Як свідчать спеціальні джерела [1, 2, 3, 5, 6, 8, 12, 16], конфуціанство — це філософське вчення, яке проголошує верховенство добра у світі, захищає непорушність установлених небом суспільних норм, якими люди повинні керуватись у житті.6 черв. 2011 р.
Центральним етичним поняттям конфуціанства було вчення про жень 仁 — людинолюбство. На думку Конфуція, кожна людина здатна знайти в собі етичні правила власного життя.
Засновник цього вчення – Конфуцій (китайською Кун Цзи) (551—479 рр. до н. е.).
Він обстоював відомий принцип: «Чого не бажаєш собі, того не роби іншим» — золоте правило моралі.
Філософом було створено модель управління державою й суспільством, модель людських взаємин. Розглядаючи державу як велику сім'ю, а політичну владу як аналог влади батька, Конфуцій створив свою етико-політичну систему, викладену в “Лунь юй”.
Основна мета вчення Конфуція – гармонізувати життя держави, суспільства, родини і людини взагалі. У центрі уваги конфуціанства – взаємини між людьми, проблеми виховання.
Конфуціа́нство — китайсько-філософська школа, основа китайського способу життя, принцип організації суспільства, засновником якої був китайський філософ Кун Фу-цзи, відомий на Заході як Конфуцій, який жив у 551—479 роках до н. е. . Спираючись на давні традиції, Конфуцій розробив …