Зміст:
Структура Есе – Вимоги МОН України 2024
Есе – поширений тип навчальних робіт, який задають і школярам, і студентам інститутів та коледжів. Його можуть задати з різних предметів: української чи іноземної мови, літератури, історії, суспільствознавства, правознавства, інших гуманітарних, природничих і навіть точних наук. Викладачі звертають увагу не лише на зміст роботи, а й на правильність її оформлення есе. Щоб вам було простіше отримати високу оцінку, розповімо, як правильно створюється структура есе за вимогами МОН України.
Наразі у 2024 році на сайті МОН, вимог до написання есе ви не знайдете, але знайдете багато новин про різні конкурсні програми, гранти, стипендії, де основним критерієм є – написання есе з певної теми. Саме проаналізувавши вимоги за цими програмами та грантами, ми підготували універсальні вимоги до написання та структури есе, що і є актуальними у 2024 році.
Структура есе ЗНО та університету: що треба знати?
Есе — це нарис студента на задану тему, який висловлює обґрунтовану авторську позицію та написаний у вільній формі. Зазвичай як тема есе наводиться цитата, ставиться полемічне питання чи наводиться ситуація з професійної сфери діяльності, яку має осмислити учень.
Структура написання есе зазвичай складається з таких частин:
За правилами оформлення, ці елементи плану не супроводжуються заголовками, робота пишеться суцільним текстом. Титульний лист до структури есе зазвичай не входить, але радимо уточнити цей момент у педагога: якщо робота велика, він може знадобитися. У такому разі на ньому вказують назву навчального закладу, предмет, тему роботи, ПІБ та номер групи студента, ПІБ, ступінь та посаду викладача.
Вступ
Традиційно структура есе починається зі вступної частини, яка займає 15-20% від загального обсягу роботи. Тут автор пише про актуальність теми, може коротко згадати тих дослідників, які їй займалися.
Основна частина
У цьому розділі студент розкриває суть роботи, відповідає на поставлене запитання, коментує цитату або пропонує розвʼязання проблеми. Як правило, у цій частині есе структури студент пише 1-2 твердження, підкріплюючи їх аргументами з літератури, наукових статей, власного досвіду, життя.
Висновки
Закінчується робота автора підбиттям підсумків викладеного матеріалу та міркуваннями про подальші перспективи вивчення теми.
Бібліографія
Фінальним штрихом есе структури є перерахування використаних при написанні твору джерел в алфавітному порядку або відповідно до порядку їхньої згадки в тексті роботи.
Варто зазначити, що структура есе на ЗНО дещо відрізняється від загальноприйнятої у школах та ВНЗ. Головною її відмінністю є відсутність бібліографії наприкінці твору.
Структура есе: особливості написання
При написанні структури есе треба враховувати такі нюанси:
- Введення та висновок повинні акцентувати увагу на темі твору (у вступі – вона позначається; у заключній частині – робиться висновок).
- Текст треба розділяти на абзаци, червоні рядки. Це дозволяє забезпечити легке сприйняття твору.
- Для викладу думок найчастіше використовують емоційний, експресивний, художній стиль.
До поширених помилок, що зустрічаються при написанні структури есе, відносяться:
- Великий за обсягом вступ. Початок твору не повинен встигнути втомити читача. Важливо продумати есе структуру таким чином, щоб увага користувача була максимально сконцентрована на сюжеті твору.
- Використання зайвих слів. Головне – правильно розпорядитись обсягом тексту. Необхідно писати про свої почуття, думки, але робити це по суті, не відхиляючись від теми твору.
- Перевантаженість тексту фактами та думками інших людей.
- Довгі речення. Краще, якщо текст складатиметься з коротких фраз. Це дозволяє швидше розуміти думки автора.
Вимоги до написання та оформлення есе
Головна вимога до написання есе – уникати плагіату. У цьому типі робіт, як і у творі, мають значення думки й ідеї автора, його погляд на проблему й уміння обгрунтувати його з допомогою доказів. В іншому ж у роботі можна дотримуватися вільної композиції. Багато студентів шукають зразок оформлення есе за ДСТУ.
На жаль, стандарти не дають чіткої відповіді на це запитання, тому рекомендуємо використовувати звичайні правила, що є актуальними для написання реферату:
- розмір шрифту Times New Roman – 12-14 пунктів.
- міжрядковий інтервал – одинарний (для шрифту 12 пунктів) або полуторний (для 14 пунктів).
- вирівнювання тексту – за шириною.
- абзацний відступ – 1.25 см.
- поля ліворуч – 3 см, праворуч – 1 см, зверху та знизу – по 2 см.
Рекомендації як красиво оформити есе?
Якщо ви дбаєте не тільки про правильність структури есе, а і про естетичність вигляду роботи, зверніть увагу на ці поради:
- Оформлення есе у Word допускає використання великих літер для виділення теми твору. Але у самому тексті зловживати ними не варто.
- Якщо робота невелика і в ній немає титульного листа, ПІБ студента та номер групи зазвичай вказують у правому верхньому кутку перед темою.
- Тему виділяють жирним шрифтом та розміщують посередині сторінки.
- Важливе правило оформлення електронного есе: не зловживайте шрифтовими виділеннями. Можна підкреслити ключову думку або виділити кілька слів жирним, але не варто робити це занадто часто або використовувати кольорові шрифти.
- Цитати можна виділяти курсивом, але це необов’язково.
- Нумерація сторінок не є обов’язковою вимогою до оформлення есе у ВНЗ, але так викладачеві зручніше перевірятиме роботу. Номери сторінок краще розташовувати внизу та посередині аркуша.
- В есе рідко вставляють ілюстрації, таблиці чи графіки, але якщо ви це робите, не забудьте їх підписати.
Часті запитання про есе
В якому стилі треба писати есе?
Наскільки важливо дотримуватися зазначеної структури есе?
Структура есе має довільну форму. Якщо ви використовуєте у своїй роботі ключові елементи – вступ, основну частину, висновки, ваш твір буде високо оцінений.
Який рекомендований обсяг есе?
Строгих рекомендацій щодо обсягу не існує. Кількість сторінок може варіюватися в діапазоні від 3 до 20 штук.
Як писати есе: корисні поради
Як писати есе? Таке питання доволі часто виникає в школярів, адже все частіше вчителі пропонують написати твір-роздум у жанрі есе. Оскільки такий різновид став дуже популярним, ми підготували для вас корисні поради, як зробити такий твір вдалим.
Есе (від франц. essai – спроба, проба, нарис) — прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.
Пам’ятайте! Обираючи жанр есе, ви можете дозволити собі бути суб’єктивними, зосередитися на частковому, а не на головному, висловлювати спірні міркування, наводячи мінімум доказів, але, з іншого боку, саме це може бути і небезпечним — уявна легкість — пиши собі, як бажаєш. Але зовсім не факт, що ваш твір вийде оригінальним та цікавим.
Перш ніж обрати жанр есе, подумайте та переконайтесь у тому, що вам є що сказати.
Стиль есе вирізняється:
Для есе характерне використання численних засобів художньої виразності:
Для передачі особового сприйняття автору есе необхідно:
Есе буде цікавим, якщо в ньому будуть присутні:
Мовна будова есе — це динамічне чергування полемічних висловів, питань, проблем, використання розмовної інтонації і лексики.
Прийомів для написання успішного есе існує багато. Наводимо деякі з них.
Ефектний початок
Вступ, дуже важливий елемент твору. Читач визначає для себе, чи варто йому читати ваше есе. Для початку есе існує кілька підходів.
1. Стандартний (найпоширеніший). Необхідно відповісти на шість запитань: хто, що, коли, де, чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти, чого йому очікувати.
2. Несподіваний — це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований.
3. Дієвий — зображення самого процесу, а причини й наслідки випливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе.
4. Авторитарний — пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб створити враження упевненості автора тільки в собі.
5. Інформативний — читач одразу отримує інформацію про те, що буде далі у творі.
6. Цитатний — вдало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше — це банально).
7. Діалоговий — з одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, з іншого, – це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями.
Хронологія есе
Послідовність подій (але не зациклюйтесь на часі ~ есе може вийти нудним). Просто згадуйте час. Не намагайтесь у дрібницях описувати все, що відбувалося в певний період.
- Оповідання — дія або історія, що триває до самого кінця есе, в якій підкреслюються якості, можливості або знання, пов’язані з темою вашого есе.
- Опис— характерною рисою такого есе є яскрава образність твору, що підтверджується багатою мовою, і цікаві деталі, які залишають читача довгий час під враженням.
- Порівняння— в основному цей прийом використовується щодо питання, за яким потрібно описати, наприклад, досвід або невдачу.
- Фінальні компоненти— останні абзаци (абзац) мають завершувати вашу думку і залишити в пам’яті читача яскравий слід.
Приклад твору-есе публіцистичного характеру
Я — українець
Слова українського гімну давно запали в душу і були вивчені за власним вибором у підлітковому віці. Мені подобаються вишиванки, я люблю їх вдягати — це гарний і рідний мені одяг. Українські майстрині вміють робити з вишиванок справжні витвори мистецтва. До мого раціону входить багато різних страв, серед яких має місце і сало, хоча найбільша перевага віддається його копченому різновиду. Із великим задоволенням танцюю гопак — чудовий, жвавий, енергійний і запальний танець, який приносить багато приємних емоцій. З Дніпром пов’язує багато спогадів, але перепливати його спадало на думку лише у найек-стремальніших фантазіях. Мій «Кобзар» лежить на тумбочці під рукою. Коли я шукаю розради для душі чи відповідей на складні питання, то перечитую емоційні і мудрі слова Шевченка. Рушники, що залишились від бабусі, приємно милують око. Я — українець?
У випадку поранення з моїх судин струменить кров червоного кольору. Але прапор моєї держави має блакитно-жовте (або синьо-жовте за Конституцією) забарвлення, як і його маленькі копії, що супроводжують мене на життєвих шляхах. Я рідко відмінюю слова «пальто» та «кіно», але якщо вони органічно увіллються у новий правопис, то вживатиму частіше.
Важливі у моєму житті слова говорились різними мовами, але переважно українською. Я — українець?
У дитинстві мені подобалось спостерігати за грою київського «Динамо», і хоч зараз інтерес не той, але це теж певний репрезентант України. Коли дивлюся бої Кличків, крім споглядання спортивної майстерності, приємно, що на престижних світових боксерських аренах здіймається наш прапор. Я байдуже ставлюся до Клочкової, але завдяки їй Україну також знають у світі. Мені не доводилось літати літаками західного виробництва, проте з Ту-154 наша земля виглядає незгірш, як з «Боїнга». У мене не стояла можливість вибору різних громадянств, але, незважаючи на це, я практично не уявляю іншого місця свого постійного проживання, окрім як України. Я буду жити там, де мені зручно і там, де дозволять обставини, але це місце немислиме без українських просторів. Я — українець.
Тут ще земля не охолола від дурості, совковості, російщення, ще ходять вулицями колишні райкомівські і обкомівські керівники, колишні слідчі КДБ і відставні радянські військові. На тутешніх цвинтарях є багато покинутих могил, стертість імен на яких пов’язана не так з матеріалом виготовлення, як з відсутністю належного догляду, бо вже немає кому їх впорядкувати. Я не один, я живу серед моїх співвітчизників, які
лаються і б’ються у громадському транспорті, стовбичать у автомобільних пробках, святкують і сумують, працюють і гуляють. Ми різні, але всі ми українці. Серед нас ще є ті, хто не розучився читати і самостійно мислити.
Я — українець.
Тут є студенти, які, бажаючи отримати заповітний «корінець» диплома, можуть навіть прийти на пари з предмета, який їм абсолютно до лямпи, а прийшовши, займатися віршуванням або написанням sms.
Тут на грошах ми побачимо гетьманів, бо президенти на таке ставлення ще не заслужили. Часом тут жартують: то дотепно, то грубо, а посміхаються то щиро, то натягнуто. Моя етнічна приналежність завжди зі мною і не зникає лише від того, що її не зафіксували у паспорті. Вона у моїх генах, у моїй свідомості, у світовідчутті. Я — українець!
Я по-своєму люблю як міста з їхніми мережами центрального опалення, площами, стадіонами, театрами, книгарнями і неоновими вивісками, так і села з їхньою екологією і простим щирим ставленням до життя, без силіконових тілом і розумом жінок.
Я люблю вузькі бруковані вулички Львова і дивуюся помпезно-сірим кварталам Харкова. Одеса і Донецьк не потрапляли до сфери моїх мандрів, але хочеться сподіватись, що й там є чому дивуватися й чому радіти. Затишна і напівсонно-спокійна Полтава є милим провінційним містом. Я впритул бачив «патріотів на трибунах» і тому впевнений, що в окопах їх точно не буде.
Я вірю в Україну, але не довіряю окремим індивідам і суспільним групам. Моє повітря переважно наповнене спокоєм і свіжістю. Гори дають відчуття мети і змушують міркувати й про духовні вершини. Крім того, на них значно менше людей і ближче до неба.
Приємно дивитись на наше небо за будь-якої погоди, особливо ясної ночі, коли видно такі маленькі і водночас велетенські, відділені мільйонами кілометрів зірки. І хоча сни я бачу рідко, довколишня природа з яскравими соняшниками з надлишком компенсує таку особливість.
Цокіт підборів на Хрещатику відрізняється від тупотіння у столицях інших держав. Сніг у Карпатах, мабуть, не схожий на свої канадські чи швейцарські відповідники, а кримська галька шурхотить інакше, ніж турецька.
Українські пісні й колискові завжди зі мною, як і горбата, натоптана бруком спина Андріївського узвозу. Свого часу одна з вулиць, де я мешкав, мала лише номер, але вона не стала від того менш рідною.
Якщо у мене будуть діти, то швидше за все вони народяться в Україні. Бо я — українець.
Дев’ять правил написання креативного есе
Як радять писати есе? Правильно! Креативно, Що криється за цим словом? Швидше за все, політ думки, оригінальність тощо. Все просто: головне — засвоїти дев’ять правил.
1. Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає).
2. Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини до іншої).
3. Різна структура речень. (Читати речення правильної структури нудно. Додайте кілька інверсій. Пишіть різні за довжиною речення.)
4. Зрозумілі слова. (Розумійте значення слів, які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоб уразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру.)
5. Різні слова (синонімія.)
6. Лаконічність.
7. Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення повинне нести унікальний зміст).
8. Активна життєва позиція.
9. Книги про есе — це здорово.
Читайте також: