та окремих назвах народних свят. Не треба забувати, що в радянський час усі етнічні спільноти в Україні навчалися лише російською мовою.

Отже, дуже умовно (через нечисленність, асиміляцію етнічних груп, втрату самоідентичності тощо) до національних меншин можна зарахувати п’ять етнічних спільнот: поляків, молдован, болгар, угорців і румунів. Решта спільнот — це етнічні групи. До речі, в 1970-х роках їх так називали і провідні російські етнологи. Тим часом в Україні до національних меншин зачисляють навіть одиничних представників окремих національностей, що викликає подив у європейських країнах. У нас майже 80 етнічних одиниць становлять особи чисельністю від кількох осіб до сотні. Скажімо, алеутів шестеро, ітельменів — 12, енців — 26. Цю категорію етнікосів зараховують до розряду представників різних національностей. У Фінляндії були вражені, коли почули на конференції, що 19 саамі (за переписом 2001 року) в Україні становлять національну меншину. Ці положення помилково ввійшли і до Конституції України, згідно із відповідним законом «до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою». Мета національної політики Української держави — це сприяння розвитку кожної особистості, хоч би до якої етнічної групи вона належала. Наша країна є однією з найдемократичніших держав Європи щодо забезпечення прав маленьких етнічних спільнот. За роки незалежності створено понад 1000 культурно-просвітницьких етнічних організацій, переважно за бюджетні кошти. Більшість із них налічувала 10—20 осіб. Ця цифра нині може бути інша, бо багато з них утворено штучно для отримання бюджетних коштів та приміщення. Фольклорно-етнографічних груп, які відтворюють свої звичаї, обряди, — понад 1200 колективів, і це прекрасно, бо можна краще пізнати культуру всіх, хто живе в Україні. Працюють школи з різними мовами навчання, видається періодична преса, виходять радіо- та телепрограми. З 1992 року видано понад 500 назв видань 60 мовами. Де ще у світі є таке забезпечення прав маленьких етнічних груп?

А що з росіянами?

Складніша справа з російською меншиною. Чотири незалежні соціологічні компанії провели цьогоріч дослідження і виявили, що 90% людей в Україні вважають себе українцями, а лише 6% — росіянами. Така статистика цілком ймовірна з двох причин: частина росіян повернулася до Росії, частина українців, які були записані росіянами, повернулися до власної самототожності. За етнографічними спостереженнями, таких сімей, де одна дитина записана українцем, а друга — росіянином, багато. Інформатори пояснюють, що того із них, хто народився в Лубнах, записали українцем, а хто на Донбасі — росіянином. Від XVIII століття в Україні селилися групи росіян-старообрядців, переважно в селах теперішніх Запорізької, Вінницької, Херсонської областей. Кількість їх незначна. Основний наплив громадян Росії відбувся після Другої світової війни. Навіть за довідником «Русские в современном мире» (Москва, 1988) росіян в Україні у першому поколінні близько 50%, тепер уже і в другому.

Що запишуть у закон?

Україна з 2014 року приєдналась до клубу країн із демократичною практикою щодо корінних народів, зокрема, визнавши кримських татар корінним народом Криму. Уже зареєстровано у Верховній Раді і законопроект про такий статус. Нині до трагедії цього мужнього народу, який у минулому столітті пережив страшну депортацію, але зберіг мову, додалася ще одна — йому знову нема місця на рідній землі. Крім кримськотатарської національної меншини, до корінних народів політологи безпідставно занесли й такі маленькі етнічні групи як кримчаки і караїми. Кримчаків на 2001 рік нараховувалося 406 осіб, а рідну мову серед них зберегли лише на побутовому рівні 16,7%, решта російськомовні. Ментальність їх тяжіє, звісно, до Росії, а будуть вважатися корінним народом України? З правами на самовизначення? Але без обов’язків до держави України? Караїмів на 2001 рік було 1196 осіб, серед них рідну мову зберегли частково лише 6%, а решта російськомовні, які, ймовірно, частково голосували на референдумі за приєднання до Росії. Відомо, що певна частина караїмів і тепер проживає на території Росії. І на якій підставі ці дві невеличкі етнічні групи можуть бути зараховані до корінних народів України? Адже у Декларації прав про корінні народи є приблизне тлумачення, що корінними народами можуть вважатися ті, які прийшли туди раніше інших. І етногенез їх не сягає корінням території України. Визнано, що до корінних народів належать аборигени Австралії, Канади, США, народи півночі Росії, саамі у Фінляндії. Насамкінець. Для наукового осмислення етнічних процесів у світі й Україні зокрема потрібно розвивати таку передову у світовому просторі науку, як етнологія і культурна антропологія, яку, на жаль, вилучили з переліку спеціальностей. А без науковців процвітатимуть політичні концепції на догоду тій чи тій силі і на шкоду державотворенню в Україні.

Автор: Валентина БОРИСЕНКО,
член експертної ради Мінкультури з питань етнополітики,
доктор історичних наук, для «Урядового кур’єра»

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

• Антропологічний склад населення Давньої Русі
• Хведір Вовк — Студії з української етнографії та антропології (1928)
• Зовнішній вигляд скіфів та сарматів
• Антропологічний тип українця: зовнішність і характер нації
• Походження українського народу і назви «Україна»
• Антропологічні типи українців
• Антропологічні риси творців Трипільської культури
• Антропологічний тип автохтонів Європи та їхня мова
• Антропологічні типи і особливості закарпатців
• Антропологія гуцулів

§ 31. Народи, які живуть на теренах України

У процесі історичного розвитку за окремими частинами території України закріпилися певні назви. Середня Наддніпрянщина, Чернігово-Сіверщина, Галичина, Волинь, Поділля, Буковина, Закарпаття, Донщина, Слобожанщина, Північне Причорномор’я — це історико-географічні регіони України. Вони різняться особливостями будівництва, господарськими заняттями. Історико-географічні землі не мають чітко визначених кордонів, не збігаються з адміністративно-територіальним поділом.

Варто запам’ятати!

Історико-географічний регіон — це не просто територія, це ціла країна зі своєю історією, традиціями, самобутністю.

• 1. Поміркуйте, що вплинуло на формування назв історико-географічних регіонів.
• 2. Знайдіть на карті історико-географічний регіон, у якому ви живете. З якими історико-географічними регіонами він межує?
• 3. Які регіони межують з іншими країнами?

Пізнавально й цікаво

У селищі Пирогово, що на околиці Києва, діє найбільший в Україні Музей народної архітектури та побуту. На його території розміщено 300 пам’яток народного будівництва, 80 тисяч предметів хатнього начиння, одягу, знарядь праці, творів мистецтва.

Музей у Пирогово

• 1. Як ви вважаєте, у чому незвичність таких музеїв?
• 2. Яку інформацію ми можемо отримати, відвідавши їх?

Цікава інформація про історико-географічні регіони України зберігається в музеях народної архітектури та побуту. Особливості життя народу в різні історичні періоди досліджує наука етнографія (від грецьких слів «етно» — народ, «графія» — опис).

2. ПОХОДЖЕННЯ НАЗВ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ РЕГІОНІВ

Назви регіонів часто мають давню історію. Наприклад, назва «Буковина» походить від великих масивів букових лісів, які були поширені тут у давнину. Слобожанщина походить від населених пунктів — слобід, які засновували переселенці з інших регіонів України.

Пізнавально й цікаво

Сіль — це символ Дрогобича. Про це свідчить навіть герб міста, на якому зображено дев’ять топок солі. Дрогобицький солевиварювальний завод — найстаріше підприємство України, яке працює із середини XIII ст. Сьогодні це єдине підприємство в Європі, де сіль виготовляють тим самим методом, що й майже 800 років тому — виварюванням з природної ропи.

Герб м. Дрогобич

У Донецькій області відоме з 1876 року Артемівське родовище кам’яної солі. Саме із цього родовища добувають 95 % солі в Україні.

3. ВИШИВАНКА — УНІКАЛЬНИЙ КОД ТВОГО КРАЮ

Для українців вишиванка — не просто одяг. Це щось особисте, рідне, святе. Вишивка — як символ, який зберігає наше коріння, розуміння себе. Це наша міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу.

В У країні кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток з наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили й чоловіки.

Наші предки знали багато секретів давнього ремесла. Наприклад, нитки для вишивання фарбували лише природними барвниками. Брали те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Цікаво, що для закріплення кольору нитки запікали в житньому тісті — так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть.

Вишивана карта України з орнаментами різних регіонів

• 1. Чим, на вашу думку, зумовлене різнобарв’я вишиванок у різних куточках України?
• 2. Дізнайтеся, що символізує орнамент вишиванки вашого регіону.

Пізнавально й цікаво

А чи знаєте ви, що першим модником у вишиванці був Іван Франко, який поєднав вишиванку з буденним одягом, а саме з піджаком? У такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі.

Українці в національному вбранні

• 1. Що вам відомо про національний одяг українців?
• 2. З яких елементів він складається? Що впливає на регіональні відмінності костюма?

4. УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД

Конституцію нашої держави прийнято «від імені Українського народу — громадян України всіх національностей». За цим Основним Законом, Українська держава сприяє розвиткові української нації, а також розвиткові культурної і релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Близько 80 % жителів нашої країни вважають себе українцями за національністю. Представниками інших національних спільнот є росіяни, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки та інші.

За віросповіданням найбільше в Україні християн: це українці, росіяни, білоруси, молдавани, болгари, поляки та інші. Кримські татари (корінний народ Криму), азербайджанці та деякі інші народи є мусульманами — послідовниками ісламу. Євреї сповідують юдаїзм. Є в Україні представники й інших релігій, а також люди, які не сповідують жодної релігії (атеїсти).

Фестиваль угорської культури на Закарпатті

День польської мови у школі № 3, м. Івано-Франківськ

Гагаузи в національному одязі

Центр Менора (м. Дніпро) — найбільший у світі єврейський громадський комплекс

Святкування Міжнародного дня ромів у м. Ужгород

Розгляньте ілюстрації. Дізнайтеся, які народи проживають у вашому регіоні. За якими ознаками можна визначити належність людей до певної національної спільноти?

Ахтем Сеітаблаєв — український кримськотатарський актор, режисер фільмів «Хайтарма», «Чужа молитва», «Кіборги»

Чи дивились ви ці фільми? Яким подіям вони присвячені?

Кадри з фільмів: 1. «Хайтарма»; 2. «Чужа молитва»; 3. «Кіборги»

Запитання і завдання

І. Знаю й систематизую нову інформацію

Самооцінювання: оцініть свої успіхи в опануванні теми «Народи, які проживають на теренах України» . Дайте відповіді на поставлені запитання.

ІІ. Обговоріть у групі

Поміркуйте, чи зберігаються особливості побуту жителів різних національностей у наш час. Де ми можемо їх побачити в сьогоденні?

ІІІ. Мислю творчо

Уявіть себе співробітником/співробітницею туристичної фірми, яка представляє інтереси свого народу на туристичному ярмарку «Вінок народів України». Підготуйте буклет, презентацію, фотопортфоліо (на вибір), де представте свій народ або історико-географічний регіон України.

Діємо: практичні завдання

Підсумуйте здобуту на уроці інформацію.

За допомогою кольорових маркерів створіть на аркуші паперу або, за наявності ґаджеті яскраву хмаринку слів «Народи, які живуть на теренах України» (пропонуємо скористатися сервісом https://wordart.com або https://www.mentimeter.com).

Інструкції з користування сервісами подана в додатках до підручника.

Сервіс хмаринок слів

https://wordart.com

Сайт для інтерактивної взаємодії