Коли в домі — небезпека. Як розпізнати насильство в сім’ї та де шукати підтримки

Приниження, маніпуляції, шантаж, побої. Усе це про домашнє насильство. На жаль, під час війни проблема нікуди не зникла. Навпаки — лише побільшала. За даними МВС, лише за перше півріччя 2023-го кількість звернень щодо домашнього насильства зросла майже на 40%, порівняно з цим же періодом минулого року. Але говорити про такі випадки у власній родині буває дуже складно. Деякі люди досі не бажають виносити проблеми з дому, бояться зробити крок: повідомити про знущання і попросити допомоги. Тож домашнє насильство залишається невидимим, а кривдники — непокараними. Що ж робити — читайте у матеріалі.

Насильство в родині — не лише фізичне

Ми досі маємо чимало міфів про домашнє насильство, які не дають його подолати. Один із найбільш поширених: “Насильство — це лише побої”. Проте насправді воно може мати різні форми. Приниження, утиски та образи так само залишають свої “рубці”, щоправда всередині, а не зовні, тих, хто опиняється в ситуації насильства.

Недаремно виділяють декілька видів домашнього насильства. Крім фізичного, є й психологічне. Коли людина перебуває під постійним тиском з боку партнера або родича, звітує про кожен свій крок. Нею маніпулюють, переслідують, контролюють, погрожують чи шантажують.

Економічне насильство також часто залишається непомітним. Кривдник робить все, щоб поставити людину у повну залежність. Їй можуть не давати працювати чи навчатися. Часто — нібито, щоб полегшити життя, адже про неї подбають. Врешті людина мусить просити гроші на найменшу дрібницю, звітувати про кожну покупку до останньої копійки, питати дозволу на будь-яке рішення.

Схиляння до небажаної вагітності чи аборту — це прояви сексуального насильства, яке теж буває складно розпізнати. Крім того, це і секс без згоди. Та й примус записувати інтимне відео, якщо людина цього не хоче, теж є сексуальним насильством.

Від початку року на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства від організації Ла Страда — звернулось майже 30 тисяч людей. Постраждалі та свідки здебільшого телефонували вночі та повідомляли, передусім, про психологічні та фізичні знущання в родині. Були також повідомлення і про економічне та сексуальне насильство. 76% звернень надійшло від жінок. Хоча жінки частіше стають постраждалими від знущань в родині, це може трапитися з кожним. Важливо пам’ятати, що насильство в сім’ї не залежить від статі чи віку. Потерпають і діти, і літні люди, і жінки, і чоловіки.

Винен лише кривдник

Ще один вкрай шкідливий міф, який заважає розпізнати насильство в сім’ї: вважати відповідальним за знущання не лише кривдника, а й того, хто страждає від насильства. Інколи можна почути, що людина нібито сама “спровокувала” агресора або що винні обидвоє. Цей міф діє і на самих постраждалих. І замість того, щоб звертатися по допомогу, вони починають шукати проблеми в собі, вірити в свою винуватість. Вважають, що змінивши поведінку, зможуть уникнуть агресії кривдника. Але це не так! У насильстві завжди винен лише той, хто його вчиняє. Знущанням й насильству не може бути жодних виправдань. Саме кривдник повинен бути покараний.

Самі НЕ розберуться

Побороти насильство заважає і міф: “Це їхня сім’я. Самі розберуться”. Він залишає постраждалих сам на сам із кривдником. Адже ті, хто мали б стати опорою, не хочуть втручатися у “чужі справи”. Проте підтримка оточуючих дуже важлива, саме вона може дати сил звернутися по допомогу. Людина іноді й не усвідомлює, що страждає від насильства. І те що відбувається з нею — не нормально. Або ж розуміє в якій ситуації перебуває, але розірвати це коло насильства боїться чи соромиться. І підтримка найближчих: друзів, родичів чи знайомих в таких ситуаціях є дуже важливою. Їхня роль — не засуджувати, не критикувати, не повчати, а стати надійним “плечем”, на яке можна спертися, коли дуже складно.

Серед інших міфів, які лише заважають: “Бʼє – значить любить. Усі так живуть”. Через це упередження багато постраждалих роками не звертаються по допомогу та живуть у постійному страху і стресі. Але любов і насильство — це абсолютно протилежні речі. Тим, кого люблять, не прагнуть завдати болю. Більше того, насильство — не норма, а злочин. І воно не зникне само собою. Щоб його подолати — потрібно діяти!

Куди звернутися по допомогу?

Ще одним міфом є те, що по допомогу можуть звернутися лише постраждалі. Насправді і свідки, і близьке оточення тих, хто страждає від насильства, можуть і мають звертатися по допомогу. Зберігайте корисні контакти, адже вони можуть стати у нагоді у будь-який момент.

• Поліція (виклик за номером 102) – може надати термінову допомогу: припинити насильство, зафіксувати випадок, проінформувати потерпілу людину та скерувати її до інших служб.

Також по термінове втручання у ситуацію можна звернутися до мобільних бригад соціально-психологічної допомоги. Їхні контакти у вашому регіоні шукайте на сайті Розірви коло

• Підтримку та консультацію можна отримати на урядовій гарячій лінії 1547 або ж на Національній гарячій лінії з попередження домашнього насильства 116 123 чи 0 800 500 335. Всі дзвінки безкоштовні, можна звертатися анонімно, а фахівці готові допомагати цілодобово.
• Спеціалізовані психологічні консультації та підтримку для чоловіків нададуть за номером 2345. Анонімно та цілодобово.
• Безпечний цілодобовий простір для короткострокового перебування надає кімната кризового реагування. Географічне місце кризової кімнати засекречене. Потрапити сюди можна за особистим зверненням, направленням поліції, мобільної бригади чи інших соцслужб.

Жінки разом з дітьми можуть перебувати довгостроково і отримувати комплексну допомогу у притулку/шелтері. Це безпечне та засекречене місце, потрапити можна за направленням поліції, мобільної бригади чи інших соціальних служб.

• Безоплатну правову допомогу, консультацію та супровід професійних юристів та адвокатів можна отримати за номером 0 800 213 103.

Насильству немає жодних виправдань. Будь ласка, звертайтеся по допомогу або будьте поруч з тими, кому така допомога потрібна .

Як притягнути до відповідальності вчителя, який бʼє дітей?

Насильство з боку вчителів по відношенню до учнів трапляється доволі часто. Але як поводитися у подібних ситуаціях батькам? В цій статті спробуємо дати роз’яснення і поради батькам, які дії чинити в подібних ситуаціях.

Якщо вчитель побив учня, то варто перш за все подати заяву до поліції, оскільки йдеться про можливе кримінальне правопорушення.

Також потрібно написати заяву на ім’я керівника закладу освіти, щоб він провів службове розслідування щодо можливого порушення педагогічної етики та, за результатами розслідування, ухвалив рішення (відсторонив учителя від виконання службових обов’язків, оголосив догану або звільнив).

Багато юристів спочатку радять звертатися саме до директора школи. Заяву в поліцію варто подавати, якщо є потреба у прискоренні вирішення ситуації. Утім, складність полягає в доведенні вчинку.

Випадки звільнення за аморальні проступки є. Їх часто намагаються оскаржити – справи навіть доходять до Верховного Суду України. Суд чітко зазначає, які дії аморальні й за що вчителя мають звільнити.

Приниження в школі: що робити?

На жаль, іноді у школах трапляються випадки, коли вчитель провокує булінг, поділяючи учнів на улюбленців та аутсайдерів, навішує на них ярлики, чим створює конфліктну ситуацію у дитячому колективі та загострює її. Або навіть сам вчитель може принижувати дитину, “булити” її.

Що ж робити батькам, якщо кривдником стає вчитель. Нагадуємо, ознакою булінгу є систематичність знущань.

1. Заспокойте та підтримайте свою дитину. Поговоріть зі своєю дитиною про те, що відбувається у школі. Будьте прихильні і справді слухайте. Переконайтеся, що випадок булінгу дійсно мав місце. Запитайте дитину про її бачення вирішення ситуації. Для батьків найважливіше – допомогти дитині захиститися від знущань. Тому не соромтеся звернутися за консультацією до психолога. Крім того, попросіть педіатра перевірити у дитини ознаки депресії, тривожності та чи є в неї проблеми зі сном. 2. Ретельно з’ясуйте всі обставини події, розгляньте можливість зустрічі та розмови з учителем. Якщо вчитель йде на контакт – поспілкуйте з ним: вічливо, але твердо попросіть пояснити його дії. Досить часто такого спілкування вистачає, щоб або припинити булінг, або з’ясувати, що булінгу як систематичного приниження дитини не було, а був якийсь інцидент у школі, який цілком можна владнати через спокійне спілкування. Намагайтеся зберігати самовладання і вислухати точку зору учителя. Уникайте крику, звинувачень та різноманітних погроз. Натомість дозвольте вчителю висловитись. Звичайно, потрібно чітко і недвозначно висловити власне занепокоєння тим, що дитина могла стати жертвою булінгу, але переконайтеся, що Ви надаєте можливість і іншим людям (зокрема – вчителю) взяти участь у розмові. Наприклад, якщо Вам здається, що Ваша дитина відчуває страх на уроці, згадайте цей факт. Потім запитайте вчителя, що він з цього приводу думає. Цей крок дозволяє педагогам говорити про те, що вони бачать. Тоді менша ймовірність, що педагоги займатимуть захисну позицію, якщо Ви відкриті для того, щоб почути їхню думку.

3. Документуйте те, що відбувається з дитиною. Якщо ж Ви, дізнавшись все, що можна з позиції батьків, вважаєте, що булінг, на жаль, мав місце, а розмова з вчителем не допомагає вирішити проблему – готуйтеся до складної розмови з директором школи. Тому – фіксуйте все, що відбувається і що можна вважати ознаками булінгу, включаючи дати, час, свідків, дії та наслідки. Наприклад, якщо дитина каже Вам, що вчитель принижує її перед класом, обов’язково запишіть дату, час, все, що було сказано, та присутніх учнів.