ГЕМОРОЙ: СИМПТОМИ, ПРИЧИНИ, ЛІКУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКА

Давайте поговоримо про геморої. Не дуже приємна тема, чи не так? Але незручність теми – ніщо в порівнянні з незручністю і болем, які приносить це захворювання. Пропонуємо відразу розібратися з термінами. Саме слово «геморой» не несе в собі ніякої патології. Гемороїдальні вузли є абсолютно нормальною анатомічною структурою, що складається з двох судинних сплетінь. Одне з цих сплетінь називають внутрішнім (підслизове), інше – зовнішнім (підшкірне). Гемороїдальні вузли – це особливі кавернозні, тобто порожнисті, запалі тіла, дуже добре забезпечуються кров’ю за рахунок розвиненої судинної сітки. Знаходяться вони між прямою кишкою і анальним отвором.

А те, що в побуті називають гемороєм, є патологічна зміна цих самих кавернозних утворень. Патологія може проявлятися як тромбоз, хворобливе збільшення діаметра і запалення гемороїдальних вен, з утворенням кров’яних згустків (тромбів). При цьому розширені вени утворюють вузли, які можуть випадати в просвіт кишечника або в задній прохід.

На жаль, геморой – одне з найпоширеніших захворювань. Статистичні дані говорять про те, що від геморою страждає кожен третій житель планети у віці від 25 до 50 років. Якщо ж говорити про проктологічні захворювання, то тут частка геморою становить майже 40%.

Що може допомогти вам зорієнтуватися і вчасно звернутися до фахівця? Звичайно, ваші відчуття, тілесні підказки, симптоми. Розглянемо три основні симптоми неблагополуччя в стані прямої кишки.

Початковий етап захворювання може проходити без болю. Найпершим дзвіночком є ​​будь-які неприємні відчуття, дискомфорт, важкість, свербіж, поколювання в області прямої кишки і анального отвору. Симптоми ці не можна назвати специфічними, але зате вони самі ранні. Весь цей «букет» посилюється після відвідування туалету, гострої або солоної їжі, багатогодинного сидіння. Іноді вам може здаватися, що процес дефекації був неповним і в прямій кишці ще щось залишилося. Надалі відвідування туалету почне супроводжуватися болем.

Якщо ви не вмієте слухати свій організм і відмахуєтеся від його підказок, то незабаром побачите лякливі ознаки кровотечі з анального отвору. Це може бути і кілька цяток на туалетному папері або білизні, і досить сильна кровотеча прямо над унітазом. Це говорить про те, що запалені стінки вен так розтягнуті, що щільна калова грудка, рухаючись по прямій кишці, призводить до травматизації гемороїдальних вузлів і появи стійкого больового синдрому. Постійний біль і кровотечі швидко виснажують людину як фізично (іноді до анемії), так і психологічно. Чого варте одне постійне очікування болю і розуміння її неминучості. Зазвичай саме на цьому етапі люди звертаються до фахівця. Але ми дуже сподіваємося, що ви це зробите раніше.

Ознакою запущеного геморою є гемороїдальні вузли, що випадають із заднього проходу. І якщо на початку захворювання такі вузли можуть самі втягуватися в пряму кишку, то в подальшому, при зниженні тонусу сполучної тканини, навіть постійне вправлення вузла пальцями може не дати результату і тоді вузол або вузли постійно будуть перебувати за межами заднього проходу. Біль стає постійним і відчувається не тільки під час дефекації, але і при ходьбі або сидінні.

Для кожної хвороби є свої передумови, причини появи і розвитку. Є вони і у геморою. Геморой – хвороба цивілізації. Її ще називають «офісною» хворобою. Передумов для появи геморою в сучасному світі більш ніж достатньо.

Геморой вийшов на перше місце в загальній кількості колопроктологічгих захворювань завдяки:

• низькій фізичній активності і сидячого способу життя сучасних людей, внаслідок чого порушується кровообіг в області малого тазу, з’являються застійні явища в венозному руслі;
• неправильним харчовим звичкам, надлишку жирів і цукру, хронічного дефіциту рослинної клітковини, яка стимулює процеси перистальтики, гостра їжа, алкоголь;
• запорів, як логічного результату двох вищеназваних чинників;
• ожиріння, при якому виникає маса патологій, створюють базу для проблем з венами взагалі і для гемороїдальних вен – зокрема;
• вагітності, під час якої збільшується матка здавлює судини та пологам, коли різко підвищується внутрішньочеревний тиск;
• генетичної схильності у вигляді слабкості венозних стінок;
• безконтрольного тривалого прийому проносних і гормональних засобів;
• позамежним фізичним навантаженням спортивним, робочим, побутовим;
• поведінковим звичкам, наприклад тривалому сидінні на унітазі, що приводить до підвищення тиску в органах малого таза та застою венозної крові

Ви, звичайно, розумієте, що чим більше факторів в сукупності відносяться до однієї людини, тим вище ризик захворювання гемороєм. Тобто, якщо у вас погана спадковість, і ви ще при цьому регулярно переїдає і мало рухаєтеся, то ймовірність захворіти збільшується в рази. Але, якщо ви рухливий «малоїжка», то навряд чи один спадковий фактор стане вирішальним у питаннях вашого здоров’я.

Зверніть увагу на те, що обстеження, яке призначить вам проктолог, необхідно пройти повністю. Не пошкодуйте на це часу, навіть якщо якісь аналізи здаються вам зовсім зайвими. Справа в тому, що певні симптоми – кровотеча, запалення – можуть бути ознаками не тільки геморою, але і більш серйозних проблем (поліпоз, рак). Щоб не помилитися в діагнозі і не втратити час не відмовляйтеся ні від огляду, ні від аналізів, призначених спеціалістом.

Проктолог проводить огляд на гінекологічному кріслі. Візуальне дослідження дає уявлення про ступінь вираженості зовнішніх гемороїдальних вузлів, стадії захворювання, ступеня кровоточивості. В результаті пальцевого дослідження визначається тонус анального сфінктера, ступінь тактильної хворобливості, вивчаються можливі дефекти слизової анального каналу. Застосування таких інструментів як аноскоп або ректороманоскоп дозволяє побачити 10 – 25 см прямої кишки і стан внутрішніх гемороїдальних вузлів.

Розрізняють чотири стадії розвитку геморою:

• перша стадія, початкова – на цьому етапі дефекація проходить практично безболісно або з легким болем, що проходить, присутнє відчуття дискомфорту, можуть з’явитися сліди крові;
• друга стадія, випадає, геморой – спостерігається випадання гемороїдальних вузлів при напруженні, вузли втягуються самостійно;
• третя стадія, зовнішній геморой – на цій стадії гемороїдальні вузли не йдуть без ручного вправляння;
• четверта стадія, гостра – хронічні больові відчуття, сильний біль при дефекації, постійні кровотечі, гемороїдальні вузли не вправляються навіть за допомогою пальців.

Сучасна медицина пропонує декілька методів вирішення проблем геморою:

— немедикаментозні, спрямовані на зміну способу життя пацієнта (фізична активність, здорове харчування);

— медикаментозні (лікарська терапія, народні засоби);

— заходи, спрямовані на зниження тиску в анальному каналі;

Залежно від того, на якій стадії захворювання ви звернулися до фахівця, який загальний стан вашого здоров’я, що показали аналізи лікар прийме рішення про метод лікування, який підходить саме вам. Але існують певні загальні рекомендації.

Якщо мова йде про першу стадію розвитку захворювання, то в цьому випадку можуть допомогти клізми з рослинними настоями, теплі ванночки з перманганатом калію, свічки. Чи можна застосувати і склеротерапію (введення лікарського препарату в гемороїдальний вузол). Процедура дуже щадна, що не вимагає госпіталізації. Як бачите, при своєчасному зверненні до фахівця терапевтичних методів може виявитися достатньо. За умови, що ви прислухалися до рекомендацій фахівця і тепер ваш спосіб життя повністю відповідає визначенню «здоровий».

Друга стадія геморою вимагає прийняття більш активних заходів. Для її лікування проктологи застосовують інфрачервону коагуляцію ніжки гемороїдального вузла, прошивання живлячих судин (дезартерізацію) або накладення на ніжку вузла латексних кілець, в результаті чого харчування вузла припиняється і на 10-14 день він відторгається разом з кільцем. Інфрачервону коагуляцію можуть застосувати і як допоміжну процедуру для більш важких стадій геморою.

Лікування на третій стадії розвитку геморою полягає або в гемороїдектомія (висічення гемороїдальних вузлів хірургічним методом), або в дезартерізаціі. Дезартерізація – це процедура перев’язки артерій, що живлять гемороїдальних вузол. Втративши харчування, вузол зменшується в розмірах і зникає.

Четверта стадія піддається виключно хірургічним методам лікування.

Безумовно, будь-яке захворювання набагато простіше запобігти, ніж вилікувати. І геморой – не виняток.

Профілактика геморою включає в себе:

• хорошу фізичну активність, пішохідні прогулянки, заняття в басейні, вправи, які нормалізують кровообіг в органах малого тазу;
• повноцінне харчування, багате цільнозерновими продуктами, а також клітковиною (овочі, фрукти);
• контроль за вагою, особливо в період вагітності;
• відмова від неконтрольованого прийому проносних і гормональних препаратів;
• регулярні гігієнічні процедури;
• щорічне відвідування проктолога для профілактичного огляду

Якщо ви вже були прооперовані – відвідуйте фахівця не рідше 2-х разів на рік. Перечитайте ще раз заходи профілактики. Нічого складного. Ніяких надзавдань і здорове життя на довгі роки.

Геморой Довідник

Геморой (гемороїдальна хвороба) — захворювання, при якому уражуються вени дистального відділу прямої кишки. Разом з артеріями, лімфатичними судинами та нервовими волокнами вени утворюють гемороїдальне сплетіння, яке відіграє істотну роль в нормальній роботі прямої кишки. Цей комплекс виконує такі ключові функції:

• кровопостачання та іннервація дистальної ділянки прямої кишки;
• утримання калових мас у кишечнику — венозні судини, наповнюючись, перешкоджають проходженню калу та кишкових газів, забезпечуючи герметичність анального сфінктера;
• контроль процесу дефекації — взаємодія структур гемороїдального сплетення з внутрішнім та зовнішнім сфінктерами дозволяє зробити процес дефекації довільним.

Анатомічно у дорослої людини в гемороїдальному сплетінні вени утворюють 3 основні та кілька додаткових вузлів. Патологічні зміни у них викликають симптоми геморою.

Вени поділяються на два типи залежно від їх розташування:

• внутрішні гемороїдальні вени — знаходяться всередині прямої кишки (ректума) в підслизовій оболонці. При їх запаленні чи патологічному розширенні виникає внутрішній геморой;
• зовнішні гемороїдальні вени — локалізовані під шкірою в ділянці ануса. Патологічні зміни у цих судинах викликають розвиток симптомів зовнішнього геморою.

Геморой належить до поширених захворювань, з цього приводу зафіксовано абсолютну більшість звернень до проктолога. Згідно зі статистичними даними, у близько 14% дорослого населення фіксують симптоми патології, будь-якої гендерної схильності не виявлено.

Причини та фактори розвитку геморою

У медичній літературі описано дві основні причини розвитку геморою:

• підвищення тиску у венах, що утворюють гемороїдальне сплетення;
• дистрофічні зміни у зв’язковому апараті гемороїдальних вузлів.

У результаті підвищення венозного тиску гемороїдальні вузли збільшуються в об’ємі, а неспроможність зв’язкового апарату викликає їх зміщення до більш дистальних відділів прямої кишки. Крім зв’язок, послаблюватися можуть і поздовжні м’язи прямої кишки. Внаслідок стоншання м’язового шару та ослаблення зв’язкового апарату виникає поступове та зворотне зміщення гемороїдальних вузлів у дистальному напрямку аж до випадання їх з анального каналу.

З факторів, що призводять до розвитку геморою, можна виділити наступні:

• перенапруга при дефекації — надмірне напруження під час випорожнення кишечнику або утруднений процес дефекації внаслідок підвищеної щільності калу (при запорі) створюють додатковий тиск у ділянці прямої кишки;
• вагітність та пологи — підвищення тиску в малому тазу та погіршення кровообігу у вагітних провокують розвиток геморою;
• сидячий спосіб життя — тривале сидіння без руху уповільнює швидкість кровотоку, викликає застій крові в малому тазу та призводить до розширення вен гемороїдального сплетіння;
• генетична схильність — обтяжена спадковість підвищує ймовірність розвитку геморою;
• літній вік — з віком сполучна тканина втрачає свою еластичність, слабшає зв’язковий та м’язовий апарат;
• характер харчування — часте вживання спиртних напоїв, велика кількість гострих страв у меню негативно впливають на судинний тонус.

Клінічна картина геморою

У клінічній картині можна виділити 3 основні симптоми хронічного геморою:

• біль — виникає під час процесу випорожнення кишечнику. Його причини — пошкодження слизової оболонки та подразнення нервових закінчень, наприклад, при впливі твердих калових мас на патологічно змінені гемороїдальні вузли, при тріщинах анального каналу;
• кровотеча — зазвичай незначна, яка починається в процесі або відразу після дефекації. Кров не змінена, яскраво-червоного кольору та не поєднується з калом;
• випадання гемороїдальних вузлів — відбувається внаслідок їх збільшення та змін у зв’язковому апараті прямої кишки. На початкових етапах хвороби (І–ІІ стадії) гемороїдальні вузли можуть виходити назовні під час акту дефекації, але після цього самі втягуються назад в анальний канал. При подальшому розвитку патології вони стають рухливішими та можуть випадати при напрузі м’язів, яка не пов’язана з актом випорожнення кишечнику, наприклад, при фізичному навантаженні, чханні або кашлю.

Ознаки гострого геморою з’являються при тромбозі судин, що утворюють гемороїдальні вузли. Загострення процесу супроводжується вираженим больовим синдромом та візуальними симптомами порушення кровообігу: зміна кольору вузла, набряклість прилеглих тканин, посилення болючості при пальпації.

Симптоми геморою у чоловіків та жінок загалом схожі. З особливостей можна виділити те, що у чоловіків зовнішні гемороїдальні вузли помітніші та легше пальпуються, внутрішні вузли можуть бути менш помітними.

Діагностика геморою

Діагностика геморою ґрунтується на скаргах пацієнта, фізикальних даних, лабораторних та інструментальних методах обстеження.

При огляді особливу увагу слід звернути на:

• стан періанальної ділянки;
• вираженість анального рефлексу;
• пальцеве дослідження анального каналу та прямої кишки.

Специфічних лабораторних маркерів гемороїдальної хвороби немає. Хворим проводять стандартні дослідження:

• загальний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• біохімічний аналіз крові;
• визначення концентрації електролітів у крові;
• гемокоагулограма;
• визначення рівня сироваткового заліза у крові.

Результати аналізів можуть свідчити про виникнення ускладнень геморою: анемії, запалення, інфекційний процес і т.ін.

З інструментальних методів діагностики всім пацієнтам із симптомами геморою рекомендовано проводити аноскопію, за допомогою якої фахівець може візуально оцінити стан анального каналу та дистального відділу прямої кишки.

Для виключення онкологічної патології проводиться ректороманоскопія з оглядом сигмоподібного відділу кишечнику та забором біопсії для гістологічного дослідження.

З додаткових методів інструментальної діагностики використовують колоноскопію або іригоскопію.

Як вилікувати геморой?

У лікуванні геморою застосовують як консервативну терапію, так і хірургічні методи. Обсяги необхідного лікування та тактика ведення пацієнта залежать від виду геморою, вираженості клінічної симптоматики, наявності ускладнень та інших індивідуальних особливостей хворого.

Консервативне лікування

Одним із ключових аспектів консервативного підходу в лікуванні пацієнтів з гемороєм є збалансоване харчування, багате на харчові волокна. За даними різних досліджень, вважається, що дорослій людині потрібно отримувати 20–35 г харчових волокон на добу. Якщо враховувати калорійність їжі, то доросла людина, яка споживає в день 2000 калорій, повинна вживати близько 25 г харчових волокон, тоді як ті, хто споживає 2500 калорій і більше, — 30–35 г харчових волокон. На теперішній час середній рівень споживання харчових волокон у розвинених країнах становить близько 13 г на день, що значно нижче за рекомендовані норми.

• овочі (броколі, цвітна та білокачанна капуста, морква, гарбуз, батат);
• фрукти (яблука, груші, банани, малина, лохина, чорниця, полуниця);
• злаки та продукти зі злаків (вівсянка, ячмінь, кіноа, кукурудза, житній хліб, цільнозернові макарони);
• бобові (сочевиця, квасоля, нут, горох);
• насіння та горіхи (насіння чіа, льону, волоські горіхи, мигдаль, фундук);
• сушені фрукти (родзинки, чорнослив, курага);
• зелень (шпинат, петрушка, кінза, листя салату).

Харчові волокна сприяють нормалізації перистальтики кишечнику та покращанню консистенції випорожнень. Крім їжі, багатої на волокна, можна вживати дієтичні добавки, які містять харчові волокна. Зокрема, широко використовуються дієтичні добавки на основі лушпиння насіння подорожника та інших рослин. Вони мають здатність утримувати воду, що сприяє розм’якшенню випорожнень і полегшенню дефекації без необхідності надмірних зусиль.

Лікарські засоби, які застосовують при симптомах геморою, описані у табл. 1.

Оперативне лікування

Існує кілька різних методів хірургічного лікування геморою, для кожного з яких характерні свої особливості:

• радіохвильова хірургія — малоінвазивний метод, який застосовується для видалення зовнішніх гемороїдальних вузлів. Основними перевагами цієї процедури є мінімальні відчуття болю під час операції та незначний ризик кровотечі в післяопераційний період;
• склерозування внутрішніх гемороїдальних вузлів — введення спеціалізованого детергенту в розширені вени прямої кишки. Ця швидка процедура виконується практично безболісно, ​​пацієнт може повернутися додому того ж дня. Після склерозування післяопераційні ускладнення виникають рідко;
• лігування — на основу гемороїдального вузла накладають кільце з латексу таким чином, щоб припинити кровопостачання. У результаті вузол поступово зменшується у розмірах та відторгається. Процес загоєння зазвичай відбувається без ускладнень;
• лазерна корекція — процедура проводиться під місцевою анестезією. Променем лазера припікаються судини, які живлять вузол, або сам вузол (залежить від стадії хвороби). Маніпуляція може бути використана для лікування хронічного геморою під час ремісії;
• класична гемороїдектомія — інвазивний метод лікування. Існує два підходи: закрита гемороїдектомія, при якій рана після видалення гемороїдальних вузлів зашивається ниткою, що розсмоктується, і відкрита гемороїдектомія, при якій рана не зашивається.

Ускладнення геморою

Розвиток ускладнень значно ускладнює перебіг геморою, і у зв’язку з цим може бути необхідним госпітальне лікування в колопроктологічному відділенні.

Основні види ускладнень та їх прояви описані у табл. 2.

• рівень гемоглобіну нижче 120 г/л (для жінок) та 130 г/л (для чоловіків);
• зменшення кількості червоних кров’яних клітин менше ніж 3,8 млн/мкл у жінок та 4,0 — у чоловіків.

• почервоніння шкіри в ділянці заднього проходу;
• утворення гнійних інфільтратів;
• локальна болючість;
• набряк тканин.

При проведенні ректального дослідження стінки прямої кишки виглядають більш гладкими, ніж у нормі.

Для підтвердження діагнозу часто виконується пункція.

Важливо, що гнійний процес не завжди обмежується лише параректальною клітковиною. У деяких випадках він також може поширюватися на міжм’язовий простір. У таких пацієнтів:

• симптоми стають більш вираженими;
• з’являється болючість при сечовипусканні та дефекації;
• у просвіт кишки можуть виділятися слиз чи гній

Клінічно значущими при анальних тріщинах вважаються три основні симптоми:

Реабілітація пацієнтів із гемороєм

Реабілітації потребують хворі після проведеного оперативного лікування геморою. Мета реабілітації — відновити повний обсяг функціональних можливостей та якості життя пацієнтів.

Оперативне лікування гемороїдальної хвороби супроводжується:

• хірургічною травмою в періанальній ділянці, анальному каналі та нижньоампулярному відділі прямої кишки;
• наявністю післяопераційних швів у місцях лігування верхньої прямокишкової артерії.

Реабілітаційний процес проходить у 2 етапи:

• ранній (орієнтовно у період 4–10-й день після операції);
• другий етап реабілітації (орієнтовно у період 15–45-й день).

Детальну інформацію про реабілітацію після радикального лікування гемороїдальної хвороби наведено в табл. 3.

• пацієнтам рекомендується підтримувати адекватний рівень споживання рідини для нормальної моторики кишечнику та зниження ризику утворення твердого калу. Необхідний об’єм рідини розраховують, зважаючи на те, що на кожний кілограм маси тіла слід випивати 30 мл рідини;
• важливим аспектом дієти є вживання харчових волокон у достатній кількості

• регулярного спостереження за станом післяопераційної рани;
• зміцнення судинної стінки капілярів у рані за допомогою спеціальних мазевих композицій;
• при виникненні кровотеч застосовують місцеві кровоспинні засоби (гемостатичні губки), при необхідності виконують електрокоагуляцію судин

• обсягу травматизації тканин у періанальній ділянці, анальному каналі та нижньоампулярному відділі прямої кишки;
• рівня індивідуального больового порогу пацієнта;
• наявності швів в анальному каналі та на місцях лігування верхньої прямокишкової артерії.

При інтенсивному больовому синдромі сильнодіючі анальгетики та НПЗП вводять парентерально.

Також застосовують місцеві лікарські засоби у формі мазей, гелів або ректальних супозиторіїв, анальгетики, спазмолітики (для розслаблення м’язів у ділянці анального отвору).

• щоденна обробка ранової поверхні за допомогою антисептичних розчинів;
• перев’язка з мазевими аплікаціями (склад визначається спеціалістом);
• пальцеве дослідження прямої кишки (частота 1 раз на 2 дні);
• контроль мікробіологічного складу (у пацієнтів із підозрою на гнійно-септичні ускладнення)

Профілактика геморою

Профілактичні заходи спрямовані на усунення провокуючих факторів, що впливають на розвиток геморою:

• збалансоване харчування — вживання їжі з великою кількістю харчових волокон для підтримки нормальної консистенції калу та запобігання запорам;
• дотримання питного режиму — вживання води знижує ризик запору та підтримує рівень рідини в організмі. Рекомендується пити щонайменше 2 л води на день;
• активний спосіб життя — регулярна фізична активність сприяє нормалізації кровотоку та зміцненню м’язів тазового дна;
• зміна положення тіла — довге сидіння або стояння створює тиск у ділянці таза і призводить до розвитку геморою. Необхідно регулярно змінювати положення та робити короткі перерви з активним проведенням часу;
• акт дефекації без затримок — якщо виникає потреба, рекомендується не відкладати випорожнення кишечнику;
• дефекація без надмірної напруги — небажано докладати надмірних зусиль при акті дефекації;
• гігієна — після акту дефекації необхідно використовувати м’який туалетний папір, щоб уникнути подразнення та травмування ділянки заднього проходу. Рекомендується використовувати вологі серветки;
• керування масою тіла — при надмірній масі тіла підвищується тиск у малому тазу;
• регулярні медичні огляди — схильність до геморою або симптоми захворювання в анамнезі — привід для профілактичних оглядів.