✅Правління Брежнєва – основні події коротко

Роки правління Леоніда Ілліча Брежнєва іноді називають епохою застою, оскільки в цей час стало помітно старіння керівництва СРСР, стабільність кадрів і зниження темпів зростання радянської економіки.

Правління Брежнєва тривало 18 років, з 14 жовтня 1964 року до 10 листопада 1982 року. Спочатку обіймав посаду першого секретаря ЦК КПРС, а з 1966 року-генерального. З червня 1977 року і до смерті Брежнєв поєднував партійний пост з державним — Головою Президії Верховної Ради СРСР.

Внутрішня політика

Леонід Брежнєв опинився на чолі СРСР після зміщення Микити Хрущова на Пленумі в жовтні 1964 року.

Одним з його перших кроків стала ліквідація ряду хрущовських нововведень, які призвели до погіршення ситуацію в економіці СРСР:

1. Ліквідація 47 раднаргоспів і повернення галузевих міністерств. Відмова від управління народним господарством за територіальним принципом.
2. Скасуванням поділу обкомів на промислові та сільськогосподарські.

У 1965 році почалося проведення економічної реформи, що отримала назву «косигінської”. Вона була суперечливою. З одного боку, в 1970-ті залишилося безліч проблем в сільському господарстві, як в Нечорнозем’ї, так і на цілині. Попри підвищення закупівельних цін для колгоспів і радгоспів, їх рентабельність залишалося низькою.

У промисловості був узятий курс на передачу частини прибутку підприємствам, яким також надали право коригувати планові показники. В СРСР при Брежнєві було побудовано майже 2000 великих промислових підприємств.

До 1982 року майже завершилося будівництво БАМу (Байкало-Амурської магістралі). Бурхливо розвивалися паливо-енергетичний комплекс за рахунок освоєння нафтогазових родовищ Сибіру, космічна галузь і атомна енергетика.

Нафтова криза 1973 року дала Радянському Союзу вигоду у вигляді зростання цін на енергоносії. Через це розвиток економіки став йти екстенсивними методами. Темпи зростання стали знижуватися.

Важким ударом по економіці СРСР і країн соціалістичного блоку стало падіння цін на нафту на початку 1980-х.

В ідеології за Брежнєва новим явищем стала доктрина “розвиненого соціалізму”. Влада відмовилася від хрущовської антирелігійної кампанії та ідеї побудови соціалізму до 1980 року. Особливостями брежнєвського періоду стало зростання пияцтва в СРСР і зниження рівня народжуваності.

Ключовими фігурами в управлінні СРСР при Брежнєві були: Міністр закордонних справ Андрій Громико, Голова Ради Міністрів Олексій Косигін, ідеолог партії Михайло Суслов і керівник КДБ Юрій Андропов.

Міністром фінансів весь період перебування Брежнєва при владі був Василь Гарбузов. У 1977 році була прийнята нова Конституція.

Зовнішня політика

По ряду напрямків зовнішня політика при Брежнєві була невдалою. Відносини з Китаєм в середині 1960-х зіпсувалися остаточно. У 1969 році дійшло до збройних зіткнень на острові Даманський на Далекому Сході. Брежнєву не вдалося відновити дипломатичні відносини з Албанією.

Зате блок соціалістичних держав поповнився наступними державами: Нікарагуа, Гренада, Лаос, об’єднаний В’єтнам, Кампучія, Лівія, всі колишні португальські колонії в Африці (найбільші — Мозамбік і Ангола), Південний Ємен, Ірак і Ефіопія. У 1970 — ті погіршилися відносини з двома країнами соціалістичної орієнтації – Єгиптом і Сомалі.

У 1968 році війська СРСР і країн ОВС (крім Румунії) були введені в Чехословаччину для ліквідації «Празької весни».

У 1974 році Брежнєв зустрівся з президентом США Ніксоном, і ця подія прийнято вважати початком короткої за часом розрядки, тобто примирення держав з різним суспільним ладом.

Вона тривала недовго і завершилася обранням на пост президента США Рейгана в кінці 1980 року. У 1975 році в Гельсінкі Брежнєв підписав угоду про непорушність кордонів в Європі.

Основні події правління Л. І. Брежнєва можна представити в таблиці:

Скасування раднаргоспів, відновлення міністерств, початок економічної реформи Косигіна

Введення військ до Чехословаччини

Конфлікт на острові Даманському

Зустріч Брежнєва з Ніксоном, розрядка міжнародної напруженості

Прийняття нової Конституції

Введення військ в Афганістан

До кінця правління Леоніда Брежнєва відноситься початок Афганської війни – в грудні 1979 року. Вона тривала 10 років, в ній загинуло близько 15 тис.радянських солдатів.

Зовнішньополітичних успіхів вона не принесла, оскільки прорадянське керівництва Афганістану протрималося при владі недовго після виведення військ в 1989 році.

Що ми дізналися?

Коротко кажучи про правління Леоніда Брежнєва в СРСР, попри зовнішній спокій і стабільність в країні, в 1970-і в економіці СРСР отримали розвиток ряд негативних явищ.

Важливими пунктами в правлінні Брежнєва були косигінська реформа, введення військ в Чехословаччину і Афганістан, розрядка міжнародної напруженості між США і СРСР.

Біографія Брежнєва

Леонід Ілліч Брежнєв (1906–1982 рр.) – державний та партійний лідер, який майже 20 років був у вершин влади СРСР, спочатку обіймаючи посаду генерального секретаря ЦК КПРС, а потім – голови СРСР. Період його правління отримав визначення періоду “застою”.

Дитячі та юні роки
Леонід Ілліч Брежнєв народився 19 грудня 1906 р. (1 січня 1907 р.) у селі Каменському Катеринославської губернії, у сім’ї потомствених робітників.
У 1915 став учнем Кам’янської класичної гімназії. Навчання там тривало 6 років. У 1921 р. Брежнєв отримав місце на курскому маслоробному заводі. У 1923 р. його прийняли до лав комсомольців.

Дещо пізніше він став студентом курського землемірно-меліоративного технікуму. Весною 1928 р. був переведений на Урал, де отримав посаду землевпорядника. До 1930 р. заміняв начальника уральського обл.земельного управління.
Роки ВОв
З початком Великої Великої Вітчизняної війни Леонід Ілліч активно мобілізував населення Червону Армію. Також він евакуював промисловість, обіймав невоєнні посади в армії. До 1943 був начальником політичного відділу Вісімнадцятої армії. До 1945 заміщав начальника південно-фронтового політичного управління.
У 1942 р. брав участь у наступі Червоної Армії у південно-харківській області. Командував операцією Р. Я. Малиновський. За виявлену мужність, Брежнєва удостоїли ордена Червоного Прапора.
У 1942 р. отримав звання полковника. Через кілька місяців він брав участь у визвольних боях за Новоросійськ і був нагороджений орденом Вітчизняної війни першого ступеня.
2 листопада 1944 р. Брежнєв став генерал-майором.
Початок політичної кар’єри
Особиста зустріч із І. В. Сталіним, що відбулася в 1952 р., стала яскравою подією у біографії Брежнєва. На XIX з’їзді КПРС Леонід Ілліч був уперше у житті обраний членом ЦК.
У листопаді 1952 р. його було обрано членом постійних комісій при президії ЦК. У 1953 р., після смерті Сталіна, його звільнили з обох посад.
У період 1953-1954 років. обіймав посаду заступника начальника Головного політичного управління Радянської Армії та ВМФ.

У 1954 р. прийняв пропозицію М. З. Хрущова і був переведений у Казахську РСР. Там Брежнєв керував освоєнням цілини.
У 1960–1964 роках. обіймав посаду Голови Президії Верховної Ради СРСР та секретаря ЦК КПРС.
У 1961 р. брав участь у підготовці першого польоту людини у космос. За це його удостоїли звання Героя Соціалістичної Праці.
Внутрішня та зовнішня політика
Знайомлячись із короткою біографією Брежнєва, слід знати, що у 1966 р. він обійняв посаду Генсека ЦК КПРС. Через рік, Леонідом Іллічем було озвучено концепцію Розвиненого соціалізму.
У 1977 р. в СРСР ухвалили нову Конституцію. Роль КПРС було визнано ядром полит.системы. Також була закріплена ідея розвиненого соціалізму.
Після цього Леонід Ілліч обійняв нову посаду – Голову Президії Верховної Ради Радянського Союзу.
У травні до Москви з офіційним візитом приїхав президент Сполучених Штатів Р. Ніксон. У ході двосторонньої зустрічі було підписано договір про обмеження систем ПРО.
У листопаді 1974 р. до СРСР прибув лідер Америки Д. Форд. Лідери двох країн підписали заяву про підтвердження наміру укладання оновленої угоди щодо ОСВ.
У червні 1979 р. Брежнєвим та Д. Картером було підписано договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Коли 1979 р. радянські війська вторглися до Афганістану, всі контакти між Сполученими Штатами та Радянським Союзом були згорнуті.
Сімейне життя
Брежнєв був одружений з В. П. Денисовою. У них із дружиною було двоє дітей. 1929 р. народилася дочка Галина. 1933 р. народився син Юрій.
У Г. Брежнєвої була єдина дочка, В. Мілаєва. Вона також має доньку, Г. Філіппова. Доля правнучки Брежнєва склалася трагічно. З волі рідних, вона опинилася у психіатричній лікарні.
Смерть
Л. І. Брежнєв пішов із життя вночі, з 9 на 10 листопада 1982 р. Відповідно до висновку мед. експертизи, причиною смерті стала раптова зупинка серця.
Брежнєв був похований 15 листопада, біля Кремлівської стіни у Москві. На дротах радянського лідера були присутні представники 35 держав.

Біографія Брежнєва роки життя – 19 грудня 1906 – 10 листопада 1982 гг. (75 років)

Біографія Івана Мазепи

Іван Степанович Мазепа (Іван Мазепа-Каледінський) (1639–1709) – гетьман України, державний, політичний діяч. Народився Іван Мазепа .

Біографія Котовського

Біографія Григорія Івановича Котовського захоплююча та цікава, та й як може бути інакше? Котовський людина-легенда, що пройшла і .

Біографія Бенджаміна Франкліна

Бенджамін Франклін (1706-1790) – американський політичний діяч, вчений, журналіст. Народився Бенджамін 17 січня 1706 року .

Біографія Ярослава Мудрого

Ярослав Мудрий (близько 978 – 1054) – правитель Русі, який здобув собі славу найбільшого полководця .

Біографія Засекіна Григорія

Засекін Григорій Осипович (близько 1550-1597) – князь, державний діяч, зусиллями якого в XVI столітті кордони .

Біографія Володимир Красно Сонечко

Володимир Святославич (бл. 958-1015 рр.) – князь новгородський, князь київський, якого в народі величали не .