§ 33. «Східний похід» Александра Македонського (Великого) й утворення елліністичних держав

У 336 р. до н.е. Македонію очолив син Філіппа II Александр (356-323 рр. до н.е.). Він не лише здійснив омріяний Філіппом II похід на Персію, а й створив могутню імперію, яка простягнулася від Греції аж до Індії.

У 336 р. до н.е. македонська армія через північ Греції вийшла до земель Персії на півострові Мала Азія. Похід на деякий час було перервано повстанням у підкорених Фівах. Александр жорстоко придушив повстання і 30 000 фіванців продав у рабство. У 334 р до н.е. 35 000 македонян на чолі з Александром продовжили «Східний похід».

Перська держава у цей час була ослаблена боротьбою за владу між сатрапами, які стали самостійними і не бажали коритися цареві Персії Дарію III.

Перша велика битва між супротивниками відбулася на річці Гранік у 334 р. до н.е. Александр вишикував свої війська так, що в центрі була фаланга важкоозброєної піхоти, а з флангів — кавалерія та легка піхота. У такому порядку солдати македонського царя форсували річку та знищили перських лучників. Військо Дарія відступило. Не зустрічаючи спротиву, македоняни захопили більшість підкорених персами грецьких колоній у Малій Азії. Лише Мілет і Галікарнас довелося брати штурмом.

Александр продовжив війну з Персією. У 333 р. до н.е. на території Сирії, біля затоки Ісса, на узбережжі Середземного моря, між військом Александра і силами Дарія III відбулася нова битва. Після тривалого та кровопролитного протистояння Дарій в оточенні охоронців залишив поле бою.

Після перемоги біля Ісси македонська армія пішла до Фінікії. Більшість фінікійських міст Александру вдалося захопити без особливих зусиль. Тільки Tip здався аж після семи місяців важкої облоги. Під час облоги Александр застосував бойові метальні машини, встановлені на кораблях.

Далі перед Александром лежали землі Єгипту, що були підкорені персами. Єгипет здався Александру без бою. Жерці цієї країни оголосили Александра богом. Перський цар Дарій III запропонував Александру укласти мирну угоду. Він був готовий віддати узбережжя Малої Азії та сплатити величезний викуп за полонених. Однак Александр вимагав, щоб Дарій III визнав його єдиним володарем Малої Азії. Тоді перський цар зібрав війська, які у нього залишилися, і навесні 331 р. до н.е. зустрівся в останньому двобої з Александром.

Це сталося біля селища Гавгамели. Уперше перси застосували проти македонян бойових слонів і колісниці, до яких були прикріплені величезні серпасті ножі. Лучники Александра перебили більшість візничих та погоничів слонів. Некеровані, поранені та налякані тварини кинулися назад і почали топтати перську піхоту. Залишки кінноти прорвали ряди македонян, але загинули, наткнувшись на опір македонської фаланги. У черговий раз Дарій змушений був відступати. Він утік в глиб імперії, де в 330 р. до н.е. був зрадницьки вбитий.

Александр вступає до Вавилона. Картина Ш. Лабрена

Завоювання Індії. У 327 р. до н.е. військо македонян увійшло до Індії і рушило в долину Інду. Йому протистояли загони царя (раджі) Таксили. В результаті переговорів Александру вдалося укласти союз із цим індійським царем і разом з ним виступити проти іншого раджі — Пора. У 326 р. до н.е. на річці Гідасп відбулася вирішальна битва. Непереможна македонська кавалерія, очолювана, як завжди, самим Александром, легко перемогла вершників супротивника. Але, коли вона наблизилася до слонів, нажахані коні зупинилися. Індійські лучники, сидячи на слонах, легко нищили македонську кінноту. Александр застосував уже випробувану в битвах з персами тактику і здобув чергову блискучу перемогу. Македоняни захопили більшість слонів, 9000 вояків ворожої армії й самого царя Пора. Західну частину Індії було завойовано. Далі Александр планував піти до Гангу, але стомлені вояки та командири умовили полководця припинити наступ і повернути назад. «Східний похід» завершився.

Наслідки і результати «Східного походу» Александра Македонського:

• Було знищено Перську імперію давнього ворога грецьких держав, натомість постала нова імперія Александра Македонського, яка включала Грецію, колишні володіння Персії та частину Індії;
• Імперія Александра Македонського виявилась нежиттєздатною і по його смерті розпалася, частина підкорених народів здобула незалежність;
• Сприяв поєднанню грецької і східної цивілізацій, культур, їх взаємообміну. Греки ознайомилися з досягненнями Сходу, своєю чергою Схід перейняв здобутки греків.

Хронологія «Східного походу» Александра Македонського

Початок «Східного походу» Александра Македонського. Перехід македонських військ через чорноморські протоки (Геллеспонт) до Азії

Битва на р. Гранік. Перемога військ Александра Македонського

Битва при Іссі. Перемога військ Александра Македонського

Січень-серпень 332 р. до н.е.

Облога і взяття міста Tip македонськими військами

Грудень 332 — березень 331 рр. до н.е.

Підкорення Єгипту. Проголошення Александра Македонського рівним богам

Битва при Гавгамелах стала кінцем Перської імперії

Підкорення Александром Македонським Середньої Азії

Весна 327 — липень 326 рр. до н.е.

Індійський похід Александра Македонського

Повернення Александра Македонського до Вавилона

2. Імперія Александра Македонського

Результатом військових походів та численних перемог Александра Македонського було створення величезної імперії. До її складу увійшли Греція, Сирія, Фінікія, Персія, Єгипет, Західна Індія. Це була одна з найбільших імперій стародавнього світу.

Прагнучи підкорити увесь світ, Александр почав готуватися до підкорення Риму й Карфагена. Але похід на захід так і не відбувся. У 323 р. до н.е. Александр несподівано захворів і помер. Йому було 33 роки.

Після смерті Александра його імперія проіснувала недовго. Боротьба за владу спричинила численні війни між македонськими полководцями (діадохами).

Перевірте, як ви запам’ятали

• 1. Коли Александр Македонський розпочав «Східний похід»?
• 2. Яке з міст чинило найтриваліший опір армії Александра?
• 3. Які наслідки мала битва при Гавгамелах для персів?
• 4. У чому полягала політика Александра щодо зближення завойованих країн?

Поміркуйте і дайте відповідь

• 5. Які наслідки і результати «Східного походу» Александра Македонського?
• 6. Що означає поняття «імперія»? Чому імперія Александра була нестійким утворенням?

Виконайте завдання

• 7. Визначте за описом, про які битви та епізоди з життя Александра Македонського йдеться. 1) «Александр не стримав гніву, який зазвичай міг опанувати. «Так ви, — вигукнув він, — покладаючись на те, що займаєте острів, зневажаєте наше сухопутне військо? Але я невдовзі покажу вам, що ви живете на материку! Знайте ж: або ви впустите мене у ваше місто, або я візьму його силою» (Захоплення Тира). 2) «У Мазака, перса, якого Дарій поставив сатрапом, не було власного війська, і він, дізнавшись про результат битви при Іссі, про ганебну втечу Дарія і захоплення Александром Сирії, Фінікії і значної частини Аравії, без перешкод впустив Александра до країни та її міст» (Вступ до Єгипту). 3) «Ми стоїмо вже майже на самому краю світу. Ти ж готуєшся йти в інший світ і хочеш проникнути в Індію, невідому власне індусам, і своєю перемогою освітити більше земель, ніж освітлює сонце. Це задум, гідний твого генія, але він не по наших силах. Твоя доблесть все зростатиме, а наші сили виснажуються».

Завдання для допитливих

• 8. Ким, на вашу думку, був Александр Великий: мудрим правителем чи жорстоким тираном? Поясніть свою точку зору.
• 9. Уявіть, що Александр дожив до глибокої старості. Як, на вашу думку, могла б скластися доля його імперії та всього світу?

§ 45. Пелопоннеські війни. «Східний похід» Александра Македонського

Після завершення персько-грецьких війн Афіни та Спарта виявилися наймогутнішими полісами Еллади. Вони згуртували навколо себе поліси-союзники. Протистояння між цими об’єднаннями вилилося в Пелопоннеські війни 431—404 рр. до н. е., які закінчилися поразкою Афін, їхнім політичним та економічним занепадом. Регіони, де відбувалися бойові дії, були спустошені, сторони страчували полонених, чого не бувало раніше.

Спартанці нав’язали Афінам олігархічний устрій із владою «тридцяти тиранів». Їх так назвали тому, що правляча верхівка розпочала масові страти незгодних. Через вісім місяців такого свавілля афіняни повстали та повалили владу «тридцяти тиранів». В Афіни повернулася демократія.

Битва між спартанцями та афінянами на острові Сфактерія. 425 р. до н. е. Сучасний малюнок.

На цьому війни між полісами не припинилися. У 395—387 рр. до н. е. тривала Коринфська війна між Спартою та союзом Афін, Фів і Коринфа. У цій війні активну роль відігравали перси, які скористалися ситуацією, щоб повернути собі контроль над частиною Малої Азії та Егейським морем, втрачені за умовами раніше укладеного миру. Тривалі війни за володарювання над Елладою виснажили греків.

• Які наслідки для Еллади мали описані війни?

2. Македонія. Філіпп II

На північ від Еллади розташований гористий край, який у ті часи називали Македонія. Тут виникла й розвивалась окрема держава, якою керував монарх — басилей. Він мав майже не обмежену владу.

Основними заняттями населення були скотарство й полювання, меншою мірою — землеробство. У горах добували мідь, залізо, золото та срібло. Завдяки цьому македоняни отримували постійні прибутки. Вони переймали від греків звичаї, їхні мистецькі традиції.

Золота монета із зображенням бога Аполлона, викарбувана за правління Філіппа II, який запровадив власну монету. Знахідка зберігається в Музеї мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку (США).

• Про що свідчить зображення грецького бога на македонській монеті?

У 382—336 рр. до н. е. Македонією правив Філіпп II — хитра й розумна людина, умілий політик і дипломат. Багато греків вважали Філіппа II таким самим елліном, як вони самі. Вони сподівалися, що він зможе об’єднати Елладу. Філіпп II використовував ці переконання, щоб здобути вплив у різних полісах. Завдяки підкупам і військовій силі йому вдалося підкорити багато полісів.

• Метод «Мозковий штурм» (див. додатки до підручника). Чому греки вірили, що Філіпп II зможе їх об’єднати?

Філіпп II удосконалив македонське військо. Було запроваджено так звану македонську фалангу: якщо у грецькій фаланзі було вісім рядів воїнів, то в македонській — 16. Македонські гопліти були озброєні сарісами — довгими списами (кілька метрів у довжину). У війську з’явилися загони спеціалістів, які вміли виготовляти машини для штурму міст: тарани, катапульти, балісти, збірні мости.

Філіпп II. Сучасний малюнок.

Також македоняни, на відміну від греків, активно використовували на полі бою кінноту. Поки фаланга стримувала наступ противника, кіннота завдавала йому нищівного удару. Важкоозброєних кіннотників називали гетайрами.

Македонська фаланга. Сучасний малюнок.

3. Об’єднання Греції під владою Македонії. Завершення класичного періоду в історії Греції

Багато еллінів не були проти македонян, але Коринф, Фіви та Афіни не погодилися визнати владу Філіппа II і чинили опір. Вирішальна битва між греками й македонянами відбулася в 338 р. до н. е. поблизу міста Херонея. У ній греки зазнали поразки й були змушені коритися новій силі.

Срібний обруч Філіппа II, знайдений у його гробниці. Знахідка зберігається в Музеї природної історії імені Філда в Чикаго (США).

Філіпп II намагався зміцнити здобуту владу. Наступного року в Коринфі він організував з’їзд представників грецьких полісів, на якому було прийнято такі рішення:

• встановлення загального миру в Елладі;
• заборона змінювати політичний устрій полісів;
• проголошення свободи торгівлі й мореплавства;
• оголошення війни Персії.

Ці події завершили класичний період в історії Греції — час існування незалежних полісів.

Джерела повідомляють

Римський історик Плутарх про Александра Македонського

Щоразу, коли приходила звістка, що Філіпп II завоював якесь місто або здобув славну перемогу, Александр ставав похмурим і казав друзям: «Так батько встигне все захопити, так що мені разом із вами не вдасться зробити нічого великого».

• Як наведений текст характеризує Александра?

Цікаво знати

Філіпп II приділяв значну увагу вихованню Александра. Його вчителем став грецький філософ Арістотель. Щоправда, царевича більше цікавили подвиги героїв минулого, зокрема Ахілла, ніж вивчення філософії.

1) Які могутні держави завоював Александр Македонський?

2) Чому він не продовжив рух своїх військ далі на схід?

Філіпп II приділив чимало часу та зусиль підготовці великого воєнного походу проти Персії. Він планував розпочати війну зі звільнення грецьких полісів у Малій Азії. Проте Філіппа II було вбито на весіллі власної доньки. Влада в Македонії перейшла до його сина Александра.

• Що стало наслідком битви поблизу Херонеї?

4. «Східний похід» Александра Македонського

Александр став басилеєм у віці 20 років. Він вирішив продовжити справу батька — воєнний похід на Персію об’єднаного війська більшості грецьких полісів, крім спартанців і македонян. Цей «Східний похід» тривав протягом 334—324 рр. до н. е. Під час походу війська Александра Македонського завоювали не лише Перську імперію, а майже весь відомий на той час світ. Приводом до походу було названо те, що ще під час персько-грецьких війн перський правитель Ксеркс спалив грецькі храми.

«СХІДНИЙ ПОХІД» АЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО

Перехід македонських військ через чорноморську протоку Геллеспонт до Азії

Битва на річці Гранік. Перемога військ Александра Македонського

Битва біля міста Ісс. Перемога військ Александра Македонського

Облога та взяття міста Tip македонськими військами

Підкорення Александром Македонським Єгипту.

Битва під Гавгамелами, що стала кінцем Перської імперії

Підкорення Александром Македонським Середньої Азії

Індійський похід. Македонські війська здобули вирішальну перемогу на річці Гідасп (притока Інду), але відмовилися йти далі на схід

Повернення Александра Македонського до Вавилона. Результатом «Східного походу» стало утворення величезної імперії, що простягалася від Балканського півострова до річки Інд

1) Укажіть, які землі було завойовано Александром Македонським.

2) Назвіть найсхіднішу територію, якої дісталися його війська.

Александр, як він сам стверджував, у своїх завоюваннях прагнув «досягти краю світу, берегів Великого зовнішнього моря» (давні греки вірили, що світ плоский, а в його центрі — суходіл, який омиває море). Проте цього не відбулося: у 323 р. до н. е. він помер у Вавилоні від малярії.

Александр Македонський. Римська копія погруддя, виготовленого грецьким майстром. Пам’ятка зберігається в Новій гліптотеці (художній музей) Карлсберга в Копенгагені (Данія).

• Обчисліть, скільки років провів Александр у війнах.

Більшість народів, на чиї землі ступало греко-македонське військо, не чинили спротиву. Проте народи, які раніше мали власну державність, опиралися завойовникам: фінікійське місто Tip, населення долини Інду, також неодноразово повставали грецькі поліси.

Битва поблизу міста Ісс. Ліворуч на коні — Александр Македонський, праворуч на колісниці — Дарій III. Римська мозаїка, знайдена під час розкопок міста Помпеї. Знахідка зберігається в Неапольському археологічному музеї (Італія).

Цікаво знати

Завойовуючи нові землі, Александр Македонський намагався не порушувати місцеву організацію влади й суспільства. Натомість він домагався, щоб його проголошували верховним правителем відповідно до місцевих правил. Також, завоювавши Персію, Александр почав одягатися як перський цар та одружився із двома персіянками. Він вважав, що підкорені ним народи краще сприйматимуть нового правителя, якщо він буде дотримуватися їхніх звичаїв.

• Охарактеризуйте політику Александра Македонського щодо завойованих земель. За допомогою методу «Прес» (див. додатки до підручника) поясніть, чи вважаєте ви її доцільною.

Запитання та завдання

1. Що спричинило Пелопоннеські війни? За допомогою методу «Оберіть позицію» (див. додатки до підручника) поміркуйте, чи можна було їх уникнути.

2. Якими були наслідки Пелопоннеських війн для Еллади?

3. Що поєднувало Давню Македонію та Елладу?

4. У який спосіб Філіппу II вдалося об’єднати греків і македонян? Висловіть припущення, із якою метою він це здійснив.

5. Охарактеризуйте македонське військо після реформ Філіппа II.

6. Пошукове завдання. Про постать Александра Македонського було складено чимало розповідей. Користуючись додатковими джерелами, ознайомтеся з кількома з них і вкажіть, які його людські якості вони висвітлюють.

7. Александр Македонський розпочав «Східний похід» у 334 р. до н. е. Обчисліть, скільки років минуло від цієї дати.

8. Вправа «Мікрофон». Передаючи одне одному уявний мікрофон, висловіть свою думку щодо того, чому Александр прагнув створити величезну імперію.

9. Складіть «асоціативний кущ» до постаті Александра Македонського.

Скільки тривав похід Фродо та Сема

12 фактів про Другий Зимовий похід

У листопаді–грудні цього року виповнюється 100 років Другого Зимового походу Армії Української Народної Республіки – останньої спроби збройним шляхом повернути втрачену державність. Водночас Україна вшановуватиме вояків Армії УНР, розстріляних біля містечка Базар.

Інститут національної пам’яті зібрав 12 фактів про передумови, початок і перебіг походу:

1. У ході Української революції Армія УНР провела два Зимових походи. Перший тривав від 6 грудня 1919 до 6 травня 1920 року і врятував Армію УНР від загибелі. За 5 місяців військо здійснило понад 50 переможних боїв. Успіх Першого Зимового походу надихав Головну команду військ УНР повторити операцію. Надії ж підняти і очолити загальноукраїнське повстання вселяло ганебне становище українців від безчинств окупаційного режиму.

1. У кінці листопада 1920-го майже вся територія України опинилася під більшовиками, які утворили на наших землях квазідержаву – Українську Соціалістичну Радянську Республіку і впроваджували політику воєнного комунізму. В економіці це передбачало такі надзвичайні заходи, як продрозкладку, ліквідацію вільної торгівлі та обігу грошей, централізований розподіл товарів, націоналізацію заводів і цілих галузей. За 1920 рік націоналізували практично всі підприємства України, встановили монополію на торгівлю найважливішим (цукром, сіллю, вугіллям, металом). У політичному житті відбувалася зачистка опозиційних партій і зміцнення однопартійності РКП(б).

1. Політика воєнного комунізму обернулася господарською розрухою, голодом і розоренням селян. Від них вимагали здавати зерно та іншу сільськогосподарську продукцію майже задарма. Торгівлю цими товарами заборонили, продукти і товари споживання видавали по картках. Для вилучення харчів на селі створювали спеціальні продзагони (нерідко з військових). Крім того, розгорнули колективізацію. Поміщицькі господарства перетворили на радгоспи і комуни. Становлення комуністичного тоталітарного режиму супроводжувалося репресіями. Ще в 1917 році більшовики взяли курс на “червоний терор”, який з осені 1918-го за відповідним декретом став офіційною політикою. У грудні 1918 року створили спеціальний орган – Всеукраїнську надзвичайну комісію (російською – ВУЧК). Для ізоляції “ворогів радянської влади” Лєнін та його соратники використовували концентраційні табори. Організували також народні суди, революційні трибунали, робітничо-селянську міліцію. Всі “класові вороги” підлягали фізичному знищенню.

1. За таких обставин боротьба українців проти окупантів посилилася. Армія УНР на той час була за межами. 15 тисяч вояків роззброїли в Польщі і розмістили там у таборах для інтернованих. Ще 2 тисячі спіткала така сама доля в Румунії. Водночас частина Армії УНР залишилася на території України та гуртувалася в загони, що ставали ядром більших партизанських осередків. У 1920–1921 роках вони діяли в усіх регіонах України. У кожному повіті існували таємні підпільні організації, які, з одного боку, підтримували між собою зв’язок, а з іншого – діяли локально. За більшовицькими да-ними, у 1921 році на українських землях діяло до 40 тисяч повстан-ців, об’єднаних у 464 загони. Соціальною основою руху було селянство, а його організаційним ядром – інтелігенція.

1. Таким чином назрів час і можливості для антибільшовицького повстання. За його підготовку взялися три координаційні центри – Партизансько-повстанський штаб (ППШ), Центральний український повстанський комітет (ЦУПКОМ) і Штаб Південної групи. ППШ створили в лютому 1921 року в Тарнові (Польща) при підтримці польського Генштабу. Під орудою генерал-хорунжого Юрка Тютюнника Штаб формував підпільну мережу, проводив розвідку та контррозвідку в Україні, передавав агітаційну літературу, гроші, інструкції та директиви. У подальшому мав скоординувати дії повстанців (за кордоном і через ЦУПКОМ в Україні ), підготувати операцію Армії УНР, яка стане сигналом до загального повстання. ЦУПКОМ утворили у березні 1921 року в Києві представники української інтелігенції для координації всіх повстанських загонів на українських теренах, а при вдалому розгортанні походу – виконання функцій тимчасового уряду. Штаб Південної групи (очолив генерал-хорунжий Андрій Гулий-Гуленко) створено в червні 1921 року на території Румунії, за сприяння тамтешньої влади.

1. Спочатку похід планували на весну. Однак не встигли завершити підготовку, а геополітична ситуація змінилася в зв’язку з підписанням Ризького мирного договору. Тому рейд перенесли на кінець серпня, мовляв після жнив більшовики активізують реквізицію врожаю, і це, своєю чергою, спровокує нову хвилю селянських виступів, що за підтримки військових переросте в загальнонаціональний спротив. Для кращої агентурної комунікації в кінці літа ППШ переїхав з Тарнова до Львова (розмістився у Підзамчі). Поки похід відкладався, радянська влада використала цей час “з користю” для себе. Влітку ВУЧК ліквідувала мережу антибільшовицького підпілля (включно з ЦУПКОМом). Тому в серпні повстання теж не розпочалося. У польському Генштабі з огляду на власні інтереси та ситуацію в Україні радили українцям не виступати восени 1921-го. Але українська сторона наполягала. У другій половині жовтня з таборів у Александрові-Куявському, Каліші, Вадовицях перевезли до кордону 1200 інтернованих вояків. До них приєдналася бригада добровольців із колишньої 6-ї дивізії Армії УНР під командою Романа Сушка і штаб Тютюнника. Почалася організація походу і майбутньої Української повстанчої армії у складі 3-х груп: Південна (Бессарабська), яка формувалася в Румунії (командир – генерал-хорунжий Андрій Гулий-Гуленко); Подільська (командир – підполковник Михайло Палій-Сидорянський, пізніше – полковник Сергій Чорний); Волинська – головна, найчисельніша група під орудою генерал-хорунжого Юрка Тютюнника. Назви цим групами дали за місцевостями, звідки вони мали прориватися в Україну. 24 жовтня 1921 року Головний отаман Армії УНР Симон Петлюра видав наказ про початок. За день до того він призначив Юрка Тютюнника командувачем Української повстанчої армії. Тютюнник був переконаний в успіху походу навіть попри нестачу зброї, одягу та взуття.

1. Першою у похід вирушила Подільська група, перетнувши польськорадянський кордон у ніч з 25 на 26 жовтня 1921 року. Група мала пройти між червоноармійськими підрозділами у районі Бар – Хмільник – Вінниця – Житомир і відвернути ува-гу більшовиків від головних повстанських сил – Волинської групи. Планувалося, що обидві ці групи з’єднаються в районі Малин – Чоповичі – Радомишль. Подолавши з боями території сучасних Хмельницької, Вінницької та Житомирської областей, бійці Подільської групи 6 листопада вийшли у визначений наказом район для з’єднання з Волинською групою. Звідти вони здійснили розвідку і 9 листопада дізналися про відступ бійців Тютюнника з Коростеня. Вирішили наздогнати, але 18 листопада довідалися про поразку Волинської групи під Малими Миньками. Тому Подільська вирушила назад до Польщі. Під час усього рейду група захоплювала в полон червоноармійців, знищувала прикордонну варту, полки і сотні червоноармійців, мала низку переможних боїв. Їм на підмогу приставали загони отаманів Струка, Орлика, Антончика.
2. Південна (Бессарабська група) не виконала завдання. За планом Тютюнника, вона мала першою вирушити в похід і допомогти Волинській групі підняти селян. Однак через погану конспірацію, низький організаційний рівень керівників повстанських районів тощо) командування Південної групи не змогло вчасно вирушити, розпочати бойові дії та активний наступ. Відділи цієї групи 17–18 листопада перетнули румунсько-радянський кордон, підійшли до Тирасполя і 19 листопада відступили назад до Румунії.

1. Головні надії у Другому Зимовому поході покладалися на Волинську групу. 4 листопада її вояки перейшли польсько-радянський кордон. Передусім планувалося взяти Коростень. Там на певний час вдалося захопити залізничний вокзал і склад зі зброєю, випустити 470 політичних в’язнів, розстріляти чекістів і розігнати міліцію. Проте втримати місто не змогли і рушили вглиб України для об’єднання з Подільською групою. В умовах постійних боїв просування ускладнювалося ще й сильними морозами – майже всі, погано вдягнені та взуті бморозили ноги. Командування вирішило повертатися до Польщі. Та ситуацією скористалися червоноармійці, які оточили повстанців біля села Малі Миньки на Житомирщині. Уранці 17 листопада відбувся бій між Волинською групою (до тисячі бійців) і кількатисячною кіннотою Котовського. Ворогові вдалося розділити українську колону на декілька частин і розбити її. У нерівному бою загинули понад 400 повстанців, 537 потрапили в полон.

1. 18 листопада полонених перевели до містечка Базар. Котовський і Гаркавий провели допит. Потім долю полонених“вирішувала” ВЧК: “Усього перед ЧК постало 443 особи, решта – померли до приходу комісії… ЧК постановляє: осіб, що надаються в переліку нижче, в кількості 359 осіб як злісних бандитів – розстріляти”, – йшлося в протоколі. Пізно ввечері 21 листопада розстріляли перших 25 старшин. Григорій Спартак згадував: Протягом цієї ночі весь час було чутно кулеметну стрілянину – це розстрілювали наших полонених. У першу чергу були розстріляні старшини. Коли вивели на розстріл першу партію, то чути було, що співають “Ще не вмерла Україна…” Могилою для вояків Армії УНР стала глибока яма, яку напередодні за чекістським наказом викопали місцеві селяни. Усього під Базаром було розстріляно 361 учасника Волинської групи. Не вбили тоді лише близько сотні колишніх солдатів Червоної армії. Їх відправили до Києва для додаткових допитів в Особливому відділі ЧК. Там більшість із них і загинула – у камерах або від кулі.

1. Не всі учасники Другого Зимового походу полягли під Базаром. Подільська група, не зустрівшись із Волинською, здійснила зворотній рейд землями Волині та Полісся і завершила його 6 грудня поверненням до Польщі. Щодо Волинської групи, то її 120 старшин і козаків, у тому числі й Тютюнник, вирвалися з оточення і також повернулися в Польщу. Ще частина бійців Армії УНР залишилася в Україні і продовжила партизанити. Наприклад, 1922 року в селі Дідковичі за 30 кілометрів від Базару Опанас Петрик – учасник походу, що врятувався під Малими Миньками, організував за підтримки односельців Волинську повстанську армію. Її бійці встановили контакти із селянами Трощі і разом планували повстання. Проте у жовтні 1922-го ВУЧК впіймала їх. Уціліло небагато, у тому числі й Петрик. Він устиг дістатися радянсько-польського кордону.

1. Партизанський рух за відновлення УНР ще тривав до кінця 1923 року. Найгероїчнішою його сторінкою була Холодноярська республіка на Черкащині. Також серед найвідоміших отаманів були Яків Гальчевський-Орел (Поділля), Іван Трейко (Київщина), Семен Заболотний (Поділля, Одещина), брати Вовки (Полтавщина), Ващенко (Сумщина). В умовах голоду 1921–1923 років і зміни ставлення до більшовицького режиму завдяки поступкам нової економічної політики селянське невдоволення поступово стихало. Але деякі повстанці як Степан Блажевський, Лука Клітка, продовжували збройну боротьбу до початку 1930-х років.