Біологія 7 клас

Унаслідок пристосування рослин до різних умов життя їх пагони видозмінювалися. Вуса суниць, колючки терену, кореневища пирію, бульби картоплі та кольрабі, цибулини – усе це видозмінені пагони (мал. 32).

Надземні видозміни пагона — це вуса, вусики і колючки, надземні бульби.

Вуса мають суниці. Це дуже тонкі, з видовженими міжвузлями, повзучі стебла, які вкорінюються у вузлах і дають початок новим рослинам.

Вусики – довгі тонкі пагони з редукованими листками. Вони є у винограду, огірка та інших рослин. Вусиками рослини прикріплюються до предметів або інших рослин.

Колючки – вкорочені пагони без листків, що захищають рослину від поїдання тваринами (глід, дика яблуня).

Надземні бульби – місцеве потовщення головного стебла, на якому розміщені листки. Наприклад, у капусти кольрабі (мал. 32, 2). А в тропічних орхідей потовщені бічні пагони.

Підземні видозміни пагона. Крім надземних видозмін, у рослин є підземні: кореневище, бульба, цибулина, які виконують функції накопичення поживних речовин і вегетативного розмноження.

Мал. 32. Видозміни пагонів: 1,2- бульби у картоплі та кольрабі; З – кореневище у пирію; 4 – бульбоцибулина у шафрана; 5 – вусики у винограду; 6 – вуса в суниці; 7 – цибулина

Кореневище – це видозмінений пагін, зовні схожий на корінь. Він відрізняється від кореня наявністю лускоподібних листків, бічних і верхівкових бруньок, відсутністю кореневого чохлика. За формою може бути довгим і тонким (пирій, осока) або коротким і товстим (щавель, ірис). Щорічно з верхівкової бруньки виростає надземний пагін. При обробітку ґрунту кореневище може бути подрібнене, і тоді його кожна частина з брунькою дає нову рослину. Особливо швидко відбувається розмноження у рослин з розгалуженими кореневищами, як, наприклад, у пирію.

Бульба – це потовщена верхівка підземного стебла. Найбільш відомі вам бульби картоплі та топінамбуру, про стеблове походження яких свідчить наявність бруньок-вічок і їх спіральне розташування. Хлорофілу бульби не містять, але на сонці зеленіють.

Цибулина – дуже вкорочений підземний пагін із видозміненими листками. Цибулини бувають кулясті, яйцеподібні, видовжені тощо. Стеблова частина цибулини займає незначну зону і називається денцем. На нижній поверхні денця розташовані численні додаткові корені. На верхній – видозмінені м’ясисті листки (луски), що щільно прилягають один до одного і містять запас поживних речовин. Верхні листки (луски) виконують захисну функцію. У пазухах деяких соковитих лусок знаходяться бруньки, з яких розвиваються дочірні цибулини (дітки) або надземні зелені листки і квітконосні «стрілки».

Цибулини мають більшість лілійних рослин: цибуля, лілія, тюльпан тощо. У деяких лілійних можуть бути наземні цибулини. Зазвичай вони утворюються в суцвіттях (у дикої цибулі, часнику), але можуть бути і в пазухах листків.

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.

Шкідники та основні хвороби суниці

Із відомих фітофагів, яких налічується більше 380 видів, ягідним культурам в Україні найбільшої шкоди в окремі роки завдають близько 40 видів, а інші шкодять спорадично в окремих локалітетах. Встановлено, що суницю садову можуть пошкоджувати понад 160 видів шкідників. Головними серед них є хрущі, личинки коваликів — дротяники, вовчок (капустянка), довгоносики, кліщі, нематоди, слимаки. Найбільшої шкідливості суниці завдають стеблова і сунична нематоди, а також й деякі інші карантинні види.

Що об’їдає солодкі ягоди?

Стеблова нематода — небезпечний шкідник суниці садової, який у 3–5 разів знижує її урожайність, в результаті пошкодження ягоди стають дрібними, спотвореними, менш цукристими. В Україні трапляється повсюдно, але найбільшої шкоди завдає суниці, яка культивується в Криму і Степовій зоні.

Стеблова нематода — це прозорий хробак довжиною 0,1–1 мм, зосереджується всередині тканин рослини, викликаючи здуття стебел, черешків і жилок листя. Пошкоджені частини коротшають, викривляються, відстають у рості, стають зморшкуватими, епідерміс на них тріскається, тканини буріють і відмирають. Зимує у фазі личинок. За літо дає чотири-п’ять поколінь.

Сунична нематода зосереджується в основному в пазухах листків і бруньок суниці садової. Черешки листя і квітконоси коротшають, товщають і нагинаються. Кущ стає приземистим і м’ясистим. Викликає кучерявість листя, воно набуває темного забарвлення, стає шкірянистим, а також викликає карликовість рослин, у результаті квітконоси стають потовщеними з недорозвиненими квітками. Ягоди на уражених кущах не утворюються або набувають спотвореної форми. Розмножується яйцями. За вегетаційний період дає до восьми поколінь. Інтенсивно розмножується і пошкоджує рослину у першій половині літа. Зимує нематода усередині рослини.

З метою захисту культури від шкідливості нематод необхідно дотримуватися сівозміни з поверненням суниці на попереднє місце через 4–5 років. Також необхідно використовувати неуражений садивний матеріал, спалювати рослинні рештки і відмерлі листки суниці, дотримуватися високого рівня агротехніки. Під час закладання нових плантацій культури забезпечити знезараження розсади шляхом її занурення на 15–17 хвилин у гарячу воду (48 °C). Крім того, з метою профілактики придбану розсаду необхідно промити водою, особливо кореневу систему, щоб усунути рештки грунту з коренів, занурити розсаду з промитими коренями у розчин кухонної солі (5 столових ложок на 5 л води) на 15 хв. Після цього розсаду обполоснути водою і тільки потім висаджувати. Уражені кущі видаляють і спалюють.

Також обмежують поширення нематоди за допомогою обсівання рядків чорнобривцями, календулою.

Слимаки сітчастий і смугастий. Найбільш поширеним й шкідливими в умовах Полісся та в Лісостепу є сітчастий і смугастий слимаки, які пошкоджують молоді рослини та ягоди. Їх поширення і шкідливість відмічена переважно на забур’янених, перезволожених ділянках. Для їх обмеження рекомендовано дотримуватися високого рівня агротехніки, забезпечувати максимальний контроль бур’янів, створювати умови рівномірного зволоження, запобігати масовому розмноженню. На невеликих ділянках для обмеження шкідливості слимаків використовується петрушка, яку необхідно висівати навколо та між рядками у насадженнях суниці.

Для зменшення кількості слимаків посадки суниці до цвітіння та після збирання ягід рекомендовано обробляти метальдегідом (3–4 г на 1 м²) , який, крім того, ефективно контролює й равликів і мурашок, його доцільно розсипати у місцях скупчення мурашок. Разом з тим, для обмеження шкідливості мурашок ефективною є суміш рослинної олії (1 склянка) і столового оцту (0,5 л) або розчин оцтової есенції (1 склянка на 10 л води).

Суничний листоїд (Galerucella Tenella L.) навесні за температури повітря 13–15 °C наносить шкоду листю суниці, вигризаючи м’якуш листка, скелетує його і прогризає звивисті отвори, інколи пошкоджує суцвіття та квіти. Жуки бурувато-чорного кольору завдовжки до 4 мм. Самки відкладають яйця з нижнього боку листків протягом місяця. Плодючість її становить 150–200 яєць. Личинки, які з’являються через 25–30 днів, здатні пошкоджувати листя. Перетворюються в личинку у верхньому шарі грунту. Відроджені личинки живляться також листям суниці, вигризаючи в них м’якоть «віконця», а в період плодоношення нагромаджується біля основи ягід. Розвиток личинок суничного листоїда триває від 20 днів на півдні до 35 на півночі. У зв’язку з розтягнутістю яйцекладки личинки зустрічаються протягом усього періоду цвітіння і плодоношення суниці. Жуки, що виходять через 8–12 діб, пошкоджують також молоді вуса і розетки суниці.

Зимують статевонезрілі жуки суничного листоїдів під опалим листям, бур’янами тощо. Навесні, після зимівлі, жуки посилено живляться. Найбільше скупчення жуків на суниці спостерігається у період висування квіткових кистей.

Листя за сильного пошкодження жуками і личинками засихає і відмирає, ягоди зупиняють розвиток і також засихають. Відзначено осередкове розмноження цього шкідника.

Ефективними заходами захисту є знищення рослинних решток, перекопування та розпушування ґрунту під кущами рослин під час масового заляльковування личинок. У разі масового заселення, враховуючи його значну шкідливість, рекомендовано застосовувати інсектициди відповідно до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

Малиново-суничний довгоносик (Anthonomus rubi) — це жук завдовжки 2–3 мм, чорний, вкритий сірими волосками, з маленькою і довгою головою у вигляді трубки. Личинка безнога, дещо зігнута, білувато-кремова, з жовтою головою. Шкідник поширений по всій Україні.

Зимують нестатевозрілі жуки під рослинними рештками, опалим листям, грудочками землі. Ранньою весною за середньодобової температури повітря 13 0С під час початку росту суниці виходять із місць зимівлі й починають живитися молодими листками, вигризаючи у них дрібні наскрізні отвори, пошкоджують черешки, роблячи у них заглиблення, у бутонах виїдають пиляки, що призводить до їх знищення. Одна самка відкладає до 50 яєць протягом 20–25 днів, з яких через 6–8 днів плодяться личинки. Личинки зосереджуються у бутонах, вмістом яких вони живляться.

Розвиток личинок триває 17–37 днів, а потім відбувається їх заляльковування, у часі це збігається з періодом масового достигання ягід. Стадія лялечки становить 7–11 днів. До кінця збирання ягід появляються молоді жуки, які живляться певний час листками, виїдаючи в них м’якуш у вигляді маленьких віконечок, а також ягодами. Найінтенсивніше їх живлення відмічено в перші 10 днів після відродження. Найбільше жуки пошкоджують ранні сорти суниці, особливо бутони першого порядку, які утворюють великі плоди. Після збирання ягід жуки йдуть на зимівлю. Розвивається в одному поколінні на рік.

Ефективними заходами захисту є розпушування міжрядь та перекопування ґрунту, знищення рослинних решток та опалого листя, скошування листя після збирання врожаю. Під час викидання й відокремлення бутонів, але не пізніше 5–6 днів до початку цвітіння суниці садової у разі наявності 35–55 жуків на 100 стебел рекомендовано обприскування інсектицидами згідно з Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

Землистий довгоносик, або сірий кореневий довгоносик (Sciaphilus asperatus Bonsd.) з родини довгоносиків завдає великих збитків суничним плантаціям, викликаючи масове випадання рослин. За відсутності опадів у червні-липні сильно пошкоджені плантації суниць повністю засихають, у той час як непошкоджені суниці в період засухи дають хороший урожай.

Це жук завдовжки 6 мм вкритий золотисто-сірими лусочками з коротким хоботком. Тіло зверху вкрите лусочками, які маскують його під колір сухого грунту. Надкрила опуклі, зрослися. Нижні перетинчасті крила нерозвинуті. Поширені лише самки, які розмножуються партеногенетично. Навесні за температури повітря більше 12 °C жуки виходять з місць зимівлі і живляться листками, обгризаючи їх із країв. Особливо активні у вечірні години, вдень ховаються біля основи рослини у грунті. Яйця відкладають групами по 2–3 за прилистки і заливають їх виділеннями. Плодючість до 400–500 яєць. Личинки, які з’являються через 10–12 діб, проникають у грунт і живляться молодими корінцями суниці. Наприкінці червня заляльковуються. Жуки виходять у липні. У вересні ховаються на зимівлю. Перезимовує шкідник під опалим листям і в грунті на глибині до 5 см у стадії дорослої комахи, а також у стадії личинки у грунті біля кущів суниці.

В умовах Лісостепу і Полісся України жуки у масовій кількості часто з’являються під час достигання ягід, коли вже їх не можна знищувати хімічним способом, і значно пошкоджують листки.

Важливим заходом контролю шкідника є дотримання сівозміни, а також ефективними заходами будуть зрошення, підживлення суниці, розпушування грунту, знищення бур’янів. У разі масового заселення, 2–3 жуки на 10 рослин, рекомендовано обприскування інсектицидами згідно з Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. У травні перед цвітінням і відразу після збирання врожаю суниці доцільно обприскати 0,3%-м карбофосом або 0,2–0,3%-м метафосом.

Суничний чорноплямистий пильщик. У роки масових розмножень пильщик завдає істотної шкоди плантаціям суниці. Імаго завдовжки до 10 мм, чорний, блискучий, стегна і лапки червоні. Личинки завдовжки 15 мм, блакитно-зелені, голова бурувато-жовта. Лялечка — світло-зелена, яка перед виходом імаго стає чорною. Зимують кокони у середині стебел, опалому листі та поверхневому шарі грунту. Імаго вилітають на початку цвітіння суниці і живляться пилком і нектаром зонтичних рослин. Яйця відкладають у паренхіму листка суниці поблизу товстих жилок. Плодючість 60–80 яєць. Личинки відроджуються через 10–12 діб. Шкодять, скелетуючи листки, вигризаючи отвори і обгризаючи їх по краях. Через 20–25 днів личинки заляльковуються, і через 12–14 днів знову з’являється імаго. Зимують у стадії личинки останнього покоління в стеблах бур’янів, в опалому листі й грунті.

В Україні розвивається 2–3 покоління, у Криму може бути й четверте.

Заходами захисту є знищення бур’янів, міжрядні обробітки, розпушення або перекопування грунту. При значному заселенні (10–12 личинок на 100 листків) рекомендовано обприскування інсектицидами згідно з Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. У разі значної чисельності шкідника можна провести другу обробку біопрепаратами або інсектицидами після збирання врожаю ягід.

Важливу роль у регуляції чисельності пильщиків відіграють їздці — Cryptus emphytorum Boic., Hemiteles castaneus Taschb., Polyblastus strobilator Thunb., Monoblastus neustrie Ratz., Microcryptus erythrinus Grav., мухитахіни — Compsilura concinnata Mg., Blondella nigripes Fll.

Акариформні кліщі. Значної шкоди можуть завдавати як багатоїдні види, так і спеціалізовані (табл. 1) .

Табл иця 1. Характеристика спеціалізованих шкідників суниці

Суничний кліщ пошкоджує молоде листя, яке зморщується, набуваючи маслянисто-жовтого відтінку і гине. Шкідник дуже дрібний, довжиною до 0,25 мм. Розмножується яйцями. За сезон дає 3–4 покоління. Шкодять личинки і дорослі кліщі.

Заходи захисту від кліщів. Для закладання плантацій культур використовувати тільки здоровий садивний матеріал, поєднуючи з високим рівнем агротехніки. На одному місці вирощувати суницю не більше чотирьох років поспіль. Для контролю кліщів садивний матеріал маточників та розсадники обробляють інсектоакарицидами, рекомендованими Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

Крім того, шкідливість грунтових шкідників обмежують за допомогою застосування інсектицидів на основі діючої речовини тефлутрину, 15 г/кг з нормою витрати 10–12 кг/га. Препарат вносять у лунки (рядки) під час сівби та висадки в грунт. Цей інсектицид у процесі дифузії трансформується в газову форму, створюючи навколо коріння газову оболонку, потрапивши в яку шкідник миттєво гине.

Препарати на основі діючої речовини тефлутрину, на відміну від інших інсектицидів, не пошкоджує кореневу систему культури, а також ефективно контролює комплекс грунтових шкідників, їх личинки (хрущів, коваликів). Обробку препаратом на основі діючої речовини тефлутрин доцільно поєднувати з препаратом на основі діючої речовини тіаметоксамом, 250 г/л. Безпосередньо перед висаджування розсади її замочують у 0,15% розчині препарату на 1,5–2,0 години. Також висаджену розсаду рекомендовано обробляти тіаметоксамом (0,4–0,8 кг/га) під час зрошення. Використання тіаметоксаму у такий спосіб контролює ґрунтових шкідників (дротянок, личинок хрущів, вовчків) і контролює шкідників сходів завдяки ефективній системній дії (довгоносиків, попелицю, пильщиків, листоїдів, скосарів та інших).

Перевагою тіаметоксаму є те, що діюча речовина цього інсектициду транслокується всією рослиною, але не проникає у генеративні органи, що дає можливість зберегти всі дієтичні властивості ягід.

Під час вегетації суниці для контролю шкідників ефективним буде застосування на основі діючої речовини піримифос-метил, 500 г/л з нормою витрати 0,6 л/га. Цей інсектицид контролює вогнівок, п’ядунів, пильщиків, галицю, попелиць, листоїдів тощо. Обприскувати суницю необхідно на початку відростання розеток і перед цвітінням. Завдяки ефективній акарицидній властивості, піримифос-метилу обмежує розповсюдження кліщів. Таким чином, крім контролю комах, препарат забезпечував у більшості випадків контролю розмноження кліщів, що дає можливість заощадити на використанні специфічних акарицидів. Також для цього інсектициду, крім контактної та кишкової дії, характерний фумігантний ефект: потрапляючи в дихальні шляхи, комахи гинуть від вдихання парів препарату. Випари препарату згубно впливають на шкідників, які знаходяться поза зоною попадання робочого розчину. Крім того, препарат має невеликий період розпаду в грунті і не накопичується в ягодах.

Захищаючи суницю, слід пам’ятати, що це — харчова продукція, яка масово споживається у свіжому вигляді. Тому вибір необхідних препаратів, регламент їх використання повинен бути досить суворим.

Навіть суниці хворіють

Суниця садова значно уражується інфекційними хворобами, збудниками яких є гриби, бактерії, віруси та мікоплазми. Характеристику основних, найбільш поширених і шкідливих в умовах України грибних хвороб наведено в таблиці 2.

Табл иця 2. Основні хвороби суниці

В результаті ураження фітофторозною гниллю на листках утворюються розпливчасті темно-коричневі маслянисті плями, які в суху погоду підсихають. Листки буріють, в’януть, стають крихкими і ламкими. Плями на уражених бутонах, квітках мають неправильну форму і коричневе забарвлення. Збудники грибка можуть проникати і в корені. Рослини в’януть. В умовах підвищеної вологості квітконоси, частини стебла вкриваються білим густим нальотом. Розвитку фітофторозної гнилі сприяє наявність краплинної вологи. Зимують ооспори і міцелії у ґрунті в рослинних рештках, а також у рослинних розетках.

Борошниста роса уражує надземні органи рослин. Краї листя стають скрученими у вигляді човника. З нижнього боку листя утворюється білий наліт. Пізніше на уражених листках з нижнього боку з’являються бурі некротичні плями. Ягоди припиняють розвиток, буріють і засихають, а стиглі у разі сильного ураження повністю вкриваються білим борошнистим нальотом, загнивають. Хвороба розвивається протягом вегетаційного періоду, але максимально проявляється під час цвітіння і плодоношення суниці. До розвитку хвороби призводять загущеність і забур’яненість насаджень і надмірне внесення азотних добрив. Зимує збудник хвороби у вигляді міцелію або клейстотеціїв на уражених органах рослин.

В середині, і в другій половині літа внаслідок ураження кореневою гниллю листя нижнього ярусу буріє і відмирає. Також ця хвороба спричиняє побуріння стрижневого коріння і руйнування його кори. Збудник хвороби поширюється ризоморфами у грунті. Сприятливий температурний режим 14–27°C.

Сіра гниль призводить до утворення на ягодах, листках, бутонах, квітках темно-сірих плям, що спричиняють їх загнивання. Поширюється збудник хвороби під час вегетації і зберігається у грунті на уражених відмерлих рештках рослин.

Біла гниль призводить до утворення на ягодах білого ватоподібного нальоту з чорними неправильної форми склероціями. Уражені ягоди стають водянистими і швидко загнивають. Поширюється збудник хвороби під час вегетації, сприяє поширенню вологі погодні умови.

Під час ураження чорною гниллю відбувається побуріння ягід із подальшим утворенням чорного повстяного нальоту. Ягоди стають водянистими. Поширюється повітряними течіями.

Вертицильозне в’янення призводить до поникнення кущів суниць та опускання листків. У центрі куща листки стають дрібними, хлоротичними, вся рослина набуває червонувато-жовтого забарвлення. Краї деяких листків некротизуються. Проявляється під час цвітіння і плодоношення культури. Поширюється конідіями. Зимує у грунті і в уражених рештках рослин.

До заходів захисту культури від шкідливості грибних хвороб належать як застосування агротехнічних, так хімічних. Агротехнічні заходи повинні виконуватися на високому рівні та включати використання для висаджування здорового садивного матеріалу рекомендованих сортів, розміщення плантацій з урахуванням вищезазначених пропозицій, дотримуватися просторової ізоляції під час закладання нових площ, недопущення загущеності й забур’яненості, видалення і спалювання обпалих листків, решток рослин тощо. Хвороби суниці плямистості, гнилі, борошнисту росу у разі необхідності до цвітіння і після збирання ягід контролюють за допомогою обприскування фунгіцидами, використовуючи, наприклад, препарати на основі діючих речовин триадимефон, 250 г/кг з нормою витрати 0,24 кг/га, пенконазол, 100 г/л — 0,3–0,5 л/га, фенгексамід, 500 г/кг — 0,8 кг/га, а на маточниках і розсадниках для контролю фітофторозу — фосетил алюмінію, 800 г/кг з нормою витрати 4,0 кг/га, фузаріозного і вертицильозного в’янення — беноміл, 500 г/кг — 30 кг/га, а також поливанням грунту 0,1–0,2% суспензією препарату під коріння суниць.

Одним із ефективних препаратів для контролю найбільш поширених хвороб суниці бурої та білої плямистостей є препарати на основі діючої речовини ципродиніл, 750 г/кг. Такі фунгіциди рекомендовано використовувати на початку весни, ефективна дія препаратів проявляється за умов низьких температур, діюча речовина ефективно контролює збудників цих хвороб навіть у зимуючій стадії. Обробляти суницю необхідно двічі. Перший раз — перед цвітінням з нормою витрати 0,6–0,7 л/га для контролю збудників гриба на ранніх стадіях розвитку, а потім — після цвітіння з нормою 0,5 л/га. У подальшому за потреби обробки фунгіцидами доцільно проводити з інтервалом 10–15 днів з використанням альтернативних препаратів. За 14–20 днів до збирання суницю необхідно обприскати препаратом на основі поєднання двох діючих речовин флудиоксоніл, 250 г/кг + ципродиніл, 375 г/кг з нормою 0,75–1,0 кг/га, а потім обприскування повторити ще раз за 7–10 днів до збирання врожаю.

Цей фунгіцид завдяки контактно-проникливій дії і поєднанню двох діючих речовин має високу технічну ефективність контролю збудників сірої гнилі, бурої та білої плямистостей суниці. Також застосування фунгіциду, який складається з поєднання флудиоксонілу, 250 г/кг з ципродинілом, 375 г/кг, за 7–10 днів до збирання забезпечувало відмінну лежкість ягід під час зберігання й покращувало транспортувальні їх якості. Завдяки контактно-превентивній дії відбувалося перешкоджання проростання конідій та розвиток міцелію, що створювало максимально сприятливі умови, за яких культура була захищена як від первинної, так і від вторинної інфекцій.

Враховуючи зазначене вище, замість обробки препаратами на основі діючої речовини ципродиніл у період цвітіння для контролю сірої гнилі на суниці доцільно застосувати препаратами на основі поєднання двох діючих речовин флудиоксонілу, 250 г/кг з ципродинілом, 375 г/кг.

Для контролю борошнистої роси суницю необхідно обприскувати препаратами на основі діючої речовини пенконазол, 100 г/л з нормою витрати 0,3–0,5 л/га під час весняного відростання листків, а другу обробку доцільно провести після збирання ягід. У багатьох країнах світу для контролю цієї хвороби використовують препарати на основі діючої речовини азоксістробін, 250 г/л з нормою 0,6 л/га.