Японія – країна майбутнього, яка застрягла в минулому

Як тільки ви в’їжджаєте у ваш новий дім, він коштує вже менше, ніж при покупці, а після того, як ви виплатите іпотеку через 40 років, він коштує вже майже нічого.

Це здивувало мене, коли я 10 років тому переїхав сюди як кореспондент BBC, але нічого не змінилось і досі.

Японія – третя за величиною економіка світу. Це – мирна, процвітаюча країна з найдовшою тривалістю життя у світі, найнижчим рівнем вбивств, майже відсутніми політичними конфліктами, потужним паспортом і чудовим Сінкансеном, найкращою у світі високошвидкісною залізничною мережею.

Колись Америка та Європа боялися японської економічної катастрофи так само, як вони бояться зростання економічної могутності Китаю сьогодні. Але Японія, на яку очікував світ, так і не з’явилась. Наприкінці 1980-х років японці були багатшими за американців. Зараз вони заробляють менше британців.

Десятиліттями Японія бореться з млявою економікою, яку стримує глибокий опір змінам і вперта прив’язаність до минулого. Населення одночасно старіє і скорочується.

Майбутнє було тут

Коли я вперше приїхав до Японії в 1993 році, мене вразили не освітлені неоном вулиці Ґінза та Шіндзюку і не екстравагантна мода “Гангуро” дівчат із “Харадзюку”.

Японія виглядала багатшою, ніж будь-яка країна Азії, де я був; Токіо був найчистішим і найкраще влаштованим містом у порівнянні з будь-яким іншим азіатським містом.

Якщо Гонконг і Тайбей були галасливими підлітками Азії, Японія була дорослою. Так, Токіо був бетонними джунглями, але чудово доглянутим.

Автор фото, Getty Images

Район Харадзюку в Токіо давно притягує субкультури і альтернативну моду

Перед Імператорським палацом у Токіо над горизонтом домінували скляні вежі корпоративних титанів країни – Mitsubishi, Mitsui, Hitachi, Sony. Від Нью-Йорка до Сіднея амбітні батьки вмовляли своїх дітей “вивчити японську”. Я думав про те, чи не помилився, вибравши китайську мову.

Японія вийшла з руйнувань Другої світової війни та завоювала глобальне виробництво. Гроші повернулися в країну, спричинивши бум нерухомості, коли люди купували все, що потрапляло під руку, навіть шматки лісу. До середини 1980-х років жартували, що територія імператорського палацу в Токіо коштувала стільки ж, скільки вся Каліфорнія. Японці називають це Baburu Jidai, або епохою бульбашок.

Потім у 1991 році бульбашка лопнула. Токійський фондовий ринок обвалився. Ціни на нерухомість обвалились і досі не оговтались.

Люди бачать японські елегантні швидкісні поїзди або диво конвеєрного виробництва Toyota – і стає зрозумілим, чому Японію вважають зразком ефективності. Але це не так.

Країна потерпає від жахливої бюрократії, а величезні суми державних грошей витрачаються на діяльність сумнівної користі.

Минулого року я дізнався історію, яка стоїть за приголомшливими кришками люків у маленькому містечку в Японських Альпах. 1924 року у сусідньому озері виявили скам’янілі кістки стародавнього виду слона. Він став символом міста – і кілька років тому хтось вирішив замінити всі кришки люків на нові, з відлитим у верхній частині зображенням знаменитого слона.

І таке відбувається по всій Японії. Тут є Японське товариство з кришок люків, яке стверджує, що має 6000 різних конструкцій. Я розумію, чому люди люблять ці кришки, вони дійсно є витворами мистецтва. Але кожна з них коштує близько 900 доларів.

Ці приголомшливі кришки люків можна побачити в усій Японії

Власне це дає розуміння того, як Японія отримала найбільший державний борг у світі. Ситуацію ніяк не покращує старіння населення, яке не може вийти на пенсію через тиск на охорону здоров’я та пенсії.

Коли я оновлював свої японські водійські права, мене попросили пройти курс лекцій з “безпеки”, який є обов’язковим для всіх, хто порушував правила дорожнього руху протягом останніх п’яти років.

Увійшов шикарно одягнений чоловік і сказав, що наша “лекція” почнеться через 10 хвилин і триватиме дві години.

Вам навіть не потрібно було розуміти лекцію, а коли справа йшла до другої години, кілька моїх однокласників заснули. Чоловік поруч зі мною завершив досить гарний ескіз Токійської вежі. Я сидів, нудьгуючи і обурюючись марною тратою часу.

– Який у цьому сенс? – спитав я свою колегу, повернувшись в офіс. – Це ж покарання, так?

– Ні, – сказала вона, сміючись. – Це схема створення робочих місць для даїшників на пенсії”.

Але чим довше ви живете тут, тим милішими стають всі ці речі. Коли, приміром, на заправці водночас чотири працівники миють вікна вашого авто, а потім синхронно вклоняються, коли ви від’їжджаєте.

Японія досі виглядає як Японія, а не копія Америки. Ось чому світ у такому захваті від усього японського, від снігу до моди. У Токіо є чудові ресторани, Студія Ґіблі створює найчарівнішу анімацію у світі (вибачай, “Дісней”), джей-поп, звісно, жахливий, але Японія, безсумнівно, є супердержавою м’якої сили.

Але тут також є прихильники ультраправих, які виступають проти іммігрантів та за збереження патріархату. Про Японію часто кажуть, що вона успішно стала сучасною, не відмовляючись від традицій. У цьому є частка правди, але я б сказав, що сучасне – це лише поверхня.

Коли спалахнула пандемія коронавірусу, Японія закрила свої кордони. Навіть іноземцям, які постійно проживали в країні, було заборонено повертатися. Я зателефонував до міністерства закордонних справ, щоб запитати, чому до іноземців, які десятиліття прожили в Японії, мали тут будинки та бізнеси, ставляться як до туристів. Відповідь була прямою: “Вони всі іноземці”.

Через 150 років після того, як вона була змушена відкрити свої двері, Японія все ще скептично і навіть зі страхом ставиться до зовнішнього світу.

Зовнішній фактор

Я пам’ятаю свій візит до маленького селища на півострові Босо на протилежному березі Токійської затоки. Я приїхав туди зробити репортаж про село, яке внесли до списку тих, що зникає, таких у Японії близько 900.

У залі сільради зібралися літні люди, які були стурбовані тим, що з 1970-х років молодь їхала на роботу в міста. Із 60 мешканців, які залишилися, був лише один підліток і жодної дитини.

“Хто доглядатиме за нашими могилами, коли нас не стане?” – бідкався один літній джентльмен. Догляд за душею померлих в Японії є серйозною справою.

Але мені, вихідцю з південно-східної Англії, загибель цього села здавалася абсурдною. Його оточували мальовничі рисові поля та пагорби, вкриті густим лісом. До Токіо було менш ніж дві години їзди.

Автор фото, Jiro Akiba/BBC

Японські фермери – найстаріші у світі

“Тут таке гарне місце”, – сказав я їм. – Впевнений, що багатьом людям хотілося б тут жити. Що ви думаєте про те, якби я привіз сюди свою родину?”

У заді повисла ніякова пауза. Чоловіки мовчки збентежено переглянулися. Потім один відкашлявся і промовив із стурбованим виразом обличчя: “Ну, вам потрібно було б вивчити наш спосіб життя. І це було б нелегко”.

Село на шляху вимирання, але думка про те, що ним заволодіють “чужинці”, була ще гірше.

Третина японців старше 60 років, що робить Японію найстарішим населенням у світі після крихітного Монако. Тут реєструється менше народжень, ніж будь-коли раніше. До 2050 року вона може втратити п’яту частину свого нинішнього населення.

Проте її ворожість до іммігрантів не послабилася. Лише близько 3% населення Японії є іноземцями, у порівнянні з 15% у Великій Британії. У Європі та Америці рухи правих вказують на це як на яскравий приклад расової чистоти та соціальної гармонії.

Але Японія не така етнічно чиста, як можуть подумати ці прихильники. Є айни Хоккайдо, окінавці на півдні, пів мільйона етнічних корейців і близько мільйона китайців. Є також японські діти, в яких один з батьків – іноземець, серед них і троє моїх дітей.

Таких двокультурних дітей в Японії називають “хафу” або половинки – принизливий термін, але тут його вважають нормальним. Серед них знаменитості та ікони спорту, такі як зірка тенісу Наомі Осака. Популярна культура обожнює їх, вважаючи їх “красивішими і більш талановитими”. Але одна справа, коли тебе обожнюють, геть інша – коли приймають.

Якщо ви хочете побачити, що стається з країною, яка відмовляється від іммігрантів, маючи проблему падіння народжуваності, почніть з Японії.

Реальна зарплата тут не зростала 30 років. Доходи у Південній Кореї та Тайвані наздогнали і навіть перегнали Японію.

Але зміни здаються далекими. Частково причиною цього є жорстка ієрархія, яка визначає, хто тримає важелі влади.

Старі ще при владі

“Слухай, тобі потрібно дещо зрозуміти, як працює Японія, – сказав мені один видатний науковець. – 1868 року самураї віддали свої мечі, підстригли волосся, одягли західні костюми та рушили до міністерств у Касумігасекі (урядовий район у центрі Токіо), і вони все ще там”.

У 1868 році, побоюючись того, що зробили з Китаєм західні імперіалісти, реформатори повалили військову диктатуру Сьоґунат Едо та перевели Японію на курс високошвидкісної індустріалізації.

Але реставрація Мейдзі, як відомо, не була штурмом Бастилії. Це був елітний путч. Навіть після другого потрясіння 1945 року “великі” родини вижили. Цей керівний клас, переважно чоловічий, визначається націоналізмом і переконанням, що Японія особлива. Вони вважають, що Японія була не агресором у війні, а її жертвою.

Убитий колишній прем’єр-міністр Сіндзо Абе, наприклад, був сином міністра закордонних справ і онуком іншого прем’єр-міністра Нобусуке Кіші. Дідусь Кіші був членом воєнної хунти, якого арештували американці як підозрюваного у воєнних злочинах. Але він утік від ката і в середині 1950-х років допоміг заснувати Ліберально-демократичну партію (ЛДП), яка з того часу править в Японії.

Деякі люди жартують, що Японія однопартійна держава. Це не так. Але розумно запитати, чому Японія продовжує переобирати партію, якою керує еліта, що прагне відмовитися від нав’язаного Америкою пацифізму, але не змогла покращити рівень життя протягом 30 років.

Під час нещодавніх виборів я їхав вузькою долиною річки поміж гір за дві години на захід від Токіо. Місцева економіка залежить від виробництва цементу та гідроенергетики. У маленькому містечку я зустрів літню пару, яка йшла на виборчу дільницю.

“Ми будемо голосувати за ЛДП, – сказав чоловік. – Ми їм довіряємо, вони подбають про нас”.

“Я згодна зі своїм чоловіком”, – сказала його дружина.

Пара вказала на нещодавно завершений тунель і міст на іншому боці долини, які, як вони сподівались, приваблять більше туристів із Токіо на вихідних.

Автор фото, Jiro Akiba/ BBC

Найбільшою економічною проблемою Японії є старіння населення

Сільські громади мають вирішальне значення через демографічну ситуацію. Вони повинні були зменшитися, адже мільйони молодих людей переїхали до міст на роботу. Але цього не сталося. ЛДП це подобається, тому що це означає, що старші, сільські голоси мають більше значення.

Коли це старше покоління відходить, зміни неминучі. Але я не впевнений, що це означає, що Японія стане більш ліберальною чи відкритою.

Молодші японці рідше виходять заміж або народжують дітей. Але вони також менш схильні говорити іноземною мовою або навчатися за кордоном, ніж їхні батьки чи бабусі й дідусі. Серед японських менеджерів жінок лише 13%, а серед членів парламенту – менше однієї з 10.

Коли я брав інтерв’ю у першої жінки-губернатора Токіо Юріко Коїке, я запитав її, як її адміністрація планує долати гендерний розрив.

“У мене дві дочки, які скоро закінчать університет, – сказав я їй. – Вони є двомовними громадянками Японії. Що б ви сказали їм, щоб заохотити їх залишитися і робити свою кар’єру тут?”

“Я б сказала їм, що якщо я зможу тут досягти успіху, то й вони можуть”, – сказала вона. І це все, подумав я.

Попри це все, я сумуватиму за Японією, яка вас водночас і захоплює, і дратує.

В один із моїх останніх днів у Токіо я пішов із компанією друзів на річний вуличний ринок. В одному кіоску я перебирав коробки з гарними старими інструментами для обробки дерева. Неподалік стояла група молодих жінок, одягнених у розкішні шовкові кімоно. Опівдні ми протиснулися до крихітного ресторану на “комплексний обід” зі скумбрії на грилі, сашимі та супу місо. Їжа, затишна обстановка, добра літня пара, що метушилася навколо нас – усе це стало таким знайомим, таким комфортним.

Після десяти років тут я звик до того, якою Японія є, і визнав той факт, що вона не зміниться.

Так, я переживаю за майбутнє. І майбутнє Японії дасть уроки для всіх нас. В епоху штучного інтелекту потрібно все менше працівників, які б запроваджували інновації; Літніх фермерів Японії можуть замінити розумні роботи. Значні частини країни можуть повернутися в дику природу.

Японія поступово втратить свою актуальність чи відновить себе? Я вважаю, що для нового процвітання Японія повинна прийняти зміни. Але мені боляче від думки, що вона втратить те, що робить її такою особливою.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Плюси та мінуси життя в Японії

Сьогодні модно ставити в усьому в приклад японців і мріяти досягти їх рівня буття. Разом з тим на постійне життя в благополучну Японію зважуються тільки найвідданіші шанувальники її культури й особливого менталітету та сміливі фахівці, що їдуть туди працювати. Воно і зрозуміло – країна для середньостатистичного обивателя занадто самобутня, щоб жити в ній комфортно. Однак не всі бояться труднощів і з успіхом знаходять свій сенс життя на островах Стародавнього Ямато. Основне правило тут для удачі – заздалегідь знати, до чого конкретно готуватися.

Зміст

• Стали відомі країни Європи, де мігрантам потрібно… Знання державної мови для іноземців, які планують оформити громадянство країни, до якої з тих чи інших причин переїхали, обов’язкове в…

1. З чого почати?
2. Чи допоможе англійська?
3. Наймаємо житло
4. Робота і заробітки
5. Що і скільки коштує?
6. Автомобіль – розкіш?
7. Дозвілля та японські розваги
8. Безперечні плюси
9. Невикорінні мінуси

З чого почати?

Якщо рішення жити поруч з японцями прийшло після туристичної подорожі або особистої поїздки на японську землю, значить, хоч якесь уявлення про японську реальність є, можна приступати до наступних етапів підготовки до імміграції в Японію на ПМП. Однак якщо хочеться поїхати в країну Висхідного Сонця з нуля, навмання, слід враховувати, що звичайний сценарій прибуття за кордон, що працює для інших країн, тут може провалитися, починаючи вже з аеропорту. Чого варто тільки те, що традиційні листки прибуття-відбуття для проходження прикордонного контролю надруковані повністю по-японськи, але на англійську не продубльовані. А без правильного їх заповнення в країну ніхто не пустить. Тому новачкам, перш ніж рватися на острови назовсім або надовго, корисніше перший раз з’їздити туди як турист в складі забезпеченої гідом групи.

В крайньому випадку, слід максимально докладно проглянути якомога більше різних блогів, форумів, тематичних веб-сайтів, де Японія представлена очима українців, які безпосередньо в ній перебували довгий час або проживають нині. Благо, їх розповідей і відео в мережі досить багато. Їхати на острови самостійно рекомендується впевненим у своїх здібностях кмітливим людям. Інакше, за досвідом бувалих, не вдасться не тільки вибратися з аеропорту, влаштуватися на нічліг, не попастися на обман, але й елементарно купити чогось поїсти в перший час.

Чи допоможе англійська?

Добре володіючи англійською мовою можуть подумати, що їм будь-яка закордонна поїздка по плечу, а вже тим більше розвинена, цивілізована Японія, адже весь передовий світ знає English. Уявлення невірне і підведе з перших же кроків нового японського життя – японці практично не говорять по-англійськи. А ті, що говорять, соромляться своєї вимови та теж не говорять. Тому на більш-менш комфортне існування тут можна розраховувати, тільки знаючи місцеву мову. А ще краще, обидві іноземні мови разом. Тоді є хороший шанс отримати пристойну роботу в Японії, зробити кар’єру, завести корисне коло друзів.

Без мовних знань теж можливо переїхати та постійно проживати. Але це буде життя, повністю ізольоване від суспільства, і на діаспору україномовних краще особливо не сподіватися, вона дуже нечисленна. Більш того, всі офіційні документи, покажчики, газети, рахунки, оголошення виконуються державою тільки традиційними ієрогліфами. А від зверненого по-англійськи норовлять ввічливо, але швидше відійти. Так що мову вчити доведеться в будь-якому випадку, і почати робити це краще не прямо на місці, а дещо раніше.

Наймаємо житло

Для короткострокових візитерів держава створила відмінні готельні мережі. Однак тривалим постояльцям і переселенцям дешевше і розумніше найняти квартиру, бо день готелю з’їдає до 1,5 тис. українських гривень. Тим, хто їде по роботі часто надається службове житло.

1. Вартість оренди окремої, однокімнатної квартири становить в середньому 15-20 тисяч укр. грн.
2. Поняття габаритів, з огляду на щільність населення, відрізняються від звичних, рідних: невелика житлоплоща – 6-15 м2, середня квартира – 20-35 м2, великі апартаменти – все, що просторіше середніх.
3. Чим ближче до центру міста, тим менше метраж квартири, тим вона дорожча. Більш містке житло на периферії дешевше.
4. При укладенні договору оренди нерідко потрібна застава, рівна 2-3 місяцям оплати, комісія ріелтору в розмірі одного місяця оплати, а також спеціальний подарунок господареві «за ключі» – сума, рівна 1-3 місяцям оплати житла. При продовженні договору, за ключі слід «подякувати» знову.

Що стосується покупки власної житлоплощі, то тут свої тонкощі:

1. Те, скільки коштує квартира, не залежить від стану будинку, де вона знаходиться, а залежить від віддаленості від центру.
2. Апартаменти проміжного типу (середнє між «економ» і «бізнес») розміром близько 60 м2 стоять 10-12,5 млн. укр. грн.
3. Великий, окремий будинок в межах міста обійдеться в ту ж суму, що звичайна, невелика міська квартира.
4. Купівля житла можлива коштом державних іпотечних програм, що пропонують позики під 1% на 100 років (борг переходить у спадок).
5. При покупці будинку на окремій ділянці землі угода обкладається шістьма видами податків і зборів, що разом складається в 10% від загальної вартості вкладення.
6. Придбання місцевої нерухомості іноземцем зараховується йому в великий плюс при подачі заяви на громадянство або виду на проживання.

Основною трудністю для іммігрантів, яким потрібно забезпечити себе житлом в Японії, виступає те, що багато агентств нерухомості відверто не хочуть вести справи з іноземними громадянами. Ті ж, що надають такі послуги, схильні сильно завищувати ціни, сподіваючись на нерозуміння мови та ситуації. Тому житло краще шукати з місцевим посередником, який паралельно може виступити заспокійливим підозрілих агентів поручителем.

Робота і заробітки

Повноцінне життя в Японії неможливе без роботи, якщо тільки на рахунках не лежить пара вільних мільйонів йен. Але на заробітки корінних остров’ян рівнятися не варто – іноземцям держава дозволяє отримувати зарплату, еквівалентну сумі, не вище 1,5 тис. доларів США. Проте, і на ці гроші прожити можна. Але тільки якщо годувати себе одного. Родині потрібен дохід від 2-2,5 тис. доларів.

Інше питання – як знайти нормальну вакансію. Низько кваліфікована праця іммігрантам недоступна за двома правилами:

• не брати іноземців на посади, куди є багато кандидатів серед самих японців;
• не брати іноземців без знання мови.

Так що навіть двірником, продавцем або прибиральницею так просто вступити до японців не вийде.

Добре знаючих японську мову виручить місцеве законодавство, яке зобов’язує викладати мови тільки їх носіями – можна влаштуватися викладачем української в навчальних закладах. Решті краще бути кмітливими IT-ішниками або талановитими науковцями. Саме на цих теренах знаходять себе 95% співвітчизників у Японії. Ще одна сфера діяльності, що може принести заробіток іноземцю – рідкісні здібності до дизайну та моди.

Що і скільки коштує?

Високий рівень життя не виключає високих цін. Станом на 2018 рік, ціни на харчі встановлені такі:

• хліб: 182 ¥ або 55 укр. грн.;
• молоко, л: 175 ¥ або 52 укр. грн.;
• картопля, кг: 1180 ¥ або 352 укр. грн.;
• рис, кг: 373 ¥ або 111 укр. грн.;
• яйця, коробка по 12 шт.: 218 ¥ або 65 укр. грн.;
• м’ясо, кг: від 830 до 1800 ¥ або від 250 до 535 укр. грн.;
• курка, кг: 644 ¥ або 192 укр. грн.;
• чай в пакетиках, упакування: 218 ¥ або 65 укр. грн.;
• апельсини, яблука, кг: 317 ¥ або 95 укр. грн.;
• вино, 0,7: 787 ¥ / 235 укр. грн.;
• пиво, 0,5: 182 ¥ / 54 укр. грн.;
• саке, 0,3: 462 ¥ / 138 укр. грн..

• сигарети, пачка: 400 ¥ / 119 укр. грн.;
• метро, проїзний на день 1000 ¥ / 298 укр. грн.;
• бензин, л: 103 ¥ / 30 укр. грн..

Іншими словами, щоб отримати приблизні гривневі дані, потрібно ціну на товари в ієнах помножити на 0,3. Також варто знати, велика кількість японських магазинів знижує свої розцінки за пару годин до закриття (ввечері).

Автомобіль – розкіш?

Попри лідерство серед автомобільних виробників, самі японці вважають за краще обходитися без особистого транспорту, за винятком велосипедів. Причини цього: велика вартість бензину (в 1,5 раза вище, ніж в Україні), велика завантаженість вулиць, нестача стоянок. Автомобілі використовують здебільшого заміські жителі для поїздок на роботу.

Таксі є скрізь, посадка 100-150 гривень, але кінцева ціна виростає в рази, бо по дорозі враховуються: час виклику, час поїздки, кілометраж, умови. Кілометр коштує близько 25 гривень. Найзручніше їздити на громадському транспорті. Його робота організована на дуже високому рівні – поїзди метро, автобуси, тролейбуси-трамваї, пороми – ніщо, ніколи не спізнюється, навіть ненадовго. Тому планувати дорогу і день можна спокійно до хвилини.

Дозвілля та японські розваги

Найбільш поширені розваги нащадків самураїв:

• шопінг;
• посиденьки в кафе, барах;
• сеанси кіно;
• телебачення;
• корпоративи (особливо на природі);
• день, проведений з родиною.

Відпочивати з друзями за чашкою кави або з випивкою в барі цілком прийнятний за цінами, можна порівняти з київськими розцінками. Але кіно недешеве – від 250 до 500 гривень за сеанс. Вихід – ловити дні зі знижкою, коли привілеями користуються або дівчата, або хлопці, або студенти й так далі. Найдорожче квитки на прайм-тайм, дешевше в не пікові години.

Шопінг японці обожнюють, але зовсім не в плані покупок одягу і фурнітури, а щодо новинок технологій, комплектуючих, гаджетів. Країна любить і вміє виробляти такий товар, тому за ціною він нижчий, ніж за кордоном. Місцеве телебачення українській людині, швидше за все, здасться нудним – багато реклами про їжу, багато ток-шоу, передач про вибір продуктів. Зате немає засилля негативних, політичних і кримінальних новин.

Безперечні плюси

Резюмуючи, можна сказати, що крім того, що рівень життя в Японії дуже високий, українців чекають наступні плюси:

• важливий, своєчасний сервіс, незалежно від статусу клієнта;
• чистота на вулицях;
• заборона заважати навколишнім гучною балаканиною по мобільному, особливо в громадському транспорті;
• мала кількість пробок, включаючи мегаполіси, оскільки сильно розвинена система дорожніх розв’язок;
• добре поставлена мережа громадського харчування, безліч кафе, де можна вільно наїстися за невелику суму;
• ідеальні туалети;
• чуйність на вулицях;
• японці не мають звички красти, привласнювати залишені без нагляду, забуті випадково речі.

Це основні переваги. Є також маса інших особливостей, які здатні порадувати іноземних громадян, особливо східного менталітету.

Невикорінні мінуси

Що може приїжджим в Японію не сподобатися:

• навіть ідеально вивчивши мову, звичаї, звички, іноземець все одно назавжди залишиться для місцевого населення чужаком, хоча ставитися до нього будуть добре;
• житлові будинки країни Висхідного Сонця не передбачають центрального опалення, взимку доводиться зігріватися своїми силами;
• на всі товари які купуються, додатково накладається державний збір 8%;
• не вітається зайва ініціативність на роботі, відкритість.

Втім, японські плюси та мінуси дуже суб’єктивні, і для когось можуть помінятися місцями.

Люди, які обрали постійне проживання в Японії, можуть розраховувати на громадянство або хоча б право на ПМП тільки через 5 років відданості новій батьківщині. Хоча це не дає їм жодних гарантій успіху. Щоб держава назвала іноземця своїм підданим, потрібні дуже вагомі підстави та дуже багато позитивних характеристик, включаючи фінансову забезпеченість і хорошу роботу.