Теорія: Іменники ІІІ відміни в називному відмінку однини закінчуються на м'який приголосний основи (тінь, сіль, вісь, міць, паморозь) або на губний чи шиплячий приголосний (любов, річ, подорож). Виняток становить іменник мати, що має закінчення -и, а при відмінюванні з'являється суфікс -ер- (-ір-).
Перша До цієї відміни належать іменники жіночого, чоловічого і спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я: хмара, мова, суша, рілля, надія, Марія, Олекса, Ілля, староста, сирота, розбишака, бідолаха. У межах 1-ї відміни виділяють три групи: тверду, м'яку і мішану.
До ІІІ відміни належать іменники жіночого роду з кінцевим приголосним основи та слово мати. Приклад: Вість, латинь, суміш, гуаш, кров. У родовому відмінку однини іменники ІІІ відміни мають закінчення -і: вісті, латині, осені, суміші.
До ІІ відміни належать іменники чоловічого роду на -о та з нульовим закінченням, а також іменники середнього роду на -о, -е, -я. Приклад: Березень, полин, спокій, батько, Павло, Дніпро, озеро, печиво, море, збіжжя.
Морфологічні ознаки іменника За відмінюванням іменники української мови поділяються на 4 відміни.
Поділ іменників на відміни: i, ii, iii, iv відміни іменників. Визначення відміни іменника за схемою, алгоритмом. Вправи на закріплення онлайн.