§ 6. Київська держава за Володимира Великого

Володимир Великий (близько 960 – 1015) – князь і хреститель Русі-України. 988 р. прийняв хрещення під іменем Василя, розпочав християнізацію Русі-України, встановивши Київську митрополію. Канонізований християнською церквою.

Після загибелі князя Святослава київський стіл перейшов до рук його старшого сина Ярополка, з іменем якого учені пов’язують початок першої братовбивчої війни за владу в Київській державі. Літописець свідчить, що року 977 Ярополк, бажаючи встановити одноосібне правління, пішов війною на брата Олега й розгромив його військо неподалік Овруча. Коли Олег утікав до міста, хтось штовхнув його з мосту в урвище. Князь загинув, а деревлянські землі було приєднано до Київського двору. Володимир, який на той час правив у Новгороді, аби не повторити долю брата, утік до Швеції. Звідти він повернувся із сильною варязькою дружиною і рушив на Київ. У 980 р., перемігшії Ярополка в боротьбі за великокнязівський стіл, «став княжити Володимир у Києві один».

• Завершення формування території Київської держави

1. Землі яких східнослов’янських племінних союзів – предків українців – були приєднані до Київської держави за князя Володимира? 2. Якими річками проходили кордони Русі-України за часів Володимира на заході та на сході, до яких озер простягліїся володіння на півночі, яких морів сягнули на півдні?

Київська держава за князювання Володимира Великого

Посівши київський стіл, Володимир Святославович почав послідовно приєднувати нові землі до Русі. Розширюючи територію своїх володінь, князь відчутно посунув кордони в західному напрямку. До Київської держави увійшли землі слов’янських племен волинян та білих хорватів, балтійського племені ятвягів, а також Червенські міста: Перемишль, Волинь, Червень, Белз, частина яких перебувала у залежності від Чехії та Польщі.

На півночі київський князь здобув вихід до Балтійського моря, приєднавши племена іжора та водь. Чимало зусиль Володимир доклав до приборкання в’ятичів та волзьких болгар на східному напрямку.

Справи на південних кордонах також потребували постійної уваги. Візантійська імперія лишалася наймогутнішою державою, а східні кочові племена були так близько, що будь-якої миті могли вторгнутися й спустошити руські землі. Тому для оборони південних рубежів на Таманському й Керченському півостровах постало руське Тмутороканське князівство. На колишніх землях хозар кордони Русі захищало князівство Біла Вежа.

Отже, у часи князювання Володимира Великого завершилося формування території Київської держави: визначилися й закріпилися її кордони, які здебільшого збігалися з етнічними межами розселення східних слов’ян. Входили до неї і землі, заселені неслов’янськими племенами. На думку сучасних учених, Русь за князя Володимира набула ознак могутньої багатонаціональної імперії. Князь мусив подбати про зміцнення своєї влади і про входження Русі-України у європейські міждержавні відносини.

Імперія – велика держава, що включає силоміць приєднані (підкорені) інші народи й території. Верховна влада в ній, як правило, належала одній особі – імператорові.

• Зміцнення державної влади князя

Управління великими територіями завдавало клопоту князеві, адже місцеві племінні вожді не надто дослухалися до наказів київського правителя. Для поліпшення управління державою Володимир здійснив адміністративну реформу. Племінних князів усунули від влади, натомість у найголовніших містах – центрах княжінь (Новгороді, Полоцьку, Ростові, Муромі, Чернігові) київський володар призначив своїх синів і довірених бояр. Отже, за правління Володимира відбулася заміна родоплемінного поділу Київської держави на територіальний.

Для посилення військової міці Володимир реформував армію: усунув із провідних ролей у дружині варязьких найманців і замінив їх русичами. Такі заходи сприяли появі військової знаті слов’янського походження, яка за службу отримувала земельні жалування князя.

Щоб захистити Русь від набігів печенігів та інших кочовиків, Володимир створив цілу систему оборони. Вона мала складатися з потужних дерево-земляних укріплень і низки фортець на південно-східному кордоні Руської держави, які називали «Змієвими валами». Уздовж укріплень князь повелів засновувати нові міста, що мали виконувати функції захисних форпостів на шляху до Києва.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

За легендою, «Змієві вали» виникли за сивої давнини, коли казковий богатир киянин Кожум’яка, перемігшії велетенського Змія, запряг його в гігантський плуг і орав ним землю довкола Києва. Змій загинув, а від оранки залишилися борозни. Обабіч них височіли величезні скиби землі, які в народі й прозвали «Змієвими валами».

Укріплення «Змієвих валів». Сучасна реконструкція

• Спроба Володимира Великого реформувати язичництво

На об’єднаних Володимиром землях мешкали різні племена й народи. Усі вони дотримувалися власних споконвічних звичаїв і традицій, вірили в різних богів, відрізнялися мовою, побутом, а найвіддаленіші – й способом життя.

Утвердившись на київському столі, князь Володимир вирішив не ламати старих порядків, а дещо реформувати традиційне язичництво, «примиривши» різних племінних богів. Літописець зазначає, що князь обрав декількох «найавторитетніших» богів з-поміж великого пантеону і наказав поклонятися тільки їм. Проте зусилля князя виявилися марними, язичництво не гуртувало людей.

Прочитайте уривок із джерела, роздивіться мініатюру і дайте відповіді на запитання. 1. Чому, на вашу думку, Володимир обрав саме цих богів для нового пантеону? Кого вони уособлювали? 2. Поміркуйте, чому реформоване язичництво не прижилося в Київській державі й не сприяло зміцненню князівської влади? 3. Визначте ставлення автора твору до подій, які він описує.

«І поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев’яного, – а голова його була срібна, а вус – золотий, – і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош. І приносили їм люди жертви, називаючи їх богами, і приводили синів своїх і жертвували їх цим бісам, і оскверняли землю требами своїми. І осквернилася жертвами їхніми земля Руськая і пагорб той».

Спорудження за наказом князя капища головних богів Русі. Мініатюра XV ст.

• Запровадження християнства як державної релігії в Русі-Україні

У X ст. у наймогутніших державах світу панували монотеїстичні релігії – християнство, іслам та іудаїзм. Вони проголошували божественне походження влади правителя і втілювали принцип «один Бог на небі – один володар на землі». Сусідні християнські країни не сприймали язичницьку Русь як рівню й не спішили підтримувати з нею міждержавні відносини.

Монотеїзм – віровчення про існування єдиного Бога, Творця всього видимого і невидимого.

Тож, за словами літописця, піклуючись про інтереси країни, Володимир мусив вирішити, яку з релігій обрати для Русі. До Володимира прибули мусульманський, католицький, візантійський та іудейський посли, які розповіли князеві про переваги кожної з релігій. Володимир обрав християнство візантійського зразка. Воно й стало державною релігією.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Запровадження християнства у Київській державі літописець пов’язав із походом Володимира на Херсонес (Корсунь) у Криму, що належав тоді Візантії. Захопивши місто, Володимир зажадав одружитися з сестрою візантійських імператорів Анною. Умовою шлюбу стало охрещення язичника Володимира. Київський князь прийняв хрещення, одружився з принцесою й повернувся до Києва. Із собою до столиці він привіз духівництво, книги й ікони.

Візантійські імператори вмовляють сестру Анну вийти заміж за князя Володимира. Мініатюра XV ст.

Охрещення Володимира в Корсуні. Мініатюра XV ст.

Князь рішуче взявся запроваджувати нову релігію. Першими прийняли хрещення кияни. За літописом, сталося це 988 р. Утвердження християнства в Русі-Україні відбувалося жорсткими методами і розтягнулося на століття.

Прочитайте уривок із джерела й роздивіться малюнки. Дайте відповіді на запитання. 1. Що в літописній легенді вказує на рішучість Володимира запровадити християнство як державну релігію? 2. Які з фактів літопису про хрещення киян видаються вам малоймовірними? 3. Роздивіться малюнки. Чи знаєте, як відбувається обряд хрещення нині? Чим він відрізняється від сцени хрещення, зображеної в літописі? 4. Опрацюйте документ відповідно до відомих вам правил роботи з історичними джерелами.

«Повелів Володимир поскидати кумирів – тих порубати, а інших вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому узвозу на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити його палицями. І, приволікши його, вкинули в Дніпро. Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: “Якщо не з’явиться хто завтра на ріці – багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, – то мені той противником буде”. І, це почувши, люди йшли, радуючись, і говорили: “Якби се не добре було, князь і бояри усього б не прийняли”. А на завтра вийшов Володимир зі священниками цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли – ті до шиї, а другі – до грудей. Діти ж не відходили од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили у воді, а священики, стоячи, молитви творили. ».

Кумири. Художник О. Г. Кулаков

Хрещення Русі. Художник К. В. Лебедев

• Внутрішня політика князя Володимира

Дитинець – центральна укріплена частина міста, де розташовувалися князівська резиденція, житла знаті й духівництва, храми.

Могутня Київська держава, прилучена до Христового вчення, за задумом Володимира, мусила мати й відповідну столицю. Тому в Києві розгорнулося небачене будівництво. Київський дитинець зріс у кілька разів. Його захищали потужні стіни, вал і рів (1). До «міста Володимира» можна було потрапити через в’їзні ворота. Їх було кілька, а парадними вважалися Софійські (2) (таку назву вони дістали згодом), розташовані з південного боку. Археологам пощастило дослідити залишки Софійських воріт: довжина їхніх стін сягала 10 м, ширина проїзної частини -4 м; над стінами здіймалася бойова вежа. Ворота захищали високий вал і глибокий рів, через який було перекинуто міст.

Софійські ворота «міста Володимира», реконструкція архітектора Ю. С. Асеева, малюнок О. Парамонова

Ще більше враження справляло «місто Володимира» ізсередини. Його окрасою була мурована церква Богородиці (3), будівництво якої тривало впродовж семи років – від 989 р. На утримання церкви князь Володимир наказав віддавати десяту частину своїх прибутків. Ось чому, свідчив літописець, її називали Десятинною. Поряд із церквою Богородиці звели розкішні князівські палаци (4) – саме тут Володимир справляв гучні бенкети. На дитинці мешкали й найбагатші київські можновладці. «Місто Володимира» мало кілька вулиць, які пролягали від воріт до центральної площі – Бабиного торжка (5).

Дитинець. Десятинна церква, князівський палац та центральна площа. Фрагмент діорами з Археологічного музею Інституту археології НАН України

Срібляник Володимира Великого

Володимир почав карбувати перші руські монети. Археологи знайшли Володимирові монети зі срібла (срібляники) та золота (златники). На монетах з одного боку зображено Христа, а з другого – самого князя, який сидить на троні, тримаючи царські відзнаки. Зображення супроводжують написи: «Володимир на столі» або «Володимир на столі, а се його срібло». На деяких монетах як герб Володимира викарбовано тризуб – родовий знак Рюриковичів.

• Зовнішня політика Володимира Великого

Запровадження християнства як державної релігії зробило Русь частиною європейської християнської цивілізації. Одружившись із візантійською принцесою Анною, Володимир активізував відносини з Константинополем. Князь також уклав договори про «мир та любов» із Чехією, Угорщиною та Польщею, обмінявся посольствами з Німеччиною, установив відносини з Римом. Саме Володимир започаткував «шлюбну дипломатію» руських князів, одружуючи дітей із представниками королівських династій Європи. Святополк узяв за дружину доньку польського короля Болеслава Хороброго, Ярослав – доньку шведського короля Інгігерду, князівна Премислава стала дружиною угорського короля Владислава Лисого, Предслава – чеського короля Болеслава III Рудого.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

Я ВЖЕ ЦЕ ЗНАЮ

• Володимир Великий утвердився на київському столі, перемігши у міжусобній війні Ярополка.

• За князювання Володимира Великого завершилося формування території Русі-України: визначилися й закріпилися її державні кордони, які здебільшого збігалися з етнічними межами розселення східних слов’ян.

• На початку правління князь здійснив адміністративну, військову і оборонну реформи, що сприяли посиленню держави перед зовнішньою загрозою і утвердили владу Рюриковичів у всіх регіонах Русі.

• Для зміцнення великокнязівської влади Володимир запровадив християнство як державну релігію у Русі. Це сприяло встановленню рівноправних відносин із християнськими країнами й зародженню «шлюбної дипломатії».

• Після хрещення князь запровадив освітню, грошову реформи, розбудував столицю («місто Володимира»), Сприяв розвитку культури і мистецтва у Київській державі.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Скільки років тому відбулося запровадження християнства як державної релігії? На якому році правління князь Володимир прийняв хрещення?

2. Назвіть межі Володимирових володінь за часів його найбільшої могутності.

3. Виберіть слова та словосполучення, які стосуються Києва часів великого князя Володимира.

Десятинна церква, Херсонес, Бабин торжок, Дніпрові пороги, князівські палаци, київська гавань, пам’ятник князю Володимиру.

4. Дайте відповіді на запитання.

• Чому Володимир Святославович запровадив християнство як державну релігію? • Як літописець розповідає про хрещення Володимира та впровадження християнства на Русі? • Чому літописне оповідання про вибір віри визначають як легенду, витворену літописцем? • Яких заходів, крім впровадження християнства, вжив Володимир для розбудови Київської держави? • Як ці заходи пов’язані із запровадженням християнства? • Про що свідчить факт, що саме за князя Володимира на Русі почали карбувати власну монету? • Якою була зовнішня політика Володимира? • У чому полягає значення запровадження християнства як державної релігії?

5. Чи має історичні підстави образ Володимира як будівничого? Що найбільше вразило в діяльності Володимира? З якими політичними заходами князя не погоджуєтеся?

6. Використовуючи додаткові джерела, дайте відповіді на запитання.

• Які ознаки має імперія? • Чи можна Русь-Україну часів Володимира Великого називати імперією? Відповідь обґрунтуйте.

7. Використовуючи додаткові джерела, підготуйте інформаційну довідку, що стосується історії появи і символіки тризуба – родового герба Володимира Великого.

Василь III

Василь III Іванович
Василь III Іванович народився 25 березня 1479. Він був другим сином Івана III, який прагнув передати всю повноту влади по лінії старшого сина. Тому він ще в 1470 році оголосив своїм співправителем і спадкоємцем свого сина від першого шлюбу Івана Молодого, який, проте, в 1490 році помер.

Послідувала за цим боротьба за визначення майбутнього престолонаслідника закінчилася перемогою Василя III. Спершу він був оголошений Великим князем Новгородським і Псковським, а в 1502 році Великим князем Московським і Володимирським і Всієї Русі самодержцем, тобто став співправителем батька.

Після смерті Івана III в жовтні 1505 року Василь III безперешкодно вступив на престол, отримавши за заповітом батька велике князювання Московське, право управління столицею та всіма її доходами, право карбування монети, 66 міст і титул «Царя всієї Русі».

Ставши на чолі держави, Василь продовжив політику батька — «збирання земель», зміцнення великокнязівської влади та відстоювання інтересів православ’я в Західній Русі. Він з самого початку енергійно боровся за централізацію держави, при ньому до Москви були приєднані останні напівсамостійних руські землі — Псков (1510), Волоцький (1513), Смоленськ (1514), Рязанське (1521), Стародубський та Новгород-Сіверське (1522) князівства .

У зовнішній політиці Василь III, крім боротьби за російські землі, також вів періодичні війни з татарами Кримського і Казанського ханств, які робили набіги на Москву. Дипломатичним прийомом Василя по огорожі від нападів було запрошення татарських царевичів на московську службу, отримували при цьому великі землі.

У відношенні більш далеких країн він проводив по можливості дружню політику. Василь вів переговори з Пруссією, запрошуючи її до союзу проти Литви та Лівонії; приймав послів Данії, Швеції, Туреччини, індуського султана Бабура; обговорював з Папою римським можливість унії і війни проти Туреччини. Торговельні відносини пов’язували Москву з Італією, Францією та Австрією.

В своїй внутрішній політиці Василь III, для зміцнення єдинодержавію, вів боротьбу з родовитих боярством і феодальною опозицією. За виступ проти політики Великого князя в різні роки піддалися опалі багато бояри і князі, і навіть митрополит Варлаам. Василь вжив заходів до висновку залишків питомих владарювання в нові місця. Результат такої політики — швидке зростання помісного дворянського землеволодіння, обмеження імунітету і привілеїв князівсько-боярської аристократії.

Також Василь III відсував бояр від участі у вирішенні державних питань. «Поради» з Боярської Думою під час його правління мали здебільшого формальний характер: всі справи вирішувалися царем особисто або в контакті з небагатьма довіреними людьми. Однак сила традиції була така, що на значимі місця у війську і управлінні цареві доводилося призначати представників боярства.

Час правління Василя III також ознаменувався підйомом російської культури, поширенням московського стилю літературного письма, що зайняв провідне місце серед інших обласних літератур. Тоді ж склався архітектурний вигляд московського Кремля, який перетворився в добре укріплену фортецю.

Василь був двічі одружений. Перший його шлюб був влаштований ще Іваном III в 1505 році. Дружина — боярська дочка Соломонія Сабурова. Оскільки цей шлюб був безплідний, Василь (незважаючи на протести церкви) добився розлучення в 1525 році. Друга його дружина — княжна Олена Глинська, на якій він одружився в 1526 році. У цьому шлюбі народилися сини Іван (майбутній Грозний) і недоумкуватий Юрій.

Помер Великий князь Василь III Іванович 3 грудня 1533 від зараження крові, викликаного наривом на лівому стегні, встигнувши постригтися під ім’ям Варлаама. Він був похований в Архангельському соборі московського Кремля. Своїм спадкоємцем вмираючий князь оголосив трирічного сина Івана, а регентами призначив бояр Д.Бельского і М.Глинському.