§ 64. Кількість та структура населення. Етнічний склад. Зайнятість населення

Кількість і структура населення. Вам уже відомо, що населення розподілилося по території України нерівномірно. Історично склалося, що більшими за чисельністю населення є східні області, а меншими – західні. При цьому чисельність населення деяких областей відрізняється в 4,5 раза. Так, у Донецькій області нині мешкає близько 4,1 млн осіб. У Дніпропетровській – близько 3,1 млн, у Харківській – 2,6 млн. Водночас у Чернівецькій живе лише 898 тис. осіб.

Чисельність населення будь-якої області зумовлена передусім природним рухом населення. З попереднього матеріалу вам уже відомо, що особливістю природного руху в усіх областях України є від’ємний природний приріст. Найгірша ситуація щодо природного приросту в Дніпропетровській, Донецькій і Харківській областях (див. Додаток 5).

На чисельність населення областей впливає і механічний рух населення. Хоча останніми роками темпи еміграції в Україні загалом стабілізувалися, та через міграції у більшості областей чисельність населення скорочується. Найбільших втрат зазнали Донецька і Луганська області. Найбільший притік мігрантів у Київській області (див. Додаток 6).

За станом на початок 2020 р. в усіх областях без винятку домінувало жіноче населення. Найбільше це помітно в Чернігівській і Донецькій областях (див. Додаток 7).

Віковий склад регіонів також різниться, що відображає Додаток 8.

Урбанізованими є переважна кількість областей України. Більша частина їхніх мешканців живе в містах. Лише в Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській і Чернівецькій областях переважає сільське населення (див. Додаток 9).

Етнічний склад. Етнічний склад населення областей України також помітно відрізняється. Найстрокатішим він зазвичай стає з наближенням до кордонів. Так, в АР Крим проживають представники 10 народів, у Донецькій області – 8, у Закарпатській – 7. Крім того, досить різноманітний етнічний склад і у промислових областях, як-от в Одеській, де проживає 9 етносів, у Запорізькій – 8, Харківській – 7 тощо. Східні області України – Донецька і Луганська – характеризуються найменшою часткою українців, тут найбільше російськомовних жителів.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/ з’ясуйте поточні дані щодо кількості представників кожної з національностей у вашому регіоні.

Особливості зайнятості населення. Зайняте населення розподілено по території України нерівномірно. Найвищий рівень зайнятості спостерігався в Харківській (73,3 %), Черкаській (71,3 %) та в місті Києві (70,9 %), а найнижчий – у Волинській (58,7 %). Через особливу ситуацію на сході країни відносно невисоку зайнятість демонструють Луганська і Донецька області – 69,5 і 61,1 % відповідно.

Невисока зайнятість населення в ряді областей спричинює відповідно високий рівень безробіття (див. Додаток 10). У багатьох з них відсоток безробітних перевищує середній показник безробіття по країні. Але особливо вирізняються Луганська і Донецька області – 13,7 % і 13,6 % відповідно. Так само високі показники безробіття демонструють Кіровоградська (11 %), а також Волинська та Полтавська, у кожній з яких 10,6 % робочої сили є безробітними. Найнижчий відсоток безробітних у Харківській (5,0 %), Київській (5,9 %) і Одеській областях, а також у місті Києві (5,8 %).

За 9 місяців 2020 року в усіх регіонах відбулося зростання рівня безробіття. Найнижчий рівень безробіття спостерігався в Харківській (5,9 %), Київській (6,8 %), Одеській (6,9 %) областях та місті Києві (6,6 %), а найвищий – Кіровоградській (12,5 %), Волинській (12,4 %), Донецькій (14,7 %) та Луганській (15,4 %) областях.

ГОЛОВНЕ

• Більшими за чисельністю населення є східні, а меншими – західні області України.

• Природний приріст у всіх областях України є від’ємний.

• Населення більшої кількості областей скорочується також через міграцію.

• Етнічний склад населення найбільш строкатий у прикордонних і промислових областях України.

• Зайняте населення розподілено по території України нерівномірно.

• Відсоток безробітних коливається залежно від регіону в межах 5,0-13,7 % кількості робочої сили.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ

• 1. Які особливості природного руху у вашому регіоні?
• 2. Визначте, яке населення – міське чи сільське – переважає у вашій області.
• 3. Поясніть причини міграції жителів вашої області.
• 4. З’ясуйте етнічний склад вашого регіону.
• 5. Проаналізуйте ситуацію у вашому регіоні щодо зайнятості населення і спрогнозуйте її наслідки.

Тема 3. Населення регіону

• висловлювати судження щодо безробіття у вашому регіоні.

§ 63. КІЛЬКІСТЬ І СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ. НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

• Що таке природний рух населення?

• Які міграції впливають на чисельність країни?

• Кількість і структура населення. Вам уже відомо, що населення розподілилося по території України нерівномірно. Історично склалося, що більшими за чисельністю населення є східні області, а меншими – західні. При цьому чисельність населення деяких областей відрізняється майже у 5 разів. Так, у Донецькій області нині мешкає близько 4,3 млн осіб. У Дніпропетровській – близько 3,3 млн, у Харківській – 2,7 млн. Водночас у Чернівецькій живе лише 910 тис. осіб. Також менше 1 млн проживає в Кіровоградській області. Нечисленними є і Волинська, Чернігівська і Херсонська області, де трохи більше 1 млн жителів.

Чисельність населення будь-якої області зумовлена передусім природним рухом населення. З попереднього матеріалу вам уже відомо, що особливістю природного руху майже в усіх областях України є від’ємний природний приріст. Винятком є лише Волинська, Закарпатська, Рівненська, Чернівецька області і м. Київ. Найгірша ситуація щодо природного приросту в Дніпропетровській, Харківській і Луганській областях (див. Додаток «Природний приріст (скорочення) населення»).

На чисельність населення областей впливає і механічний рух населення. Хоча останніми роками темпи еміграції в Україні загалом знизилися, та через міграції чисельність населення скорочується в 10 областях. Найбільших втрат зазнали Донецька і Луганська області. Найбільший приток мігрантів у Київській області (див. Додаток «Міграційний приріст (скорочення) населення»).

За станом на початок 2014 р. в усіх областях без винятку домінувало жіноче населення. Найбільше це помітно в Чернігівській і Донецькій областях. Тут на 1 тис. чоловіків припадало 1205 і 1204 жінки відповідно (див. Додаток «Розподіл постійного населення за статтю за регіонами»).

Віковий склад регіонів також різниться, що відображає Додаток «Структура постійного населення за окремими віковими групами».

Урбанізованими є переважна кількість областей України. Більша частина їхніх мешканців живе в містах. Лише у Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській і Чернівецькій областях переважає сільське населення (див. Додаток «Чисельність постійного населення за регіонами і місцем проживання»).

• Національний склад. Національний склад населення областей України також помітно відрізняється. Найстрокатішим він зазвичай стає з наближенням до кордонів. Так, в АР Крим проживають представники 10 національностей, у Донецькій області – 8, у Закарпатській – 7. Крім того, досить різноманітний національний склад і в промислових областях, як-от в Одеській, де проживає 9 національностей, у Запорізькій – 8, Харківській – 7 тощо. Східні області України – Донецька і Луганська – характеризуються найменшою часткою українського населення, тут найбільше російськомовних жителів.

ГОЛОВНЕ

• Більшими за чисельністю населення є східні, а меншими – західні області України.

• Природний приріст у більшості областей України є від’ємний.

• Населення значної кількості областей знижується через міграцію.

• Національний склад населення найбільш строкатий у прикордонних і промислових областях України.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1. Яке місце серед інших посідає ваша область за чисельністю населення?

2. Визначте наслідки природного руху у вашому регіоні.

3. Визначте, яке населення – міське чи сільське – переважає у вашій області.

4. Поясніть причини міграції жителів вашої області.

5. З’ясуйте національний склад вашого регіону.

§ 50. Статево-віковий склад населення. Демографічна ситуація

До демографічних характеристик певної території крім показників природного руху належать статевий і віковий склад населення.

СТАТЕВИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ. Статевий склад – це співвідношення (у відсотках) кількості чоловіків і жінок, які проживають на певній території. Він залежить від особливостей народжуваності й смертності чоловічого і жіночого населення. Для всього людства характерними є такі демографічні закономірності: дівчаток загалом народжується менше, ніж хлопчиків (на кожних 100 дівчаток – приблизно 105 хлопчиків). Однак смертність серед осіб чоловічої статі вища, ніж серед жіночої. Це зумовлено як біологічними причинами, що мають місце у дитячому віці, так і соціально-економічними, що додаються в дорослому віці: у більшості країн чоловіки помирають частіше внаслідок важких умов праці, поширення шкідливих звичок тощо. Натомість у тих країнах, де традиційними є ранні шлюби жінок і багатодітні сім’ї, спостерігається висока смертність жіночого населення. До таких належать слабко розвинуті країни з низьким рівнем розвитку медичної сфери, а також деякі мусульманські країни.

Загальносвітова закономірність: на кожних 100 дівчаток народжується приблизно 105 хлопчиків

Загалом у світі існує певна рівновага між чоловічим і жіночим населенням з незначним переважанням чоловіків (табл. 9).

Статевий склад населення світу й окремих країн (2020 р.)

Країна

Частка від загальної кількості населення світу, %

Чоловіки

Жінки

Чоловіки становлять більшість у низці країн Азії, Африки й Океанії, найбільше їх – у Китаї та Індії. Жіноче населення переважає в більшості країн світу, особливо в Європі та Америці. В Україні та сусідніх з нею країнах частка жінок у статевому складі населення є найбільшою.

ВІКОВИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ. Віковий склад показує співвідношення (у відсотках) кількості осіб різних вікових груп. Найбільш загальними групами, що їх часто виокремлюють у віковому складі населення, є:

• 1) населення, яке молодше від працездатного (діти віком до 15 років);
• 2) працездатне населення (від 16 до 64 років включно);
• 3) населення, яке старіше від працездатного (65 років і більше).

Співвідношення між ними залежить від показника природного приросту населення. У тих країнах, де він високий, великою є частка дітей (Африка, Азія, Латинська Америка), а там, де низький або від’ємний, – підвищується частка осіб старшого віку (країни Європи, США, Японія) (мал. 191). В Україні віковий склад населення подібний до інших європейських країн.

Мал. 191. Віковий склад населення світу і деяких країн

Через загальне падіння показника природного приросту і збільшення середньої тривалості життя населення в світі загалом частка дітей поступово зменшується, а осіб старшого віку збільшується. Така зміна співвідношення у віковому складі на користь старших вікових груп називається старінням населення. Цей процес охоплює дедалі більше країн, у багатьох з них частка населення, старшого від працездатного, перевищила частку дітей. Україна також належить до цієї групи. Загалом, за оцінкою спеціалістів ООН , населення країни вважається старим, якщо частка людей віком понад 65 років перевищує 12 %.

СТАТЕВО-ВІКОВІ ПІРАМІДИ. Співвідношення між різними віковими групами чоловічого і жіночого населення світу, країн чи їх регіонів вивчають користуючись статево-віковими пірамідами (мал. 192, 193). Ліва і права частини такої піраміди відображають інформацію про населення різних статей – чоловіків і жінок. По горизонталі на піраміді відкладають показники кількості людей окремої вікової групи, а по вертикалі – значення вікових інтервалів (у роках).

Мал. 192. Статево-вікові піраміди населення країн, складені з 5-річним віковим інтервалом

Статево-вікові піраміди населення різних країн мають різні форми залежно від демографічних процесів, що там відбуваються. У країнах з високими показниками народжуваності форма піраміди правильна: широка основа і поступове плавне звуження до вершини (див. мал. 192, а). Для країн, в яких відбувається старіння населення, піраміда набуває форми дзвона (мал. 192, б). Ця форма може ускладнюватися під упливом інших суспільних процесів. Зокрема, статево-вікова піраміда населення України, що складена у 2020 р., має чотири заглибини (мал. 193). Вони пов’язані зі зниженням рівня народжуваності й прямими людськими втратами під час Голодомору (1932-1933 рр.) (на піраміді відповідає населенню у віці 87-86 років), у роки Другої світової війни (78-75 років), а також з низькою народжуваністю серед того покоління людей, яке народилося під час війни (56-55 років), і різким зменшенням народжуваності під час соціально-економічної кризи, що розпочалася наприкінці XX ст. Найнижчий рівень народжуваності припав на 2001 р., що зафіксовано на піраміді найбільшою «вм’ятиною» (19-літнє населення країни).

Мал. 193. Статево-вікова піраміда населення України, складена з однорічним віковим інтервалом (2020 р.)

ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ. Ще одним узагальнювальним демографічним показником є середня очікувана тривалість життя. Її розраховують як число років, що їх має прожити кожна людина при сучасному рівні смертності.

Середня очікувана тривалість життя населення світу впродовж тисячоліть становила 30-35 років і лише за часів індустріальної ери почала суттєво зростати. У 2020 р. вона становила 72 роки. Найвищі показники мали Японія, Сінгапур, Італія, Іспанія (83 роки). Найнижчим цей показник був у країнах Екваторіальної Африки – 50-55 років. В Україні середня тривалість життя людей така сама, як у світі загалом (72 роки), у жінок вона значно більша (77 років) порівняно з чоловіками (67 років). Переважання середньої тривалості життя жіночого населення над чоловічим спостерігається майже в усіх країнах світу.

Рекорди України

Світовими лідерами за переважанням середньої тривалості життя жінок над такою в чоловіків є Росія (11 років), Білорусь і Україна (10 років). Загалом у світі цей показник становить 4 роки.

ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ. Сукупність демографічних показників, характерних для певної території, формують її демографічну ситуацію (мал. 194). У кожній країні вона різна. Водночас у найзагальніших рисах демографічна ситуація подібна для країн, що входять до кожного з двох умовних типів відтворення населення.

Мал. 194. Показники демографічної ситуації країни (регіону)

Для країн першого типу характерні порівняно невисокі показники народжуваності, смертності й природного приросту (менш ніж 12 ‰), висока середня тривалість життя, активні процеси «старіння» населення, переважання у статевій структурі жінок. До них належать всі країни Європи, США, Канада, Японія, Австралія. Останнім часом країнами першого типу відтворення стали Китай, Бразилія. У низці країн цього типу демографічну ситуацію визначають як демографічну кризу: природний приріст там або дорівнює нулю (показники народжуваності й смертності однакові), або ж має від’ємне значення (смертність більша від народжуваності). Така ситуація характерна насамперед для багатьох країн Європи та Японії. Лідерами за природною втратою населення нині є Болгарія, Сербія (природний приріст у них становить -6. -5 ‰). Демографічну кризу переживають Україна і всі її сусіди, Німеччина, Італія, Литва, Латвія та ін.

Більшість країн Африки, Азії, Латинської Америки й Океанії належать до другого типу відтворення населення, що характеризується порівняно високими показниками народжуваності, стабільними (часто низькими) показниками смертності, високим природним приростом. У віковій структурі переважає молоде населення, у статевій у багатьох країнах – чоловіче. Країни другого типу ще перебувають у різних фазах демографічного вибуху, однак його пік багато з них вже пройшли.

ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ. На початку XX ст. показники народжуваності й природного приросту населення України були одними з найвищих у Європі. Проте вже наприкінці століття вона була сумнівним лідером у Європі (та й у світі) за найнижчими їх показниками, маючи водночас дуже високі показники смертності. На рубежі XX і XXI ст. формула природного руху для України мала такий вигляд: 8,0 ‰ – 15,6 ‰ = -7,6 ‰. Упродовж останніх років ситуація з народжуваністю (близько 10-11 ‰) і природним приростом (-3. -4 ‰) дещо поліпшилася, однак смертність залишається ще дуже високою (14,5-15,0 ‰).

Народжуваність в Україні останніми роками зростає

Підсумком таких процесів стала депопуляція населення – зменшення його кількості внаслідок від’ємного природного приросту. Депопуляція населення для всієї території України вперше зафіксована в 1991 р., у сільській місцевості вона розпочалася ще раніше.

Рекорди України

Закарпатська область є постійним лідером в Україні за показником природного приросту населення. За останні чверть століття він був від’ємним у регіоні лише протягом шести років (1999-2005 рр.), але не нижче за -0,6 ‰. У всі інші роки природний приріст був додатним.

Показники природного руху різняться в різних регіонах України. Найнижчий природний приріст – у північних, східних і центральних областях. Природне скорочення там становить -8. -5 ‰, а в Чернігівській області, яка найбільше втрачає населення, – менш ніж -9 ‰. Дещо вищі показники природного приросту (проте також від’ємні) – у південному регіоні, а найвищі – у західному (від -2,5. +3 ‰). Додатний природний приріст мають Закарпатська область і м. Київ, в окремі роки – Рівненська і Волинська області.

ДЕМОГРАФІЧНА ПОЛІТИКА. Відповідно до демографічної ситуації у країнах світу здійснюють певну демографічну політику. Демографічна політика – це система економічних, адміністративних, виховних і пропагандистських заходів, за допомогою яких держава чинить вплив на природний рух населення (передусім на народжуваність) у потрібному напрямі.

Демографічна політика в Україні спрямована на підвищення природного приросту населення

У тих країнах, що переживають демографічну кризу, така політика спрямована на підвищення показників народжуваності. Для цього родинам з дітьми надають різні соціальні гарантії, допомогу та надбавки, податкові, транспортні, житлові пільги тощо. Демографічну політику, що передбачає підвищення народжуваності, здійснюють розвинуті держави Європи. І в Україні демографічна політика має такий самий характер, однак економічно-фінансова криза в країні гальмує активне вживання цих заходів.

У країнах другого типу відтворення демографічна політика спрямована на пониження народжуваності. Значних успіхів свого часу в цьому досяг Китай, який здійснював демографічну політику під гаслом «Одна сім’я – одна дитина». Натомість демографічна політика в Індії під лозунгом «Нас двоє – нам двох» ще не дала бажаних результатів.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

• Статевий склад населення – це співвідношення кількості чоловіків і жінок, які проживають на певній території. Віковий склад населення – це співвідношення кількості осіб різних вікових груп.

• «Старіння населення» – це зміна співвідношення у віковому складі на користь старших вікових груп.

• Демографічну ситуацію в світі чи країні характеризують показники народжуваності, смертності, природного приросту, статевого й вікового складу, середньої тривалості життя населення.

• Депопуляція населення – це зменшення його кількості внаслідок від’ємного природного приросту.

• Демографічна політика країни – система заходів, за допомогою яких держава чинить вплив на природний рух населення.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

• 1. Охарактеризуйте статевий склад населення у світі загалом. Яким є статевий склад населення в Україні?
• 2. Яким є віковий склад населення в різних країнах світу?
• 3. Яким чином складають статево-вікову піраміду населення?
• 4. Наведіть приклади регіональних відмінностей демографічних процесів в Україні.
• 5*. Поміркуйте, якою має бути демографічна політика в Україні, щоб демографічна ситуація поліпшилася.

ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ

За даними табл. 10 визначте середньорічний приріст населення в Україні за періоди:

• група 1 – 1970-1979 рр.;
• група 2 – 1979-1989 рр.;
• група 3 – 1989-2001 рр.;
• група 4 – 2001-2020 рр.

Кількість населення України

Рік

Кількість населення, млн осіб