ДОПІЗНА, присл. До пізнього часу, до пізньої пори. Допізна чути було гомін по селі (Свидн., Люборацькі, 1955, 78); Щовечора й Катря допізна бувало сидить на призьбі (Головко, II, 1957, 233); Яблука тугі, червонобокі, допізна стоять (Кучер, Дорога.., 1958, 217).
Разом пишуться: – Прислівники, утворені від короткої форми прикметника: допізна, замолоду, згарячу, зліва, помалу, сповна. – Прислівники, утворені сполученням прийменника, крім по, з числівником: учетверо, натроє, вперше, спершу.
У складі префікса недо – у прислівниках, що означають вияв неповної якості: недоцільно, недостатньо. Не пишеться окремо: * якщо до слова є протиставлення: не глибоко, а мілко.
допомагати
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
|---|---|---|
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | допомагаю | допомагаємо |
| 2 особа | допомагаєш | допомагаєте |
| 3 особа | допомагає | допомагають |
ПИСАТИСЯ, пишуся, пишешся, недок.
Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и : по-чиновницьки, по-четверте. А також прислівник зроду-віку, з давніх-давен, видимо-невидимо, більш-менш, (схожі, однакові чи протилежні слова).
С. Т. У. Ф. Х. Ц. Ч. Ш. Щ. Ь. Ю. Я. допізна. Тлумачення із "Словника української мови"* ДОПІЗНА, присл. До пізнього часу, до пізньої пори.