Скільки коштує шкільний талант?
Талант — якість індивідуальна. Але цінність він має загальнодержавну (а сьогодні вже й планетарну). Таланти рухають процеси, зсувають з мертвої точки «вічні» питання, змушують громади (а нерідко і нації) змінювати розміренний ритм життя і навіть хід історії (чи просто робити життя щасливим).
Таланти зазвичай пробиваються крізь товщу життєвих незгод, людську байдужість і бюрократичний опір. Але народ, який себе поважає, має шанувати всіх без винятку талановитих співвітчизників. А держава, в якій живе цей народ, має плекати яскраві індивідуальності, робити все, щоб вони в процесі становлення переходили в категорію особистостей.
В ідеалі робитися це має з раннього дитинства. Приміром в Японії саме на наймолодший період розвитку людини робиться основна ставка. Там формування громадянина базується на винятковому поєднанні традиційного національного виховання і сучасному баченні необхідності розвитку таких категорій як творчість, мислення і характер. Ідеологом такого підходу виступив засновник всесвітньо відомої компанії “Sony” Масару Ібука. Він організував у місті Мацумото (120 км від столиці) унікальну школу “Навчання талантів”. До речі, надзвичайною популярністю користується його книга “Після трьох уже пізно”, де автор відстоює ідею раннього розвитку дітей.
Ми традиційно шукаємо таланти в наших школах. І за десятиліття такої практики склалася певна система цього пошуку. Базово полягає вона у проведенні щорічних олімпіад різного рівня — від районного до міжнародного. І талановиті діти підтверджують правильність такого підходу — вони щорічно фонтанують креативними досягненнями в різних галузях знань, стають переможцями міжнародних конкурсів і часто пропонують оригінальні рішення «дорослих» проблем планетарного рівня.
Цьогоріч вперше механізм дав збій — держава не знайшла коштів на проведення всеукраїнських олімпіад для учнів 8-9 класів (залишили в силі лише змагання з мови та літератури). Тобто квінтесенція дитячої шкільної творчості виявилась не затребуваною основним її замовником. На талановитих дітей уряд мав би виділити на рік аж 9 мільйонів гривень. Не кажучи вже про те, що сума має бути в десятки (якщо не в сотні) разів більшою, варто задати питання шановним панам міністрам — невже 9 мільйонів є критичною сумою для держави? Невже ви не заглядаєте у завтрашній день, коли ці діти принесуть своїй Батьківщині потужний фінансово-економічний та соціально-політичний капітал, на тлі якого оці дев’ять мільйонів виглядатимуть досить жалюгідно і навіть принизливо для нації Небесної сотні Майданів України?
Українці за останні роки навчились протистояти викликам часу. Ось і зараз замість того, щоб у відчаї благати уряд про допомогу, вони заходились самотужки збирати кошти на проведення олімпіад. Справа зрушилась з місця і вже незабаром, як свідчать активісти та волонтери, необхідні суми будуть зібрані.
Українці вчергове продемонстрували свою здатність вирішувати проблеми власними силами, не розраховуючи на державну підтримку. Однак виникає питання — а чи потрібні тоді такі державні керманичі українцям?
Вимірювати талант в грошовому еквіваленті недоцільно та й неможливо, бо він маж зовсім інший вимір. Але пошук цього таланту, його підтримка та розвиток має конкретну ціну. Не вдаючись в розрахунки (все ж таки це прерогатива уряду), можу з впевненістю заявити — ціна таланту покоління юних українців не має вимірюватись кількома мільйонами гривень.
Для розвитку талановитої молоді в країні має існувати спеціальна державна програма. І всі школярі мають про це знати, адже це їхнє майбутнє. А значить і майбутнє України.
Скільки коштує талант?
23 жовтня завершився другий конкурс вокалістів ім. Бориса Гмирі. Нагородження лауреатів та дипломантів проходило в колонній залі Національної філармонії України.
Кожен конкурс – це напруга сили духу і волі до перемоги. Протягом 10 днів всі учасники проходять справжнє випробування, адже необхідно не тільки показати всі можливості свого голосу, таланту, а ще зуміти передати вибрані твори, стати по-справжньому гідним виконавцем, захопити публіку.
В якійсь мірі грошову винагороду компенсує витрачені сили. Володарі першої, другої і третьої премій, крім відповідних медалей, отримають також грошові винагороди (відповідно 15, 10 і 7 тис. Доларів) і звання лауреата.
Були засновані дві спеціальні нагороди. Так, українка Зоя Іванюк отримала нагороду за краще виконання твору класика української музики М. Лисенка. У свою чергу росіянин Максим Сокира удостоївся нагороди за краще виконання української пісні з репертуару Б. Гмирі.
Дипломантами конкурсу стали троє наших співвітчизників (Ольга Табуліна, Іванна Пліш, Іван Коренівскій), а також громадянин Китаю – Цинь Нань.
Природно, кожен конкурсант намагався показати себе з кращого боку – хтось покладався на голос, хтось на акторську гру, хтось на залізні нерви. Як тут не згадати слова Бориса Гмирі, які процитувала президент Фонду Б. Гмирі Ганна Принц, про те, що справжній вокаліст тільки на 10% залежить від природи голосу, все інше повинно полягати в роботі.
Організатори конкурсу не раз підкреслювали своє прагнення зробити його об’єктивним, доброзичливим і справедливим. Так, А.Прінц заявляла, що «підсуджувати і просувати« своїх »ніхто не буде. Це дійсно пошук талантів, щоб дати їм путівку в життя ». І треба віддати належне журі, воно насправді виявилося об’єктивним в судженнях. Принаймні невістка ректора Київської консерваторії отримала лише спеціальну нагороду, а дружина диригента президентського хору – диплом.
По-справжньому відкриттям конкурсу стали українці Олена Токар, яка отримала велику золоту медаль і Гран-прі, а також Андрій Маслаков, який виграв першу премію.
Володарка Гран-прі органічно поєднувала майстерне володіння голосом з гнучкістю жестів і міміки. Треба віддати належне, головним козирем Олени Токар став нетривіально підібраний репертуар. «Незаїждженими», унікальні в своєму роді твори привернули увагу до виконавиці. У «Каддіш» Моріса Равеля вокалістка проявила глибину свого вокального обдарування, в той час як номер з вокального циклу М. Мусоргського “Дитяча” допоміг продемонструвати її талант перевтілюватися, широке коло інтересів і акторську гру. Загалом журі оцінило виконання даної конкурсантки в 20 тисяч доларів (саме стільки становить Гран-прі конкурсу).
Сильний оперний баритон Маслакова вразив не тільки журі, а й публіку. У прозвучала в його виконанні арії з ораторії Ф.Генделя «Іуда Маккавей» проявилася глибина і багата природа голосу виконавця. Однак незважаючи на приголомшливі вокальні дані, з акторською майстерністю все виявилося набагато гірше. Так, незрівнянне музичне виконання балади «Лісовий цар» Ф. Шуберта все-таки натикалося на деяку безпорадність жестів Андрія. А адже в обраному творі грати доводилося за двох.
Лауреатом першої премії стала також Олена Бєлкіна з України. Виконана нею українська народна пісня «Ой, я знаю, что гріх маю» виявилася близькою характеру конкурсантки. Майстерним виконанням вокалістці вдалося передати дух народної пісні про пошук женихів і завоювати симпатію глядачів.
Характерністю і імпульсивністю виконання підкорив і лауреат другої премії росіянин Ілля Павлов. Темпераментний сам, він і твори вибрав енергійні і захопливі. Симптоматичним для росіянина став вибір патріотичного твору Г. Свиридова «О, батьківщина». Павлов демонстрував і «сонце на руках», і силу внутрішнього напруження пристрастей одночасно. Ще більше захоплення викликала «Побіжна пісня» М. Глінки в його виконанні. Найважча в плані вокального мистецтва, вона додала бонусів виконавцю, ще раз довівши, наскільки важливим є для вокаліста підбір репертуару.
Єдиним тенором, якому вдалося пробитися в лауреати конкурсу і удостоїтися срібної медалі, став Сергій Бортник з України. Менш сильний від природи голос Сергій компенсував тонким душевним виконанням романсу М. Глінки «Я помню чудное мгновенье», а також твори Б.Фільц «Так, ти одна».
Своєю «коронкою» похвалилася і володарка срібла – драматичне сопрано Катерина Стращенко. Обраний нею вокальний цикл іспанського композитора Де Фальи зажадав і відповідного сценічного втілення. Глядачам Стращенко запам’яталася червоним платтям і полум’яним виконанням. Окрики і майже розмовна мова перемежовувалися цілком класичним вокалом. Залишається тільки сподіватися, що композитор саме так бачив свій твір.
Володарка єдиного меццо-сопрано Мирослава Гаврилюк, стала лауреатом третьої премії, знайшла найбільш підходящий для розкриття можливостей свого голосу жанр. Вона єдина заспівала без супроводу фортепіано українську народну пісню «Ой, де ти ідеш». Публіка змогла цілком насолодитися і глибиною, і драматизмом низького жіночого голосу.
Ще один українець, Віктор Дудар, також став лауреатом третьої премії. На заключному концерті в його виконанні прозвучали арія Й.С.Баха з меси №3, а також твір Р. Шумана.
Проведення такого роду конкурсу все-таки важливо для України, адже наша країна завжди славилася своїми талановитими співаками, а в сьогоднішнє нелегкий час отримати підтвердження свого таланту не тільки у вигляді оплесків, а й в грошовому еквіваленті дуже важливо для кожного музиканта. Хочеться вірити, що якщо в країні знайшлися можливості для організації такого високопрофесійного конкурсу в наш складний час, то цей почин помре не скоро.
Підпишись на наш Telegram . Надсилаємо лише “гарячі” новини!
Барнаул · Города · Туроператор «Саянское Кольцо» Алтайский государственный краевой краеведческий музей Алтайский государственный краевой краеведческий музей является старейшим музеем Сибири . Инициаторами создания музея были инженер, изобретатель,
ТУЛЬСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ МУЗЕЙ ОРУЖИЯ Музей основан при Тульском оружейном заводе в 1873 г. Его экспозиция дает возможность проследить эволюцию оружия с конца XVI века до наших дней. Многочисленные опытные образцы вооружения иллюстрируют сложный
Строительство Музейного городка ГМИИ имени А.С. Пушкина Регистрация пользователя в сервисе РИА Клуб на сайте Ria.Ru и авторизация на других сайтах медиагруппы МИА «Россия сегодня» при помощи аккаунта или аккаунтов пользователя в социальных сетях обозначает
Музей кино получил павильон на ВДНХ © bablam.ru Государственный центральный музей кино, у которого 10 лет не было собственного помещения, заключил договор о долгосрочной аренде павильона №36 на ВДНХ в Москве. Срок аренды составит
Ростовский кремль Кремлем принято называть укрепления древнерусских городов, т. е. крепость или город, окруженный стеной с бойницами и башнями. Ростовский кремль имеет все эти атрибуты, но ему никогда не приходилось выполнять
Вечерняя Москва – Горожане с «московскими» фамилиями смогут посетить экскурсии Государственного исторического музея бесплатно Принять участие в праздничной акции можно с 4 по 10 сентября. Государственный исторический музей подготовил для горожан с «московскими» фамилиями бесплатные экскурсии в честь 870-летия
Алтайский государственный краеведческий музей. Алтайский государственный краеведческий музей находится в г. Барнауле по ул. Ползунова 46. Основан в 1823 г в городе Барнауле. Это один из старейших музеев в Сибири. Инициаторами создания музея были
“Каждая эпоха таит подделки” // Директор Государственного исторического музея Алексей Левыкин рассказал Анне Сабовой о прошлом и настоящем ГИМ В этом году исполняется 135 лет с тех пор, как Александр III даровал статус правительственного учреждения любимому детищу своего отца — Императорскому Российскому историческому музею. О метаморфозах, которые
Скільки коштує талант?
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
23 октября завершился второй конкурс вокалистов им. Бориса Гмыри. Награждение лауреатов и дипломантов проходило в колонном зале Национальной филармонии Украины.
Каждый конкурс – это напряжение силы духа и воли к победе. На протяжении 10 дней все участники проходят настоящее испытание, ведь необходимо не только показать все возможности своего голоса, таланта, а еще суметь передать выбранные произведения, стать по-настоящему достойным исполнителем, увлечь публику.
В какой-то мере денежное вознаграждение компенсирует затраченные силы. Обладатели первой, второй и третьей премий, кроме соответствующих медалей, получат также денежные вознаграждения (соответственно 15, 10 и 7 тыс. долларов) и звания лауреата.
Были учреждены две специальные награды. Так, украинка Зоя Иванюк получила награду за лучшее исполнение произведения классика украинской музыки Н.Лысенка. В свою очередь россиянин Максим Сокиров удостоился награды за лучшее исполнение украинской песни из репертуара Б.Гмыри.
Дипломантами конкурса стали трое наших соотечественников (Ольга Табулина, Иванна Плиш, Иван Коренивский), а также гражданин Китая – Цинь Нань.
Естественно, каждый конкурсант старался показать себя с лучшей стороны – кто-то полагался на голос, кто-то на актерскую игру, кто-то на железные нервы. Как тут не вспомнить слова Бориса Гмыри, которые процитировала президент Фонда Б.Гмыри Анна Принц, о том, что настоящий вокалист только на 10% зависит от природы голоса, все остальное должно заключаться в работе.
Организаторы конкурса не раз подчеркивали свое стремление сделать его объективным, доброжелательным и справедливым. Так, А.Принц заявляла, что «подсуживать и продвигать «своих» никто не будет. Это действительно поиск талантов, чтобы дать им путевку в жизнь». И надо отдать должное жюри, оно на самом деле оказалось объективным в суждениях. По крайней мере невестка ректора Киевской консерватории получила лишь специальную награду, а жена дирижера президентского хора – диплом.
По-настоящему открытием конкурса стали украинцы Елена Токарь, получившая большую золотую медаль и Гран-при, а также Андрей Маслаков, выигравший первую премию.
Обладательница Гран-при органично сочетала мастерское владение голосом с гибкостью жестов и мимики. Надо отдать должное, главным козырем Елены Токарь стал нетривиально подобранный репертуар. «Незаезженные», уникальные в своем роде произведения привлекли внимание к исполнительнице. В «Каддише» Мориса Равеля вокалистка проявила глубину своего вокального дарования, в то время как номер из вокального цикла М.Мусоргского “Детская” помог продемонстрировать ее талант перевоплощаться, широкий круг интересов и актерскую игру. В целом жюри оценило исполнение данной конкурсантки в 20 тысяч долларов (именно столько составляет Гран-при конкурса).
Сильный оперный баритон Маслакова впечатлил не только жюри, но и публику. В прозвучавшей в его исполнении арии из оратории Ф.Генделя «Иуда Маккавей» проявилась глубина и богатая природа голоса исполнителя. Однако несмотря на потрясающие вокальные данные, с актерским мастерством все оказалось намного хуже. Так, бесподобное музыкальное исполнение баллады «Лесной царь» Ф.Шуберта все-таки натыкалось на некоторую беспомощность жестов Андрея. А ведь в выбранном произведении играть приходилось за двоих.
Лауреатом первой премии стала также Елена Белкина из Украины. Исполненная ею украинская народная песня «Ой, я знаю, що гріх маю» оказалась близкой характеру конкурсантки. Мастерским исполнением вокалистке удалось передать дух народной песни о поиске женихов и завоевать симпатию зрителей.
Характерностью и импульсивностью исполнения покорил и лауреат второй премии россиянин Илья Павлов. Темпераментный сам, он и произведения выбрал энергичные и увлекающие. Симптоматичным для россиянина стал выбор патриотического произведения Г.Свиридова «О, родина». Павлов демонстрировал и «солнце на руках», и силу внутреннего накала страстей одновременно. Еще больший восторг вызвала «Попутная песня» М.Глинки в его исполнении. Труднейшая в плане вокального искусства, она добавила бонусов исполнителю, еще раз доказав, насколько немаловажным является для вокалиста подбор репертуара.
Единственным тенором, которому удалось пробиться в лауреаты конкурса и удостоиться серебряной медали, стал Сергей Бортник из Украины. Менее сильный от природы голос Сергей компенсировал тонким душевным исполнением романса М.Глинки «Я помню чудное мгновенье», а также произведения Б.Фильц «Да, ты одна».
Своей «коронкой» похвасталась и обладательница серебра – драматическое сопрано Екатерина Стращенко. Избранный ею вокальный цикл испанского композитора Де Фальи потребовал и соответственного сценического воплощения. Зрителям Стращенко запомнилась красным платьем и пламенным исполнением. Окрики и почти разговорная речь перемежались вполне классическим вокалом. Остается только надеяться, что композитор именно так видел свое произведение.
Обладательница единственного меццо-сопрано Мирослава Гаврилюк, ставшая лауреатом третьей премии, нашла наиболее подходящий для раскрытия возможностей своего голоса жанр. Она единственная спела без сопровождения фортепиано украинскую народную песню «Ой, де ти ідеш». Публика смогла вполне насладиться и глубиной, и драматизмом низкого женского голоса.
Еще один украинец, Виктор Дудар, также стал лауреатом третьей премии. На заключительном концерте в его исполнении прозвучали ария И.С.Баха из мессы №3, а также произведение Р.Шумана.
Проведение такого рода конкурса все-таки важно для Украины, ведь наша страна всегда славилась своими талантливыми певцами, а в сегодняшнее нелегкое время получить подтверждение своего таланта не только в виде аплодисментов, но и в денежном эквиваленте очень важно для каждого музыканта. Хочется верить, что если в стране нашлись возможности для организации такого высокопрофессионального конкурса в наше сложное время, то это начинание умрет не скоро.