Як пілот керує бобомЯк пілот керує бобом

0 Comment

Зміст:

Лечу, куди хочу, або Як це — бути пілотом в Україні

Наша PR-менеджер Каріне Макіян вміє зустрічати цікавих людей, скажу я вам. Нещодавно вона познайомилася зі справжнім, уявіть собі, пілотом.

Так у нас з’явилася чудова можливість дізнатися більше про таку цікаву і романтичну професію як пілот і поставити всі запитання, які цікавлять нас і, сподіваємося, вас теж. Навіть дурні. Тож, знайомтеся і ви.

Стати пілотом не було для Олега мрією дитинства. Пілотів у родині не було. З його слів, романтична професія — це цілком виважене рішення.

«У 17 років довелося політати й вирішив стати пілотом. Пішов навчатися», — просто каже він.

Підлітком Олег потрапив за штурвал і вперше «покермував» літаючим транспортом під наглядом інструктора. Спробував. Сподобалося. Вирішив.

Сам Олег родом з Одеси, а вчитися надійшов в Льотну академію Національного авіаційного університету в місті Кропивницький — провідний навчальний заклад з підготовки авіаційних кадрів в Україні (за даними Вікіпедії).

Після 5 з половиною років навчання став працювати в інструктором у Дніпрі — допомагати готувати нові кадри. А зараз разом з товаришем планує відкривати льотну школу в Одесі.

Чим подобається і не подобається професія

На запитання про те, що приваблює найбільше у професії, хлопець відповідає: «Свобода приваблює». Каже, що це і небо, свобода, яку відчуваєш, перебуваючи в повітрі, і те, що можеш полетіти куди завгодно і не почуватися таким утомленим, як, наприклад, після автомобільної подорожі, і свобода в професії.

Хоча в цілому робота крута, є в ній і мінуси, визнає пілот: Олег каже про відповідальність, про те, що зараз сфера не особливо розвивається, з фінансуванням біда, та й пандемія сильно вплинула.

«Багато пілотів залишилися без роботи, і все тільки-тільки починає відновлюватися», — резюмує герой.

Хто може стати пілотом і скільки це коштує

Олег запевняє, стати пілотом може кожен, ну от абсолютно кожен, якщо, звичайно, немає обмежень за станом здоров’я.

Щоправда, отримати ліцензію — недешево, пілот-початківець має відлітати мінімум 40 годин, а це обійдеться від 9 тисяч доларів. Зате потім лети куди хочеться, хоч по Україні, хоч за кордон.

Як навчитися літати

«А що у вас там за літаки? Спеціальні?» — питаю.

«Так, літати вчать на спеціальному літаку, який дозволяє робити помилки. Якщо на такому літаку помилишся, то нічого страшного не станеться, — пояснює Олег. — На відміну від інших моделей, помилки при польоті на яких можуть мати дуже і дуже серйозні наслідки».

На запитання про те, як відбувається навчання (а то я вже налаштувалася, як би), пілот детально описує процес. Виявляється, спочатку курсант льотного училища повинен відлітати майже 14 годин з інструктором. Потім пролетіти самостійно 2 кола по 5-6 хвилин і виконати всі процедури.

«А ми, інструктори, в цей час чекаємо на землі, дивимося в небо, хвилюємося», — ділиться Олег.

Далі починається наліт годин між аеродромами. Юні пілоти відправляються в міжнародні аеропорти: у Дніпро, Запоріжжя, Кривий Ріг, Харків.

«Чому потрібно літати саме в міжнародні аеропорти? Тому що там є трафік, різні літаки, потрібно за всім стежити, спілкуватися з диспетчерами. І це допомагає не тільки отримувати досвід, а й вчитися не втрачати контроль, не боятися. Щоб не хотілося відкрити двері й вийти, якщо перед тобою на посадку заходить великий і страшний літак, не хотілося просто спуститися на землю на парашуті, — сміється наш герой. А потім, вже серйозно, додає. — За штурвалом потрібно бути завжди впевненим. Але не самовпевненим».

А можна купити літак?

«Щось мені вже страшно за штурвал. Може краще просто мати свій літак „з особистим водієм“?» — думаю я після інформації про міжнародні аеропорти.

А вголос питаю: «А чи можна без ліцензії купити літак?»

«Звичайно можна. І найняти ліцензованого пілота. Це як з придбанням автомобіля», — обнадіює Олег.

Ну ось, інша ж справа. Зовсім інша справа! Збиратиму на літак 🙂

Всі фото, використані в статті, надав Олег Чолпан.

Читайте також

«Армія пілотів» для «Армії дронів» в Україні: як навчитись керувати безпілотником

Оператор БПЛА — одна з найактуальніших професій в Україні. Днями віцепрем’єр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій — міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров у межах проєкту «Армія дронів» повідомив про підготовку понад 7 тис. військових-операторів БпЛА.

У лютому 2023 року в одному з вишів МВС також успішно розпочалася підготовка пілотів дронів для підрозділів Національної поліції України. Від осені 2022 року на ресурсі Prometheus у межах проєкту Victory Drones за сприяння Центру підтримки аеророзвідки відкрили навчальний онлайн-курс «Застосування технологій в умовах війни» з модулем «Військове застосування БпЛА».

Успішно готують пілотів БпЛА школи, курси та навчальні центри «КРУК», «Дронаріум», «Боривітер», SpecAero, Aero combat drone academy, «Відкрите небо», Digital Sky, Школа операторів БпЛА при Управлінні сприяння територіальній обороні ТСОУ, Рівненський Центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, UA Drone School, SKY SPACE UA, VICTORY DRONES, Global Drone Academy.

БпЛА — це очі армії

В умовах війни якісна та системна підготовка військовослужбовців до військово-облікових спеціальностей «Зовнішній пілот (оператор) безпілотних літальних апаратів», «Водій-оператор (наземних засобів керування безпілотними літальними апаратами військових частин і підрозділів спеціального призначення)» мають особливо велике значення, оскільки саме розвідувальні БпЛА та добре навчені та спрацьовані групи управління ними — це очі армії.

Вони дозволяють значно знизити бойові втрати та завдавати високоточних ударів, зокрема за допомогою ударних БпЛА, по силах супротивника без зайвих втрат боєкомплекту та ризику для життя та здоров’я операторів таких дронів.

Розвідувальні чи ударні, «крила» чи коптери — у чому різниця БпЛА

Приєднуйся до Speka у телеграм

Сьогодні українська армія активно оснащується розвідувальними БпЛА, переважно мультироторними дронами різних модифікацій (квадро- та мультикоптерами), навчання операторів яких здійснюється з власної ініціативи приватних компаній, компаній-виробників, так і на запит військових підрозділів.

Для управління БПС типу «Крило», особливо ударними БпЛА, необхідно більш складне та довготривале навчання.

Зважаючи на велику кількість повідомлень про готовність оснащення української армії різними типами ударних дронів, зокрема стратегічних ударних БпЛА українського виробництва, та створення перших ударних рот БпЛА, питання системного оперативного навчання великої кількості операторів БпЛА типу «Крило» стає дедалі більш нагальним.

Як готують цивільних операторів БпЛА в Україні та світі

За мирних часів за стандартами США підготовка фахівця з управління БпЛА для цивільних галузей економіки триває від 2 до 4 років. У 2020 році в Україні на освітню програму «Безпілотні авіаційні комплекси. Обслуговування повітряного руху. Системи аеронавігаційного обслуговування» тільки одного Національного авіаційного університету з терміном навчання 3 роки 10 місяців подалося 289 та було зараховано для навчання 68 абітурієнтів.

Цієї дисципліни також навчають у декількох інших цивільних та військових вишах України. До речі, вимоги до здоров’я військових-операторів безпілотників у ЗСУ ще у 2021 році були такі самі суворі, як і для пілотів винищувачів Су-27.

Особливості навчання у школі управління БпЛА MILITECH

В умовах війни навчання військового-оператора БпЛА типу «Крило» стало набагато швидшим та має низку особливостей (на прикладі навчального курсу управління ударними БпЛА виробництва MILITECH):

  • Навчають виключно інженери-розробники виробника тих моделей БпЛА, які ставляться на озброєння конкретного військового підрозділу, та тільки тих курсантів, що відбираються та направляються на навчання керівництвом даних підрозділів. В подальшому інструкторами можуть бути і військові, які мають успішний бойовий досвід застосування даних типів дронів.
  • Для навчання оператором БПЛА рекомендовано направляти військовослужбовців, що вже мають досвід роботи з БпЛА схожого типу (наприклад, «Лелека», PD-1, PD-2) або мають досвід авіамоделювання та/або значну кількість нальоту на відповідному авіасимуляторі. ПЗ БпЛА англомовне, навчання відбувається українською мовою.
  • Навчати потрібно не тільки операторів дрона, але й весь екіпаж управління БпЛА, що складається з 4-5 людей, де є 2 оператора – це безпосередньо ланка управління дроном, водій, 2 технічних спеціаліста, що займаються розгортанням обладнання на місцевості, та командир групи. Всі вони в бойових умовах мають працювати як одне ціле. Тому крім вивчення технічної частини, ПЗ БпЛА операторами «птаха», обов’язково необхідно тренувати і загальну спрацьованість всієї групи та давати кожному її члену мінімальні знання про технологію.
  • Навчання відбувається в малих групах, не більше 5 екіпажів.
  • Курс навчання сертифіковано та відбувається на основі офіційних освітніх програм, затверджених Міністерством освіти та науки України та погоджених з іншими профільними міністерствами.
  • Вимог щодо гендера курсанту немає.

Жіноче обличчя українського Military-tech

Цікаво, що у 2019 році одним з перших операторів ударних дронів Bayraktar в Україні також була жінка, старший лейтенант Ангеліна Шкробот, що успішно пройшла навчання в учбовому центрі виробника в Туреччині.

В цілому, українські дівчата починають все активніше освоювати не тільки цивільні ІТ-спеціальності, але й успішно підкорюють Military-tech горизонти. Така тенденція дає надію не тільки на формування потужної та сучасної «Армії пілотів БпЛА» для України, але й формує гарні перспективи на майбутнє після перемоги, оскільки професія «оператор дрону» є однією з найбільш актуальних та оплачуваних в усьому світі.

Сертифіковані навчальні центри — запорука якості навчання

Як та коли пройти навчання та отримати новий фах оператора БпЛА в Україні — вибір за курсантом. Головне, визначити вірні орієнтири – яким саме дроном, для яких цілей та якої моделі ви готові керувати; обрати надійний навчальний центр чи бути поданим керівництвом військової частини для навчання та мати базові навички та розуміння технічних особливостей «птахів».

Як стати льотчиком. Де навчають пілотів в Україні?

Льотчик (пілот) – складна і небезпечна професія, яка має суворі вимоги і потребує значних ресурсів, міцного здоров’я та різногалузевих знань: аеродинаміка, аеронавігація, комп’ютерна інженерія, метрологія, радіоелектроніка тощо.

Авіація – це постійне самовдосконалення і безперервна самоосвіта. Це сміливість і холоднокровність. Не даремно кажуть, льотчик – це не професія, а покликання. Свободу, яку відчуваєш, перебуваючи в повітрі, неможливо порівняти ні з чим. Хто піднявся раз у повітря, той вже там проведе все життя.

Для України, професія льотчика – одна з найактуальніших, адже нам потрібно піднімати авіацію і готувати якомога більше топових спеціалістів. Нам потрібні люди, літаки, аеродроми.

У цій статті ми коротко розповімо як стати льотчиком в Україні, де навчатись та що потрібно знати.

Де навчають пілотів в Україні?

Пілот – це фахівець, керуючий повітряним транспортним засобом авіаційного або космічного призначення. Літаки цивільної та військової авіації, вертольоти та навіть космічні кораблі – усе це повітряні судна, які здійснюють своє пересування під керівництвом пілотів.

В Україні навчання пілотів здійснюють наступні державні заклади вищої освіти:

  • Національний авіаційний університет (НАУ). Потужний науково-навчальний комплекс, до складу якого входять 11 інститутів: Інститут інформаційно-діагностичних систем, Аерокосмічний Інститут, Інститут аерокосмічних систем управління, Інститут екологічної безпеки, Інститут економіки та менеджменту, Юридичний інститут, Інститут доуніверситетської підготовки, Гуманітарний інститут, Інститут ICAO, Інститут заочного і дистанційного навчання, Інститут новітніх технологій, Інститут післядипломного навчання, Інститут міжнародних відносин, Інститут аеропортів, Інститут аеронавігації та Житомирський військовий інститут ім. С. П. Корольова; Кіровоградська льотна академія; 4 факультети: факультет комп’ютерних наук, факультет комп’ютерних систем, факультет по роботі з іноземними студентами та факультет підготовки офіцерів запасу; 7 коледжів, 3 ліцеї та гімназія. НАУ є членом Міжнародної асоціації університетів. Щороку тут здобувають освіту понад 50 тисяч студентів та слухачів. За майже вісімдесят років існування він випустив близько 200 000 висококласних спеціалістів для 160 країн світу. Є платне і безкоштовне навчання. Вартість платного навчання на рік (грн.): від 7700 до 29500.
  • Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба (ХНУПС). Вищий учбовий заклад IV рівня акредитації, який проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, готує кваліфікованих військових і цивільних фахівців за широким спектром високотехнологічних та наукоємних спеціальностей. Навчально-виховний процес в університеті спрямований на формування надійного захисника Вітчизни, патріота, професіонала військової справи. На території університету встановлено пам’ятник найславетнішому випускнику, маршалу авіації Івану Кожедубу. Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснює освітню діяльність з підготовки військових льотчиків, штурманів, фахівців з бойового управління авіацією, зенітних ракетних військ, радіотехнічних військ, інженерно – авіаційного забезпечення, автоматизованих систем управління та наземного забезпечення польотів авіації, комп’ютерних наук і інформаційних технологій, метрології, енергетики та інш. Студенти і курсанти навчаються за освітньо–кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр за 7 напрямами, 12 спеціальностями та 24 спеціалізаціями. Університет має ліцензію та здійснює підготовку іноземних військових фахівців та студентів.
  • Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету в місті Кропивницький. Провідний навчальний заклад з підготовки авіаційних кадрів в України. Науково-навчально-виробничий комплекс академії з 1951 року готує авіаторів-професіоналів. Навчання тут пройшли понад 118 тисяч фахівців з 81 країни світу. Академія здійснює цикл повної підготовки: має два факультети, військову кафедру, магістратуру, аспірантуру та дві спеціалізовані Вчені ради із захисту дисертацій. Два навчальні аеродроми, навчальні літаки, тренажерні комплекси, авіаційно-технічна база, яка сертифікована відповідно до вимог Євростандарту, дозволяють на власній базі проводити, як теоретичне навчання, так і якісну практичну підготовку курсантів.
  • Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ (КЛК ХНУВС). Навчальний заклад створено у 1960 році під назвою льотного училища цивільного повітряного флоту. Наказом від 28.11.1991 р. № 231 навчальний заклад було прийнято до системи Міністерства освіти і науки України. З 24.06.1993 р. наказом № 97 цього Міністерства він перейменований під назвою “льотний коледж”. Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 березня 2019 року № 186-р Кременчуцький льотний коледж передано до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України шляхом його приєднання до Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремленого структурного підрозділу. Коледж є одним із провідних авіаційних державних вищих навчальних закладів України, а в галузі підготовки вертолітних кадрів йому немає рівних.
  • Кафедра Аеродинаміки та безпеки польотів літальних апаратів (АД та БПЛА). Кафедру було створено у 1947 році. З 1947 по 1953 рік кафедру очолював доц. П.П. Тартаківський, а з 1953 до 1955 рр. проф. В.Й. Путята, у 1955-1958 рр. проф. Т.М. Башта і тоді вона мала назву аеродинаміки та конструкції літаків. З 1958 до 2000 рр. кафедра перейменована у кафедру аеромеханіки та динаміки польотів літальних апаратів. Її завідувачами були: з 1958 до 1986 рік проф. А.М. Мхітарян, з 1986 по 2002 року проф. Є.П. Ударцев. У 1999 році наказом ректора НАУ кафедри аеромеханіки та динаміки польотів літальних апаратів та безпеки польотів були об’єднані. Створена кафедра стала називатися кафедрою аеродинаміки повітряних суден та безпеки польотів. У 2004 році наказом ректора НАУ кафедру аеродинаміки повітряних суден та безпеки польотів було переіменовано у кафедру аеродинаміки. У 2005 році наказом ректора НАУ кафедри аеромеханіки і льотної експлуатації об’єднали і створену кафедру назвали кафедрою аеродинаміки і льотної експлуатації. У 2012 році наказом ректора НАУ кафедра аеродинаміки і льотної експлуатації перейменували у кафедру аеродинаміки та безпеки польотів літальних апаратів. Кафедра здійснює підготовку пілотів повітряних суден та навчання за програмами “Льотна експлуатація повітряних суден” і “Авіаційний транспорт”.

Існують також різноманітні недержавні, приватні, комерційні навчальні льотні заклади, школи, академії. Наприклад:

  • Школа пілотів Київ EASA ICAO
  • Школа пілотів УТЦ “Авіатор” (Львів)
  • Навчальні заклади з підготовки льотного складу України FTO, TRTO, ATO
  • Українська школа пілотів Plane Ukraine
  • Харківський аероклуб ім. В.С. Гризодубової
  • Чернігівська льотна школа
  • Школа пілотів VNEBO (Львів)
  • Sky Aviation Center (Київ)
  • Аеродром Цунів
  • Школа пілотів АНЗ ПК
  • АЗП України
  • Льотна школа РОТОР (Харків)

Які вимоги до абітурієнтів?

Під час вступу абітурієнти проходять первинну медичну сертифікацію, професійний відбір та тестування з фізичної підготовки. Необхідно пройти ЗНО з наступних предметів:

Базове здоров’я пілота повинно бути міцним і навіть “із запасом”, тому проводиться ретельне медичне обстеження:

  • серцево-судинної системи;
  • дихальної системи;
  • вестибулярного апарата;
  • зору.

До речі, вік за 30 в льотній справі – не завжди вирок. Буває, що людина приходить в авіацію після 30, і незабаром літає командиром екіпажу. Повна заборона польотів настає у 65. Але багато хто залишається в авіації – планують рейси, керують екіпажами, авіапарком.

Панує міф, буцімто бути пілотом – це лише чоловіча справа. Насправді, в Європі та Америці чимало успішних жінок-льотчиць, у тому числі на бойових винищувачах. Загалом, історія знає чимало жінок в авіації.

Етапи льотної підготовки

Чи всіх курсантів допускають до польотів? Ні, тільки успішних в теоретичній та психофізіологічній підготовці. Якщо ви продемонстрували належний рівень знань та навичок, то ваша мрія зовсім близько. На вас чекають тренування на комплексних тренажерах льотної академії, а потім настає період льотної практики. По завершенню навчання за освітніми ступенями бакалавра та магістра випускники отримують диплом про освіту державного зразка та відповідні свідоцтва з необхідними кваліфікаційними відмітками на право польотів за приладами.

Загалом існує шість різних етапів пілотної підготовки:

  1. Ліцензія студента-пілота (SPL) – дозволяє розпочати льотну підготовку.
  2. Ліцензія приватного пілота (Private Pilot Licence (Aircraft), PPLA) – дозволяє здійснювати лише рекреаційні польоти за гарних погодних умов і не надає право на перевезення пасажирів з метою отримання прибутку (комерційні перельоти). Щоб отримати дану ліцензію, слід досягнути 17 років, пройти понад 100 годин теоретичного навчання і 45 годин практичного навчання, скласти іспити. Вартість ліцензії PPL (A) становить приблизно 20-30 тисяч злотих.
  3. Ліцензія комерційного пілота (Commercial Pilot Licence (Aircraft), CPLA) – дозволяє керувати літаками для комерційних цілей (вагою до 5,7 тонни з обмеженням кількості пасажирів до 9). Також надає право бути другим пілотом на Боїнгах і Аеробусах. І саме так робить більшість пілотів. Адже це дозволяє їм отримати необхідні години польоту для наступної ліцензії ATPL (не менше 200 годин). Мінімальний вік – 18 років.
  4. Ліцензія пілота авіатранспорту (Airline Transport Pilot Licence, ATPL) – це найвища ліцензія, яку комерційний пілот може отримати в цивільній авіації. Ця ліцензія дозволяє контролювати повітряні судна вагою понад 5,7 тонни і приймати на борт понад 9 пасажирів. Для отримання ліцензії ATPL (A), слід пройти навчання, що охоплює 120 лекційних годин, 530 годин самонавчання, скласти теоретичні та практичні іспити. Мінімальний вік – 21 рік.
  5. Рейтинг інструменту (IR) – наявність інструментального рейтингу означає, що ви можете керувати літаком за будь-яких погодних умов (наприклад, при низькій або нульовій видимості), використовуючи тільки приладами.
  6. Рейтинг декількох двигунів (MER) – дозволяє керувати багатодвигунним літаком.

Отримання кожної ліцензії відбувається поступово та обов’язково один за одним. Відразу перестрибнути через декілька сходинок неможливо! До того ж пілоти ще й діляться за категоріями на першу (найвищу), другу та третю.

Але документ про освіту – це не все, що потрібно, аби розпочати кар’єру пілота. Авіакомпанія не прийме на роботу без необхідної кількості льотних годин та відповідної ліцензії. І що їх більше, то привабливішою стає ваша кандидатура для роботодавця. Також на пілота чекає співбесіда з HR-менеджером і психологом, тестування з авіаційної англійської мови та професійний іспит із льотними інструкторами. Окрема увага приділяється управлінню ресурсами екіпажу – необхідно вміти ефективно працювати в команді та приймати швидкі рішення у стресових умовах. Адже саме пілот відповідальний за життя сотень людей, які знаходяться на борту літака.

Особливості професії пілота

  1. Середньостатичний комерційний пілот (зі знанням англійської) запросто може працювати у кращих авіакомпаніях світу. За статистикою, найбільше платять пілотам в Китаї – близько $20 тис./місяць та у В’єтнамі – 13-14 тис. Відпустка і харчування – на найвищому рівні. Кожному відведено 42-годинну перерву після кожних 5 днів роботи. Пілоти українських авіакомпаній, за даними видання Village, заробляють в середньому від 40 000 до 70 000 грн. Компетентні джерела прогнозують подальше зростання попиту на фахівців цієї професії. Відповідно до інформації ІСАО (Міжнародна організація цивільної авіації) дефіцит у комерційних пілотах з урахуванням пропускної здатності існуючих інститутів навчання станом на 2030 рік складатиме 8146 осіб.
  2. Для військового пілота, наприклад льотчика-винищувача ЗСУ – це вже не робота, а служба. Льотчик складає присягу на вірність Батьківщині і несе за це відповідальність на все життя. Ви можете стикнутися з колосальними фізичними навантаженнями і небезпечними ситуаціями, які несуть ризики для вашого життя і здоров’я. Ви маєте бути готовими стати на захист державного суверенітету та територіальної цілісності України. Заробітні плати військових льотчиків в Україні, за даними Радіо Свобода, коливаються від 19 000 до 50 000 грн.
  3. Ризикованість професії. В цивільних і військових льотчиків не рідко трапляються теракти, нещасні випадки, технічні несправності, помилки екіпажу або персоналу. Окрім того до льотчиків завжди є підвищена увага збоку різних структур та спецслужб.
  4. Довгий кар’єрний ріст та шлях. Готуйтеся, що будете до самої пенсії займатися польотами. Навчання, і ще раз навчання та постійне підтвердження кваліфікації – це те, що вас чекає. Зате будете завжди чимось корисні і задіяні. Ідеально для тих, хто з дитинства мріє стати пілотом і закоханий в авіацію.
  5. Висока вартість навчання і льотних годин. Авіація потребує вливання величезних коштів. Пілоти, які можуть похватилися 1000-1500 льотних годин – це вже Аси світового рівня. Одна година тренувань обходиться в середньому в 4000 грн (розцінки на початок осені 2016). Теорія і практика обходяться власникові ліцензії приватного пілота в середньому по Україні в 200 тис. грн, а комерційного – майже в 600 тис. грн. Навчитися на базі Lufthansa коштує приблизно 50 тис. євро, а в країнах Прибалтики – 18-25 тис (старі приблизні ціни). Аксесуари і приладдя теж дороговартісне. Приватним пілотам, можливо, навіть доведеться шукати спонсорів, аби залишатись підготовленими.

Цікаво знати: На підготовку одного льотчика військово-транспортної авіації держава витрачає понад 10 мільйонів гривень. Цивільний пілот може стати льотчиком військової авіації. Для цього йому насамперед потрібно призватися на військову службу, пройти перенавчання на певний тип літака та отримати відповідні допуски.

Обов’язки пілота (цивільний + військовий)

  • вивчення майбутнього маршруту та особливостей повітряної траси;
  • налаштування та перевірка зв’язку з аеропортами, посадочними майданчиками;
  • підготовка літака до зльоту;
  • переміщення та проходження по зазначеному маршруту;
  • контроль показань приладів;
  • підтримка радіозв’язку з диспетчерським пунктом;
  • своєчасне повідомлення про можливі неполадки, зміни метеоумов та інші непередбачені явища;
  • посадка повітряного судна в пункті призначення;
  • перевезення військових і евакуація мирного населення із зони окупації;
  • здійснення спеціальних військово-повітряних операцій: ураження наземних і повітряних цілей, бої із супротивником, розвідка, «прикриття» повітряного простору і т.д.;
  • доставка десанту в місце його дислокації;
  • курирування зони проведення воєнних операцій;
  • тестування нових моделей військово-повітряної техніки;
  • виступ і демонстрація пілотажу на виставках і військових парадах.

Скільки часу потрібно для підготовки військового льотчика в Україні?

Військовий льотчик – це головний член екіпажу військового літака, що здійснює керування і здійснює на ньому різні бойові завдання.

Розповідає авіаційний експерт, провідний науковий співробітник Національного авіаційного університету Валерій Романенко:

“Процес підготовки пілота триває 5 років.

Перший рік навчання – загальна військова підготовка. Вона однакова для всіх майбутніх офіцерів: для льотчиків, танкістів, артилеристів, піхотинців. Теоретична підготовка – пристрій літальних апаратів різних типів, двигуни, аеродинаміка, навігація, метеорологія. Крім того – фізика, математика, іноземні мови, насамперед – англійська.

З другого року навчання розпочинається льотна підготовка, на літаках та гелікоптерах початкового навчання з цивільними інструкторами. У нас це – український двомісний легкий тренувальний літак ХАЗ-30 для майбутніх пілотів літаків та Мі-2У – для вертолітників. Курсанти навчаються основ управління, зльоту, посадки, польотів по колу та за маршрутом. Звичайно, триває теоретична підготовка.

На третьому курсі курсанти пересідають на реактивний навчально-тренувальний літак Л-39 «Альбатрос». Навчаються техніки пілотування в різних метеорологічних умовах та основ вищого пілотажу.

На четвертому курсі – також польоти на Л-39, але з освоєнням елементів бойового застосування: польоти на малих висотах, перехоплення повітряних цілей візуально, дії по наземних цілях. Наліт на четвертому курсі має становити щонайменше 80 годин. Йде спеціалізація – майбутній льотчик-винищувач, штурмовик, бомбардувальник.

З п’ятого курсу розпочинається стажування у військах, на двомісних навчально-бойових літаках. Літня практика проходить у льотних бригадахі. Загальний наліт має сягнути 200 годин, причому літають на всіх типах літаків.

Після практики – іспити. Курсанти здають його у небі. Якщо льотчик-винищувач – треба вразити умовну повітряну мету і конкретну наземну, для пілотів штурмовика чи бомбардувальника – лише наземні цілі. Після іспитів курсанти отримують офіцерське звання лейтенанта та кваліфікацію «льотчик 3-го класу».

Військовий льотчик 3-го класу – пілот, який виконує всі види бойових завдань (за основним призначенням роду авіації) вдень, у простих метеорологічних умовах. Пілот 2-го класу підготовлений до ведення бойових дій вдень у складних метеорологічних умовах та вночі – у простих. Льотчик 1-го класу готовий до ведення бойових дій і вдень і вночі, за будь-яких умов. Природно, у пілота кожного класу має бути певний годинник нальоту, при переході з одного класу до іншого – це 300-400 годин.

Є ще вищі категорії. Льотчик-снайпер. Це пілот, який виконав поспіль певну кількість польотів на бойове застосування з оцінкою «відмінно». Льотчик-інструктор та льотчик-випробувач. Як правило, це аси, відставні полковники. Перші займаються навчанням молоді, а другі працюють на авіаційних підприємствах. Льотчики виходять на пенсію дуже рано, у 40-42 роки. Звичайна вислуга військових – 25 років. Але у пілотів служба триває рік за два. П’ять років навчався, десять політав – от і вислуга.”

Особливості західної підготовки військових льотчиків

В Україні, як вже зазначалося, військові пілоти літали на навчально-тренувальних літаках Л-39, а потім пересідали на винищувач Міг-29, який до недавнього часу був одним із основних на озброєнні Повітряних сил ЗСУ.

МіГ-29 (по класифікації НАТО – Fulcrum) — це розробка радянського конструкторського бюро імені Анастаса Мікояна. Винищувач 4 покоління. Над створенням винищувача почали працювати в 1960-х роках. Першій політ дослідницького екземпляра МіГ-29 відбувся 6 жовтня 1977 року. Рішення створювати новий винищувач було прийнято на фоні інформації, що в США створюють літак F-15 Eagle. Роботу поділили на 2 частини — створення важкого винищувача та легкого. Важким став Су-27, а легким відповідно МіГ-29. В основі повітряного судна лежать напрацювання МіГ-23 та МіГ-25. З МіГ-23 взяли та модернізували систему керування вогнем, ракети К-23, К-25, К-13М та К-60. Від МіГ-25 взяли аеродинамічну систему. Серійне виробництво МіГ-29 почалося в 1982 році, за цей час було виготовлено понад 1600 літаків. Винищувачі активно постачались за кордон: в Болгарію, Угорщину, Польщу, НДР, Індію, Югославію та інші. Вони мінімально відрізнялись радіолокаційними станціями та мали маркування “А” для країн Варшавського договору, “Б” для країн, що розвиваються та “G” для Східної Німеччини.

Основні технічні характеристики МіГ-29:

  • екіпаж — 1 або 2 льотчики у навчальній версії;
  • максимальна швидкість — 2450 км/г на великих висотах та 1500 км/г на низьких;
  • крейсерська швидкість — 850 км/г;
  • дальність польоту — 1430 км;
  • практична стеля — 18 км;
  • корисне навантаження — 2180 кг.

На Заході, зокрема в США, військові пілоти проходять підготовку в основному на літаках F-16.

F-16 Fighting Falcon («Бойовий сокіл») – культовий багатофункціональний легкий винищувач-перехоплювач 4 покоління. Розроблений у 1974-1977 роках компанією General Dynamics, передано в експлуатацію у 1978 році. Є найпоширенішим бойовим літаком у світі, перебуває на озброєнні 25 країн. На відміну від МіГ-29, F-16 постійно модернізується. Зараз від літака залишився тільки корпус, а вся авіоніка і озброєння регулярно оновлюються.

  • Довжина – 15 м
  • Розмах крила – 9,5 м
  • Максимальна злітна маса – 21,8 т
  • Максимальна швидкість – 2180 км/год
  • Бойовий радіус – 550 км
  • Практична стеля – 15,3 км
  • Екіпаж – 1 особа
  • 20-мм шестиствольна авіаційна гармата, боєзапас – 511 снарядів
  • Максимальна кількість ракет – 6

Вартість: ~ $60 млн.

Курс підготовки пілотів для F-16 з нуля (за стандартною програмою мирного часу, не перепідготовка) розрахований на 40 місяців (майже 3,5 роки). Спочатку пів року йде навчання майбутніх пілотів на турбогвинтовому навчально-тренувальному літаку Т-6, потім сім місяців – на реактивному Т-38. У ході польотів відпрацьовуються зліт, посадка, простий пілотаж, польоти по приладах та за маршрутом.

Паралельно – навчання на тренажерах-симуляторах, відпрацювання техніки пілотування за приладами та за маршрутом, робота з різними бортовими системами, радарами. Після кожного етапу – тести. Паралельно триває теоретична підготовка. До речі, за часом теорія займає стільки ж годин, скільки практичні заняття.

Після навчально-тренувальних літаків курсант розпочинає навчання на симуляторі F-16. Потім – двомісний навчально-бойовий варіант винищувача, так звана «спарка», має бути певна кількість нальотів. До речі, недешеве задоволення – одна година польоту на F-16 коштує $7-8 тис. Курс закінчується вильотами на звичайному одномісному F-16 з бойовими стрільбами.

Одночасно з льотчиками необхідно навчати відповідно і наземний технічний персонал.Фахівців з систем літака, двигунів, радіоелектронного обладнання, озброєння. А також офіцерів бойового управління, без яких неможливо ефективно застосовувати військові літаки. 10 льотчиків – це 100 осіб допоміжного персоналу, щонайменше.

Пілоти, які освоїли F-16 можуть пересісти на літаки екстра-класу, наприклад сімейства “невидимок” – F-35.

F-35 Lightning II – одномісний одномоторний багатоцільовий надзвуковий винищувач 5 покоління, призначений як для досягнення переваги в повітрі, так і для військово-тактичних завдань. Літак має вбудовані засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), спостереження та розвідки. Кабіна пілота скляна з широким спектром видимості, яка забезпечує огляд на 360 градусів і дає пілоту хорошу обізнаність про ситуацію. Кабіна має систему розпізнавання мови. Шолом пілота F-35 обладнаний камерою нічного бачення і спеціальним дисплеєм, на якому відображається інформація про політ. Мало хто знає, що захисний шолом пілота тактичної авіації коштує близько 10 тисяч доларів США. Виробляє літаки F-35 американська військово-промислова корпорація Lockheed Martin.

Інші відомі бойові винищувачі:

  • JAS 39 Gripene (“Грифон”) – шведський багатоцільовий винищувач 4 покоління, який розробила компанія SaaB. Роботи над літаком розпочали в 1979 році, а у 1988-у літак уперше злетів. 1 листопада 1997 року JAS 39 було офіційно прийнято на озброєння Шведських Військово-Повітряних Сил. Винищувач експортували до Чехії, Угорщини, Південно-Африканської Республіки і Таїланду, також рішення придбати JAS 39 ухвалила Бразилія. Шведські «Гріпени» брали участь у міжнародній військовій операції в Лівії, під час якої патрулювали повітряний простір і вели розвідку.
  • Eurofighter Typhoon (“Тайфун”) – багатоцільовий винищувач 4 покоління. Розроблений та випускається міжнародною компанією Eurofighter GmbH, створеною в 1986 році консорціумом компаній Alenia Aeronautica, BAE Systems і EADS. Розробка літака розпочалася у 1983 році в рамках міжнародної програми Future European Fighter Aircraft. 6 серпня 1986 року в повітря піднявся демонстратор можливостей проєкту British Aerospace EAP. 27 березня 1994-го здійснив політ перший прототип винищувача DA-1. Typhoon прийнятий на озброєння військово-повітряних сил Великої Британії, Німеччини, Італії, Іспанії, Австрії та Саудівської Аравії. У 2017 році розпочалися поставки винищувачів в Оман. Загальний обсяг замовлень, станом на листопад 2013-го, становить 571 літак. «Тайфун» спочатку створювався, як винищувач завоювання переваги в повітрі, але в ході розробки та експлуатації він отримав можливість завдавати ударів по наземних цілях, перетворившись у багатоцільовий бойовий літак. Британські та італійські винищувачі взяли участь у встановленні безпольотної зони над Лівією в 2011 році. Під час операції вони здійснювали патрулювання повітряного простору, вели розвідку та завдавали авіаударів по наземних цілях.
  • Mirage 2000 (“Міраж”) – французький багатоцільовий винищувач, який в 1970-х роках розробила фірма «Dassault Aviation». Основний бойовий літак військово-повітряних сил Франції наприкінці XX — на початку XXI століття. Прийнятий на озброєння армій декількох країн Азії, Європи і Латинської Америки. Складальну лінію Mirage 2000 зупинили у 2007 році після постачання останнього літака. Останній Mirage 2000 відправили ВПС Греції 23 листопада 2007 року. ВПС Франції виробляють заміну літака Mirage 2000 багатоцільовим винищувачем Dassault Rafale, прийнятому на озброєння ВПС 27 червня 2006 року. Літак спроектований за схемою качки з низькорозташованим трикутним в плані крилом, що має кут стріловидності по передній кромці 58 градусів, з одним кілем. Шасі трьохстоєчне, з носовою опорою. Конструктивними особливостями літака є потужна і розвинена механізація крила (автоматично керовані передкрилки по всій передній кромці і двосекційні елевони по всьому розмаху), а також широке вживання композитних матеріалів.

Додаткові матеріали за темою:

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах: