20 вопросов о Раскольникове из романа “Преступление и наказание”

Родион Романович Раскольников является одним из самых знаменитых персонажей русской классической литературы XIX века.

В этой статье представлены ответы на вопросы о Раскольникове, главном героев романа “Преступление и наказание” Достоевского.

20 вопросов о Раскольникове из романа “Преступление и наказание”

1. Какое преступление совершает Раскольников?

“Дверь за собой забыл притворить, а убил, двух убил, по теории.” (Порфирий о теории Раскольникова, часть 6 глава II)

“Тут была тоже одна собственная теорийка, — так себе теория, — по которой люди разделяются, видите ли, на материал и на особенных людей, то есть на таких людей, для которых, по их высокому положению, закон не писан, а напротив, которые сами сочиняют законы остальным людям, материялу-то, сору-то.” (Свидригайлов описывает теорию Раскольникова, часть 6 глава V)

Раскольников убивает Лизавету, потому что та застает его на месте преступления, когда он расправляется со старухой-процентщицой. Не планируя этого заранее, он решает устранить Лизавету как свидетельницу его преступления:

“. он Лизавету эту. убить не хотел. Он ее. убил нечаянно. Он старуху убить хотел. когда она была одна. и пришел. А тут вошла Лизавета. Он тут. и ее убил.” (Раскольников о себе в третьем лице, часть 5 глава IV)

Перед преступлением молодой человек решает сделать “пробу” — заложить старухе-процентщице старые отцовские серебряные часы, чтобы как следует изучить ее квартиру и разобраться, где и как та хранит ценные вещи и деньги:

“И он вынул из кармана старые плоские серебряные часы. На оборотной дощечке их был изображен глобус. Цепочка была стальная.” (часть 1 глава I)

“На цыпочках подошел он к дворницкой, сошел вниз по двум ступенькам и слабым голосом окликнул дворника. «Так и есть, нет дома! Где-нибудь близко, впрочем, на дворе, потому что дверь отперта настежь». Он бросился стремглав на топор (это был топор) и вытащил его из-под лавки, где он лежал между двумя поленами; тут же, не выходя, прикрепил его к петле, обе руки засунул в карманы и вышел из дворницкой; никто не заметил!” (часть 1 глава VI)

Раскольников прячет награбленное в углублении под камнем в одном из дворов на Вознесенском проспекте:

“. камень на дворе, на Вознесенском проспекте, под воротами, под которым найдены были вещи и кошелек.” (автор в эпилоге, глава I)

Раскольников не пользуется награбленным, потому что после совершения преступления он впадает в глубокую апатию и бредовое состояние. Он полностью теряет интерес к жизни, его не интересует ничего вокруг, поэтому он даже не думает о том, как использовать награбленное. Часть денег в кошельке под камнем даже портится к моменту суда:

“Убил, да и денег взять не сумел, а что успел захватить, то под камень снес.” (Порфирий о Раскольникове, часть 6 глава II)

“То, собственно, обстоятельство, что он ни разу не открыл кошелька и не знал даже, сколько именно в нем лежит денег, показалось невероятным (в кошельке оказалось триста семнадцать рублей серебром и три двугривенных; от долгого лежанья под камнем некоторые верхние, самые крупные, бумажки чрезвычайно попортились).” (эпилог глава I)

Раскольников страдает после преступления, потому что понимает, что его “теория о высших и низших людях” потерпела крах и что сам он не является одним из “высших людей”, а является, по его собственным словам, “вошью” и “тварью дрожащей”.

Чому Розкольників скоїв злочин? Причини злочину Раскольникова

На думку багатьох критиків, Достоєвський є майстром опису “” хворих душ “”. Один з найцікавіших героїв письменника – Родіон Розкольників. “” Злочин і покарання “” – роман, персонажем якого він став, сповнений суперечливих почуттів, людських терзань і вічного пошуку себе.

Філософія героя твору Достоєвського

Який злочин скоїв Розкольників? По ходу оповіді головний герой стає все більш озлобленим через своє безсилля допомогти близьким йому людям. Пригнічений своєю бідністю, він наважується на вбивство старі-відсотковиці, яка отримувала вигоду з лиха людей. Причини, що спонукали Раскольникова вчинити злочин, криються не тільки в його бідності і безпорадності. Головний герой жадає помсти за всіх знедолених і поруганих, за страждання і приниження Мармеладової, за кожну людину, яка була доведена до межі морального муки і злиднів. Пристрасно віруючи в свою теорію, Родіон обурений філософією успішного підприємця Лужина, який прагнув одружитися з сестрою Раскольникова. Лужин виступає на боці “” розумного егоїзму “”. Петро Петрович вважає, що насамперед кожному необхідно піклуватися про себе і власне благополуччя. І чим у суспільстві більше стане багатих людей, тим багатше стане і все суспільство в цілому. За філософією Лужина, піклуватися необхідно тільки, не думаючи про ближніх. Говорячи про те, чому Розкольників вчинив злочин, слід сказати саме про те, що Родіон, на відміну від Петра, “дбав” про всіх людей, прагнучи до всесвітнього блага. І в даному випадку розглядав вчинене ним вбивство як спосіб підтвердження своєї теорії.

Сенс вбивства лихварства

Аналізуючи, чому Раскольников скоїв злочин, слід сказати, що він – не звичайний злочинець. Вбивство відсотковиці він здійснює під впливом створеної ним філософії. Тобто голод і злидні – не головні причини злочину Раскольникова. Після скоєння вбивства він сам своїми словами підтверджує цей висновок, кажучи про те, що якби зарізав тільки через почуття голоду, то і щасливий був би від цього. Однак головний герой розмірковує про причини існуючої несправедливості та нерівності. Він доходить висновку про те, що має місце досить різка відмінність двох категорій людей. І поки одні покірно і мовчазно підкоряються всьому тому, що їм підносить життя, інші – небагато – “” незвичайні “” – являють собою справжній двигун людської історії. Останні при цьому досить зухвало і вільно можуть порушувати моральні підвалини, загальноприйняті норми, не зупиняючись перед законом, щоб показати людству інший шлях. Сучасники ненавидять таких людей, але нащадки приймають за героїв. Розкольників дуже ретельно обміркував всю цю ідею і навіть виклав свою думку за рік до вбивства в газетній статті.

Злодіяння як виклик суспільству

Говорячи про те, чому Раскольников скоїв злочин, слід відзначити його постійне прагнення протиставити себе “” звичайним “” людям, яких, на його думку, більшість у суспільстві. Своїми діями Родіон кидає виклик умовам, в яких відбувається придушення людської особистості і чітко відчувається соціальна нерівність. Але разом з цим після вчинення злодіяння герой розуміє, що його філософія сприяє тільки зміцненню нелюдяності. Його протест суперечливий – виступаючи проти нерівності і підпорядкування, Розкольників у своїй ідеї передбачає, знову ж таки, право одних людей диктувати свою волю іншим. І тут знову виходить, що більшість стає “” пасивним об ‘єктом “”. Саме це протиріччя становить ту трагічну помилку, яка лежить в основі поведінки героя. Під час розвитку подій персонаж переконується на своєму власному досвіді, що бунт його, спрямований проти нелюдяності, носить сам нелюдський характер, призводячи до моральної смерті особистості.

Ставлення героя до життя після злодіяння

Розкольникову вдається вчинити злочин. Але вбивство призводить до результату, відмінного від того, якого він очікував. Розмірковуючи про те, чому Розкольників вчинив злочин, слід згадати, що їм керувало в першу чергу прагнення втілити в життя свою ідею. Але мораль “незвичайних” “людей для Родіона виявилася незбагненною. І після вбивства відсотковиці головний герой починає бачити справжню моральність і красу не в тих, хто стоїть вище, а в таких людях, як Сонечка Мармеладова, – здатних зберігати моральність у нестерпних умовах. Такі люди, переносячи приниження і голод, все ж залишають у собі віру в життя і любов.

Причини злочину Раскольникова

Спочатку Родіон спокійний з приводу вдалого йому вбивства. Він вважав, що робить єдиний правильний спосіб. Герой впевнений у своїй винятковості і самобутності. Він вважає, що у вбивстві лихваря немає нічого “” такого “”. Адже, на його думку, йому вдалося знищити лише одну “” увійди з усіх, найгіршу “”. Але поступово, аналізуючи свої дії, він дає різні пояснення. Так, наприклад, він говорить про те, що “хотів зробитися Наполеоном” “, був озлоблений, божевільний, прагнув допомогти матері, жадав утвердити власну особу, бунтував проти всього і всіх. У підсумку, герой мучиться докорами сумління. Він розуміє, що порушив моральний закон. Розкольників бачить причину зла в самій людській природі. При цьому закон, що дозволяє “” сильним світу “” здійснювати нелюдські вчинки, вважає одвічним.

Ув ‘язнення

Сам Достоєвський виступав проти насильства. Своїм твором автор сперечається з революціонерами, налаштованими на єдиний шлях досягнення щастя для російської людини, – порушення моральних підвалин. Головному герою здається, що відповідає він за свої вчинки тільки перед самим собою, а суд інших байдужий йому. Під час оповіді автор підводить персонажа до розуміння найважливіших істин. Вони полягають у тому, що гординя є злом, закони життя не повинні підкорятися ідеї однієї людини, а людей судити не слід і тим більше не можна забирати у них життя.