Сколіоз: види, ознаки, обстеження, лікування

У Медичнії школі Університету Джонса Гопкінса пояснюють, що таке сколіоз, як його діагностувати та лікувати.

Що таке сколіоз

У Медичнії школі Університету Джонса Гопкінса пояснюють, що хребет складається з низки окремих рухомих елементів – хребців. Якщо подивитися на здоровий хребет ззаду, він виглядає прямо. Хребет, уражений сколіозом, часто має вигляд літери “S” або “C”. Це пов’язано зі зміною положення хребців.

Діагноз “сколіоз” лунає, коли кривина хребта на рентгені становить понад 10 градусів. Викривлення хребта при сколіозі може виникати з правого чи лівого боку хребта, або з обох боків у різних відділах. Сколіозом можуть бути уражені як грудний (середній), так і поперековий (нижній) відділи хребта. Сколіоз – це різновид деформації хребта.

У 80% випадків причина сколіозу невідома – це стан називається ідіопатичним сколіозом. В інших випадках сколіоз може розвинутися в результаті дегенерації хребетних дисків, як це буває у людей з артритом та остеопорозом, або внаслідок генетичної схильності.

Види сколіозу

Сколіоз хребта поділяється на такі групи:

За походженням:

• міопатичного походження – виникає внаслідок патології розвитку м’язової тканини і зв’язок;
• неврогенного походження – як наслідок поширеного ураження спинного мозку при поліомієліті;
• диспластичні сколіози – виникає внаслідок аномалії розвитку хребців і ребер;
• рубцеві – зумовлені захворюваннями грудної клітки, що призводять до утворення рубцевої тканини, що перешкоджає нормальній роботі й положенню хребта;
• ідіопатичні – їхнє походження невідоме;
• посттравматичні – виникає внаслідок травм хребта, грудної клітки, тазу та кінцівок.

За формою викривлення хребта:

• С-подібний – з однією дугою викривлення хребта;
• S- подібний – з чотирма дугами;
• Z- подібний – з трьома дугами.

За локалізацією викривлення:

• шийно-грудний;
• грудний;
• грудопоперековий;
• поперековий;
• попереково-крижовий;
• комбінований.

Рентгенологічна класифікація:

• 1 ступінь сколіозу – кут 1°-10°;
• 2 ступінь сколіозу – кут 11°-30°;
• 3 ступінь сколіозу – кут 30°-50°;
• 4 ступінь сколіозу – кут > 50°.

Ознаки сколіозу

До найпоширеніших симптомів сколіозу належать:

• різниця у висоті плечей;
• голова знаходиться не в центрі відносно тіла;
• різниця у висоті або положенні стегон;
• різниця у висоті або положенні лопаток;
• різниця в тому, як руки звисають вздовж тіла;
• під час нахилу вперед боки спини здаються різними за висотою;
• асиметрія в ребрах, яку видно спереду або ззаду.

Кожна людина може відчувати симптоми по-різному. Ознаки сколіозу можуть нагадувати інші захворювання або деформації хребта, або можуть бути наслідком травми або інфекції.

Симптомами, які зазвичай не асоціюються з ідіопатичним сколіозом, є біль у спині, біль у ногах та зміна у роботі кишківника та сечового міхура. Якщо людина відчуває такі симптоми, потрібно звернутися до лікаря для встановлення причини симптомів.

Обстеження

Раннє виявлення сколіозу є важливим для успішного лікування. Лікар збирає анамнез, проводить фізичне обстеження, а також направляє на рентген – основний інструмент діагностики сколіозу. Так, лікар вимірює ступінь викривлення хребта на рентгені.

Додатково проводять комп’ютерну томографію (КТ) та магнітно-резонансну томографію, якщо є атипові викривлення або якщо сколіоз вроджений.

Лікування

Мета лікування – зупинити прогресування викривлення хребта та запобігти його деформації. Спостереження за станом хребта та повторні обстеження потрібні для того, щоб з’ясувати чи продовжує хребет викривлюватися. Така тактика підходить людям, у яких викривлення до 20 градусів.

Дітям, які мають викривлення хребта від 20 до 50 градусів, рекомендують носити корсет. Корсет створює коригувальний тиск на молодий хребет, запобігаючи подальшому погіршенню ситуації. Також практикують спеціалізовану антисколіозну гімнастику та аналогічні їй “дихальні” гімнастики.

Хірургічне втручання застосовують для лікування дітей з складним сколіозом або викривленням у понад 50 градусів.

Сколіоз

Сколіоз являє собою прогресуюче захворювання, яке проявляється викривленням хребетного стовпа відносно його осі.

Викривлення хребта може бути як у лівий так і в правий бік.

У процесі хвороби відбувається ускладнення, що істотно впливає на деформацію грудної клітки.

Також схильні до деформування тазові кістки, внаслідок чого уражаються внутрішні органи.

Поперековий і грудний відділи найбільш схильні до цього виду захворювання.

Дитячий сколіоз – проблема, що найчастіше зустрічається.

Розвиток патології починається у віковому проміжку з п’яти до п’ятнадцяти років, оскільки в цей період опорно-руховий апарат дитини має найактивніше зростання. Часто це пов’язано з періодом статевого дозрівання.

Розвиток захворювання припиняється в той момент, коли процес росту дитини припиняється.

У більшій зоні ризику перебувають дівчатка, у яких ймовірність розвитку захворювання набагато вища, ніж у хлопчиків.

Деформація хребетного стовпа може так само початися в період вагітності, через неправильне положення плода.

Викривлення хребців, що виникло, з плином часу посилюється, тому дуже важливо його діагностувати на ранній стадії, коли ще можна запобігти розвитку хвороби.

Причини розвитку сколіозу

Етіологія хвороби така, що сколіоз може бути як набутим, так і вродженим.

Вроджена форма сколіозу має свій розвиток через асиметричний розвиток хребта. Причиною тому можуть бути зрощені хребці, або ж якісь аномалії в розвитку хребетних відростків і дужок.

Інші причини виникнення і розвитку хвороби – як правило, можна охарактеризувати причинами захворювання сполучних тканин, перенесених важких травм хребта, порушення обміну речовин, патологією м’язів і нервової системи.

Існує ще таке поняття, як рефлекторний сколіоз, коли внаслідок якихось больових відчуттів хворому доводиться приймати незручну (неприродну) позу, з метою зменшення болю.

У результаті чого відбувається компенсаторне порушення постави.

Загальні причини можна охарактеризувати таким чином:

• розвиток торсії – коли відбувається розворот хребців через анатомічно неправильну будову ребер хворого
• наслідки розвитку остеохондрозу
• деформація міжхребцевих дисків
• перенесені травми спини, удари
• патологія м’язової системи – деформація кісток через неправильну підтримку м’язового кора
• можливі вади, при народженні, у розвитку кісток
• вагітність із неправильним положенням дитини
• зайва вага
• тривале неправильне положення під час роботи за столом
• онкологічні утворення в хребті
• перенесені вірусні, інфекційні захворювання, запальні процеси

У зрілому віці захворювання на сколіоз може мати значне ускладнення, тому ця хвороба потребує своєчасного та комплексного лікування тривалий час.

Види та ступені сколіозу

Сколіоз ділиться за напрямком на лівосторонній і правосторонній.

Так само йде поділ за формою свого викривлення:

• C-подібний сколіоз – коли викривляється поперековий або грудний відділ в одному напрямку (права або ліва сторона).
• S-подібний хребетний стовп – коли відхилення від осі відбувається у двох відділах хребта в різні боки для компенсації
• Z-подібний – форма, яка трапляється рідше, у цьому випадку викривлення відбувається в трьох місцях хребта.

За місцем своєї локалізації, хвороба сколіозу підрозділяється на:

• шийно-грудний
• грудний
• поперековий
• попереково-грудний
• попереково-крижовий

За формою своєї тяжкості, сколіоз ділиться на чотири ступені:

• перший ступінь сколіозу характеризується кутом викривлення хребта 10˚, симптоми: плечі на різному рівні, асиметричність талії, сутулість спини;
• другий ступінь сколіозу характерний кутом викривлення 11-25˚, симптоми: викривлення половини таза, у грудному відділі спостерігається випинання, контур шиї та плечей з обох боків – різний. На рентгені проглядається деформація хребців;
• у третьому ступені кут викривлення вже 26-50˚, симптоми: крім спостереження симптомів перших двох стадій, спостерігаються ослаблені м’язи живота, западання ребер, з’являється горб. Унаслідок деформації грудної клітки може ускладнюватися дихання. Рентген показує скручування хребців;
• четвертий ступінь належить до важкої форми – кут викривлення від 50˚, симптоми: спостерігається значна скелетна деформація, реберний горб, розтягнення м’язів. На рентгенівських знімках спостерігається патологічне скручування хребців. У дітей і підлітків припиняється ріст.

• інфантильний – сколіоз у дітей до двох років;
• ювенільний ідіопатичний – спостерігається у віці від 4 до 6 років;
• адолесцентний – проявляється у дітей віком від 10 до 14 років.

Симптоми сколіозу

На перших стадіях сколіоз не має явно вираженої симптоматики.

Тільки досвідчений фахівець може виявити початкові ознаки хвороби, на основі опитування пацієнта і спеціальних методів обстеження.

За зовнішніми ознаками початкової стадії, можна визначити зачатки хвороби.

У разі, коли під час нахилу вперед, спостерігається помітне викривлення хребта.

При вимірах відстаней між рукою і талією, видно очевидні відмінності.

А також візуальна несиметричність лопаток.

З плином посилення хвороби відбувається збільшення деформації хребта, і з’являються перші ознаки захворювання, які вже можна визначити зовнішнім чином.

Це пов’язано з рівнем плечей, а також формою спини і талії.

На пізніших стадіях, коли хвороба посилюється, спостерігаються симптоми порушення роботи внутрішніх органів.

Симптоми залежать від ступеня і області деформації.

Викривлення можуть відбуватися як у шийному, так і в грудному та поперековому відділах хребта.

Викривлення при сколіозі може виникнути в шийному, грудному та поперековому відділах.

З метою ефективного лікування хвороби та уникнення ускладнень, дуже важливо виявити її на ранніх стадіях.

Для цього потрібно своєчасно звернутися до фахівця.

Діагностика сколіозу

Діагностика захворювання проводиться поетапно:

Проводиться зовнішній, візуальний огляд пацієнта, якому пропонується зайняти три положення: стоячи, в сидячому положенні і лежачи на кушетці.

У процесі огляду лікарем проводяться вимірювання довжини ніг, хребта. Оцінюється стан рухливості хребта, попереку і суглобів.

Спостерігається наскільки симетричні лопатки, плечі.

Робиться огляд грудної клітки, попереку і таза.

Перевіряється м’язовий тонус.

Далі пацієнт відправляється на рентген.

Знімки робляться в різних положеннях, що більш суттєво допомагає визначити ступінь захворювання, кут викривлення відносно осі та деформації.

І нарешті, використовується інструментальне обстеження.

Для виявлення більш детальної картини дається направлення на ультразвукове дослідження.

Для діагностики м’яких тканин і хрящів використовують метод обстеження МРТ (магнітно-резонансна томографія).

Лікування сколіозу

Для правильної та своєчасної діагностики захворювання необхідне своєчасне звернення до лікаря-фахівця.

Лікар, залежно від ступеня тяжкості хвороби, призначить відповідний курс для лікування.

Усе залежить від ступеня тяжкості сколіозу.

У разі першої стадії захворювання необхідно запобігти подальшій деформації.

У цьому разі використовують фізіотерапевтичні методи, лікувальну гімнастику, масаж.

Дуже корисні заняття плаванням у басейні.

Сколіоз другої стадії, крім названих процедур за першої стадії, ще додається ортопедичний корсет і витягування.

Пацієнтам із третьою стадією необхідна хірургічна допомога.

Виняток може бути тільки в разі дітей до 11 років.

Масаж у разі сколіозу

Кожному пацієнту підбирають суто індивідуальну техніку та інтенсивність масажу, які проводять у два етапи:

• інтенсивний масаж – з метою збільшення тонусу м’язів і збільшення кровообігу.
• Рухи спрямовані на пом’якшення і розслаблення тіла.

Консервативне лікування сколіозу включає в себе носіння ортопедичного корсета для хребта.

Корсет здійснює фіксацію хребців в анатомічно-правильному положенні.

У результаті чого знімається навантаження з проблемного місця.

Час тривалості носіння корсета визначається суто індивідуально для кожного пацієнта.

Зазвичай час носіння від півроку і більше.

З метою профілактики призначається носіння бандажа з м’якого матеріалу.

Фізіотерапія – допомагає відновлювати метаболізм, зменшує больові відчуття, знімає набряклість і запалення, покращує кровообіг.

Для нормалізації роботи хребта застосовують мануальну терапію та остеопатію.

Остеопатичні методи лікування спрямовані на розслаблення мускулатури, яка має напругу у зв’язку з порушенням пропорційності.

У результаті чого змінюється положення внутрішніх органів, знімаються спазми та негативні симптоми.

У разі, якщо хвороба є наслідком якоїсь травми, то в цьому випадку насамперед потрібно усувати основну причину хвороби.

До лікування сколіозу необхідно підходити комплексно і цілеспрямовано.

У юному віці хвороба має властивість дуже швидко прогресувати, тому дуже важливо своєчасно звертатися до фахівця.

Грамотне лікування сколіозу може врятувати від небажаних ускладнень та інвалідності.

Тракційна терапія є одним з ефективних методів лікування сколіозу.

Використовується вона досить успішно в комплексному лікуванні цього захворювання.

Адже головним завданням у лікуванні сколіозу є надати хребту нормальне його положення, і в цьому разі приходить нам на допомогу тракційний метод лікування.

Основним завданням тракції служить розтягнення м’язів і зв’язок, прилеглих до хребців.

Внаслідок чого відстань між хребцями збільшується, що зі свого боку допомагає зняти компресію з нервових закінчень, зменшити больові відчуття і поліпшити кровопостачання.

З м’язів знімається напруга, це допомагає знизити компресію на нервові закінчення і кровоносні судини, а отже, істотно зменшити набряк, позбавити пацієнта болю і відновити кровообіг.

М’язи стають менш напруженими.

У разі пізньої стадії захворювання і неефективності використання консервативних методів лікування, лікарі вдаються до хірургічного втручання.

Операція призначається у випадках:

• Усунення порушення постави
• Зупинення прогресування хвороби
• Виправлення порушень положення хребта
• У разі виникнення серйозних порушень у роботі внутрішніх органів