Як правильно обрізати грушу – дуже докладна та детальна інформація

Автор: Володимир https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=31 Перша редакція: 04 листопада 2023 Редактор: Олена Н. https://floristics.info/en/?option=com_contact&view=contact&id=21 🕒 5 хвилин 👀 6919 разів 💬 0 коментарів

• Основні правила обрізання
• Формуємо центральний провідник
• Формуємо третій ярус скелетних гілок
• Обрізання деяких гілок нижніх ярусів
• “Анатомія” однієї гілки
• Ще кілька порад щодо обрізання
• Відео про обрізку груші
• Коментарі

Друзі, всім привіт! Сьогодні ми обрізатимемо грушу і постараємося докладно відповісти на ваші численні запитання щодо обрізування плодових дерев.

Основні правила обрізання

Цю грушу ми обрізали минулого року, але робити це потрібно щороку: наше завдання не допустити загущення крони, щоб вона провітрювалася на всю глибину. При цьому ми повинні залишити якнайбільше плодових гілок.

Після торішнього обрізання груша дала безліч вертикальних приростів, а це говорить про те, що обрізка була невиправдано радикальною. Минулого року ми залишали на пагонах по 4-6 бруньок, отже, цьогоріч залишатимемо по 6-8.

Справа в тому, що ми звикли обрізати дерева, що ростуть на бідних піщаних ґрунтах, де коротке обрізання проводиться для того, щоб збільшити силу зростання пагонів.

Виходячи з вищесказаного, можна вивести одразу два правила. Перше: чим коротше ви обрізаєте пагони, тим дужче вони ростуть. Друге: чим родючіший ґрунт, тим більше наростає пагонів після обрізки.

Висновок: щоб не було занадто сильного росту пагонів на родючих ґрунтах, потрібно обрізати їх не дуже коротко, а щоб досягти інтенсивного росту пагонів на бідних ґрунтах, слід обрізати їх коротше.

Формуємо центральний провідник

Будь-яке обрізання потрібно починати зверху. Якщо почати з видалення нижніх гілок, ви дасте дереву сигнал, що воно має рости вгору, і внизу нічого не ростиме.

Центральний провідник ми торік обрізали правильно. Зріз уже зажив, а з тих трьох пагонів, які виросли на провіднику з залишених верхніх бруньок, ми формуватимемо третій ярус.

Центральний провідник формується з найсильнішого пагона, що виріс з бруньки попереднього приросту. Спочатку наш провідник зростав трохи вліво, але минулого року ми обрізали його на праву бруньку і тим самим переспрямували трохи вправо.

Щоб дотриматися симетрії, зараз ми обріжемо провідник на ліву бруньку, вкоротивши його приблизно на дві третини довжини.

В одного з верхніх пагонів, що ростуть поруч із провідником, занадто гострий кут відходження, і він буде конкурувати з провідником, тому ми цей пагін видалимо. Якщо його залишити, дерево зростатиме у два стовбури.

Центральний провідник повинен бути вищим за всі гілки: те, що вище, те найдужче й росте.

Формуємо третій ярус скелетних гілок

Якщо минулого року ми обрізали гілки на половину приросту, то зараз ми обріжемо їх лише на дві третини: ґрунт у нас родючий, і за рік прирости вимахали до 1 м.

Щоб розкрити і знизити крону, скелетні гілки, з яких ми формуватимемо верхній ярус, ми обріжемо на спрямовану назовні бруньку.

Скелетними чи каркасними є гілки, що відходять від центрального провідника (стовбура). На них формуються гілки другого, а потім і третього порядку, на яких і закладаються плодові гілки.

При формуванні розріджено-ярусної крони можна створити два або три яруси. Якщо їх буде більше, дерево виросте надто високим, а це незручно.

Якщо в нижньому ярусі чотири скелетні гілки, то в другому ярусі має бути три, тобто на одну гілку менше, а в третьому ярусі ще не одну менше, тобто дві. Далі на них можна залишати по одній гілці, але спрямовані вони мають бути в різні боки.

Щоб зробити крону ширшою та нижчою, потрібно спрямовувати скелетні гілки вбік від стовбура. Для цього гілки потрібно обрізати на зовнішню бруньку.

Якби нам потрібно було зробити крону вищою та вужчою, ми б обрізали скелетні гілки на внутрішню бруньку. Крім того, скелетні гілки верхнього ярусу потрібно зробити трохи коротшими за провідник.

Обрізання деяких гілок нижніх ярусів

Скелетна гілка попереднього ярусу, якій третій рік, вигнала з верхньої бруньки пагін продовження і ще один конкуруючий пагін, що росте під гострим кутом. А трохи нижче на цій гілці росте дуже зручний пагін, спрямований вбік від стовбура. Я вирішив зробити його пагоном продовження, і обрізав всі прирости, які виросли вище за нього. Потім я трохи підрізав верхівку пагона, щоб він став коротшим за пагони верхнього ярусу.

Всі ростові гілки, спрямовані вглиб крони, потрібно відразу ж видаляти на кільце, а тоненькі маленькі гілочки краще не чіпати, навіть якщо вони спрямовані всередину крони: швидше за все, це гілки, на яких формуватимуться плоди. Видаляти їх слід тільки якщо вони дуже заважають іншим гілкам. Плодову деревину потрібно берегти.

Якщо виникає конкуренція між потужним і не дуже потужним пагоном, краще видалити сильніший, тому що він дає більше приросту і менше плодушок. А нам потрібні гілки із середнім приростом, тому що на них формується більше плодових гілочок.

“Анатомія” однієї гілки

А ось дуже цікава гілка. Після торішнього обрізання на половину довжини приросту вона дала пагін продовження довжиною 70 см і ще один конкуруючий пагін, який ми видалимо.

Нижче по гілці сформувалися обростаючі гілочки довжиною до 20-30 см, які ми чіпати не будемо: саме на обростаючих гілках з’являться плодушки, на яких груша плодоноситиме наступні кілька років.

Декілька бруньок, розташованих ще нижче, дали майбутні кільчатки: маленькі приростики, які закінчуються пухлою брунькою, що нагадує квіткову. Ці кільчатки почнуть плодоносити приблизно за рік.

Ще кілька порад щодо обрізання

Обрізанням ми повинні домогтися рівноваги між появою нових ростових пагонів, що омолоджують дерево, і утворенням плодової деревини. Тому ми не чіпаємо плодову деревину та коригуємо розвиток ростових пагонів.

Укороченням ростових пагонів ми регулюємо силу майбутніх приростів, переспрямовуємо пагони в потрібному напрямку і стимулюємо закладання обростаючих гілок.

Щоб гілки не гнали надто довгих приростів, не потрібно їх дуже коротити.

Зріз повинен проходити буквально на пару міліметрів вище за бруньку, спрямовану в потрібний нам бік.

Якщо вам шкода вирізати конкуруючу гілку, уявіть, якою вона стане через два роки, і у вас відпадуть усі сумніви.

Якщо дерево не обрізати, його плоди дрібнітимуть, а сама рослина буде швидко старіти.

Сподіваємося, що ми відповіли на всі ваші запитання.

Тетрациклін – інструкція, застосування, аналоги препарату

Тетрацикліну Гідрохлорид – бактеріостатичний антибіотик групи тетрациклінів широкого спектра дії. Пригнічує синтез білка шляхом блокування зв’язування аміноацил-транспортної РНК (тРНК)з комплексом «інформаційна РНК (іРНК)-рибосома». Активний відносно грампозитивних (Staphylococcus spp., у тому числі тих, що продукують пеніциліназу; Streptococcus spp., у тому числі Streptococcuspneumoniae); Haemophilus influenzae, Listeria spp., Bacillus anthracis іграмнегативних мікроорганізмів (Neisseria gonorrhoeae, Bordetella pertussis,Escherichia coli, Enterobacter spp., Klebsiella spp., Salmonella spp., Shigellaspp.), а також Ricketsia spp., Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Treponema spp. Стійкі до дії препарату: Pseudomonas aeruginosa, Proteus spp., Serratia spp., більшість штамів Bacteroides spp. і грибів, дрібні віруси.

Застосування Тетрацикліну

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: бронхіт, пневмонія, гнійний плеврит, підгострий септичний ендокардит, бактеріальна та амебна дизентерія, коклюш, ангіна, скарлатина, гонорея, бруцельоз, туляремія, висипний і поворотний тиф, пситакоз, орнітоз, інфекції сечовивідних і жовчних шляхів, гнійний менінгіт, гнійні інфекції шкіри і м’яких тканин, холера. Профілактика післяопераційних інфекцій.

Тетрациклін таблетки – склад і форма випуску препарату

Діюча речовина: тетрациклін; 1 таблетка містить 100 мг тетрацикліну гідрохлориду у перерахуванні на 100 % суху речовину; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кальцію стеарат, тальк;

Плівкоутворююче покриття: спирт полівініловий, макрогол/ПЕГ 3350, тальк (Е553b), титану діоксид (Е171), cпеціальний червоний АG (Е129), жовтий захід FCF (Е110).

Лікарська форма – таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, від червоного до червоно-коричневого кольору.

Тетрациклін таблетки: як приймати препарат

Тетрациклін приймати внутрішньо за 1 годину до або через 2 години після прийому їжі, оскільки харчові продукти і деякі молочні продукти знижують абсорбцію.Таблетки слід ковтати у вертикальному положенні, сидячи або стоячи, задовго до сну та запивати достатньою кількістю води для зниження ризику розвитку езофагіту.

Дорослі і діти віком від 12 років. Звичайна разова доза становить 200 мг (2 таблетки) кожні 6 годин один. При тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 500 мг кожні 6 годин. Вища добова доза – 2 г .

Всі інфекції, спричинені бета-гемолітичними стрептококами групи А, слід лікувати не менше 10 діб.

Дозування та тривалість курсу лікування лікар встановлює індивідуально залежно від характеру та перебігу захворювання. Лікування слід продовжувати ще впродовж 3 діб після зникнення симптомів захворювання.

Пацієнти літнього віку. Звичайна доза для дорослих. З обережністю слід застосовувати препарат при субклінічній нирковій недостатності, оскільки це може призвести до кумуляції препарату.

Ниркова недостатність. Загалом застосування тетрациклінів протипоказано при нирковій недостатності, крім випадків, коли застосування цього класу антибіотиків вважається абсолютно необхідним. Добову дозу необхідно знизити шляхом зменшення рекомендованих індивідуальних доз та/або подовженням інтервалів між прийомами.

Дітям віком до 12 років препарат не застосовувати.

Тетрациклін таблетки – протипоказання, побічні ефекти

Протипоказання:

• підвищена чутливість до тетрацикліну та споріднених антибіотиків, до будь-якого компонента препарату;
• грибкові захворювання;
• хронічна печінкова/ниркова дисфункція;
• ниркова недостатність, особливо при тяжкому перебігу;
• системний червоний вовчак;
• одночасне застосування з вітаміном А або ретиноїдами (ризик розвитку доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії).

Побічні реакції:

Імунна система: реакції гіперчутливості, включаючи кропив’янку, ангіоневротичний набряк, в т.ч. обличчя та язика, анафілаксію, перикардит, бронхоспазм; анафілактоїдні реакції, в т.ч. анафілактоїдна пурпура, загострення системного червоного вовчака, фіксована медикаментозна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Препарат містить барвник жовтий захід FCF (Е 110), який може спричинити алергічні реакції, у т.ч. бронхіальну астму.

Шкіра та підшкірна клітковина: свербіж, гіперемія шкіри, висипання, в т.ч. макулопапульозні, еритематозні, реакції фотосенсибілізації, бульозні дерматози, порушення пігментації шкіри та слизових оболонок.

Кров та лімфатична система: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, агранулоцитоз, апластична анемія, хвороба Мошкович.

Ендокринна система: при тривалому застосуванні тетрациклінів можлива поява в тканині щитовидної залози мікроскопічних ділянок коричнево-чорного забарвлення. Функція щитовидної залози при цьому не порушується.

Травна система: анорексія, нудота, блювання, сухість у роті, дискомфорт/біль у животі, диспепсія (в т.ч. печія/гастрит), дисфагія, діарея/запор, кишковий дисбактеріоз,панкреатит. Повідомлялося про випадки езофагіту та утворення виразок стравоходу у пацієнтів, які приймали капсули і таблетки тетрациклінів, виразок шлунка та дванадцятипалої кишки.

Опорно-рухова система: посилення м’язової слабкості у пацієнтів з міастенією гравіс.

Сечовидільна система: азотемія, гіперкреатинінемія, нефрит, гостра ниркова недостатність,зазвичай у пацієнтів з уже існуючими порушеннями функції нирок.

Інше: біль у горлі, хриплий голос, фарингіт, гіповітаміноз, постійна зміна кольору зубів (жовтий-коричневий-сірий), гіпоплазія зубної емалі у дітей, порушення утворення кісткової тканини, уповільнення лінійного росту кісток (у дітей).

Аналоги Тетрацикліну

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Чим підгодувати молоду грушу в серпні: щедрий урожай гарантований

Чим підгодувати грушу під час дозрівання плодів, щоб забезпечити їй здоровий ріст та багатий урожай? Це питання важливе для кожного садівника.

Чим підгодувати грушу в серпні місяці – правила та поради / фото ua.depositphotos.com

Літні турботи про груші – ключ до рясного врожаю та смачних плодів. Як підгодувати грушу, щоб вона радувала вас соковитими й солодкими плодами? Відповідь на це питання – у виборі правильних добрив та відповідного часу для підгодівлі.

Які добрива любить груша – важливі правила

Серпень – місяць, коли груша готується до дозрівання плодів. Важливо знати, чим підгодувати грушу під час плодоношення, щоб забезпечити їй оптимальні умови для дозрівання.

Отже, одним з важливих кроків є вибір правильної підкормки, що містить мікроелементи та вітаміни. Це допоможе посилити імунітет дерева й захистити його від шкідників.

Важливо надати дереву комплексний набір поживних речовин, що включає азот, фосфор та калій. Однак, коли справа доходить до молодих дерев, особливо в серпні, вибір добрив стає ще більш важливим. Рекомендується добриво, багате фосфором, щоб сприяти розвитку коренів і підготувати дерево до зими.

У серпні грушу слід підгодувати сульфатом калію і суперфосфатом. Для цього розведіть 1,5 ст.л. засобу в 10 літрах води.

Порада. Таке добриво можна використовувати і для обробки яблунь.