Дірофен у таблетках – інструкція із застосування.

Дірофен плюс виготовляється у формі таблеток. Дві версії ліки передбачають можливість використання для тварин різних вікових та вагових категорій:

1. Для котів та собак. Концентрація діючих речовин розрахована для дорослих вихованців, маса тіла яких дорівнює 5 кг.
2. Для кошенят та цуценят. Зручні таблетки, кожна з яких передбачає використання 1 кг живої ваги.

У разі відхилення від вагових параметрів їх можна комбінувати.

У продаж надходять у конвалютах по 6 шт., упаковані в коробки з інструкцією із застосування, та спеціальними наклейками для позначок у ветеринарних паспортах.

В основі глістогонний комплекс з двох активних сполук антигельмінтної дії:

Їх властивості спрямовані на комбінований вплив на круглих та стрічкових глистів різних фаз життя. Внаслідок використання настає параліч, а потім і загибель паразитів.

Фармакологічна дія

Після прийому внутрішньо всмоктування відбувається у шлунку та кишечнику. Потрапивши в системний кровотік, активні речовини досягають судин стінки кишківника і проникають в організм гельмінтів.

Лікувальний ефект обумовлений комбінацією трьох основних компонентів:

• фебантел (група пробензімідазолів) – знищує круглих глистів. Речовина всмоктується тільки в кишечнику, а потім розщеплюється до фенбендазолу та оксфендазолу, які мають найбільшу активність проти нематод. Дія ґрунтується на двох процесах. Перший – це пригнічення вироблення у гельмінтів, необхідного гельмінтам для харчування (споживання глюкози). Другий – уповільнення виробництва білків, необхідні роботи клітин паразита, що провокує загибель гельмінта. Фебантел піддається переробці в печінці, виводиться через нирки та кишечник;
• пірантелу памоат (група піримідинів) – бореться з круглими глистами, у тому числі на ранніх стадіях розвитку (яйцями та личинками). Механізм роботи полягає у порушенні поляризації м’язових клітин – це призводить до неможливості передачі нейроімпульсів, паралічу та загибелі паразита. Пірантел не проникає у тканини, повільно всмоктується у кишковій оболонці, зумовлюючи тривалу антигельмінтну дію. 93% сполуки виводиться з організму у незмінному вигляді при дефекації;
• празиквантел (група піразінізохінолінів) – має протицестодну активність, знищує яйця, личинки та дорослих плоских гельмінтів. Основний механізм роботи – підвищення проникності клітинних мембран до кальцієвих іонів, що викликає стійке порушення поляризації. Це призводить до порушення нервової провідності, загального спазму м’язів, а потім – до паралічу та загибелі ендопаразиту. Також речовина викликає дистрофію тегументу (шкіроподібного шару) хробака, полегшуючи руйнування та видалення гельмінтів із кишечника. Празиквантел піддається частковій переробці печінки, 80% компонента виводиться через нирки в перші 24 години після прийому.

При дотриманні рекомендованих доз препарат:

• не чинить токсичного на плід;
• не провокує порушень ембріонального розвитку;
• не підвищує чутливість організму до алергенів;
• добре переноситься вихованцями, незалежно від віку та породи.

Обидві варіації пасти (20 та 60) відносяться до комбінованих протигельмінтних засобів. Головний вплив на паразитують черв’яків роблять основні діючі речовини.

Празиквантел «уміє» підвищувати проникність мембран клітин та пригнічувати роботу ферменту, за рахунок чого настає параліч, який згодом призводить до загибелі глиста. Але навіть при такому сильному вплив на компонент, що паразитує, абсолютно нешкідливий для собаки. Виводиться з організму разом із сечею через добу після прийому ліків.

Пірантел памоат має дещо іншу «здатність», він блокує нейром’язові передачі, що, зрештою, теж призводить до паралічу та смерті черв’яків. Виводиться з організму вихованця у постійній формі з каловими масами.

Фармацевти відносять Дірофен до антигельмінтних ліків комплексної дії. Активні речовини ефективно борються з різними видами глистів. Найбільш поширені паразити круглої та стрічкової форми. Домогтися якісного пригнічення гельмінтів фармацевтам вдалося за рахунок грамотно підібраної комбінації елементів:

• Praziquantel – спрямований на посилення проникнення клітин, що викликають скорочення м’язової тканини та загибель гельмінтів. Активний інгредієнт якісно бореться з паразитами та природним способом допомагає виводити їх з організму тварини. Завдяки цьому немає необхідності у використанні очищувальних клізм або медикаментів із послаблюючим ефектом. Найбільша концентрація празиквантелу досягається через 180 хвилин. Організм повністю звільняється від залишків речовини через 24 години після прийому.
• Pyrantel Pamoate – не засвоюється кровотоком. Його основною метою є знищення гельмінтів у кишечнику кішки. Речовина блокує нервові імпульси, тим самим паралізуючи та знищуючи глистів. Тварина позбавляється ліків разом із калом.
• Febantel – незважаючи на індивідуальний принцип дії, відрізняється гарною ефективністю. Компонент спрямований на руйнування енергетичних процесів гельмінтів, перешкоджає ферментації та засвоєнню глюкози, що є основним джерелом енергії всіх живих організмів. Речовина легко засвоюється кровотоком та печінкою, після метаболізму в якій потрапляє в кишечник разом із жовчю.

У суспензію і пасту виробник додав олію гарбуза, що має глистогінні властивості. Природний інгредієнт сприяє поліпшенню випорожнень та поновленню слизової оболонки в кишечнику, яку ушкоджують глисти.

У рекомендованому виробником дозуванні препарат не має ембріотоксичного та тератогенного ефекту. Простіше кажучи, не впливає на розвиток плода в утробі кішки. Лікарські компоненти не мають накопичувального ефекту, не викликають звикання при курсах лікування, що часто повторюються.

Пропонуємо ознайомитися: Що давати дитині від глистів

Показання для застосування

Згідно з інструкцією із застосування таблетки Дірофен, як і інші лікарські форми медикаменту, призначають кішкам при лікуванні наступних патологій:

• цестодозів;
• нематодозів;
• змішаних глистяних інвазій.

Також медикамент можна використовувати для профілактики зараження внутрішніми паразитами. Для запобігання появі глистів дегельмінтизацію потрібно проводити щоквартально. Глистогонити потрібно не тільки кішок, які проводять багато часу на вулиці (наприклад, при проживанні в приватному будинку), а й домашніх тварин, що не залишають межі квартири. Потрапити яйця або личинки паразитів в організм вихованця можуть через взуття, сире м’ясо, предмети побуту та іншими шляхами.

Також дегельмінтизацію слід проводити перед кожною вакцинацією, оскільки глисти суттєво знижують імунітет. Вони виділяють продукти життєдіяльності, токсичні для організму вихованця. В результаті можуть розвинутися ускладнення після щеплення.

Форма випуску

Препарат знаходиться в середній ціновій категорії, вартість залежить від фасування та форми медикаменту. В аптеці пігулки продають поштучно, а суспензію доведеться купувати цілим флаконом у заводській упаковці.

• таблетки “Дронтал” та “Дронтал Плюс” (для собак вагою до 10 кг) – 350-400 гривень за упаковку з 2 штук;
• таблетки “Дронтал Плюс” для великих собак – від 500 до 700 гривень за упаковку з 2 штук;
• суспензія (у флаконі 50 мл) – від 700 до 1000 гривень.

«Дронтал» та «Дронтал Плюс» відрізняються кількістю діючих речовин і призначені для різних вагових категорій собак

Препарат можна використовувати протягом 5 років від дати випуску, вказаної на упаковці. Після закінчення терміну придатності його утилізують звичайним чином разом із відходами. Зберігати таблетки краще у прохолодному затемненому місці, суспензію у розкритому флаконі поміщають у нижній відсік холодильника.

Заходи особистої профілактики

“Дірофен-паста” для цуценят, інструкція щодо застосування якої наведена вище, як і будь-який інший лікарський засіб, вимагає дотримання техніки безпеки під час лікування. Необхідно дотримуватись рекомендацій ветеринара, а також інструкцію. Не можна курити, вживати їжу в процесі роботи з препаратом. Коли процедуру обробки закінчено, необхідно ретельно вимити руки милом та водою.

Якщо “Дірофен-паста” випадково потрапила на шкіру або слизову оболонку очей, необхідно терміново промити їх теплою водою. При гіперчутливості чи схильності до алергічних реакцій доцільно проводити процедуру в одноразових медичних рукавичках, щоб уникнути прямого контакту. Якщо з якихось причин з’явилася алергія або препарат був помилково прийняти внутрішньо, потрібно негайно звернутися до медичного працівника (бажано мати при собі етикетку препарату).

Категорично заборонено використовувати сторонні шприци-дозатори, які раніше служили для розпилення побутових засобів! Такі предмети потрібно викидати відразу після використання.

Протипоказання та побічні ефекти

До протипоказань можна віднести:

• індивідуальну непереносимість лікарського засобу чи його компонентів;
• виснаження тварини;
  Антигельмінтні препарати небезпечні для виснажених тварин
• інфекційні захворювання;
• післяопераційний період;
• юний вік (до 3 тижнів);
• вагітність у першому триместрі.

Якщо Дірофен Плюс дається кішці згідно з дозуванням, запропонованим виробником, то побічні ефекти відсутні. У поодиноких випадках можуть спостерігатися:

• рідкий стілець;
• блювання;
• посилене слиновиділення.

Вагітним кішкам препарат можна призначати приблизно за 21 день до пологів, але прийом ведеться під суворим контролем ветлікаря. Шкільна кішка може приймати Дірофен Плюс після пологів через 14 днів.

Запобіжні заходи є дотримання умов особистої гігієни. Також необхідно дотримуватись правил техніки безпеки:

• Не можна давати кішці препарат під час куріння, прийому напоїв та їжі.
• Після завершення процедури слід ретельно вимити руки з використанням мила.
• Пакування з-під пігулок слід утилізувати належним чином (у побутові відходи).
• Якщо людина схильна до алергій, викликаних компонентами препарату, прямого контакту із засобом слід уникнути (проводити всі маніпуляції в гумових рукавичках і медичній масці).

Якщо Дірофен потрапив до організму людини, слід терміново звертатися до лікаря.

Препарат вважається безпечним, тому при правильному використанні він не викликає жодних побічних ефектів. Єдине, що він може викликати – це алергію, але така проблема трапляється тільки, якщо власник не вивчив склад або не знав, що у пса є нестерпність того чи іншого компонента.

Паста має низку обмежень, її не варто приймати, якщо:

• у тварини є індивідуальна непереносимість компонентів;
• вихованець хворіє на серйозні інфекційні захворювання (у такому випадку потрібно проконсультуватися з ветеринаром);
• вік щеняти менше трьох тижнів;
• самка вагітна або годує щенят.

Умови зберігання

Таблетки від глистів можна зберігати до трьох років з моменту виробництва, за умови, що дотримується режим, що рекомендується інструкцією по застосуванню:

• відсутність світла;
• низька вологість;
• температура -10 … +20 °С.

Крім цього Дірофен плюс краще тримати подалі від продуктів, дітей та тварин.

Доброго часу доби всім шанувальникам тварин.

Я вже давно знаю, що для котів, які ведуть такий спосіб життя, необхідно проводити профілактику один раз на квартал.

Що я природно, і роблю регулярно.

Для цього я купую таблетки Дірофен Плюс для котів та собак дрібних та середніх порід

В упаковці знаходиться 6 таблеток, але в магазинах можна купувати і по одній, дві таблетки. Втім, ви можете купити стільки, скільки вам потрібно.

Мій Кекс важить на даний момент 4.5 кг. Ці таблетки розраховані якраз на 5 кг ваги тварини, 1 таблетка.

Кому і коли призначають

Дірофен призначають собакам і кішкам старше трьох тижнів у таких ситуаціях:

1. Профілактична дегельмінтизація за 10 днів до щеплення одноразово.
2. Щоквартальна протиглистова обробка, одноразово.
3. Лікування. Якщо виявлені цілі паразити або фрагменти у фекаліях, таблетки дають 3 дні поспіль з повторенням кусу лікування через 10-14 діб.

Пропонуємо ознайомитись Оформлення акваріумів для червоновухої черепахи — Акваріум

Інструкція із застосування таблеток Дірофен Плюс

На відміну від інших антигельмінтних препаратів, Дірофен дозволяє скористатися зручною формою з урахуванням породи, розміру та віку домашнього вихованця.
Використання засобу не вимагає попереднього дотримання голодної дієти або проносного засобу.

Дірофен слід давати кішці або собаці перед ранковим прийомом їжі, попередньо змішавши засіб з невеликою кількістю ласощів або кормів.

Дозування розраховується з урахуванням ваги тварини. Одна капсула розрахована на 5 кг ваги тварини, 1 мл пасти та суспензії – на 3 кг ваги. Таблетки призначені для лікування собак середніх та великих порід, паста та суспензія використовується для лікування кішок, кошенят, цуценят. Рідкі ліки зручно давати примусово за допомогою шприца.

Паста дирофену для цуценят вводиться на корінь язика тварини або поєднується з їжею. Доза препарату становить 1 мл на один кілограм ваги вихованця.

Суспензія Дірофена використовується незалежно від віку свійської тварини. Перед використанням препарат ретельно перемішують і вводять ротову порожнину за допомогою мірного шприца або додають у корм.

При сильному ураженні тварини гельмінтами повторне використання засобу здійснюється через 10 днів.

Лікування собак та кішок при вагітності проводиться за призначенням ветеринарного лікаря. Дегельмінтизація проводиться за три тижні до передбачуваного строку пологів.

Якщо тварина відмовляється приймати ліки, її слід запровадити примусово. Для цього розтискають щелепи та кладуть пігулку на корінь язика. Потім слід затиснути пащу і почекати, поки тварина зробить ковтальний рух.

Для рідких форм можна використовувати мірний або одноразовий шприц.

Порядок застосування

Ліки призначені для перорального прийому. Проводячи лікування, слід врахувати, що:

• попереднього «голодування» чи прийому послаблювальних засобів потрібно;
• таблетки дають з ранку (натще) з невеликою порцією звичайного корму.

Якщо зі згодовуванням виникає проблема, допускається:

• вводити в горлянку – у тому числі, використовуючи таблеткодавець;
• «маскувати» таблетку улюбленими ласощами вихованця або закладати в ковбасу/сир.

Рекомендації щодо дозування залежать від вмісту активних речовин та ваги тварини. Дозу приймання визначають з таких співвідношень:

• Дірофен 120 мг – 1 таб. на 1 кг ваги;
• Дірофен 200 мг – 1 таб. на 5 кг;
• Дірофен 1000 мг – 1 таб. на 20 кг.

Округлювати дозу у велику сторону немає потреби – таблетку можна ділити на 2/4 частини.

Схема залежить від мети та типу виявленої інвазії. Для профілактики та перед щепленням/в’язкою ліки дають одноразово.

Дегельмінтизація у два етапи необхідна:

• для профілактики у місцях групового перебування тварин;
• за наявності підтвердженого діагнозу (з точним визначенням збудника – круглі/плоскі, змішані) та виражених симптомів інвазії.

Інтервал між першим і другим етапом повинен становити 14 днів, а ось обсяг лікування відрізнятиметься за:

• нематодозах – 1 раз на день, потім повторний одноденний прийом через 14 днів;
• цестодозах та комбінованих інвазіях – 1 раз на день протягом 3 днів, через 14 днів триденний прийом повторюють.

Для досягнення лікувального ефекту рекомендується дотримуватись дозування та схеми терапії. Якщо планове застосування було пропущено, препарат дають якнайшвидше, не змінюючи дозу та інтервал між прийомами надалі.

Склад та форма випуску

Згідно з офіційною інструкцією від глистів відносяться до високоефективних медичних засобів, що використовуються у ветеринарії для боротьби з паразитарними інвазіями у котів та собак. Засіб надає паразиту потужний пригнічуючий вплив, внаслідок чого всього за короткий період часу вдається повністю подолати проблему глистів. При цьому негативного впливу на організм тварин активні речовини препарату не виявляють, що дає можливість використовувати його для наймолодших особин.

Чи знаєте ви? Засновником науки про вивчення паразитичних хробаків (гельмінтології) заведено вважати Карла Рудольфі. У другій половині 18 століття цей німецький вчений уперше зібрав колекцію паразитичних хробаків та описав їх звички.

З глистами у собак і кішок також успішно справляються такі препарати як: «Празітел», «Празицид», «Адвокат», «Азінокс Плюс», «Дронтал», «Профендер», «Каніквантел» та «Мільбемакс». котяткотовсобаккрупних різновидів собак Чи знаєте ви? Ветеринарія вважається однією з найдавніших медичних практик. Перші згадки лікування тварин датуються 4 століттям до зв. е. Сам же термін вперше зустрічається в працях римського дослідника природи Луція Юнія Модерата Колумелла, датованих 1 століттям н. е.

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.

Дарфен ® ATC-класифікація

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, ксилітол, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, сахароза, тальк, титану діоксид (Е 171), акації висушена дисперсія, кармелоза натрію, макрогол 6000.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою білого або майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Ібупрофен. Код АТХ М01А Е01.

Фармакологічні властивості

Ібупрофен — це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), похіднa пропіонової кислоти, який продемонстрував свою ефективність у пригнічуванні синтезу простагландинів — медіаторів болю та запалення. Iбупрофен полегшує біль, зменшує запалення та знижує температуру. Крім того, ібупрофен оборотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Клінічна ефективність і безпека

Експериментальні дані показують, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК) на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену по 400 мг у межах 8 годин до або в межах 30 хвилин після застосування АСК негайного вивільнення (81 мг) спостерігалося зниження впливу АСК на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Попри сумніви щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити імовірності, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз АСК. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.

Доведено клінічну ефективність ібупрофену при головному та зубному болях, дисменореї, при лихоманці внаслідок застуди та грипу, а також болю у горлі, м’язах та спині.

Згідно з даними клінічних досліджень, знеболювальний ефект ібупрофену може спостерігатися протягом 8 годин.

Під час дослідження лікування зубного болю після застосування ібупрофену порівняно з плацебо значне полегшення болю відчувалося вже через 15 хвилин. У цьому дослідженні значно більше пацієнтів відзначали суттєве полегшення больових відчуттів після застосування ібупрофену порівняно із застосуванням парацетамолу. Також у цих пацієнтів спостерігали значне зменшення інтенсивності болю та суттєвіше полегшення болю протягом 6 годин порівняно із застосуванням парацетамолу.

Ібупрофен швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ), зв’язується з білками плазми крові та розподіляється по організмі. Слід зважати на те, що біодоступність ібупрофену натрієвої солі значно вища і дія настає вдвічі швидше, ніж при застосуванні звичайного ібупрофену у таблетках.

Ібупрофен потрапляє до синовіальної рідини. Максимальна концентрація ібупрофену натрію дигідрату у сироватці крові досягається через 35 хвилин після прийому. У разі застосування ібупрофенової кислоти максимальна концентрація спостерігається через 1–2 години після прийому. Абсорбція може сповільнюватися через вплив їжі.

Після метаболізації у печінці (гідроксилювання, карбоксилювання, кон’югація) фармакологічно неактивні метаболіти повністю виводяться переважно із сечею (90%), а також із жовчю. Період напіввиведення у здорових добровольців, як і у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, становить 1,8–3,5 години. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 99%.

Ібупрофен метаболізується у печінці до двох неактивних метаболітів, які швидко і повністю виводяться нирками. Період напіввиведення ібупрофену триває приблизно 2 години.

У пацієнтів літнього віку не спостерігається значних відмінностей у фармакокінетичному профілі.

Показання

Симптоматичне лікування легкого та помірного болю різного походження, зокрема головного та зубного болю, мігрені, болю при дисменореї, невралгії, болю у спині, м’язах, при ревматичних болях (за винятком тяжких випадків артриту), також при болю в горлі, симптомах застуди та грипу, лихоманці.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого з компонентів лікарського засобу.
• Пацієнтам із реакціями гіперчутливості (наприклад, бронхоспазмом, астмою, ринітом, ангіоневротичним набряком або кропив’янкою), що виникали раніше після застосування ібупрофену, або інших НПЗЗ (наприклад, АСК).
• Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана із застосуванням НПЗЗ, в анамнезі.
• Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки/кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два або більше виражених епізодів підтвердженої виразкової хвороби чи кровотечі).
• Тяжка ниркова, печінкова або серцева [IV функціональний клас за критеріями Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA)] недостатність.
• Одночасне застосування з іншими НПЗЗ, включаючи інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), у зв’язку з підвищеним ризиком побічних реакцій.
• Цереброваскулярні або інші кровотечі в активній фазі.
• Порушення кровотворення та/або згортання крові.
• ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ібупрофен не слід застосовувати у комбінації з:

• Іншими НПЗЗ, зокрема селективними інгібіторами ЦОГ-2, оскільки одночасне застосування декількох НПЗЗ може підвищити ризик виникнення побічних реакцій.
• АСК, оскільки це збільшує ризик виникнення побічних реакцій.

Експериментальні дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати вплив низьких доз АСК на агрегацію тромбоцитів. Однак обмеженість щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію не дає змоги зробити остаточні висновки, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз АСК. При несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними;

З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з такими лікарськими засобами

Підвищення ризику шлунково-кишкової виразки або кровотечі при одночасному застосуванні з НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»).

Антигіпертензивні препарати (інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) й антагоністи рецепторів ангіотензину II) та діуретики.

НПЗЗ можуть зменшувати ефект антигіпертензивних препаратів, таких як інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та діуретики. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприклад, у зневоднених пацієнтів або у пацієнтів літнього віку з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітора АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ та препаратів, що інгібують ЦОГ, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. При необхідності довготривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути можливість про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також із певною періодичністю надалі. Діуретики також можуть збільшувати ризик нефротоксичності НПЗЗ.

НПЗЗ можуть підсилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»).

Антиагрегантні препарати та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Збільшення ризику шлунково-кишкової кровотечі при прийомі з НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»).

НПЗЗ можуть посилювати серцеву недостатність, знижувати швидкість гломерулярної фільтрації та збільшувати рівень серцевих глікозидів у плазмі крові.

НПЗЗ можуть знижувати виведення літію, що супроводжується підвищенням концентрації літію у плазмі крові.

Застосування НПЗЗ може призвести до підвищення концентрацій метотрексату у плазмі крові.

НПЗЗ не рекомендується застосовувати раніше ніж через 8–12 діб після застосування міфепристону, оскільки це зменшить його ефективність.

Можливе збільшення ризику нефротоксичності при призначенні НПЗЗ одночасно з такролімусом.

Є докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном.

Результати експериментів з тваринами свідчать про те, що НПЗЗ можуть підвищувати ризик розвитку судом, пов’язаних з прийомом антибіотиків групи хінолонів. Одночасний прийом з ібупрофеном може підвищити ризик виникнення судом.

Лікарські засоби групи сульфонілсечовини.

Можливе посилення ефекту сульфонілсечовини.

Вориконазол та флуконазол.

Можливе потенціювання дію ібупрофену при одночасному його застосуванні з вориконазолом та флуконазолом.

Особливості застосування

Побічні реакції можна мінімізувати, застосовуючи найнижчу ефективну дозу ібупрофену протягом найкоротшого періоду часу, достатнього для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози», а також інформацію про шлунково-кишкові та кардіоваскулярні ризики).

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літнього віку частота розвитку побічних реакцій при застосуванні НПЗЗ вища, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Системний червоний вовчак та змішані захворювання сполучної тканини.

У пацієнтів із системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини можливий підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту (див. нижче та розділ «Побічні реакції»).

Тяжкі шкірні реакції.

Повідомлялося про рідкісні серйозні реакції з боку шкіри, що можуть призвести до летального наслідку, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, що пов’язані із застосуванням НПЗЗ (див. розділ «Побічні реакції»).

Високий ризик виникнення цих реакцій на початку терапії. Початок реакції настає в більшості випадків протягом першого місяця лікування. Також повідомлялося про випадок гострого генералізованого екзантематозного пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, які містять ібупрофен.

Слід припинити застосування ібупрофену при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри, таких як шкірні висипання, ураження слизової оболонки або будь-які інші ознаки гіперчутливості.

Порушення функції нирок.

Звичне застосування знеболювальних лікарських засобів, особливо комбінації кількох знеболювальних, може призвести до стійкого порушення функції нирок з ризиком ниркової недостатності (анальгетична нефропатія). Цей ризик може бути підвищений через втрату солей та зневоднення. Слід з обережністю застосовувати ібупрофен пацієнтам із порушенням функції нирок, оскільки функція нирок може погіршитися.

Вплив на печінку.

Можливе порушення функції печінки.

Діти

У дітей та підлітків із дегідратацією є ризик порушення функції нирок.

Шлунково-кишкові кровотечі, виразки та перфорації.

При застосуванні всіх НПЗЗ повідомлялося про розвиток шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорацій у будь-який період часу протягом лікування. Ці побічні реакції можуть мати летальний наслідок та виникати з або без загрозливих симптомів чи серйозних шлунково-кишкових порушень в анамнезі.

Ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорацій вищий при підвищенні дози НПЗЗ у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо у разі ускладнення кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Такі пацієнти повинні починати лікування з мінімальних доз. Слід розглянути можливість одночасного призначення таким пацієнтам захисних препаратів (наприклад, мізопростолу або інгібіторів протонної помпи), як і пацієнтам, які одночасно приймають низькі дози АСК або інші лікарські засоби, що збільшують ризик ураження ШКТ (див. нижче та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти, особливо літнього віку, із захворюваннями ШКТ в анамнезі повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (зокрема про шлунково-кишкову кровотечу), особливо на початкових етапах лікування.

З обережністю слід призначати ібупрофен пацієнтам, які одержують супутнє лікування препаратами, що можуть збільшувати ризик розвитку виразки або кровотечі, наприклад пероральними кортикостероїдами, антикоагулянтами, такими як варфарин, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантними препаратами, такими як АСК (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У разі діагностованої шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують лікарський засіб Дарфен ® , лікування слід негайно припинити.

НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватись.

Вплив на органи дихання.

У пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання або мають ці захворювання в анамнезі, може виникнути бронхоспазм.

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему.

Пацієнтам із артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю починати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомлялося про випадки затримки рідини, артеріальної гіпертензії та набряків.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов’язане з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Загалом епідеміологічні дослідження не припускають, що низька доза ібупрофену (наприклад ≤ 1200 мг на добу) може призвести до підвищення ризику артеріальних тромботичних ускладнень.

Пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ ̶ІІІ за класифікацію NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг на добу).

Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).

Маскування симптомів основних інфекцій.

Ібупрофен може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування, що ускладнить перебіг захворювання. Це спостерігалося при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли ібупрофен застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

Важлива інформація про допоміжні речовини.

Лікарський засіб Дарфен ® містить ксилітол, який може чинити проносну дію. Енергетична цінність 1 г ксилітолу становить 2,4 ккал.

Цей лікарський засіб містить сахарозу, тому якщо встановлена непереносимість деяких цукрів необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати даний лікарський засіб.

Дарфен ® містить натрій, тому слід бути обережним при застосуванні цього лікарського засобу пацієнтам, які дотримуються натрійконтрольованої дієти.

Лікарський засіб Дарфен ® не застосовувати дітям віком до 12 років.

Застосування у період вагітності або годування груддю

І та ІІ триместри вагітності

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з 1% до приблизно 1,5%. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційної загибелі плода та ембріо-фетальної летальності. Крім того, у тварин, яким застосовували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалась частота виникнення вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи.

Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування лікарського засобу Дарфен ® може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Такий стан можливий на початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у ІІ триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Тому лікарський засіб Дарфен ® не слід приймати у перші два триместри вагітності, якщо тільки, на думку лікаря, очікувана користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместрів вагітності, слід застосовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.

Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки слід здійснювати протягом декількох днів після застосування лікарського засобу Дарфен ® , починаючи з 20-го тижня вагітності. У разі виявлення олігогідрамніону або звуження артеріальної протоки застосування лікарського засобу слід припинити застосування.

ІІІ триместр вагітності

Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть становити такі ризики:

• для плода: кардіо-пульмонарна токсичність (що характеризується передчасним звуженням / закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;
• для матері та новонародженого, наприкінці вагітності: можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів. Можливе підвищення ризику утворення набряків у матері.

Тому, лікарський засіб Дарфен ® протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності.

Період годування груддю

В обмежених дослідженнях ібупрофен та його метаболіти були виявлені у грудному молоці у дуже низькій концентрації (0,0008% від материнської дози), тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на немовля, яке годують груддю. Лікарський засіб Дарфен ® не рекомендується застосовувати у період годування груддю.

Є обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази / простагландину, при довготривалому застосуванні можуть погіршити фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Цей процес є оборотним після припинення лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

За умови прийому згідно з рекомендованими дозами та тривалістю застосування лікарський засіб не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Тільки для короткотривалого застосування.

Застосовувати мінімальну ефективну дозу, потрібну для полегшення симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.

Разова доза дорослим та дітям віком від 12 років становить 1-2 таблетки (200 мг-400 мг). Слід дотримуватись інтервалу між прийомами лікарського засобу не менше 4 годин і застосовувати не більше 6 таблеток на добу по 200 мг або 3 таблеток на добу по 400 мг. Не слід перевищувати максимальну добову дозу 1200 мг.

Якщо у підлітків віком від 12 років симптоми захворювання погіршуються або зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування.

За потреби застосовувати лікарський засіб більше 10 днів, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Пацієнти літнього віку.

Спеціальна корекція дози не потрібна.

Застосовувати перорально. Пацієнтам із проблемами шлунку рекомендується приймати лікарський засіб Дарфен ® під час або після вживання їжі.

Передозування

У дітей доза ібупрофену понад 400 мг/кг маси тіла може спричинити появу симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5-3 години.

Нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, рідкісні — діарея. Може також виникати шум у вухах, затуманення зору, головний біль, запаморочення, ністагм, затуманення зору, втрата свідомості та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можуть виникати токсичні ураження центральної нервової системи, що проявляються у вигляді запаморочення, вертиго, сонливості, інколи — збудженого стану та дезорієнтації або коми. Іноді у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати гіперкаліємія та метаболічний ацидоз, збільшення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення (ймовірно, через взаємодію з факторами згортання крові, що циркулюють у кров’яному руслі). Може виникати гостра ниркова недостатність, ураження печінки, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення астми.

Лікування повинно бути симптоматичним та підтримувальним, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за показниками роботи серця та життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендовано пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка впродовж 1 години після застосування потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен вже всмоктався в організм, можна вводити лужні речовини для пришвидшення виведення кислотного ібупрофену із сечею. При частих або тривалих судомах слід застосовувати діазепам або лоразепам внутрішньовенно. Для лікування загострення бронхіальної астми слід застосовувати бронхолітичні засоби. Специфічного антидоту немає.

Побічні реакції

Зазначені нижче побічні реакції спостерігалися під час короткотривалого застосування доз ібупрофену, що не перевищували 1200 мг на добу. При лікуванні хронічних захворювань, при тривалому застосуванні можуть виникати додаткові побічні реакції.

Найчастіше виникають шлунково-кишкові побічні реакції, які здебільшого залежать від дози, зокрема ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі залежить від дози та тривалості лікування. Найрідше побічні реакції спостерігаються коли максимальна добова доза становить 1200 мг.

Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі (2400 мг на добу), підвищує ризик артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).

Всі побічні реакції приведено за системою класів та органів та частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 — 2 .

З боку психіки: рідко — психічні розлади, депресія, безсоння, збудження, галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку серцево-судинної системи: рідкісні — серцева недостатність, набряк, артеріальна гіпертензія.

З боку крові та лімфатичної системи: рідкісні — порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія та агранулоцитоз). Першими ознаками таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, кровотечі та гематоми невідомої етіології.

З боку імунної системи: нечасто — реакції гіперчутливості, що супроводжуються кропив’янкою та свербежем 1 ; рідкісні — тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілаксія, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок); частота невідома — реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, бронхоспазм або задишку.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — різні висипання на шкірі; рідкісні — тяжкі форми шкірних реакцій такі, як бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса – Джонсона, мультиформну еритему і токсичний епідермальний некроліз; частота невідома — медикаментоза реакція, що супроводжуються еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, реакції світлочутливості.

Лабораторні показники: рідкісні — зниження рівня гемоглобіну, ниркового кліренсу рівня сечовини.

Загальні порушення: нездужання і втома, роздратованість.

Опис окремих побічних реакцій

1 До реакцій гіперчутливості можуть належати: неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія; реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, загострення астми, бронхоспазм та задишку; різні форми шкірних реакцій, включаючи свербіж, кропив’янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, рідше — ексфоліативні та бульозні дерматози (зокрема токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та мультиформна еритема).

2 Патогенний механізм асептичного менінгіту, спричиненого лікарськими засобами, не з’ясований. Наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов’язаного із застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (з огляду на часовий зв’язок з прийомом препарату та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). У пацієнтів з аутоімунними захворюваннями (системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодинокі випадки виникнення симптомів асептичного менінгіту (ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.