Українські біженці у США: коли система прийому дає збої

Українці, які рятуються від війни, можуть в’їхати до США за наявності спонсора. Утім, така можливіть має лазівки для шахрайства та експлуатації біженців.

Українська біженка Ксенія та її донька МіріамФото: Tatjana Schweizer/DW

Уже через два місяці після російського вторгнення в Україну влада США запустила гуманітарну програму Uniting for Ukraine. Згідно з її положеннями, українці, які рятуються від війни, можуть в’їхати в Америку на два роки, якщо в них є так званий спонсор – людина, яка там проживає, готова надати житло і допомогти фінансово. На таких умовах за останній рік до країни прибули близько 130 тисяч українців. Але не всі з них добре облаштувалися.

Подалі від Путіна

Коли Ганна (ім’я змінено), будучи на шостому місяці вагітності, тікала від війни з України, їй хотілося виїхати якомога далі. Тому вона обрала Америку. “Я знала точно, що туди Путін не дістанеться”, – згадує вона, погойдуючи візочок із донькою в невеликому місті неподалік від Сан-Франциско. Однак у США на неї чекали нові випробування.

Коли адміністрація президента Джо Байдена оголосила програму Uniting for Ukraine, багато американців зголосилися поручитися навіть за незнайомих їм людей. Тож у мережі почали з’являтися платформи для пошуку спонсорів. У травні 2022 року Ганна, як і десятки тисяч українців, опублікувала пост про себе в одній із таких груп. Через кілька днів їй відповіла сім’я з одного з південних штатів США. “Вони обіцяли зробити всі документи, говорили, що допоможуть підготуватися до пологів, що ми зможемо жити у них у будинку і мені з дитиною буде там добре, – згадує жінка. – Я тоді навіть подумати не могла, що мені доведеться фактично тікати від них”.

Щойно вагітна українка прибула до родини, її, не питаючи згоди, почали майже щодня возити по церквах і розповідати парафіянам про її долю: “Щоразу після того, як мене “презентували”, люди приносили їм (її спонсорам. – Ред.) конверти. Уже потім я стала здогадуватися, що у них були гроші”.

Біженку використовували як інструмент для пожертв

Як з’ясувалося згодом, гроші збирали на ремонт старого занедбаного маєтку, в якому поручителі, за їхнім твердженням, збиралися поселити до 20 українських біженців. Щоправда, виходячи із записів на їхній сторінці у Facebook, будинок вони купили ще сім років тому, і вже тоді запускали краудфандингову кампанію для реставрації, але не з метою допомоги нужденним, а під приводом “збереження історичної спадщини”. Тоді зібрати потрібні кошти, судячи з усього, не вдалося, і сім’я запустила новий збір – тепер уже під назвою “Допоможіть українським біженцям знайти дім”.

Крім збору грошей, Ганну, за її словами, залучили і до самого ремонту: “Вони просто вручали інструменти і говорили, що сьогодні ми фарбуємо стіни або миємо вікна”. Відмовлятися жінка не наважувалася – з одного боку, з вдячності, з іншого – через повну залежність від спонсорів.

Ганна (на фото ліворуч) під час розмови з кореспонденткою DWФото: Tatjana Schweizer/DW

Вони при цьому довго відмовлялися допомагати українці з документами для соціальних виплат, а коли їх усе ж оформили, то не давали ними вільно розпоряджатися, вирішуючи самі, що купувати, а що – ні. І навіть візити до гінеколога завжди проходили напружено: поручителі, каже Ганна, не хотіли возити її до лікаря, наполягаючи на домашніх пологах.

Стосунки з ними значно погіршилися, коли після народження доньки Ганна відмовилася їздити до церкви: “Мені неприємно було тиснути на жалість і виступати мученицею”. Спонсори після цього звинуватили українку, яка ледве розмовляє англійською, у тому, що вона нетовариська і не поважає їхню сім’ю.

Жінку переселили в “український дім”, у якому не було туалету та гарячої води. Її більше не запрошували на вечерю: “Мені не можна було їсти свіжі продукти, мені завжди казали доїдати залишки. Тому я харчувалася однією лише вівсянкою”.

Ганна відчувала постійну напругу і невдоволення з боку спонсорів і фактично припинила виходити з кімнати. Тоді господиня почала говорити, що забере в неї право опіки над донькою, бо українка нібито поводиться замкнуто і може страждати депресією. Після цього, ділиться Ганна, вона зібрала свої речі і за допомогою волонтерів перебралася до притулку для жінок і дітей у Каліфорнії.

З дитиною, без грошей і даху над головою

І там познайомилася з Ксенією, яка опинилася на вулиці з дворічною донькою. Як і Ганна, вона знайшла свого американського спонсора через Facebook. Це була жінка її віку, яка в дитинстві переїхала з батьками з України до США. “Вона обіцяла, що за рік навчить мене програмуванню і влаштує у свою фірму. Прозвучало для мене це солодко”, – зізнається Ксенія.

У підсумку у спонсора вона з дочкою прожили лише місяць. Коли біженці приїхали до США, Ксенія почала помічати, що її донька Міріам поводиться вороже, боїться поручительки і скаржиться на неї. Спочатку українка не надавала цьому великого значення, вважаючи, що дитина так реагує на зміни. Але одного разу почула крик доньки, яку залишила ненадовго одну в кімнаті: “Вона закричала і різко замовкла. Мені здалося це дуже підозрілим, і я кинулася до неї”. У кімнаті, за словами жінки, Міріам не було – мати знайшла її в гардеробній, а над нею – господиню, яка загнала дитину до шафи і, як каже Ксенія, стискала їй рот і горло. “Я бачила тільки її очі, перелякані та з благанням про допомогу”, – згадує Ксенія.

Після цього жінки посварилися, і спонсорка заборонила Ксенії та Міріам перебувати вдома в денний час: “Вона сказала, що хоче прокидатися, коли нас уже немає в домі, а засинати – коли нас там ще немає. І я о п’ятій ранку брала візок, клала в нього памперси, йшла з дому і до самої ночі з дитиною була на вулиці”. У кишені у Ксенії було всього 60 доларів. Картку, на яку їй перераховувалися соціальні виплати, спонсорка у неї забрала, а через кілька днів і зовсім виставила матір із дитиною на вулицю. Йти українцям було нікуди.

Зі спонсорами Ганни DW не стала зв’язуватися, бо молода мама боїться, що американська сім’я може їй якось нашкодити за спілкування з журналістами. А спонсорка Ксенії кинула слухавку, коли ми звернулися до неї по коментар.

Допомога українцям в американському суспільстві

Нове житло для Ганни та Ксенії знайшли волонтери з організації Nova Ukraine, яка допомагає українцям, що постраждали від війни. За останній рік до них надійшло понад 1200 прохань про допомогу з житлом – переважно від жінок з дітьми. Приблизно в кожному десятому випадку ті, хто просив підтримки, за їхніми словами, стикалися з різними формами жорстокого поводження.

Міграційна служба США стверджує, що перед схваленням документів перевіряє кожного спонсора на предмет можливого шахрайства або наявності потенціалу для прояву насильства. Однак на запитання, який саме вигляд мають ці перевірки, чиновники служби не відповіли. Скільки українських біженців зіткнулися з насильством або порушенням їхніх прав в Америці, владі країни невідомо.

Катя Моісеєва з Nova UkraineФото: Tatjana Schweizer/DW

Катя Моісеєва з Nova Ukraine пояснює, що багато американців погоджуються стати спонсором із добрих спонукань, але деякі з них згодом виявляються не готовими до такої відповідальності або “на цьому ґрунті можуть виникати конфлікти, після яких біженцям доводиться шукати нове житло”.

За оцінками волонтерів, багато українських біженців не залишаються у своїх спонсорів: цього не вимагають умови програми, крім того, хтось може дозволити собі винайняти житло самостійно, а хтось зупиняється у знайомих. Волонтери впевнені, що бажання допомогти українцям в американському суспільстві велике. Деякі спонсори не можуть прихистити в себе біженців – тоді вони знаходять місця в друзів чи знайомих. А хтось, навпаки, не може оформити документи, але пропонує пожити в себе, допомагає з роботою, забезпечує необхідними речами.

В Америці гуманітарна програма Uniting for Ukraine вважається новаторською, бо дає змогу прийняти велику групу осіб швидко і без зайвої бюрократії. Після її запуску влада США ухвалила схожі програми для громадян Венесуели, Гаїті, Нікарагуа та Куби. Проте необхідність мати спонсора для в’їзду в країну, на думку волонтерів з Nova Ukraine, виглядає як спроба контролювати потік біженців і небажання держави брати відповідальність за них на себе, перекладаючи її на приватних осіб.

Спонсорство за гроші або роботу

Крім того, це обмеження породило своєрідний бізнес. Знайти спонсорів часто непросто, і деякі громадяни та резиденти США намагаються нажитися на українцях, пропонуючи оформити для них спонсорство за гроші: від двох до трьох тисяч доларів за людину. Заможні люди готові платити. Іноді, щоправда, вони виявляються ошуканими: після переказу передоплати, “спонсори” зникають.

Тим же, у кого таких грошей немає, оформити спонсорство пропонується в обмін на дешеву працю – як правило, прибирання будинку або роботу доглядальницею. Іноді оголошення з такими пропозиціями публікуються відкрито, але найчастіше “роботодавці” або їхні посередники пишуть українцям особисто.

Однак в особисті повідомлення приходить, часом, і не таке. Авторка цього матеріалу під виглядом українки, яка шукає спонсора в США, залишила відповідну інформацію в майже десятку груп, присвячених програмі Uniting for Ukraine. Досить швидко надійшла відповідь від дівчини з пропозицією роботи в ескорті. Повідомлення закінчувалося словами “житло надаємо та оформляємо спонсорство”.

Під час спілкування з’ясувалося, що під “ескортом” ховається звичайна проституція, оскільки в зобов’язання українок входить надання інтимних послуг. При цьому більшу частину зароблених грошей секс-працівницям обіцяли виплачувати готівкою, в обхід податкової. До речі, у штаті Флорида, куди запрошували на роботу в ескорт, проституція та ескорт-послуги заборонені. За словами “менеджера”, який пропонував роботу в ескорті, близько десяти дівчат з України вже в’їхали до США за такою схемою.

Біженці та волонтери п’ють чай у притулку, який українцям надала церква в Південній КаліфорніїФото: Tatjana Schweizer/DW

Імміграційне шахрайство

Різноманітність пропозицій в обмін на спонсорство на цьому не закінчується. Мартін Мушейд, організатор однієї з груп, де шукають і знаходять спонсорів, розповів DW, що регулярно видаляє публікації від громадян третіх країн, здебільшого африканських, які обіцяють українкам знайти спонсора в США, якщо ті візьмуть їх із собою під виглядом своїх партнерів. Річ у тім, що особи, які перебувають у стосунках із громадянами України, теж мають право на в’їзд за гуманітарною програмою, і хтось намагається використати таку лазівку. Такі “стосунки” співробітники міграційної служби зазвичай швидко виявляють. Зловмисникам загрожує депортація зі США і штраф, а в деяких випадках – в’язниця. На запитання DW, скільки таких спроб в’їзду в країну було зареєстровано, прикордонно-митна служба США не відповіла.

Усі такого роду сумнівні з етичної точки зору дії ще й протизаконні. В обмін на спонсорство заборонено щось вимагати. Організатори більшості груп інформують українців про шахраїв і ретельно відсортовують підозрілі або протизаконні пропозиції.

Якщо в подібних пропозиціях потенційну небезпеку можна розпізнати заздалегідь, то у випадках Ксенії та Ганни нічого не віщувало біди. Ганна пройнялася довірою майже одразу – її спонсори виявилися релігійними людьми. Ксенія пояснює, що не турбувалася, бо їхала до заміжньої жінки.

Відсутність централізованої допомоги біженцям

Обидві жінки рятували себе і своїх дітей від війни, але опинилися у важкій ситуації, з якої їм складно було вийти, не маючи грошей, знайомих і не знаючи, куди звернутися. Катя Моїсеєва з Nova Ukraine вважає, що головна проблема полягає в тому, що на рівні держави в США відсутня централізована система допомоги біженцям: “Немає системи зворотного зв’язку. Якщо стосунки зі спонсорами не ладяться, людям просто нікому про це повідомити. Вони починають писати в Telegram і Facebook, шукати волонтерів”.

Для випадків насильства є загальнонаціональна гаряча лінія. Однак більшість біженців не знає цього номера або не може його знайти, бо не має відповідної легко доступної інформації українською чи російською мовами. До суду такі випадки, як у Ксенії та Ганни, зазвичай не доходять. “Мене багато людей запитують, чому я не звернулася в поліцію спочатку? Тому що спонсор мене сильно залякувала з самого початку, як ми приїхали. Я боялася, що якщо піду в поліцію, то буде тільки гірше. Вона громадянка США, а я ніхто. У неї є зв’язки, гроші, а в мене нічого немає”, – каже Ксенія. Але додає, що після спілкування з волонтерами таки має намір повідомити про свій випадок у поліцію.

Адвокатка Віра Сєрова, яка теж допомагає біженцям як волонтерка Nova Ukraine, зазначає, що хоча спонсорство передбачає відповідальність за утримання біженців, юридичної сили ці зобов’язання (надання житла та фінансової допомоги. – Ред.) не мають. “Де факто це документ, який ні до чого не зобов’язує. З жодного спонсора ще ніхто нічого не спитав”, – констатує Сєрова.

Щодо чинної програми прийму українських біженців через інститут спонсорства, то, з одного боку, чиновники хочуть, щоб американці продовжували запрошувати до себе українців. З іншого боку, приклади шахрайства і навіть насильства щодо біженців вказують на її недоліки і вимагають більшого контролю.

Як українка з донькою потрапили в американську халепу

To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video

“Ніби країна виграла в лотерею”. Чому Гаяну почали називати “Дубаєм” у Південній Америці

У той момент вони залишали одну з найбідніших країн світу, слідуючи тисячам інших молодих гаянців у пошуках кращого життя.

У Північній Америці вони створили сім’ї та зробили кар’єру в сфері нерухомості та фінансів.

У 2021 році, через 39 років, вони пішли протилежним шляхом.

“Настав час повертатися”, — сказав BBC Brasil Шів Місір, якому зараз 60 років.

Братів привернули мільярди нафтодоларів, які підняли економіку Гаяни за останні роки.

Вони створили ріелторську компанію, яка спеціалізується на продажу та оренді дорогого майна в столиці країни Джорджтауні.

Шів і Гемант — два представники нового середнього класу, який з’явився в країні (або ж повернувся) в останні роки після початку розвідки нафти в країні.

З 2019 року ця розвідка перетворила колишню британську колонію в одну з найбільш швидкозростаючих економік у світі.

Автор фото, Leandro Prazeres/BBC News Brasil

Шів Місір покинув Гаяну у 1982-му, коли йому було 19 років, у пошуках кращого життя. Він повернувся лише два роки тому, приваблений нафтодоларами

Безпрецедентний бум

Гаяна — держава, розташована на півночі Південної Америки, між Суринамом і Венесуелою.

У країні проживає трохи понад 800 000 жителів.

Спочатку це була голландська колонія, яку заснували для виробництва цукрової тростини. На початку XIX сторіччя над нею встановили контроль британці.

Гаяну оголосили незалежною від Великої Британії лише в 1966 році.

У 2015 році американська нафтова компанія Exxon Mobil оголосила про відкриття біля узбережжя країни гігантських економічно вигідних нафтових родовищ.

У наступні роки консорціум, сформований Exxon Mobil, американською компанією Hess і китайською компанією CNOOC, пробурив свердловини трохи більше ніж за 200 кілометрів від узбережжя Гаяни.

Автор фото, Leandro Prazeres/BBC News Brasil

Гроші, отримані від видобутку нафти в Гаяні, спричинили безпрецедентний бум економіки країни

На сьогоднішній день виявили запаси приблизно 11 мільярдів барелів нафти, але за останніми оцінками цей обсяг може досягти 17 мільярдів.

Це буде, наприклад, більше, ніж усі підтверджені запаси нафти сусідньої Бразилії, оцінені в 14 мільярдів барелів.

До 2019 року економіка Гаяни базувалася на сільському господарстві, видобутку золота та алмазів і лісозаготівлі.

Але з того року доходи від нафти почали давати значний поштовх валовому внутрішньому продукту (ВВП) країни.

У 2020 році тодішній міністр економіки Бразилії Паулу Гедес навіть порівняв країну з одним із міст в Об’єднаних Арабських Еміратах, яке стало символом багатства, створеного завдяки нафті.

“Це новий Дубай регіону”, — сказав Гедес.

І цифри дійсно привертають увагу.

“Ніби країна виграла в лотерею”

Гаяна є одним з лідерів за темпами економічного зростання у світі

За оцінками Міжнародного валютного фонду, з 2019 по 2023 рік ВВП країни зріс з 5,17 мільярда доларів США до 14,7 мільярда доларів США, тобто на 184%.

Лише у 2022 році зростання ВВП становило вражаючі 62%.

Так само ВВП на душу населення (багатство країни, поділене на кількість жителів) зріс з 6477 доларів США в 2019 році до 18 199 доларів США в 2022 році.

Для порівняння, ця цифра більш ніж удвічі перевищує ВВП на душу населення 2022 року в Бразилії.

“Це ніби країна виграла в лотерею. Це можливість, яка випадає лише раз у житті. У країні багато оптимізму”, – сказала BBC Brasil Ділетта Доретті, представниця Світового банку в Гаяні та Суринамі.

В результаті зросли й інші сектори економіки країни.

За даними МВФ, зростання ненафтового ВВП у 2022 році становило 11,5%.

Результати помітні в головних містах країни, таких як столиця Джорджтаун.

Можна побачити як крани та робітники працюють на таких інфраструктурних проектах, як лікарні, шосе, мости та порти, а також на будівництві розкішних готелів для міжнародних мереж, таких як американські Marriott і Best Western.

Уздовж нових автомагістралей є десятки новозбудованих складів, заповнених тракторами, екскаваторами та іншою важкою будівельною технікою, щоб задовольнити попит будівельних майданчиків у країні.

Автор фото, Leandro Prazeres/BBC News Brasil

Китайська компанія будує в Джорджтауні готель для американської мережі Best Western

Новий середній клас

Саме через цей економічний бум брати Місір вирішили повернутися до Гаяни, хоча й не назавжди.

З 2021 року вони обидва часто подорожують між Торонто (Канада) і Джорджтауном, щоб вести свій новий бізнес.

Вони пояснюють, що гроші, отримані від нафти, створили можливості як для середнього класу, що формується, так і для нинішньої еліти країни.

“Люди почуваються безпечніше. Вони відчувають себе частиною чогось, з чого можуть отримати вигоду”, — каже Місір.

“У Гаяні є велика кількість багатих людей, які займаються нерухомістю або працюють у ланцюзі постачання нафтової промисловості”.

Шів Місір каже, що знає інших жителів Гаяни, які живуть у США чи Канаді та інвестують у нерухомість чи землю в Гаяні в надії отримати вигоду від нафтового буму.

Коли вони прибувають до Гаяни, то автоматично стають частиною нового середнього класу.

“Є багато жителів Гаяни, які повертаються, вони намагаються жити в закритих спільнотах, у сучасних будинках з приватною охороною, з усіма зручностями, які вони мали раніше, тому що вони провели більшу частину свого життя в таких країнах, як Сполучені Штати та Канада”, — розповідає пан Місір.

Звикнувши мати справу з клієнтами з високою купівельною спроможністю, Місір зазначає, що частина еліти країни все ще має звичку робити покупки за кордоном, і тому в країні досі немає розкішних магазинів.

Інші сектори економіки також виграють від нафтового буму

Жвавий ринок

Попри те, що Гаяна була колись колонією Нідерландів та Британії, країна, як і її сусіди в Карибському басейні, підтримує тісні комерційні та культурні зв’язки зі Сполученими Штатами, до яких можна дістатися трохи більше ніж за чотири години польоту.

За словами Місіра, більшість гаянської еліти відправляє своїх дітей вчитися в Сполучені Штати, Канаду чи Європу і користується перевагами своїх подорожей з дітьми, щоб оглянути пам’ятки та насолодитися способом життя цих країн.

Бізнесмен стверджує, що в останні роки стрімке зростання економіки також сприяло відкриттю бізнесу, орієнтованого на еліту країни.

“Наш бізнес, наприклад, є одним із них”, — пояснює він.

Агентство нерухомості братів Місір працює з невеликого приміщення в торговому центрі MovieTowne, який відкрився в Джорджтауні в 2019 році, того самого року, коли в країні почалася комерційна розвідка нафти.

На цьому ж поверсі розташовані також крамниці імпортних вин та парфумерії відомих брендів, таких як Dior.

Райони, де вирощували цукрову тростину та рис, які колись були важливими джерелами багатства для країни, тепер поступаються місцем розкішним будинкам і закритим селищам у передмістях Джорджтауна.

Ця зміна демонструє трансформації, які переживає країна, і те, як нові гроші, що обертаються, створюють нові звички та ландшафти.

Одним із нових торгових центрів є Amazonia Mall, розташований на східному березі річки Демерара, трохи більше ніж за півгодини їзди від центру міста.

Здалеку ви можете побачити вивіску одного з головних магазинів: франшизи Starbucks.

Локація відкрита у квітні 2023 року, має понад 200 квадратних метрів і 50 співробітників. Кав’ярня часто заповнена людьми.

Starbucks повідомила BBC Brasil, що відкриття кав’ярні-крамниці у Гаяні відбулося тому, що країна зараз є “жвавим ринком”.

Автор фото, Leandro Praseres/BBC News Brasil

Розкішні будинки та закриті селища зараз будуються в районах, які колись використовувалися для вирощування цукрової тростини та рису

В центрі уваги

Є й інші ознаки того, як швидко нові нафтові багатства приходять до Гаяни.

Країна почала залучати компанії з кількох країн, які шукають контракти на будівництво інфраструктурних об’єктів, які потрібні країні десятиліттями.

Офіційні дані показують, що уряд витратив 187 мільйонів доларів на інфраструктурні проєкти, такі як дороги та порти, у 2019 році, у перший рік комерційної розвідки нафти в країні.

До 2023 року ця цифра досягла 650 мільйонів доларів США, зрісши на 247%.

“Я живу тут майже два роки. Кожного разу, коли я виїжджаю з країни, я помічаю різницю, коли повертаюся”, — каже Ділетта Доретті зі Світового банку.

“Будується багато інфраструктури, як-от нові дороги та готелі. Також помітна велика кількість бізнес-місій, які прибувають до країни”.

Серед безпрецедентного потоку ресурсів країна стала чимось на зразок світового будівельного майданчика.

До Гаяни також “залицяються” країни, які пропонують кредити для фінансування підрядників.

“У нас є компанії з ЄС, Китаю, Індії, Сполучених Штатів, Канади та Бразилії”, — повідомив BBC Brasil Деодат Індар, один з керівників Міністерства громадських робіт Гаяни.

Китай фігурує на цій дошці як один із головних гравців.

Консорціум китайських компаній, наприклад, виграв тендер на будівництво нового мосту через річку Демерара. Роботи фінансувалися Банком Китаю.

Проєкт вважається життєво важливим для розвитку країни, оскільки він замінить той міст, який експлуатувався понад 30 років і через який кілька разів на день переривається рух кораблів.

Новий міст матиме підвісну конструкцію та дозволить проходити під ним кораблям. Вартість проєкту становить 260 мільйонів доларів.

Китайські бізнесмени також взяли на себе відповідальність за будівництво готелів і низки лікарень за контрактом з урядом Гаяни.

Але у Китаю є конкуренти. У 2022 році індійський підрядник виграв тендер на будівництво шосе вартістю 106 мільйонів доларів.

Австрія також запропонувала кредит для австрійської компанії на будівництво державної лікарні за контрактом з урядом Гаяни. Вартість проєкту становить 161 млн доларів США.

Деякі компанії привозять із собою співробітників зі своїх країн. Йдеться про китайський консорціум, який будує міст через річку Демерара. Проєктні роботи розподілені між китайськими та гаянськими робітниками.

Наприкінці 2023 року Гаяна потрапила в центр міжнародної уваги через тривалу суперечку з Венесуелою щодо регіону Есекібо після того, як венесуельський уряд провів референдум щодо його анексії.

Регіон Есекібо, площею приблизно 160 000 квадратних кілометрів, становить 70% території Гаяни. Це регіон, багатий на такі корисні копалини, як золото, мідь і алмази, а нещодавно там також виявили величезні поклади нафти та інших вуглеводнів.

Венесуела претендує на регіон Есекібо – дві третини території Гаяни

Багатство та нерівність

Девід Хайндс — житель Гаяни, який майже чотири десятиліття живе між Сполученими Штатами та своєю рідною країною.

Він є професором Університету штату Арізона (США) і спеціалізується на дослідженнях Карибського басейну та африканської діаспори.

Хайндс пояснює, що Гаяна є країною з дуже помітним соціальним і класовим поділом.

Між XVII і XIX століттями країну колонізували європейці, які використовували працю поневолених африканців для виробництва цукру.

Після скасування рабства в 1833 році Велика Британія почала привозити до Гаяни іммігрантів зі Східної Азії, особливо з території нинішньої Індії, а також китайців і португальців.

За даними уряду, 39,8% населення мають індійське походження, 30% мають африканське походження, 10,5% є корінним населенням і 0,5% мають інше походження – це, наприклад, китайці, голландці та португальці.

Хайндс стверджує, що політика тодішньої Британської імперії заохочувала іммігрантів азійського та португальського походження працювати в таких сферах, як торгівля та промисловість країни, що зароджувалася.

“Нащадки індіанців і португальців є частиною економічної еліти Гаяни”, — каже він.

З іншого боку, нащадки поневолених африканців, пояснює Хайндс, почали працювати на низькокваліфікованих роботах або на державній службі.

Професор стверджує, що “нові багатії” Гаяни в кінцевому підсумку походять з тієї ж економічної еліти, яка оселилася в країні.

“Люди, які користуються перевагами (економічного буму), — це ті, хто вже закріпився в еліті Гаяни”, — відзначає професор.

BBC Brasil запитала уряд Гаяни про помітну соціальну нерівність у країні, але відповіді не отримала.

За даними Світового банку, Гаяна серед крїн з найвищою нерівністю у Південній Америці

Новий Дубай

Бізнесмен Річард Сінгх продає імпортні автомобілі в Джорджтауні.

У центрі міста він спостерігає, як його співробітники ретельно полірують понад 20 автомобілів, припаркованих біля його автосалону.

З дитинства він захоплювався автомобілями та технікою і тепер продає вживані автомобілі, в основному імпортовані з таких країн, як Японія, де, як і в Гаяні, кермо з правого боку.

За його словами, попри нафтодолари, еліта країни все ще віддає перевагу вживаним автомобілям, тому що податки на імпорт автомобілів з нульовим пробігом занадто високі, а в країні все ще не вистачає робочої сили та доступу до запчастин, що практично унеможливлює технічне обслуговування цього типу транспортних засобів.

Що стосується імпортних BMW та автомобілів японських виробників, Сінгх сказав BBC Brasil, що його клієнтура змінилася з початку розвідки нафти в країні. Його бізнес більше не відвідують лише власники малого місцевого бізнесу та фрілансери.

Зараз його також відвідують представники великих іноземних корпорацій, пов’язаних з нафтогазовою промисловістю, які шукають транспортні засоби для своїх співробітників і керівників.

Сінгх, який знає витрати гаянської еліти, каже, що бачить у країні появу свого роду “нового середнього класу”.

“Так, є новий середній клас. Він стоїть трохи вище за старий середній клас в Гаяні”, — каже Сінгх.

Збільшення доходів дозволяє Сінгху займатися однією зі своїх пристрастей: автоспортом.

У травні минулого року, наприклад, він їздив до Маямі, щоб подивитися на Формулу-1.

Але бізнесмен вважає, що гучний бум в економіці країни ще не досяг свого піку.

“Я дуже оптимістично налаштований. Я думаю, що Гаяна ось-ось вибухне [економічно]”, — каже Сінгх.

Сінгх про порівнянням з Дубаєм каже з надією.

“Я завжди чув розповіді про Дубай. У 90-х, якщо ви туди їхали, там усе було пісок і пустеля. Тепер ви навіть не впізнаєте його”, — каже він.

“Я сподіваюся й хочу, щоб через 20 років люди озирнулися назад і сказали: “Я не можу повірити, що це була Гаяна”. Я сподіваюся, що це станеться і тут”.

Автор фото, LEANDRO PRAZERES / BBC NEWS BRASIL

Річард Сінгх продає автомобілі в Джорджтауні і сподівається таки побачити тут становлення нового Дубаю