Макроелементи (грец. makros — великий + лат. elementum — стихія, первинна речовина) — це хімічні елементи, що наявні в організмі у високих концентраціях. Із 106 елементів періодичної системи Д.
Із них 86 наявні постійно, серед яких 25 – необхідні для нормальної життєдіяльності. При перевищенні кількості елемента на 2–10 % його вважають макроелементом. Найбільше в організмі міститься таких макроелементів: кисню – 65 %, вуглецю – 18 %, водню – 10 %, нітрогену – 3 %.
До макроелементів відносять ті, які містяться в рослинах в значних (від сотих часток до цілих відсотків) кількостях – це вуглець, кисень, водень, азот, фосфор, калій, сірка, магній і залізо.
Серед 104 відомих мікроелементів приблизно 1/3 це компоненти важливі для організмів – структурні елементи скелету і м'яких тканин, а також фактори, які регулюють багато фізіологічних функцій напр., згортання крові, транспорту кисню, активації ензимів.
Мікроелеме́нти — хімічні елементи, присутні в організмах живих істот в низьких концентраціях (тисячні долі відсотка та нижче). Термін «мікроелементи» застосовується і для позначення деяких хімічних елементів, що містяться в ґрунтах, гірських породах, мінералах, водах, нафті тощо.
Незамінними мікроелементами є ферум, йод, купрум, манган, цинк, кобальт, молібден, селен, хром, флуор.
магній — 0,05 %; сірка (сульфур, S) — 0,25 %; натрій — 0,15 %; хлор — 0,15 %; У рослинах макроелементами вважаються: вуглець, водень, кисень, азот, фосфор, калій, сірка, кальцій та магній, причому перші три через специфіку зустрічальності та засвоєння іноді у списках опускаються.