Сенс назви комедії д

Словник подає два визначення слову “Недоросль”. Перше – “це молодий дворянин, який не досяг повноліття і не надійшов на державну службу”. Друге – “дурнуватий юнак – недоучка”. Я думаю, що друге значення у цього слова з’явилося завдяки образу недоростка – Митрофанушки, який створив Фонвізін. Адже саме Митрофан уособлює викриття полрастающіх кріпосників, які з головою загрузли в дурості і невігластві.

Мати, яка потурала всім бажанням своєї дитини – виховала з Митрофана справжнього егоїста і деспота, яка здатна відповідати навіть за себе і свої вчинки. Уже в дитинстві Митрофан “проявив себе” як міг. Він не розмовляв, він “лаялся”. Дозволяв собі грубо розмовляти н етолько з прислугою, але і з рідною матір’ю. У цієї людини, якщо його можна так назвати, справжній щурячий характер. Свою стару няну Вереміївну він обзиває “старої каргою”, хоча та весь час оберігає його від небезпек, прибирає за ним, годує його. Митрофан цього вже не помічає. Для нього все так і має бути.
На словах він сміливий. Образити когось для нього – раз плюнути. Ось на ділі він показує себе зовсім з іншого боку. Митрофан моторошно боягузливий і несамостійний. Хоча навіщо йому бути самостійним? Адже “під рукою” завжди є мама, няня або вчителя.

Митрофан дуже корисливий і егоїстичний. Залежно від зміни займаного людьми положення, змінюється і ставлення до них Митрофана. Він живе тільки за таким принципом. Навіть мати н ежалеет він і втрачає до неї інтерес, лише тільки у неї відбирають владу: “Так відчепися, матінка, як нав’язала!”. З цими словами улюблений синотказиваетсЯ від матері в важку для неї хвилину. Звичайно, мн ежалко героїню Простакової, але ж вона сама розвинула і воспіталав Митрофана таке ставлення до людей і до себе, врешті-решт, вона отримала те, що заслужила.
Я думаю, що саме після виходу комедії “Недоросль в світло, ім’я Митрофана стало прозивним. Тепер” Митрофанов “ми можемо сміливо назвати дурного, грубого і ледачого людини, а таких в наш час, на жаль, теж чимало. Саме завдяки таким” Митрофанов “” Наталка “залишається таким популярним і актуальним і в наш час. Цей твір може змусити нас думати і робити висновки. А чи не є такою людиною і я.

Рекомендуємо ексклюзивні роботи по цій темі, які викачуються за принципом “один твір в одну школу”:

/ Твори / Фонвізін Д.І. / Наталка / Сенс назви комедії Д.І. Фонвізіна “Наталка Полтавка”.

Дивіться також за твором “Наталка”:

Ми напишемо відмінний твір на Ваше замовлення всього за 24 години. Унікальне твір в єдиному екземплярі.

100% гарантії від повторення!

Схожі статті

Е. М. Гемінґвей «Старий і море». Символіка образів. Образ Сантьяго. Сенс фіналу й назви повісті. Ознаки притчі у творі
Людина та пошуки сенсу існування в прозі другої половини ХХ ст. – США
Плани-конспекти уроків

✵ ключові (уміння вчитися: уміння визначати символіку літературного твору (на прикладі повісті Е. М. Гемінґвея «Старий і море»), образну систему твору; комунікативні: навички спілкування в колективі й толерантне ставлення до думок та почуттів оточуючих; інформаційні: уміння визначати роль деталі в тексті; навички роботи з книгою; уміння і навички аналітичного характеру; соціальні: уміння обстоювати свою думку; загальнокультурні: гуманістичний світогляд, загальнолюдські моральні цінності й ідеали).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок.

Основні терміни й поняття: повість-притча, «ефект айсберга».

Міжпредметні зв’язки: мистецтво (художня культура).

Обладнання: портрет Е. М. Гемінґвея, тексти повісті «Старий і море».

Сила книжок Гемінґвея в чуйній і вимогливій людяності <. >, їм притаманна напружена радість боротьби, боротьби за людину, яку можна вбити, але не можна здолати.

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

— Як ви вже знаєте, за повість «Старий і море» Е. М. Гемінґвей 1954 року здобув нобелівську премію. У рішенні нобелівського комітету зазначено, що премію присуджено «за видатну майстерність стилю у сфері сучасного оповідного мистецтва, яка особливо яскраво виявилась у повісті. ». У чому ж полягає майстерність стилю письменника? Що сховано між рядками, здавалося б, звичайнісінької оповіді? Відповіді на ці запитання спробуймо знайти сьогодні на уроці.

(Учні занотовують до зошитів тему уроку.)

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перевірка домашнього завдання. інтерактивний прийом «Методика взаємозапитань»

(Учні ставлять одне одному запитання за змістом повісті «Старий і море» Е. М. Гемінґвей й відповідають на них. Якщо школярі не зважили на якісь важливі деталі, запитання формулює вчитель.)

ІV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Теорія літератури (запис до зошитів)

Повість — художній твір оповідного характеру, у якому змальовано історію життя людини у зіткненні з життєвими явищами та долями інших людей.

Притча — твір із чітко вираженою мораллю, із конкретною повчальною ідеєю.

– На вашу думку, чому твір «Старий і море» називають повістю-притчею?

– Чи є у цьому творі Е. М. Гемінґвея авторське тлумачення змісту притчі?

– Чи можна цю повість порівняти з біблійною притчею? (Так, оскільки наявні повільний розвиток сюжету, побутова основа оповіді, узагальнений зміст, алегоричність та конкретність, поєднання сьогоденного й одвічного, особистого й всесвітнього.)

– На вашу думку, якщо це буденна історія про рибалку, то за що автор здобув нобелівську премію?

– Як ви розумієте вислів «ефект айсберга»? Як цей термін стосується повісті Гемінґвея?

– Що можна сказати про моральний кодекс Сантьяґо?

3. Рольова гра за випереджальним домашнім завданням. інтерактивна вправа «входження в образ» («Перевтілення»)

Інструкція для учнів-акторів

Презентуючи певний літературний образ, обов’язково слід:

✵ назвати ім’я, особливості зовнішності, соціальне становище, певні риси характеру, емоційний стан;

✵ відзначити авторські засоби творення художнього образу, істотне в характері героя;

✵ визначити місце героя в літературному творі;

✵ виявити типові риси в більшому або меншому колі людей (реальних осіб);

✵ представити в образі-персонажі людину певного часу й соціального стану;

✵ оцінити характер героя з урахуванням авторського ставлення до нього, а також з погляду сучасності;

✵ пояснити мотиви поведінки та вчинків героя.

Варто уникати власного трактування певних дій та вчинків персонажа, якого ви представляєте у рольовій грі.

(Двоє учнів виступають перед класом, презентуючи Сантьяґо та Маноліна.)

4. Інтерактивний прийом «Ґронування» (запис до зошитів)

– Складіть ґроно за темою «Сантьяґо: минуле і сьогодення».

– Що уособлюють образи повісті Е. М. Гемінґвея «Старий і море»? Визначте їхню символіку.

Сантьяґо — людський досвід та водночас його обмеженість, мужність; герой — борець, переможець, хоча певною мірою переможений.

Хлопчик — переймає досвід у старшого, засіб подолання трагічної самотності; надія на майбутнє, зміна поколінь, духовна опора, продовження життя, юність, сила, жага життя та віра в перемогу.

Море — вічність, непереборна сила природи, життя.

Рибина — товар для продажу, мета, мрія; місце в жорстокому світі, виживання, вдача.

Леви — пам’ять про минуле та пережиту боротьбу, готовність до повторної боротьби за життя; сила, юність, молодість, любов до життя, віра в перемогу.

6. Робота з епіграфом до уроку

– Поясніть, як ви розумієте вислів Дмитра Затонського, що є епіграфом до нашого уроку.

(Учні занотовують до зошитів епіграф до уроку.)

– Доберіть вислів із твору Е. М. Гемінґвея «Старий і море», який розкриває:

✵ філософський зміст повісті («Людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а здолати не можна» 1 .);

✵ гуманістичну ідею твору («Та все-таки добре, що нам не треба замірятися вбити сонце, місяць чи зорі. Досить і того, що ми живемо біля моря й убиваємо своїх щирих братів».).

1 Тут і далі: цитати з повісті-притчі Е. М. Гемінґвея «Старий і море» наведено у перекладі Володимира Митрофанова.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

– У чому полягає майстерність стилю Е. М. Гемінґвея? (Повість- притча, гуманістичний пафос, символіка, «ефект айсберга», обрамлення та рублена проза.)

2. Постановка й розв’язання проблемного питання

– Сантьяґо в повісті неодноразово повторює: «Я незвичайний старий». Як ви розумієте його самооцінку? У чому полягає його незвичайність? Відповідь обґрунтуйте.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Для всіх: написати твір-мініатюру або стисле есе за повістю- притчею Е. М. Ґемінґвея «Старий і море» на одну з тем («людина створена не для поразок», «А хто тебе переміг, старий?», «життя — це боротьба»).

Випереджальне (індивідуальне; для 1-2 учнів): підготувати повідомлення про життєвий та творчий шлях Ґ. Ґарсії Маркеса.

Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

У чому сенс людського життя? (За оповіданням Джека Лондона “Жага до життя”)

Джек Лондон займався літературною діяльністю менш ніж двадцять із прожитих сорока років життя, але творчі успіхи письменника вражають. Сучасники спостерігали за злетом та долею Джека Лондона із заздрістю та неприхованим захопленням. З письменника намагалися зробити живу рекламу “суспільства рівних можливостей”, тобто Америки. Мовляв, ось утілення ідей про справжнє людяне суспільство: пасинок фермера, хлопчик-робітник, який не зміг отримати вищої освіти, усе одно зумів досягти своєї мети, здійснити найпотаємнішу мрію, ставши уславленим письменником. Але не так просто все було насправді. Життя Джека Лондона було своєрідним самоспаленням заради успіху. Така боротьба знесилювала. Письменник був приречений на нелюдські навантаження, шукаючи вигідної репортерської та письменницької роботи. Джек Лондон писав: “Мені дивно думати тепер про те, з яким самозабуттям я працював, про те, яким я був бідним і як шалено мені хотілося досягти успіхів, а ще — яким я був щасливим”.

Перші, так звані північні оповідання Джека Лондона вразили читачів зовсім новою постановкою проблеми і її художнім втіленням. Герої цих оповідань залишалися наодинці із суворою арктичною природою та із самими собою й таким чином випробовували себе. Як митець-реаліст Джек Лондон йшов у своїй творчості вслід правді життя. На Північ людей змушувала їхати шалена жага збагачення, яка зветься “золотою лихоманкою”. Серед справжніх мужніх і сильних героїв на Півночі опинилися й мерзотники, які принесли із собою звірячі закони “суспільства рівних можливостей”: крайній індивідуалізм, прагнення до збагачення любою ціною, ненаситну пристрасть до “жовтого диявола”. Серед суворої білої тиші Аляски маячня “золотої лихоманки” химерно переплелася з високою романтикою. Це накладало дуже своєрідний відбиток на свідомість кожного мешканця американської Півночі.

В оповіданні “Любов до життя” Джек Лондон зобразив двох друзів-золотошукачів, які повертаються додому після вдалих пошуків жовтого металу. Один із цих людей звихнув ногу й попросив свого супутника допомогти. Але той покинув товариша в біді й пішов далі, прихопивши із собою частину видобутого золота. Коли потерпілий залишився на самоті, він переміг біль і пішов сам, упевнений, що не зіб’ється з дороги. Усе-таки заблукавши, герой почав розмірковувати про долю золота: воно важило стільки, скільки всі інші речі вкупі. Іти з ушкодженою ногою було все важче, але герой не наважився залишити золото тій землі, якій воно донедавна належало. Знесилений, він знемагав від голоду. Кілька разів намагався впіймати куріпку, але ці спроби виявилися даремними: “Дивлячися, як куріпка відлітає геть, він відчував до неї таку ненависть, наче вона заподіяла йому страшне зло”. Він марив їжею, але, опритомнівши, відчував тільки біль від голоду в животі. Страждання зробилося зовсім нестерпним, коли мокрий сніг погасив багаття. Подорожній дійшов висновку, що вмерти не так боляче, як жити. Але любов до життя примушувала його ще й ще раз підніматися й простувати далі. Наприкінці дороги йому трапилися останки товариша-зрадника. Раптом на далекому обрії чоловік побачив корабель. Украй виснажений герой потрапив на корабель, де дістав порятунок. Уже через кілька тижнів подорожній одужав, але в його підсвідомості глибоко засів страх перед голодною смертю. Людина вешталася по палубі й жебракувала. Матроси з усмішкою подавали йому. Випросивши таким чином сухаря, людина ховала його у своєму ліжку. Екіпаж був впевнений, що це скоро мине.

Оповідання Джека Лондона змушує читача замислитися над сенсом життя людини, згадати важливі поняття “зрада”, “товариськість”, “дружба”, “цінності” й таке інше. Здається, сенс людського життя полягає в допомозі й підтримці інших людей, а також у тому, щоб кожна людина, озираючи прожиті роки, могла б спокійно дивитися в очі своїм друзям, рідним, співвітчизникам.