Іван Фірцак

Іван Федорович Фірцак (Кротон-Фірцак) — український борець, боксер, боєць вільного стилю, силач, артист цирку. 1928 року був визнаний найсильнішою людиною планети. Деякі силові трюки Івана Фірцака-Кротона досі ніхто не може повторити.

На піку світової слави Іван з молодою дружиною повернувся до рідного села. До самої смерті в 1970 році Іван Фірцак мав славу народного кумира. Проте тривалий час влада не робила жодних кроків до його офіційної популяризації.

Народився 1899 року в с. Білки (Іршавського району на Закарпатті), у селянській родині, яка належала до середняків. Неймовірна фізична сила юнака швидко привернула до нього увагу. У двадцять років Кротон подався на заробітки до Праги. У 1919 р. Іван Фірцак потрапляє на празький завод і працює тут деякий час. Невдовзі Іван працює влаштувався вантажником на залізничному вокзалі. Там діяла чітка оплата за кожний перенесений кілограм ваги. Норму атлет відробляв за півдня.

Спортивна діяльність

Як спортсмен-аматор став відомим та популярним у 20-х роках, коли почав перемагати на бійцівських турнірах і змаганнях у Празі. Першим спортивним поєдинком для закарпатця став бій із мандрівним силачем Вілетом, що заробляв собі на прожиток виступами на вуличних аренах. Бій для Вілета скінчився повною поразкою. Під час поєдинку Івана Фірцака помічає тренер Ондржей Нейман, який на тривалий час стає наставником силача. Фірцак називав його «паном професором». Юнак тренувався із 25-кілограмовою гирею. Не тільки носив її вдома у дворі, а і їздив із нею трамваєм.

У 1922 році на чемпіонаті Чехословаччини з важкої атлетики Іван Фірцак підняв вагу 150 кг і здобув золоту медаль. Став першим вантажником в історії чехословацького спорту, що виграв першість республіки. Незабаром став чемпіоном Чехословаччини з рукопашного бою. Він неодноразово ставав переможцем празького клубу важкоатлетів «Прага-Бубенеч». Іван Фірцак 70 разів перемагав у боротьбі з гирьового спорту, був переможцем конкурсу краси тіла в Парижі.

Одним із суперників Івана Фірцака був чемпіон країни Колар Грдлічка, з яким відбулась сутичка в ресторані «Слован». Фірцак був змушений заплатити штраф, так як чех служив у поліції. Після офіційного виграшу першості Іванові також запропонували стати правоохоронцем, але він відмовився.

Під час поїздки до Карлових Вар, автомобіль, яким керував тренер Івана Фірцака, потрапив в аварію. Андржей Нейман загинув, а Іван шість тижнів провів у лікарні. Поліція заарештувала його, звинувативши у вбивстві. Згодом двоюрідний брат Неймана адвокат Гайхел взяв Фірцака на поруки, сплативши велику грошову заставу.

Циркова діяльність

Залишивши аматорський спорт, Кротон-Фірцак долучився до циркового мистецтва. Він став артистом відомого празького «Герцферт-цирку». Мачок Маклер, головний постановник, що 30 років пропрацював у цьому цирку, запропонував Іванові стати зіркою арени. З «Герцферт-цирком» Іван Фірцак об’їздив пів світу, полонивши своєю майстерністю Угорщину, Болгарію, Грецію, Румунію, Францію, Данію, Нідерланди, Польщу, Канаду, США та багато інших країн. Загалом виступав у 64-х країнах світу. Фірцак, якого на афішах називали Іван Сила, виходив на сцену перед великими аудиторіями у Відні, Берліні та Вашингтоні, де рвав залізні ланцюги, жонглював важкими предметами (гирі, кулі, штанги), лежав на розбитому склі, тримаючи на собі 500 кілограмів ваги, зубами тягнув вантажівки, гнув пальцями цв’яхи, робив з них різні фігури, які роздавав глядачам. За його феноменальну силу, трюки, багато унікальних рекордів світова громадськість присвоїла Івану Фірцаку ім’я античного героя Кротона.

У США Іван виконав рекламний трюк: ліг на землю й легкове авто переїхало йому через горло. Фотокартка цього номера обійшла чимало американських газет. Згодом він увів його до своєї програми під назвою «Людина під колесами машини».

У 1927 р. власники концерну «Форд», на знак пошани, подарували Фірцаку іменний автомобіль.

Бій з Джоном Джексоном

Після місячних гастролей «Герцферт-цирку» в Лондоні королева Великобританії, яка відпочивала зі своїм почтом у Блекпулі, запросила гостей показати програму у п’ятитисячному залі цирку Тауер. Тут Іван тягнув ланцюгом вантажну машину, наповнену людьми. На прохання королеви Іван Фірцак у шкіряних рукавицях на ринзі помірявся силою із суперважковаговиком, на той час чемпіоном світу з боксу Джоном Джексоном. Бій закінчився поразкою Джексона, якому Кротон проломив грудну клітку — удар був настільки потужним, що тріснула рукавиця. Після поєдинку Джексон не витримав і викинувся з вікна багатоповерхового будинку. Внаслідок цього випадку Іван Фірцак зазнав нападу прихильників Джона Джексона, які сильно травмували голову спортсмена та спричинили відкритий перелом черепа. Відтак, лікарі змушені були імплантувати золоту пластину в пошкоджену кістку. Два місяці атлет ходив із забинтованою головою, а надалі виступав у перуці. В якості компенсації та визнання Івана Фірцака, як видатного борця, королева Англії подарувала йому унікальний пояс, манжети й шолом, прикрашений діамантами й рельєфним зображенням левів.

Повернення додому

Іван розірвав 10-річний контракт із цирком раніше домовленого терміну й через суд виплатив власнику велику компенсацію — 100 тис. крон. Повернувся в рідне село в кінці 1930-х рр. Коли угорці після окупації Закарпаття в 1939 році захотіли конфіскувати у Фірцака автомобіль «Форд», він розтрощив його кувалдою. За це був покараний, його посадили до в’язниці й побили. Після встановлення радянської влади НКВД конфіскувало у Кротона всі його нагороди, відзнаки і навіть фотографії. У замовчуванні феномена Івана Сили в радянські часи відіграла значну роль доля його сина. 18-річний Іван Фірцак-молодший у повоєнні роки був засуджений за сфабрикованою справою у приналежності до ОУН на 25 років таборів, із яких майже вісім відсидів. Він був великою надією для свого батька, уславленого атлета. Адже завжди виступав із ним у парі й був чемпіоном УРСР з боксу в перші повоєнні роки.

Іван Фірцак був засновником закарпатської циркової школи і силових мистецтв. Багато його учнів здобули чемпіонські титули у важкій атлетиці.

Однією з причин смерті Івана Фірцака стала імплантована золота пластина, яка потребувала заміни. За часів Радянського Союзу не було можливості виїхати за кордон для проведення операції, тому рана під пластиною почала загнивати. Лікар, який регулярно приїздив до атлета з Іршави, не зміг нічого вдіяти. Помер 10 листопада 1970 року в селі Білки. Похорон атлета був багатолюдний — попрощатися з Кротоном приїхало багато спортсменів. Похований Кротон на цвинтарі в присілку Телятинець.

Відомі циркові номери

• «Груди замість ковадла» — брилу трощили молотом на його грудях;
• «Зуби мамонта» — Фірцак прибивав долонею дубову дошку до столу, використовуючи 20-сантиметрові цвяхи; після того, як кілька осіб не могли її відірвати, він прикладав хусточку до голівок цвяхів і витягав їх зубами;
• «Залізне серце» — триметрову рейку клав собі на плече, четверо асистентів звішувалися на неї, пробуючи її зігнути. Коли їм цього не вдавалося, він руками вигинав із неї серце.
• У Відні цупив зубами платформу з меблями, а в Женеві загальмував руками дві машини.
• Перед президентом Чехословаччини Фірцак показав номер «Шия під штрекою» — десятеро чоловіків згинали на карку Івана залізничну рейку, коли той лежав на столі.

Цікаві факти

• В Іспанії на кориді Кротон голіруч переміг бика, звалив його на плечі та відніс до найближчого ресторану.
• Міг спокійно тримати на витягнутих руках 30-літрові чавунні бідони з молоком.
• Міг зрушити з місця дерев’яну хату.
• Дід Кротона — Іван Вільхович — у лісі вбив ведмедя поліном, за що в селі його прозвали Силою.
• Підлітком Кротон пошкодував корову і, впрягшись до плуга, сам зорав поле. Коли телиця пошкодила ногу, Іван приніс її додому на плечах.
• Здійснив втечу із в’язниці, вирвавши ґрати.
• Виграв бій із японським борцем Токедзо, на 20 кг важчим.

Вшанування пам’яті

В будинку в селі Білки, де жив спортсмен діє музей Фірцака-Кротона, а на будинку культури встановлений пам’ятний бронзовий барельєф Івану Фірцаку.

26 липня 2009 р., на 110-річчя від дня народження Івана Фірцака, в центрі с. Білки йому відкрито пам’ятник. Монумент виконано скульптором Миколою Глебою з суцільної гранітної глиби вагою 7,5 т. Позував для пам’ятника Василь Вірастюк.

У серпні 2012 р. на замовлення Державної агенції з питань кінематографії на Київській Національній кіностудії імені Олександра Довженка розпочались зйомки фільму «Іван Сила» про Фірцака-Кротона за сценарієм Віктора Андрієна та Ігора Письменного. Режисер-постановник фільму — Віктор Андрієнко. Головну роль виконав чемпіон України, відомий атлет Дмитро Халаджі. Бюджет фільму склав близько 16 мільйонів гривень.

Іван Карпенко-Карий – Біографія (СКОРОЧЕНО)

Народився 17 вересня 1845 р. в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку.

Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше — канцеляристом міської управи.

У 1864 р. на службі в повітовому суді.

У 1865 р. переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О.Тарковського, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича.

У 1870 р. одружився з Надією Карлівною Тарковською. Мав 7 дітей.

У 1881 р. втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина.

У 1883 р. в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до театральної трупи М.Старицького.

У 1883 р. одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького.

У 1884 р. заарештований і засланий до Новочеркаська.

У 1886 р. у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І.Карпенка-Карого.

У 1888 р. вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата — Панаса Саксаганського.

У 1890 р. вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч».

1900–1904 — створив власну трупу.

15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування.

• Бурлака (1883)
• Безталанна (1884)
• Бондарівна (1884)
• Розумний і дурень (1885)
• Наймичка (1885)
• Мартин Боруля (1886)
• Гроші (1889)
• Сто тисяч (1889)
• Батькова казка (1892)
• Паливода XVIII століття (1893)
• Лиха іскра поле спалить і сама щезне (1895)
• Понад Дніпром (1897)
• Чумаки (1897)
• Сава Чалий (1899)
• Хазяїн (1900)
• Гандзя (1902)
• Суета (1903)
• Житейськеє море (1904)