Соната

Привіт, друже! Сьогодні ми ознайомимося з жанром сонати. Це, мабуть, найпопулярніший жанр серед виконавців класичної музики.

А ось і наші друзі: Богдан приїхав у гості до Христини.

Привіт, Богдане! Рада тебе бачити. Сьогодні ми підемо у концертний зал і послухаємо камерно-інструментальну музику.

Чудово! А які твори будемо слухати? Цікаво, чи зможемо ми розпізнати музичні жанри на слух?

Концертний зал «Олімпія». Париж

Послухай музику

Й. Гайдн. Соната для фортепіано ре-мажор у виконанні С. Ріхтера.

Проаналізуй цей твір за таким планом:

1. Розкажи про особливості звучання сонати.

2. Які засоби виразності твору тобі вдалося розпізнати?

3. Які картини ти уявляєш під час слухання цієї музики?

4. Чи сподобалася тобі музика? Розкажи про свої враження.

Франц Йозеф ГАЙДН

Австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один із засновників жанрів симфонії та струнного квартету. Стиль Й. Гайдна органічно пов’язаний з культурою Відня, що поєднувала італійські, південно-німецькі й інші національні культурні традиції.

Творчість композитора охоплює широкий спектр жанрів: у його доробку — 20 опер, 4 ораторії (зокрема, відомі «Створення світу» та «Пори року»), 104 симфонії, 83 струнні квартети, 52 клавірні сонати, а також концерти для фортепіано та інших інструментів з оркестром, камерні ансамблі й духовна музика.

Термін «соната» відомий з XVI ст. Спочатку цим словом називали будь-який інструментальний твір. На початку XVII ст. утворилося два типи сонат: церковна (sonata da chiesa) та камерна (sonata da camera). До камерних сонат належить створена Й.С. Бахом соната для скрипки з чітко прописаною партією клавіру.

Із середини XVIII ст. починає інтенсивно формуватися тип класичної сонати, і до кінця століття цей процес завершився.

Соната (італ. sonate, від лат. sonare — звучати) — жанр інструментальної музики, призначеної для одного або кількох інструментів; інструментальний твір, що складається із трьох-чотирьох різних за характером і темпом частин.

Жанр сонати вирізняється чіткою структурою. Першу частину сонати пишуть у сонатній формі. Сонатна форма — це принцип викладу музичного матеріалу, який передбачає не механічне чергування частин і розділів, а взаємодію тем і художніх образів. Теми — головна і побічна — або протиставляються одна одній, або доповнюють одна одну.

Розвиток тем відбувається в три етапи — експозиція, розробка і реприза.

Експозиція показ головної і побічної тем

Розробка розвиток тем

Реприза повторення тем (часто видозмінене)

Й. Гайдн належить до плеяди композиторів, які творили в жанрі класичної сонати. Його сонати переважно складаються з трьох частин: перша — сонатне алегро; друга — повільна, глибоко зосереджена, скорботна; третя (фінал) — швидка, енергійна, радісна — зазвичай у формі рондо. Так виникла нова музична форма — рондо-соната, яка органічно поєднує ознаки рондо і сонатної форми.

Композитори, які жили й творили у XVIII—XIX ст. (Ф. Шопен, Л. ван Бетховен, Р. Шуман, Ф. Ліст, Й. Брамс, Е. Ґріґ та ін.) збагатили й розвинули жанр сонати. Наприкінці XIX — на початку XX ст. сонати з’являються у творчості французьких (Г. Форе, П. Дюка, М. Равеля, К. Дебюссі) та російських (О. Скрябіна, М. Метнера) композиторів.

У XX ст. соната залишається одним із провідних музичних жанрів. Нові образи й засоби виразності істотно змінюють її вигляд — це сонати С. Прокоф’єва, Д. Шостаковича, Б. Бартока.

Першими сонатами українських композиторів стали скрипкова соната М. Березовського та фортепіанні сонати Д. Бортнянського. Пізніше до цього жанру звертались М. Лисенко, В. Косенко, Б. Лятошинський, М. Тіца, Р. Сімович, Ю. Щуровський, В. Сєчкін та ін.

Спробуй виконати

Прослухай іще раз першу частину сонати Й. Гайдна і склади схему цього музичного твору. Перевір, чи вдалось тобі виокремити експозицію, розробку та репризу в сонатній формі.

Отже, жанр класичної сонати сформувався у XVIII ст. Цікаво, а як звучать сонати XX—XXI століть ?

Зараз на сцену вийдуть два музиканти: один із них буде грати на фортепіано, а інший — на віолончелі. Вони виконають сонату К. Дебюссі, написану в 1915 р. Давай порівняємо цей твір із класичним звучанням сонати Й. Гайдна.

Послухай музику

К. Дебюссі. Соната для віолончелі та фортепіано ре-мінор. I ч.

1. Що заспокоїть нас у горі,

Печать журби змахне з чола

І викреше вогонь із серця?

Поглянь: у неї сильні крила,

Вона легка, прозора й ніжна.

Як вітерець весняно-свіжий.

2. Вбирається у пишні шати,

Нікому в світі не підвладна

Христино, дякую, що запросила мене на чудовий концерт. Удома я напишу твір «Мої враження від сонати». А зараз мені пора повертатися. Тепер чекатиму на твій візит.

Приїду, як тільки зможу. А сьогодні спробую скласти вірш про музику. До зустрічі!

Підсумовуємо вивчене

• Розкажи про особливість жанру сонати. Що тобі запам’яталося з історії розвитку цього жанру?

• Які композитори писали класичні сонати?

• У якій формі зазвичай пишуть першу частину сонати? Що характерно для цієї форми?

Виконай удома

Прослухай одну із сонат Л. ван Бетховена. Пригадай схему сонатної форми та зобрази її.

Сонатно-симфонічний цикл: характеристика видів, будова, жанри і кількість частин

Сонатно-симфонічний цикл – складна форма, що складається з багатьох частин. Вона давно відома, і залишається актуальною для написання музичних творів досі. Жанри сонатно-симфонічного циклу застосовуються для написання сонат, інструментальних ансамблів (квартет, тріо, квінтет) і концертів, а також симфоній. Становлення сучасного вигляду цієї форми сталося ще на початку XVIII століття, а зародження ще раніше.

Будова класичного сонатно-симфонічного циклу сталося в часи творіння таких авторів, як В. А. Моцарт і Ї. Гайдн. Окремо слід виділити Бетховена, адже він став основоположником симфонії, написавши 104 музичних твори в цьому жанрі. Всі ці музиканти ставляться до віденської школі. А тепер необхідно розібратися, які жанри мають форму сонатно-симфонічного циклу.

Жанри

Така музична форма у вигляді циклу відноситься до одного з наступних видів: