Квінтове коло тональностей

Квінтове коло допомагає зручно запам ‘ятовувати музичну гармонію і вивчати паралельні тональності. Він дозволяє ефективно вивчати лади і ключові знаки, тому розуміння принципу його роботи надзвичайно важливе для всіх студентів, які освоюють музичну теорію.

Поняття кварто-квінтового кола

Кварто-квінтове коло – це особлива система розташування за ступенем споріднення, тобто відмінності за кількістю знаків однієї від іншої різних тональностей. У графічному вигляді він наочно зображується у вигляді схеми замкнутої кола, в якій з одного – правого – сторони знаходяться за висхідним квінтовим ряду тональності з дієзами, а з лівого – за низкою – з бемолями.

Якщо здійснювати за годинниковою стрілкою рух квинтовим колом, перший ступінь (тоніка) наступних мажорних тональностей відстоятиме вгору від попередніх на інтервал, що дорівнює п ‘яти сходам, тобто на чисту квінту. При цьому в ключі завжди буде додаватися один знак – дієз. У напрямку проти годинникової стрілки низхідний інтервал також становитиме 3,5 тонни. При цьому в кожній наступній тональності буде збільшуватися кількість бемолів.

Для чого використовується ця система?

Кварто-квінтове коло тональностей застосовується для визначення кількості знаків (дієзів, бемолів) при ключі. Також його використовують для пошуку споріднених тональностей і визначення ступеня їх близькості. До родинних тональностей першого ступеня належать мажори і мінори, що відрізняються від вихідної на один знак альтерації. Також до них належать ті, що знаходяться в колі по сусідству, паралельні до них і до вихідної. Чим ближче один до одного в колі знаходяться тональності, тим вище ступінь їхньої спорідненості. У тому випадку, якщо між ними є більше трьох-чотирьох кроків, значить, близькості немає. Багато композиторів використовували принцип руху по колу при написанні своїх творів, наприклад Ф. Шопен (“” 24 прелюдії “”) і і І. С. Бах (“Добре темперований клавір”). У XIX-XX століттях він знайшов відображення в джазових композиціях і рок-музиці, але використовувався в трансформованій формі, яка називається “” золота секвенція “” (для побудови акордів використовувалася не тільки квінта, але і кварта).

Принцип знаходження мажорних тональностей з дієзами

Отже, давайте розберемося, як “працює” “квінтове коло і яким чином додаються знаки альтерації в різних тональностях. Принцип дії системи такий: спочатку береться одна вихідна тональність. Нам відома її тоніка. Для визначення першого ступеня наступної тональності відрахуємо п ‘ять нот вгору. Тоніка спорідненої тональності перебуватиме на п ‘ятій сходинці вихідної, тобто на її домінанті. Таким чином, інтервалом для обчислень служить квінта. Саме через використання п ‘яти сходинок для визначень тональностей квінтове коло і отримало свою назву. Тепер розглянемо знаки альтерації. Правило таке: вони переносяться з вихідної тональності в подальшу, плюс до них (до шостого ступеня) додається один знак – дієз.

Давайте розглянемо тональність до-мажор, в якій немає знаків альтерації (дієзів і бемолів). Її тонікою є нота до, а домінантою – сіль. Тому, згідно з принципом роботи квінтового кола, наступною тональністю виступатиме сіль-мажор (інакше G-dur). Тепер визначимося зі знаком альтерації. В отриманій спорідненості сходинкою № 6 є фа. Саме на ній і буде дієз. Для визначення наступної тональності від сіль відкладемо вгору інтервал, що дорівнює п ‘яти сходам. Її домінантою є ре. Це означає, що наступна тональність буде ре-мажор (D-dur). У ній вже буде два знаки альтерації: з попередньої тональності (фа-дієз) і приєднується на шостому щаблі до-дієз. За аналогією можна знайти і всі інші тональності. При визначенні тієї, що має при ключі сім знаків, коло енгармонічно замкнеться.

Мажорне квінтове коло з бемолями

Бемольні мажорні тональності стоять, на відміну від дієзних, навпаки, по чистих квартах вниз. За вихідну точку береться тоніка до-мажору, оскільки C-dur не має знаків альтерації. Відраховуючи п ‘ять сходинок вниз, отримуємо тоніку другої після неї тональності – фа-мажор. У бемольних тональностях знаки альтерації виникають не на шостій, а на четвертій сходинці лада, тобто на субдомінанті. У фа-мажорі це сі-бемоль. Пройшовши все квінтове коло, отримаємо такі мажорні бемольні тональності: до-мажор, фа-мажор, сі-бемоль-мажор, мі-бемоль-мажор, ля-бемоль-мажор, ре-бемоль-мажор, сіль-бемоль-мажор, до-бемоль-мажор. При цьому остання має цілих сім бемолів. Далі коло енгармонічно замикається. Звичайно, після цього по спіралі з ‘являються й інші тональності – з дубль-бемолями, але вони використовуються досить рідко в силу їх складності.

Мінорні тональності в квинтовому колі. Який їхній принцип побудови?

Отже, ми розглянули 12 мажорних тональностей. У кожної з них є родинні мінорні. Ви можете побачити це на квинтовому колі, представленому на малюнку вище. Гамма спорідненої тональності мінорної будується на тих же самих звуках, що і мажорна. Але вона починається з іншої ноти. Наприклад, родинні тональності без знаків альтерації до-мажор і ля-мінор будуються на простих звуках. У C-dur стійкими звуками виступають до, ми і сіль. Вони складають мажорне тонічні трезвучіє.

Інтервал між тонікою і третьою сходинкою є великою терцією. При першому щаблі в ноті A звуки ля, до і ми формують стійке трезвучання. Інтервал між першою і третьою сходинкою виходить рівним 1,5 тонам (мала терція). Це робить a-moll мінорною тональністю. Ля-мінор і до-мажор є паралельними: тоніка першого відстоїть на малу терцію вниз від тоніки другого. Важливою їх характеристикою є однакове число знаків альтерації. Наприклад, сіль-мінор і сі-бемоль-мажор містять при ключі два бемоля, а мі-мінор і сіль-мажор – один дієз. У паралельних тональностях застосовується однаковий звукоряд, тому мелодія, що звучить в мажорному ладі, може досить легко трансформуватися в мінорний, і навпаки. Цей прийом часто використовується в російських народних піснях (див. “А ми просо сіяли” “). Таким чином, якщо ми опустимо тоніки всіх мажорних тональностей на терцію малу вниз, то отримаємо мінорне квінтове коло. На зображенні показано знаки альтерації, які є в кожній дієзній і бемольній мінорній тональності.

Замість ув ‘язнення

Отже, в цій статті ми розглянули квінтове коло і дізналися, що воно являє собою систему розташування всіх тональностей, що враховує ступінь їхньої спорідненості. Завдяки енгармонізму в музиці коло замикається, формуючи дієзні і бемольні, мажорні і мінорні тональності. Знаючи принцип роботи системи, можна легко побудувати будь-які акорди і дізнатися кількість знаків альтерації в ладу.

Понимание бемольных тональностей мажора и минора: основные принципы и особенности

В статье рассматриваются свойства бемольных тональностей мажора и минора, а также приводятся примеры этих тональностей.

Понимание бемольных тональностей мажора и минора: основные принципы и особенности обновлено: 27 сентября, 2023 автором: Научные Статьи.Ру

Введение

В музыке существует множество различных тональностей, которые определяют звуковой материал и характер композиции. Одной из таких групп тональностей являются бемольные тональности. В этой лекции мы рассмотрим основные свойства и особенности бемольных тональностей мажора и минора. Узнаем, какие ноты входят в их звуковой материал, какие аккорды характерны для этих тональностей, а также прослушаем примеры известных композиций в бемольных тональностях. Давайте начнем!

Нужна помощь в написании работы?

Мы – биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Наша система гарантирует сдачу работы к сроку без плагиата. Правки вносим бесплатно.

Свойства бемольных тональностей мажора

Бемольные тональности мажора имеют несколько особенностей, которые отличают их от других тональностей:

Знаки альтерации

В бемольных тональностях мажора используются знаки альтерации – бемоли (♭). Каждый бемоль указывает на понижение ноты на полтона. Например, в тональности ми-бемоль мажор используется знак альтерации – бемоль на ноте ре, что означает, что нота ре должна быть исполнена на полтона ниже обычного ре.

Основной аккорд

Основной аккорд бемольной тональности мажора образуется на основе первой ступени тональности. Например, в тональности ми-бемоль мажор основной аккорд будет состоять из нот ми-бемоль, соль и си-бемоль.

Относительный минор

Каждая мажорная тональность имеет свой относительный минор. Относительный минор бемольной тональности мажора образуется на основе шестой ступени мажорной тональности. Например, относительным минором ми-бемоль мажора будет до-минор.

Характерные мелодические и гармонические черты

Бемольные тональности мажора имеют свои характерные мелодические и гармонические черты. Они обычно звучат более мягко и тепло, благодаря использованию бемолов. Также, в бемольных тональностях мажора часто встречаются хроматические прохождения и модуляции.

Свойства бемольных тональностей минора

Бемольные тональности минора имеют свои особенности, которые отличают их от других тональностей. Вот некоторые из них:

Относительный мажор

Каждая бемольная тональность минора имеет свой относительный мажор. Относительный мажор бемольной тональности минора образуется на основе третьей ступени минорной тональности. Например, относительным мажором до-бемоль минора будет ми-бемоль мажор.

Использование бемолов

Бемольные тональности минора используют бемоли в своей тональности. Бемоли понижают ноты на полутон, что придает минорной тональности более мягкий и темный звук. Использование бемолов также может влиять на характер мелодии и гармонии в бемольных тональностях минора.

Характерные мелодические и гармонические черты

Бемольные тональности минора имеют свои характерные мелодические и гармонические черты. Они обычно звучат более мягко и темно, благодаря использованию бемолов. Также, в бемольных тональностях минора часто встречаются хроматические прохождения и модуляции.

Примеры бемольных тональностей минора

Некоторые примеры бемольных тональностей минора включают:

• ми-бемоль минор
• ла-бемоль минор
• ре-бемоль минор
• соль-бемоль минор
• си-бемоль минор

Каждая из этих тональностей имеет свои уникальные свойства и звучание, которые делают их особенными.

Примеры бемольных тональностей мажора

Некоторые примеры бемольных тональностей мажора включают:

Ми-бемоль мажор

Ми-бемоль мажор имеет 6 бемолей в своей тональности: си-бемоль, ми-бемоль, ля-бемоль, ре-бемоль, соль-бемоль и до-бемоль. Эта тональность имеет темное и мягкое звучание, и часто используется для создания меланхолической или задумчивой атмосферы.

Ля-бемоль мажор

Ля-бемоль мажор имеет 4 бемоля в своей тональности: си-бемоль, ми-бемоль, ля-бемоль и ре-бемоль. Эта тональность имеет более темное и мягкое звучание, и часто используется для создания эмоциональных и глубоких композиций.

Ре-бемоль мажор

Ре-бемоль мажор имеет 2 бемоля в своей тональности: си-бемоль и ми-бемоль. Эта тональность имеет более яркое и энергичное звучание, и часто используется для создания веселых и жизнерадостных композиций.

Соль-бемоль мажор

Соль-бемоль мажор имеет 1 бемоль в своей тональности: си-бемоль. Эта тональность имеет светлое и воздушное звучание, и часто используется для создания легких и приятных композиций.

Си-бемоль мажор

Си-бемоль мажор не имеет бемолей в своей тональности. Эта тональность имеет яркое и величественное звучание, и часто используется для создания мощных и эмоциональных композиций.

Каждая из этих тональностей имеет свои уникальные свойства и звучание, которые делают их особенными.

Примеры бемольных тональностей минора

Ми-бемоль минор

Ми-бемоль минор имеет 6 бемолей в своей тональности: си-бемоль, ми-бемоль, ля-бемоль, ре-бемоль, соль-бемоль и до-бемоль. Эта тональность имеет темное и меланхоличное звучание, и часто используется для создания глубоких и эмоциональных композиций.

Ля-бемоль минор

Ля-бемоль минор имеет 4 бемоля в своей тональности: си-бемоль, ми-бемоль, ля-бемоль и ре-бемоль. Эта тональность имеет мягкое и печальное звучание, и часто используется для создания лиричных и задумчивых композиций.

Ре-бемоль минор

Ре-бемоль минор имеет 2 бемоля в своей тональности: си-бемоль и ми-бемоль. Эта тональность имеет серьезное и глубокое звучание, и часто используется для создания мрачных и драматических композиций.

Соль-бемоль минор

Соль-бемоль минор имеет 5 бемолей в своей тональности: си-бемоль, ми-бемоль, ля-бемоль, ре-бемоль и соль-бемоль. Эта тональность имеет темное и трагическое звучание, и часто используется для создания мощных и эмоциональных композиций.

Каждая из этих тональностей минора имеет свои уникальные свойства и звучание, которые делают их особенными.

Заключение

Бемольные тональности являются одним из важных аспектов музыки. Они отличаются от других тональностей своими особенностями и свойствами. Бемольные тональности мажора имеют в своей тональности бемольные знаки, что придает им особый звуковой окрас. Бемольные тональности минора также имеют бемольные знаки, но они имеют свои особенности и отличаются от мажорных бемольных тональностей. Примеры бемольных тональностей мажора и минора помогут лучше понять их звучание и характер.

Понимание бемольных тональностей мажора и минора: основные принципы и особенности обновлено: 27 сентября, 2023 автором: Научные Статьи.Ру