Король Річард: Виховуючи чемпіонок: ідеальна історія чемпіонок Вільямс, далека від правди

Уже завтра, 6 січня, в Україні відбудеться прем’єра фільму “Король Річард: Виховуючи чемпіонок”. Західні критики прогнозують Віллу Сміту за цю роль щонайменше номінацію на “Оскар”, але вважають, що фільм більше “на замовлення”, ніж для глядача. Дещо в цьому погоджуємося. Але не лише в ідеальності батька проблема. Розповідаємо про свої враження після перегляду фільму.

Про що фільм?

Уперше Серена та Венера прийшли на тренування у чотири з половиною роки. Щоправда, батько Річард Вільямс розписав їхнє життя задовго до їхнього народження. Вони мають стати чемпіонками світу з тенісу та підкорити Олімпіаду. Але родина бідна, сплачувати за роботу тренера не в змозі, тому сам Річард починає готувати дівчат до великого та тернистого спортивного шляху.

Нестандартний фільм-біографія про спортсменів

У фільмі “Король Річард: Виховуючи чемпіонок” ви точно побачите купу сценарних кліше, які є, здається, в усіх спортивних фільмах. Мовляв, було важко, у нас ніхто не вірив, але ми змогли. Проте є і свої “родзинки”.

1. Теніс. Зазвичай ми бачимо купу спортивних фільмів про футбол, гімнастику, хокей, баскетбол, легку атлетику тощо. Здавалося б, ось він – теніс! Дочекалися. Але не радійте. Зарано. Попри те, що теніс – спорт динамічний, у ньому є своя краса та атмосфера, ви цього не відчуєте і не побачите у фільмі про Річарда Вільямса. Навіть у сценах, де грають на великих турнірах і є тисячі глядачів, ви все одно не перехопите тенісний настрій. Єдина саме тенісна сцена, яка дійсно зачепить, – коли сестер Вільямс зустрічають натовпи дівчаток, які також мріють стати видатними спортсменками.

2. Попри те що ми дивимося фільм про видатних спортсменок, ми знайомимося з їхнім становленням очима батька. І ось тут оплески Віллу Сміту, якому вдалося зіграти Річарда так, що ним захоплюєшся, попри те що в житті його ненавиділи у тенісному спорті.

3. Режисер Рейнальдо Маркус Грін досконало відтворив десятки моментів з особистого сімейного відео родини Вільямс – коли батько катає дівчат у візку з супермаркету з купою тенісних м’ячів.

Головний факт і одразу відповідь чи не на всі запитання “А чому так?” – сестри Вільямс були продюсерками цього фільму.

Тому не дивуйтеся, що фільм більше нагадує спроби відбілити репутацію сурового батька-диктатора, ніж розповісти про чергову спортивну історію.

Кадр з фільму “Король Річард: Виховуючи чемпіонок”

Порівняння з прототипом

Якщо не знати історії справжнього Річарда Вільямса, то складається враження про амбітного, але шалено люблячого своїх доньок батька. У житті ви найімовірніше почули про його скандальні заяви, намагання показати, що він вище за всіх, гучні конфлікти з дружинами, судові розлучення, позашлюбні діти. Тобто зовсім інша людина. Але у фільмі усі ці гострі кути згладили так, щоб був ідеальний батько, якого іноді заносить із бажанням побачити доньок на п’єдесталі.

Сестри Вільямс продовжують розповідати – якби не батько, всього цього не було. Але лише замисліться про декілька фактів з їхнього життя.

Річард Вільямс побачив, скільки заробляють тенісистки за один турнір, і вирішив, що треба їм з дружиною народити ще двох доньок, які мають виграти олімпійське золото.

Прописав на майже 80 сторінок план – від памперсів до нагород і за цим авторським планом тренував дівчат і координував усе їхнє життя.

Він спеціально перевіз родину у квартал-гетто, не тільки тому, що так дешевше, а щоб доньки звикали грати під цькування. “Це спорт білих, де чорні вирішили виграти”, – такий сенс Річард вкладає ледь не в кожну промову до дівчат.

Він тренував доньок під сильним та холодним дощем, поки сусіди не викликали поліцію, бо, на їхню думку, це було знущання з дітей. І це не сценарій фільму-жахів. Це реальна історія сестер Вільямс.

Тому не дивно, що закордонні критики зазначають, що Річард у виконанні Сміта дещо зрозуміліший, цікавіший та добріший, ніж ним був справжній батько Вільямс.

Кадр з фільму “Король Річард: Виховуючи чемпіонок”

Геніальна гра Сміта

Вілл Сміт вміє мотивувати. Це він демонструє вже не в першому фільмі. А в стрічці про батька-тренера він взагалі почувається, наче все життя знав Вільямса. Згорблений під вагою минулого, він крок за кроком іде до мети, яку вигадав і прописав. Але Сміт грає так, наче ця мета з першого дня життя дівчат була саме їхнім бажанням. Не батько нав’язав, а вони прийшли в цей світ уже з думкою – я буду олімпійською чемпіонкою.

Навіть моменти, які мали б лякати, наприклад, коли Річард змушує усю родину кілька разів передивлятися “Попелюшку”, щоб дівчата усвідомили її справжній сенс – треба завжди бути скромною – тут подаються як звичайна хвилинка повчання від батька. Хоча його самого, навіть у кіно, постійно звинувачують в егоцентризмі.

Але Сміту вдалося зіграти саме так, як цього б хотіли продюсери та режисери. Тому прогнози, що йому світить щонайменше номінація на “Оскар”, стають усе реальнішими.

А інші?

Усі інші, хто є у фільмі, навіть дівчата, які грають сестер, губляться на фоні Сміта. Ні, вони грають впевнено. Але їх мало. Так мало, що фільм завершується на першому професійному турнірі Вінус, а про кар’єру Серени майже не розповідають.

У фільмі родина зображена одним цілим. Інші сестри, а загалом у родині п’ятеро доньок, їздять усім світом, бо так треба для кар’єри Серени та Вінус. Вболівають за малих, підтримують. І ти радієш – ой, яка сім’я, вони – справжня команда. Лише після фільму думаєш – а це нормально, що через двох доньок страждають усі інші?

Кадр з фільму “Король Річард: Виховуючи чемпіонок”

Чого не вистачає?

Конфліктного розвитку. Ми чуємо про багатих білих, Ку-клукс-клан, бачимо репортажі про поліцейське насильство і розуміємо, у якій атмосфері виросли Серена та Вінус. Але це не впливає на те, як зображена історія дівчат. Розумієш, що їм має бути важко “у світі білих”, але у фільмі, крім самого Річарда, який постійно в усіх запитує “це через те, що ми інші?”, ніхто не виявляє расизму. А тому складається враження, наче насправді усі ці проблеми через інший колір шкіри – чергові вигадки батька.

Проте ми бачимо, як Річарда постійно б’ють в “чорному кварталі” свої ж, бо він тренує дівчат і не хоче, щоб вони виросли наркоманками чи потрапили за ґрати. Але якщо ти захищаєш своїх дітей від такого поганого майбутнього, навіщо переїжджати у район, де на них це майбутнє чекає?

Тобто контекст, який має пояснювати усе, що відбувалося в ті часи, чому такий прорив сестер Вільямс – ця легендарна подія, існує наче паралельно до фільму. Це більше нагадує галочку сценаристів – ось бачите, це не просто історія про двох дівчаток, які стали відомими тенісистками. Вони виграли там, де мали вигравати “білі”.

Хоча насправді сам феномен сестер Вільямс у тенісі – історична подія. І хотілося б більше усіх проблем, з якими вони зіштовхнулися на своєму шляху. А не тільки чергового героїзму батька, який щось переміг, чого ніхто не відчув.

Кадр з фільму “Король Річард: Виховуючи чемпіонок”

Майже всі сюжетні моменти пояснюються на словах. Іноді ти розумієш, що діалоги вже набридли, почніть щось робити! І роблять – обіймаються з батьком, сміються, знову те саме відчуття – яка родина!

Але це не те, чого б хотілося у фільмі про спорт. Навіть гра в теніс тут більше зображена як тренерські настанови. Тобто ви не побачите дівчат, які будуть “вмирати” на корті. Скоріше, батька, який постійно говорить, що і як треба робити, і який у діалогах розповідає, як багато дівчата тренуються.

Так, це ж фільм про Річарда. Але біографічні фільми про одного героя бувають різними, і тут головного героя аж надто багато.

Але якщо не дивитися фільм “Король Річард: Виховуючи чемпіонок” як біографічний, а просто сімейний, то – дуже непогано.

Якщо ж ви після перегляду фільму вирішите більше почитати про життя Річарда, то будете дуже здивовані, які це різні постаті – у фільмі та в житті.

Але, визнаймо, що, попри весь негатив, який виливали в ЗМІ, у тенісному світі на нього, Річард зміг досягнути того, чого хотів – його доньки стали найтитулованішими тенісистками у світі.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Біографія Серени Вільямс

Серена Вільямс (1981) – тенісистка, народилася 26 вересня 1981 року у місті Сагіноу, штат Мічиган. Найбільш відома як одна із сестер-тенісисток Вільямс.

Наприкінці 1990-х років у біографії Серени Вільямс та її сестри Венус був зоряний час. Вони були афроамериканками, що було рідкістю у професійному тенісі. Сестри швидко стали відомими завдяки сильній грі, блискучій екіпіровці.
Подібно до Тайгер Вудс, Серена і Венус були молодими талантами. Вони за своїм бажанням почали займатися тенісом після дитячого садка. Серена на рік молодша за Венус. Її зростання становить 175 см. Тим не менш, Серена стала першою із сестер, яка виграла чемпіонат США в одиночному розряді у 1999 році.
На початку 2000 років Серена була однією з провідних тенісисток. У 2002-2003 спортсменка виборола «шолом Серени», вигравши відразу всі чотири головні звання «Великого шолома». У 2002 році вона перемогла на чемпіонаті Франції, Вімблдоні, чемпіонаті США, а в 2003 році на чемпіонаті Австралії. Інші титули в біографії Серени Вільямс були отримані в 2003 (Вімблдон), 2005, 2006 (чемпіонат Австралії), 2008 (чемпіонат США).
Додаткові дані: Іншими визначними тенісистками часів сестер Вільямс були Мартіна Хінгіс, Дженніфер Капріаті, Ганна Курнікова, Моніка Селеш, Аманда Кетцер.

Біографія Серени Вільямс роки життя – 26 вересня 1981 – … гг.

Біографія Дарвіна

Дарвін Чарльз Роберт (1809 – 1882) – англійський вчений, натураліст, мандрівник, автор однієї з перших .

Біографія Івана Мазепи

Іван Степанович Мазепа (Іван Мазепа-Каледінський) (1639–1709) – гетьман України, державний, політичний діяч. Народився Іван Мазепа .

Біографія Володимира Крамника

Володимир Крамник (1975) – російський шахіст, народився місті Туапсе. У біографії Володимира Крамника захоплення шахами .

Біографія Жуковського

Василь Андрійович Жуковський (1783-1852 рр.) – Російський поет, академік, перекладач. Його балада «Людмила» стала першим .

Біографія Мартін Хінгіс

Мартіна Хінгіс (1980) – тенісистка, народилася у місті Кошице, Словаччина. Біографія Мартіни Хінгіс відома як .

Біографія Джейн Остін

Джейн Остін (1775-1817) – англійська письменниця, що народилася в сім’ї священика. Перші 25 років своєї .

Сестри Вільямс: від батька-тирана і гетто наркодилерів – до світових рекордів і 345 млн баксів на двох

“Грати проти Вінус – це завжди задоволення”, – сказала переможниця дуелі.

Коли Вільямс дісталася свого першого в кар’єрі фіналу мейджора (а це трапилося на US Open-1997), Світоліній було лише три роки. А от молодша сестра Вільямс – Серена – у той доленосний рік продемонструвала серію приголомшливих перемог на Ameritech Cup, зокрема над сьомою ракеткою планети Марі П’єрс та четвертою ракеткою Монікою Селеш. Сестрам тоді було лише 17 та 16 років відповідно. Їхні імена починали гриміти на міжнародній арені. Так починалося сходження на вершину.

Хоча… їхній тріумф, насправді, запланував ще до народження дівчаток їхній батько Річард Вільямс. Одного разу він побачив по телевізору, як румунка Вірджинія Рузіч виграла 20 тисяч доларів призових на турнірі 1987 року. На той час Річард та його дружина Орасін уже були багатодітними батьками. Щоправда, діти у них були від попередніх шлюбів. Але чоловік твердо вирішить: його майбутні чада обов’язково стануть тенісистами і зароблятимуть шалені гроші. Навіть склав план їхнього кар’єрного розвитку… на 85 сторінках.

Через кілька років у мрійника-дивака народилася донька Вінус. Потім – Серена. З цих дівчаток із міфічними іменами він і почав ліпити суперзірок. Звучить як сценарій до голлівудського мотиваційного фільму з великою кількістю драми і хеппі-ендом? Про цю історію таки зняли фільм. Але описані у стрічці події дійсно пережили дві сестрички з американського гетто.

У 2022-му на широкі екрани вийшла стрічка “Король Річард: виховуючи чемпіонок”. Про того самого батька і його доньок, яких ніхто не запитував, чи хочуть вони стати легендами. На фільм одразу ж посипався шквал критики. Основний закид – занадто ідеальна картинка та спроба відбілити батька-деспота. У стрічці Річард, хоч і вимогливий та суворий, зате батько, який безмежно любить доньок. А от у реальному житті знайомі радше характеризують його як тирана.

Скажімо, глава сімейства Вільямсів полюбляв тренувати дочок під крижаним дощем. Тривало це, поки сусіди не викликали поліцію, бо вважали це знущанням над дітьми. У гетто родина переїхала не випадково – батько навмисне поселив доньок у складні умови, щоб звикали до тиску на змаганнях. До слова, тренуватися майбутні тенісистки почали із чотирилітнього віку.

В автобіографії Серена згадує, що вправлялися вони на громадських кортах із гнилими, порваними сітками. Іноді за місце доводилося сперечатися з місцевими наркоторговцями, які любили там зустрічатися з покупцями.

Вінус завжди була високою, потужною та агресивною на корті. А от Серена в дитинстві була делікатною та худою. Але молодша сестра відчайдушно намагалася не відставати від старшої. У вісім років Серена без відома батька записалася на турнір, в якому брала участь Вінус. Дісталася до фіналу, але там програла старшій сестрі. Вільямс-молодша була у розпачі. Вона так сильно засмутилася, що Вінус зворушливо запропонувала їй помінятися медалями. Мовляв, завжди любила срібло більше, ніж золото.

До речі, схоже, старшій сестрі було не дуже просто втримувати вагу. Якось Серена сказала: “Не бажаю, щоб Вінус приходила додому, бачила шматочок курочки і хотіла з’їсти його. Їй цього не можна”.

Старша сестра швидше засяяла на світовій арені. Однак Серена хутко її наздогнала і затьмарила.

У 1999-му Вільямс-молодша сенсаційно завоювала свій перший титул на турнірі Grand Slam. У фіналі US Open вона у двох сетах здолала екс-першу ракетку світу – Мартіну Хінгіс. Це була символічна помста за сестру. Швейцарка залишила за бортом Вінус у півфіналі хардового мейджора.

Того року сестри здобули парний титул на Roland Garros, взявши гору у вирішальному раунді над тою-таки Хінгіс, яка грала у тандемі з Курніковою. А наступного року свою першу звитягу в одиночному розряді на мейджорі святкувала Вінус. Їй не було рівних на Вімблдоні.

У фіналі Roland Garros-2002 розігралася справжня драма: Серена проти Вінус. Усе, як в тому дитячому турнірі більше десятка років тому. Але ставки були значно вищими. 7:5, 6:3 – цього разу молодша сестра взяла реванш і вперше очолила світовий рейтинг. Тоді на вершині вона перебувала 57 тижнів. Найдовша серія – 186 тижнів, а загалом – 319. Вищі показники лише у Штеффі Граф (377) та Мартіни Навратілової (332).

Наступного року завдяки Вільямс-молодшій у тенісі з’явився новий термін Serena Slam. Титул, коли гравець є чинним чемпіоном усіх мейджорів одночасно, але не всі турніри відбулися в одному сезоні чи календарному році.

Вінус упродовж кар’єри завоювала 7 титулів у турнірах Grand Slam в одиночному розряді, 14 у парному (всі у тандемі зі Сереною) та 2 у міксті. Серені підкорилися 23 особисті титули, відповідно, 14 парних та 2 у міксті.

Сестри змінювали правила гри. Вінус рішуче виступила за те, щоб призові фонди для чоловіків та жінок були рівними, бо до цього гонорари чоловіків були більшими. Вільямс досягла свого і стала першою чемпіонкою Вімблдону, яка забрала такий же приз, як і Роджер Федерер.

У середині 2000-х у Вільямс-молодшої почалася темна смуга.Спершу її зведену сестру Єтунде Прайс застрелили у рідному Комптоні. Трагедія трапилася поблизу тих самих кортів, на яких у дитинстві тренувалися її зіркові сестри. А згодом Серена серйозно травмувала коліно і надовго вибула з гри. Зірка впала у затяжну депресію, повернутися на корт змогла лише у 2007 році. І зробила це гучно, знищивши у фіналі Australian Open Шарапову – 6:1, 6:2.

До речі, про гучно. Крики Вільямс-молодшої під час матчів сягали 89 децибел і свого часу її зараховували до топ-5 найгучніших тенісисток планети.

Знаковим для зіркового сімейства став 2012 рік. Спершу Серена на Олімпійських іграх в Лондоні тріумфувала в індивідуальному заліку і таким чином здобула Gold Slam. Тобто виграла усі чотири мейджори та олімпійську медаль. Раніше це робила лише культова німкеня Штеффі Граф. Однак Серені цього виявилося замало. Наступного дня вона вийшла корт і вчергове переписала історію світового тенісу, додавши в арсенал ще й олімпійське золото у парному розряді. Разом з Вінус, звісно.

Старшій сестрі теж довелося чимало настраждатися через проблеми зі здоров’ям. У 2011-му в неї діагностували синдром Шегрена – автоімунне захворювання, яке “краде” у людини енергію, викликає втому і біль у суглобах. “Коли я була на вершині, люди хотіли зі мною дружити. Коли хворіла, не чула жодного телефонного дзвінка”.

Також у 2017-му Вінус стала фігуранткою ДТП, в якій загинув літній чоловік. Спершу зірку звинувачували в трагедії, але вона змогла досягти мирової угоди зі сім’єю загиблого.

До слова, станом на минулий рік статки Серени оцінювали у 250 мільйонів доларів, її старшої сетри – у 95 мільйонів.

Вільямс-молодша каже, що не знає жодної людини на планеті, яка б ненавиділа програвати так само сильно, як вона. Одного разу після вильоту з Roland Garros вона викинула весь одяг, в якому виступала. Щоб не нагадував про поразку.

У вересні 2022-го Серена оголосила про завершення кар’єри. З того часу кілька разів у соцмережах натякала, що може знову розчохлити ракетку, але наразі цього так і не трапилося. Зараз легенда керує власним бізнесом – лінійкого спортивного одягу Aneres Designs, і марить славою Armani та Versace.

Культова тенісистка виховує доньку Олімпію. Вільямс-старша одружена із засновником Reddit Алексісом Оганяном. Дивовижно, але на восьмому місяці вагітності вона зуміла виграти Australian Open-2017. Про свій стан тенісистка дізналася за кілька днів до старту турніру.

Помітили? Серена робить доньці зачіску з бісером, схожу до тих, які любила вона зі сестрою у дитинстві. А у травні цього року стало відомо, що вона чекає на другу дитину.

А от Вінус раніше зустрічалася з кубинським манекенником Еліосом Пісом та видавничим магнатом і фінансистом Ніколасом Хаммондом. Зараз вона самотня і каже фанатам, що почувається щасливою.

Зараз колишня перша ракетка планети перебуває на 558 місці у рейтингу WTA. Але не здається і тримає стрій. “Чи планую я грати до 50? Такого ще не було. Але якщо хтось і спробує, то це буду я”, – каже 43-річна Вінус тим, кому кортить відправити її на пенсію.

Інші тексти Марічки Кулачковської про теніс