§ 25. Природні зони: вологі екваторіальні ліси, савани та рідколісся

• Про південноамериканську сельву. У Південній Америці порівняно з іншими материками тропічних широт простежується найбільша кількість природних зон.

МОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

За картою на форзаці підручника, визначте географічні пояси й природні зони Південної Америки. Обґрунтуйте закономірності їхнього поширення.

В екваторіальному поясі, на заході Амазонської низовини, поширені вологі екваторіальні ліси (мал. 68). У Південній Америці їх називають сельвою, що в перекладі з іспанської мови означає «ліс». У сельві, що росте переважно на червоно-жовтих фералітних ґрунтах, налічують понад 40 тис. видів рослин – найбільше з-поміж усіх лісів планети. Дерева в сельві утворюють до дванадцяти ярусів.

Мал. 68. Сельва та її мешканці

Одна з найцінніших деревних порід сельви – гевея, із соку якої добувають каучук. Сельва є батьківщиною какао, з плодів якого виробляють шоколад; молочного дерева, що дає солодкий сік; динного дерева, їстівні плоди якого нагадують диню. Тут росте також хінне дерево, з кори якого виробляють протималярійний препарат хінін.

Нижні яруси сельви – це справжні непрохідні хащі, переплетені ліанами, стовбури яких укриті яскравими химерними квітками – орхідеями. У тихих затонах росте дивовижне латаття вікторія-регія (мал. 69), листя якої досягає 2 м у діаметрі й витримує масу до 50 кг завдяки густій міцній мережі жилок.

Тваринний світ сельви багатий і дуже різноманітний (мал. 68, 70). Більшість тварин живе на деревах. Тут налічують 38 видів мавп. Трапляються деревні жаби, які завдяки липким подушечкам на лапах вільно рухаються навіть гладенькою поверхнею листка (мал. 70). На гілках дерев зависають лінивці, що іноді все життя проводять в кроні одного дерева.

Господарями сельви є два хижаки, що однаково вільно почуваються на землі, у воді й на деревах. Це дика кішка ягуар та удав анаконда – найдовша змія світу. В Амазонці та її притоках мешкає невелика риба піранья. Зграя цих риб за кілька хвилин залишає від бика тільки кістяк.

Досить різноманітний світ птахів сельви: від хижої гарпії завдовжки близько 1 м до найменшого птаха на земній кулі – колібрі, маса якого менша як 2 г. Значно ускладнюють життя людині в сельві тисячі видів комах і павуків, більшість з яких трапляється лише тут. Саме в сельві мешкають велетенські павуки-птахоїди завдовжки понад 12 см.

Мал. 69. Вікторія-регія – володар найбільших у світі листків

Мал. 70. Деревні жаби

НОТАТКИ ДО ТЕМИ

Амазонія – «легені» планети. Це безмежний простір сельви, побачити який повністю можна тільки з космосу. Якщо на одному гектарі нашого мішаного лісу зростає 10 різних порід дерев, то в Амазонії – близько 200. Амазонські ліси дають понад третину всього кисню, що виробляють зелені рослини Землі і який надходить в атмосферу. Ось чому сельву називають «легенями» планети.

Мал. 71. Савани та їхні мешканці

• Чим особливі ландшафти саван і рідколісся материка. У субекваторіальному поясі на Гвіанському, Бразильському плоскогір’ях та Орінокській рівнині є сухий сезон. Тому ліси тут поступаються саванам і рідколіссю на червоних і червоно-коричневих ґрунтах. Савани північної і південної частин материка дещо відмінні між собою. На півночі вони загалом нагадують африканські савани, але замість баобабів тут височать окремі пальми. Савани на півдні материка посушливіші, тому дерев тут майже немає. Трапляється дерево кебрачо з дуже щільною деревиною, що тоне у воді, але не гниє. У південних саванах ростуть чагарники та деревоподібні кактуси, стебло яких накопичує воду.

Своєрідним є також тваринний світ саван (мал. 71). На відміну від африканських, у саванах Південної Америки мало копитних. Мешкають тільки невеликі дикі свині-пекарі та тапіри, на яких полює пума. Дуже багато комах: хижих мурахів і термітів, які будують міцні споруди – термітники. У ці своєрідні башти й замки може проникнути тільки мурахоїд, який має міцні кігті та довгий клейкий язик. «Санітаром» саван Південної Америки є броненосець, який поїдає мертвих тварин.

Уразлива природа сельви та саван Південної Америки зазнає постійного впливу з боку людини. Для збереження унікальних природних об’єктів і ландшафтів у цих зонах створено заповідні території і національні природні парки, які увійшли до Світової спадщини ЮНЕСКО. Серед них комплекс заповідників Центральної Амазонії та національний парк Канайма, перлиною якого є водоспад Анхель і лісові ландшафти столових гір.

ПРОЧИТАЛИ – ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

• 1. Які географічні пояси і природні зони перетинають материк?
• 2. Які своєрідні риси рослин і тварин сельви та саван Південної Америки?

• 3. Чим зумовлене виникнення на материку саван різних типів?
• 4. Чим відрізняються південноамериканська сельва та африканська гінея?

• 5. Чому в Південній Америці порівняно з Африкою найбільший набір природних зон?
• 6. Чому екваторіальні ліси Амазонії називають «легенями» планети?

• 7. Позначте на контурній карті національні природні парки сельви та саван Південної Америки.
• 8. Опишіть сельву, використавши такі слова: вологість, дощовий ліс, яруси, пальми, крони, квіти.

Південна Америка. Природні зони. Вертикальна поясність Анд

• оцінює наслідки втручання людини в природні комплекси материка.

Вологі екваторіальні ліси, які знаходяться в екваторіальному кліматичному поясі Південної Америки, ще називають сельвою. Ці найгустіші ліси світу ростуть, як і в Африці, на червоно-жовтих фералітних ґрунтах за умов постійно високої температури та вологості. Але вони значно більші за площею, ніж такі самі ліси в Африці чи Євразії, і для них характерний найрізноманітніший на планеті видовий склад рослин.

Нагадаємо, що дерева у вологому екваторіальному лісі ростуть кількома ярусами. Найвищий із них досягає висоти понад 80 м. Уявіть собі, що це висота 30-поверхового будинку. У Південній Америці основу верхнього ярусу становлять велетенські сейби діаметром стовбурів понад 4 метри. Ростуть у цьому ярусі і декілька видів пальм.

Під кронами дерев верхнього ярусу ростуть дерева нижчих ярусів — шоколадне, червоне, динне дерева, гевея, з якої отримують каучук тощо.

Зазвичай ми звикли до того, що коріння дерев росте вниз, проникає в глибину ґрунту, утримуючи рослину від падіння і звідти живить її поживними речовинами, розчиненими у воді. Але для сельви Південної Америки ця аксіома спростовується. У деяких частинах вологих екваторіальних лісів Південної Америки, де ґрунт містить мало поживних речовин, корені ростуть угору, переплітаючи стовбури, гілки і листя дерев. Вони вбирають поживні речовини, які містить перезволожене повітря.

В екваторіальних лісах багато чудових квітів. Особливо вражають розмаїттям і красою орхідеї та фуксії. Трав’яний покрив представляють різні види папоротей. У тихих затоках річок і в озерах росте велетенське латаття — вікторія-регія, діаметр листя якої досягає 2 м. Краї листя загнуті догори й утворюють ніби невисоку загорожу, дещо схожу на величезну пательню. На таке листя можна садовити дитину дошкільного віку і вона не потоне.

Усі тварини вологих екваторіальних лісів добре пристосувались до життя в ньому. Значна їхня кількість живе на деревах і практично не спускається на землю. Багато мавп. Мавпи-ревуни, мабуть, є чемпіонами зі швидкості пересування з дерева на дерево, вони майже не спускаються на землю і, якщо це відбувається, то почуваються на ній дуже незатишно. Свою назву вони отримали за гучні рики, якими наповнюють ліс вранці й увечері.

На гілках дерев знаходять собі поживу та прихисток численні птахи з надзвичайно яскравим забарвленням, комахи, жаби, змії. Великий папуга-ара з гачкуватим дзьобом живе поруч із мініатюрними колібрі, завбільшки з нашого джмеля. Це розмаїття птахів доповнюють метелики, жуки й інші комахи, які вражають своєю красою. Деякі з них вночі світяться. Крім того, уночі тут багато кажанів.

Своєрідною твариною вологих екваторіальних лісів є лінивці, схожі на перший погляд на мавп. Вони здатні повертати голову на 270°. Назва тварин відображає характер їхнього життя — повільний, немов у сонному стані, а близько 17 годин на добу вони взагалі сплять.

Химерний вигляд має мурахоїд. Довгим і липким язиком він ловить термітів і мурах. На могутніх лапах мурахоїда страшні кігті, якими він руйнує споруди цих комах. На дорослих тварин боїться нападати навіть такий хижак, як ягуар. Розмірами він поступається лише тигру й леву, та полює на тапірів і диких свиней.

У річках, озерах і болотах, яких тут безліч, чимало крокодилів, черепах, водяних удавів — анаконд, які досягають довжини 10 м і можуть нападати не лише на тварин, але й на людей. Заховавшись у гілля дерев, анаконда чатує на здобич над стежкою, де проходять дикі свині.

У річках вологих екваторіальних лісів водяться невеликі хижі риби піраньї з надзвичайно гострими зубами. Зграя таких риб за декілька хвилин обгризає до кісток бика. Деякі з риб — вегетаріанці і живляться плодами дерев, що падають У воду.

Кажуть, що європеєць, потрапивши до сельви, буває щасливий двічі. Уперше, коли він зайшов у ліс і зачарувався його красою та величчю, а вдруге, коли виходить із нього, усвідомлюючи, що залишився живим.

Савани і рідколісся розкинулися на південь і північ від зони вологих екваторіальних лісів. На півночі вони займають Орінокську низовину та називаються кампос (іспанською мовою — «рівнина»). Опадів тут значно менше, ніж у зоні вологих екваторіальних лісів. На червоних фералітних ґрунтах ростуть високі трави, серед яких височіють поодинокі пальми, кактуси, акації, а по берегах річок є ліси.

У Південній півкулі савани розкинулися на Бразильському плоскогір’ї та називаються вони тут льянос (португальською мовою — «рівнина»). Тут мешкають папуга ара, рогата жаба, павукоподібна мавпа, слонова черепаха, серед високих трав ростуть мімози, деревоподібні кактуси. На північному сході з’являються дерева з пляшкоподібними стовбурами, які накопичують вологу. У західних частинах природної зони, де опадів теж менше, зустрічається дерево з дуже твердою деревиною — кебраччо («зламай сокиру»).

На відміну від саван Африки, тваринний світ тут набагато бідніший. Зустрічаються лише невеликі олені та дикі свині-пекарі, на яких полюють ягуар і пума.

Південніше саван у тропічному кліматичному поясі від Анд до самого узбережжя Атлантичного океану послідовно розташувалися зони пустель і напівпустель, саван і рідколісся, вічнозелених лісів, чагарників і вологих вічнозелених лісів. Останні вузькою смугою простяглися уздовж берега Атлантичного океану далеко на північ до 5° пд. ш. Ці тропічні вологі ліси схожі на сельву. Таке розташування природних зон пов’язане зі змінами кількості опадів. На цій території їхня кількість зменшується в напрямку зі сходу на захід.

Серед типових тварин Південної Америки, характерних для тропічних ділянок саван басейну річки Парани, є капібара. За зовнішнім виглядом капібара нагадує величезну морську свинку. Це найбільший у світі гризун, який досягає довжини 1,5 м та маси 50-80 кг.

Капібара живе серед трави біля водойм. Чудово плаває, пірнає і може довго залишатися під водою. Між пальцями ніг у тварини є невеликі перетинки. На молодих тварин нападають ягуари та каймани, а дорослих бояться займати через гострі різці.

У тропічних саванах збереглася ще одна тварина, яка навіть будовою тіла пристосована до життя у високій траві. Це гривастий вовк. Він має непропорційно довгі ноги, які швидше відіграють роль ходуль, адже він погано бігає. Ноги дають змогу вовкові визирати з високої трави у пошуках чергової жертви, але невитривале серце не дає бігати на великі відстані під час полювання. На гривастого вовка теж інтенсивно полюють. Причина в його червоно-рудому м’якому хутрі.

У тропічному кліматичному поясі Бразилії водяться і велетенські мурахи, які досягають довжини до 15 сантиметрів і поїдають інших мурах менших розмірів, а також рослини. Вони завдають непоправної шкоди рослинному та тваринному світу, тому місцева влада веде справжню війну із цими мурахами-велетнями.

Зона пустель і напівпустель, степів, саван і рідколісся простяглася із заходу на схід у субтропічному кліматичному поясі.

На південь від нижньої течії річки Парани в субтропічному поясі зона саван переходить у зону степів. Їх тут називають пампою, що означає «степ», «рівнина». На червонувато-чорних ґрунтах тут ростуть різні злаки — тонконіг, пампасова трава тощо. Східна частина пампи більш зволожена, адже розташована ближче до все ще теплого в цих широтах Атлантичного океану. У низовинах і біля річок чимало боліт, а на півдні та заході зони — сухі степи.

Зона мішаних лісів займає вузьку частину материка у західній зволоженій частині помірного кліматичного поясу. На сході вона змінюється зоною пустель і напівпустель.

Більшу частину субтропічного та помірного кліматичних поясів Південної Америки займають рівнинні безлісі території, вкриті степами, саванами та напівпустелями. Тут багато різних гризунів і птахів. Мешкає тут і відома в Україні нутрія.

У пампі та напівпустелях помірного поясу зустрічаються страуси-нанду, які нагадують африканських страусів, але менші за розмірами, мають попелясто-сіре пір’я і на ногах не два, а три пальці, як у австралійських казуарів. Заввишки нанду 170 см, його маса 25 кг.

У горах і напівпустельних районах півдня материка водяться схожі на верблюдів лами. У дикому стані зустрічаються два їх види — гуанако та вігонь (вікунья). Одомашнені види, власне лами й альпаки, використовують як в’ючних тварин і для одержання вовни.

На допомогу учню

Як побудувати схему вертикальної поясності

1. Розгляньте карти (фізичну, кліматичних поясів та областей, природних зон), визначте кліматичний пояс і природну зону в місці, де розташовано гори.

2. З лівого боку аркуша паперу в зошиті накресліть умовну шкалу висот.

3. За фізичною картою навчального атласу визначте висоту підошви гір.

4. Від цієї позначки горизонтальними лініями позначте межі кожного вертикального поясу.

5. За допомогою тексту підручника, карт ґрунтів і рослинності випишіть у схему назви ґрунтів, рослин, тварин для кожного поясу.

Вертикальна поясність. У гірських районах Анд природні зони змінюються з висотою, це так звана вертикальна поясність.

Схема вертикальної поясності в Андах

Вертикальну поясність Анд у районі екватора представляють головним чином чотири вертикальні пояси. Нижній пояс до висоти 1000-1500 м називається «тьєрра кальєнте» (спекотна земля). Середні місячні температури повітря тут становлять +25 °С і вище. У цьому поясі панують рівнинні гілеї з переважанням пальм. На плантації культивують какао.

У наступному поясі, який називається «тьєрра темплада» (помірна земля), до висоти 2000-2800 м над рівнем моря середні місячні температури знижуються до +18 °С. Тут переважають папороті та бамбуки, а на плантаціях вирощують кавове дерево.

Третій пояс, який називають «тьєрра фріа» (холодна земля), піднімається до висоти 3000-3500 м, середні місячні температури знижуються до +12 °С, тут постійні тумани, дощі та холодні вітри, які сходять із гірських вершин. Низькорослі дерева та чагарники змінюються тут папоротями, плаунами та мохом.

«Тьєрра еллада» (морозна земля) — це четвертий пояс із високогірним кліматом і середньомісячними температурами близько +6 °С, з притаманними йому сильними вітрами та нестійкою погодою. За цих умов замість Альпійських лугів сформувався особливий високогірно-екваторіальний тип рослинності — парамос, а також рослинна формація пуна — високогірна напівпустельна рослинна формація, що займає внутрішні плоскогір’я Центральних Анд.

Вище 4500 м розпочинається останній, п’ятий пояс — вічні сніги і лід із постійно мінусовою температурою повітря.

Географія материків і океанів 7 клас

Південноамериканська сельва. У Південній Америці порівняно з іншими материками тропічних широт простежується найбільша кількість природних зон. В екваторіальному поясі, на заході Амазонської низовини, поширені вологі екваторіальні ліси (мал. 118). У Південній Америці їх називають сельвою, що в перекладі з латинської мови означає «ліс». У сельві, що росте переважно на червоно-жовтих фералітних ґрунтах, налічують понад 40 тис. видів рослин найбільше з-поміж усіх лісів планети. Дерева тут утворюють до дванадцяти ярусів.

Одна з найцінніших деревних порід сельви – гевея, із соку якої добувають каучук. Сельва є батьківщиною какао, з плодів якого виробляють шоколад; молочного дерева, що дає солодкий сік; динного дерева, їстівні плоди якого нагадують диню. Тут росте також хінне дерево, з кори якого виробляють протималярійний препарат хінін.

Нижні яруси сельви – це справжні непрохідні хащі, переплетені ліанами, стовбури яких укриті яскравими химерними квітками – орхідеями. У тихих затонах росте дивовижне латаття вікторія-регія (мал. 119), листя якої досягає 2 м у діаметрі й витримує масу до 50 кг завдяки густій міцній мережі жилок.

Тваринний світ сельви багатий і дуже різноманітний (мал. 118). Більшість тварин живе на деревах. Тут налічують 38 видів мавп. Трапляються деревні жаби, які завдяки липким подушечкам на лапах вільно рухаються навіть гладенькою поверхнею листка. На гілках дерев зависають лінивці, що іноді все життя проводять в кроні одного дерева.

Мал. 118. Сельва та її мешканці

Господарями сельви є два хижаки, що однаково вільно почуваються на землі, у воді й на деревах. Це дика кішка ягуар та удав анаконда – найдовша змія світу. В Амазонці та її притоках мешкає невелика риба піранья. Зграя цих риб за кілька хвилин залишає від бика тільки кістяк.

Мал. 119. Вікторія-релігія – володар найбільших у світі листків

Досить різноманітний світ птахів сельви: від хижака гарпії завдовжки близько 1 м до найменшого птаха на земній кулі – колібрі, маса якого менша 2 г. Значно ускладнюють життя людині в сельві тисячі видів комах і павуків, більшість з яких трапляється лише тут. Саме в сельві мешкають велетенські павуки-птахоїди завдовжки понад 12 см.

Амазонія – «легені» планети. Це безмежний простір сельви, побачити який повністю можна тільки з космосу. Якщо на одному гектарі нашого мішаного лісу зростає 10 різних порід дерев, то в Амазонії – близько 200. Амазонські ліси дають понад третину всього кисню, що виробляють зелені рослини Землі і який надходить в атмосферу. Ось чому сельву називають «легенями» планети.

Савани й рідколісся. У субекваторіальному поясі на Гвіанському, Бразильському плоскогір’ях та Орінокській рівнині є сухий сезон. Тому ліси тут поступаються саванам і рідколіссю на червоних та червоно-коричневих ґрунтах (мал. 120). Савани північної і південної частин материка дещо відмінні між собою. На півночі вони в загальних рисах нагадують африканські савани, але замість баобабів тут височать окремі пальми. Савани на півдні материка посушливіші, тому дерев тут майже немає. Трапляється дерево кебрачо з дуже щільною деревиною, що тоне у воді, але не гниє. У південних саванах ростуть чагарники та деревоподібні кактуси, стебло яких накопичує воду.

Своєрідним є також тваринний світ саван (мал. 120). На відміну від африканських, у саванах Південної Америки мало копитних. Мешкають тільки невеликі дикі свині-пекарі та тапіри, на яких полює пума. Дуже багато комах: хижих мурахів і термітів, які будують міцні споруди – термітники. У ці своєрідні башти й замки може проникнути тільки мурашкоїд, який має міцні кігті та довгий клейкий язик. «Санітаром» саван Південної Америки є броненосець, який знищує загиблих тварин.

Мал. 120. Савани Бразилії та їхні мешканці

У Південній Америці порівняно з іншими материками тропічних широт найбільший набір природних зон. Основними природними зонами материка є вологі екваторіальні ліси (сельва), савани й рідколісся.

Запитання і завдання для самоперевірки

Опишіть сельву, використовуючи такі слова і словосполучення: вологе повітря, дощовий ліс, Амазонія, яруси, пальми, розкішні, пустелі, крони, квіти.

Порівняйте південноамериканську сельву та африканську гілею. Знайдіть спільне й відмінне.

Чим зумовлене виникнення на материку саван різних типів? Назвіть своєрідні риси рослин і тварин сельви та саван Південної Америки.