Центральним етичним поняттям конфуціанства було вчення про жень 仁 — людинолюбство. На думку Конфуція, кожна людина здатна знайти в собі етичні правила власного життя.
Основою вчення є образ цзюнь-цзи (шляхет. людини), яка, за визначенням Конфуція, постійно повинна «впорядковувати», виховувати себе, зміцнювати власну волю, володіти такими чеснотами, як людинолюбство (жень), дотримання ритуалу (лі), знання (чжи), обов'язок (і), а також відданістю, синів.
Він обстоював відомий принцип: «Чого не бажаєш собі, того не роби іншим» — золоте правило моралі.
Основна мета вчення Конфуція – гармонізувати життя держави, суспільства, родини і людини взагалі. У центрі уваги конфуціанства – взаємини між людьми, проблеми виховання.
Буддизм та синтоїзм сповідують понад 11 % людства, трохи менше прихильників індуїзму, конфуціанства й даосизму – 7,5 %. Буддизм поширений у Східній, Південно-Східній та Південній Азії. Народи Південної Азії сповідують також індуїзм. Конфуціанство та даосизм розповсюджені переважно в Китаї.
Конфуціа́нство — китайсько-філософська школа, основа китайського способу життя, принцип організації суспільства, засновником якої був китайський філософ Кун Фу-цзи, відомий на Заході як Конфуцій, який жив у 551—479 роках до н. е. . Спираючись на давні традиції, Конфуцій розробив …