Узагальнення за темою : “Стародавній Рим”

Держава, якою керують люди, обрані народом на певний термін – це.

Які вислови відносяться до нападу галльських племен на Рим?

Хто очолив найбільше в історії Риму повстання рабів?

Боєць на арені цирку у Стародавньому Римі – це .

Період правління Юлія Цезаря отримав назву:

Становлення в Стародавньому Римі періоду імперії і пов’язано з ім’ям

Що римляни назвали на честь Октавіана Августа:

Урочистий в’їзд і хода Римом полководця та армії – це

Як називалися військові підрозділи римської армії?

Верховний бог у Давньому Римі:

В якому році християнство стало державною релігією?

У 330 р. новою столицею Римської імперії стало місто

Хто запровадив християнство, як державну релігію:

Коли відбулося Велике переселення народів?

Поділ Римської імперії на Західну та Східну відбулося

“Не римське ” населення, народи-кочовики – це.

В якому році відбулося падіння Західної Римської імперії та закінчевся період історії Стародавнього світу?

Розрахуйте , скількі років минуло від заснування місто Рим (753 р. до н.е.) до падіння Західної Римської імперії (476 р.) ?

Тема 6. Наддніпрянська Україна в другій половині XIX ст.

• Відбулися зміни господарської спеціалізації регіонів Наддніпрянщини: на Півдні провідне місце посіло вирощування пшениці на експорт, на Лівобережжі — тваринництво, тютюнництво та льонарство, на Правобережжі — вирощування цукрового буряку

• На Правобережжі переважало використання примусової праці кріпаків, на Півдні — вільнонайманої робочої сили

Селянська реформа 1861 р.

Історичні передумови здійснення реформи

• Подальше існування кріпосного права загрожувало перетворенню імперії на другорядну державу. Селянських рух в українських губерніях наприкінці Кримської війни, вимоги з боку всіх опозиційних царизму сил звільнити селян, вплив ліквідації залишків кріпацтва на західноукраїнських землях у 1848 р. — усе це також вимагало вирішити проблему кріпацтва. Царизм хотів виступити «визволителем» селян і обеззброїти цим своїх противників

• Кріпосне право сповільнювало темпи економічного розвитку країни. Наявність таких регіонів, як Південна Україна, переконливо засвідчувало переваги вільнонайманої праці й водночас спричиняло численні проблеми через невідповідність цих відносин і порядків в інших частинах імперії. Разом із цим поміщицькі господарства давали 50 % товарного хліба і їх одночасна й швидка ліквідація могла спричинити катастрофічні наслідки

• Кріпосне право за своєю формою та змістом було схоже на рабство. Аморальність володіння живою «хрещеною власністю» засуджувалася більшістю представників різних суспільних верств. Приклад європейських монархій, які ліквідували кріпосне право, засвідчував, що це не послабило, а, навпаки, зміцнило їхні позиції через можливість прискорення соціально-економічного розвитку

Наділення селян землею за реформою 1861 р. у Наддніпрянській Україні

Реформи 60—70-х рр. XIX ст.

Запровадження у повітах та губерніях земського (місцевого) самоврядування, що складалося з розпорядчих (повітових і губернських земських зборів) та виконавчих (повітовий і губернських земських управ) установ. До повітових зборів обирали гласних (депутатів) від різних станів: землевласників, міських власників і селян. Гласні губернських земських установ обиралися повітовими зборами. У Наддніпрянщині дія земської реформи до 1911 р. не поширювалася на Правобережжя, оскільки царизм побоювався, що діяльність земств спричинить там пожвавлення польського національно-визвольного руху

У містах створювалися міські думи і міські управи. Виборче право надавалося чоловікам віком від 25 років, які були власниками нерухомості. Більшість міського населення усувалася від участі в самоуправлінні. Постійно діючим виконавчим органом була міська управа, що обиралася міською думою. Обидві установи очолював міський голова

Заснування Державного банку, який отримав переважне право кредитування торговельних і промислових підприємств. Створення незалежних від місцевої адміністрації губернських контрольних палат для щомісячної перевірки видатків усіх установ. Скасування відкупної системи податків і встановлення акцизних зборів, які збиралися державними установами

Створення безстанового суду, не залежного від адміністративної влади. Засідання судів ставали відкритими для публіки. У судову практику впроваджувалася змагальність з участю у процесі присяжних засідателів (12), прокурора і адвоката. Розгляд дрібних громадянських і кримінальних справ здійснював мировий суддя, який обирався земством або міською думою. Місцева влада не мала права усувати з посади мирового суддю або суддів окружного суду

Уведення замість рекрутських наборів нової системи комплектування армії через запровадження загальної військової повинності для чоловіків віком від 20 років. У суходільних військах служба тривала шість років, а на флоті сім. Наприкінці XIX ст. було встановлено п’ятирічний термін служби в усіх родах військ. Особи, які здобули освіту, служили менший термін. Реорганізація системи військового управління. Країну було поділено на 15 військових округів, до складу трьох з яких (Київського, Одеського і Харківського) входили українські губернії

Прийняття нового університетського уставу, згідно з яким вони отримали досить широку автономію у питаннях внутрішнього життя. Започаткування вищої освіти для жінок, яку вони могли отримати на приватних вищих жіночих курсах. Надання права представникам усіх станів навчатися у гімназіях. Гімназії поділялися на реальні (давали можливість вступу після закінчення до вищих технічних шкіл) і класичні (випускники могли йти навчатися до університетів), з окремим навчанням юнаків і дівчат. Право засновувати початкові школи надавалося приватним особам, земствам та іншим громадським установам, але з дозволу влади

Посилення засобів адміністративного впливу на органи друку. Запровадження попередньої цензури газет і журналів. Редакторам, під загрозою закриття видань, заборонялося торкатися гострих політичних питань

Розшарування селянства Наддніпрянської України в пореформений період

Перша хвиля масової української трудової еміграції з Наддніпрянщини в 70—90-х рр. XIX ст.

Особливості

• Переселенці з Наддніпрянщини залишалися на землях у межах Російської імперії і не були емігрантами в традиційному значенні цього слова

• Переселення мало переважно стихійний характер вільної колонізації незаселених земель

• Основну масу переселенців складали селяни, які селилися на нових місцях, переважно разом зі своїми сім’ями

• Регіонами, які дали основну масу переселенців, стали спершу Лівобережжя, а згодом і Правобережжя, де найбільше дошкуляли малоземелля і залишки кріпацтва

• На відміну від західноукраїнських селян, які переселялися до Америки, селяни з Наддніпрянщини у східних районах Російської імперії не мали можливостей для створення своїх національно-культурних установ

Зростання мережі залізниць у Наддніпрянській Україні

Внесок Донецького кам’яновугільного басейну в загальноімперський видобуток вугілля

Усього в імперії (без Польщі), млн пудів