Штучне запліднення (ЕКО)

Штучне запліднення, що називається спеціалістами екстракорпоральним заплідненням (ЕКО), – це запліднення поза організмом, тобто в лабораторних умовах або «в пробірці». З часу народження першої «дитини з пробірки» в 1978 році штучне запліднення стало одним з найважливіших та самих эфективних методів лікування безпліддя. Щорічно в світі народжується більш 200 000 дітей, зачатих за допомогою штучного запліднення. Багатьом подружнім парам штучне запліднення дозволило досягти вагітності в тих випадках, коли всі інші методи лікування не принесли результату.

Штучне запліднення включає в себе отримання яйцеклітин у жінки, запліднення їх спермою чоловіка, лабораторне спостереження за эмбріонами на ранніх етапах розвитку з наступним переносом отриманих ембріонів в порожнину матки. Після цього починається розвиток вагітності, яка нічим не відрізняється від вагітності після природнього зачаття.

Покази до штучного запліднення:

• Безпліддя, пов»язане з непрохідністю маткових труб;
• Низька кількість сперматозоїдів в спермі або їх відсутність;
• Безпліддя неуточненого походження;
• Ендометріоз, якщо вагітність не наступила на протязі року після оперативного лікування;
• Інші фактори безпліддя, коли вагітності не вдалося досягти після лікування іншими методами на протязі 1-2 років.

В циклі штучного запліднення пацієнти проходять наступні етапи лікування:

1. Попереднє обстеження обох партнерів відповідно до існуючих вимог (стандартів), які проводяться за 1-2 місяці до початку циклу штучного запліднення.
2. Стимуляція дозрівання декількох яйцеклітин в яєчниках жінки. В циклі штучного запліднення з 2-3 дня менструального циклу жінка отримує ін»єкції стимулируючих препаратів, під дією яких в її яєчниках дозріває не одна яйцеклітина, як в природньому менструальному циклі, а одразу декілька, що значно підвищує частоту настання вагітності при штучному заплідненні. Для стимуляції роботи яєчників призначаються препарати гонадотропних гормонів, вводити які потрібно підшкірно або внутрішньом»язево чітко в певні години. Контроль за ростом яйцеклітин проводиться за допомогою гормональних та ультразвукових досліджень, які починаються з 7 -8 дня менструального циклу.

До 12 – 13 дня циклу наступає дозрівання яйцеклітин та призначається ін»єкція препарату хоріонічного гонадотропіну з ціллю стимуляції їх кінцевого дозрівання (“тригер овуляції”).

1. Отримання яйцеклітин з яєчників під час амбулаторної процедури проводиться під короткочасним внутрішньовенним знеболенням. Яйцеклітини вилучають шляхом пункції яєчників через піхву спеціальною голкою під контролем ультразвукового дослідження. Пункція яєчників виконується через 34-36 годин після ін»єкції хоріонічного гонадотропіну.
2. Після отримання сперми чоловіка проводиться її спеціальна обробка, що дозволяє відібрати найбільш рухомі життєздатні сперматозоїди.
3. Запліднення яйцеклітин спермою чоловіка та культивування отриманих ембріонів в лабораторії здійснюється на протязі 3-5 днів. Спеціаліст-ембріолог спостерігає за отриманими яйцеклітинами під мікроскопом з ціллю відбору нормальних, здатних до запліднення клітин. Сперматозоїди та яйцеклітини змішують та одразу після цього поміщають в інкубатор в спеціальному ембріологічному посуді, який містить поживне середовище, необхідне для підтримання нормального розвитку клітин. Інкубатор імітує умови в організмі людини, тобто підтримує певний температурний, газовий режим, вологість. Через 18 годин відбувається запліднення – формування ембріонів.

Зазвичай запліднюються не всі отримані у жінки клітини, що обумовлено об»єктивними природними факторами. Через 16-18 годин після запліднення формується зигота – запліднена яйцеклітина з чоловічим та жіночим пронуклеусами. Через 20-22 години відбувається перше дроблення заплідненої яйцеклітини. При правильному дробленні на другу добу після запліднення ембріон складається з 4-х клітин (бластомірів). На четверту добу формується морула – клітинна маса, утворена бластомерами, що злилися. На п»яту добу після запліднення морула трансформується в бластоцисту – скупчення клітин трофобласта та ембріобласта, що формують невелику порожнину, заповнену рідиною.

1. Переніс отриманих методом штучного запліднення ембріонів в матку жінки відбувається через 3 – 5 днів після пункції яєчників. Як правило, в порожнину матки переносять не більше 2-х ембріонів. Переніс ембріонів проводять на гінекологічному кріслі за допомогою спеціального пластикового катетера без розширення шийки матки та інших травматичних маніпуляцій. Процедура не потребує знеболення та проводиться під контролем ультразвукового дослідження для того, щоб впевнитися в попаданні ембріонів з катетера в порожнину матки.
2. Прийом призначених лікарем препаратів на протязі декількох тижнів після переносу ембріонів необхідно для подтримання вагітності. Контроль після переносу ембріонів здійснює лікар, який проводив процедуру штучного запліднення. Про наступлення вагітності роблять висновок на підставі рівня хоріонічного гонадотропіну в сироватці крові через два тижні після переносу ембріонів та по даним ультразвукового дослідження. УЗД проводять через 3 тижні після переносу ембріонів.

У випадку наступлення вагітності наступний її розвиток проходить у відповідності з загальним станом здоров»я жінки, проведена процедура штучного запліднення не впливає на перебіг вагітності.

Результативність штучного запліднення залежить від віку жінки, стану порожнини матки, якості яйцеклітин та сперми, і складає в різних вікових групах від 15% до 70%. На жаль, на сьогодняшній день навіть штучне запліднення не дає 100%-ву гарантію наступлення вагітності.

5 основних етапів ЕКЗ

Завдяки сучасним, медичним технологіям люди сьогодні змогли досягти практично неможливого. Ситуацій, коли пари не можуть завагітніти, сьогодні вкотре поменшало. Однією з таких технологій вважається ЕКЗ.

Що таке процедура ЕКЗ?

Спочатку розшифруємо, що таке ЕКЗ. Це штучне запліднення, технологія, яка використовується досить тривалий період по всьому світу. У нашій країні ЕКЗ користується великою популярністю. Ця процедура дає шанс жінкам і чоловікам народити дитину, якщо партнери не можуть завагітніти природним шляхом. Завдяки цій допоміжній репродуктивній технології фахівці одержують ембріон, у якому відсутні спадкові генетичні аномалії. Під час ЕКЗ можуть використовуватись донорські матеріали (яйцеклітини, сперма).

Під час ЕКЗ яйцеклітини запліднюються поза жіночим організмом. Для цього фахівці беруть яйцеклітини та сперму, поміщають матеріал у спеціальні лабораторні ємності, де відбувається самозапліднення у найсприятливіших умовах. Ембріон, який після цього утворюється, через кілька днів переміщують в порожнину жіночої матки.

Етапи ЕКЗ

Протягом одного циклу менструації здійснюють процедуру ЕКЗ.

1. На початковому етапі, щоб підвищити шанси, стимулюються яєчники, у результаті отримуємо декілька яйцеклітин.

2. Наступний етап – пункція фолікулів. Під час процедури беруться яйцеклітини, потім вони переносяться у спеціальні умови.

3. Коли чоловік здає сперму, яйцеклітини запліднюються. Для зачаття створюється спеціальне середовище, максимально наближене до природнього.

4. Після того, як відбулося запліднення, протягом кількох днів розвиваються ембріони, поміщені у спеціальний інкубатор.

5. На наступному етапі один або декілька ембріонів переносяться в порожнину матки. Ембріони, які залишаються, за бажанням партнерів заморожуються, щоб їх можна було використовувати в майбутньому. Процедура абсолютно безболісна, займає кілька хвилин. Щоб закріпити результат, переважно фахівці призначають жінці гормональні препарати.

Через два тижні жінка здає необхідні аналізи, завдяки яким лікарі дізнаються, завагітніла вона чи ні.

Штучне запліднення: методи, показання та процес

Штучне запліднення це сучасна медична процедура, яка дає можливість багатьом парам втілити мрію батьківства. Цей метод став важливим кроком у розвитку репродуктивної медицини та допомагає боротися з низкою репродуктивних проблем, таких як безпліддя та гормональні порушення.

Перш за все, важливо зрозуміти, що існує кілька методів штучного запліднення, і вибір конкретного методу залежить від індивідуальних обставин і медичних показань. Один із найпоширеніших методів – екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ), при якому сперма та яйцеклітини зустрічаються поза організмом пацієнта в лабораторних умовах.

Показання для штучного запліднення включають різноманітні медичні стани, такі як безпліддя обох партнерів, проблеми зі спермою, гіперплазія ендометрію та інші репродуктивні виклики.

Методи штучного запліднення

Штучне запліднення має кілька методів, і вибір методу залежить від індивідуальних характеристик пацієнта, його стану здоров’я та причин безпліддя.

Внутрішньо-трубне запліднення

Є одним із найпоширеніших методів штучного запліднення. Цей процес передбачає збільшення кількості сперми в каналі шийки матки, надаючи їм більше шансів на зустріч з яйцеклітиною. Це може бути корисним для пацієнтів з легкими порушеннями сперматогенезу.

Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ)

ЕКЗ – це більш складний процес, який включає видалення яйцеклітини із тіла жінки для їх запліднення поза організмом.

• Внутрішньоцитоплазматична спермін’атозоїда ін’єкція. Використовується в разі важких форм чоловічого безпліддя, коли сперма має низьку активність або низьку концентрацію. У цьому методі один сперматозоїд вибирається та вводиться безпосередньо в цитоплазму яйцеклітини для запліднення.
• Звичайне ЕКЗ. Звичайне ЕКЗ передбачає запліднення яйцеклітини та сперми в лабораторних умовах, а після цього запліднене яйце повертається в матку жінки для подальшого розвитку.
• Екстракорпоральне запліднення з використанням сперматозоїдів донора. У деяких випадках, коли сперма чоловіка не придатна для запліднення, використовуються сперматозоїди донора для запліднення яйцеклітини.

Сурогатне материнство

Сурогатне материнство – це метод штучного запліднення, при якому сурогатна мати носить та народжує дитину для інших батьків. Цей метод використовується, коли жінка не може виносити дитину або має медичні протипоказання.

Показання для штучного запліднення

Штучне запліднення розглядається як метод лікування безпліддя та використовується у таких випадках:

• Чоловіче безпліддя. Низька кількість сперми або погана якість сперми. Проблеми з рухом сперми. Застосування сперматоксичних методів лікування, таких як радіація чи хіміотерапія.
• Жіноче безпліддя. Проблеми з яйцеклітинами, такі як низька якість або кількість яйцеклітин. Затримка вагітності після великої кількості природних спроб.
• Інші причини. Генетичні аномалії, які можуть спричиняти передачу спадкових хвороб.
• Проблеми з виношуванням. Вагітність при наявності венеричних захворювань, які можуть передаватися через природний шлях.

Процес штучного запліднення

Процес штучного запліднення складається з кількох етапів.

Підготовка до процедури

Перш за все, пацієнти проходять обстеження, яке включає аналізи сперми та яйцеклітини, оцінку роботи репродуктивних органів та гормональний аналіз. Важливо визначити, який метод штучного запліднення підбирається для конкретного випадку.

Збір сперми і яйцеклітини

Сперма чоловіка та яйцеклітини жінки збираються та піддаються спеціальній підготовці. Сперму чоловіка часто піддають процедурі оновлення, що допомагає підвищити якість.

Запліднення

У випадку звичайного ЕКЗ, яйцеклітину та сперму об’єднують в лабораторії. Сперматозоїд вводиться безпосередньо в яйцеклітину. Після запліднення спостерігають за розвитком ембріона в лабораторії протягом кількох днів.

Трансфер ембріону

Запліднене яйце (ембріон) передається в матку жінки за допомогою тонкого катетера через шийку матки. Цей процес не вимагає анестезії та зазвичай є безболісним.

Супровід після процедури

Після трансферу ембріона пацієнтка отримує гормональну підтримку для підвищення шансів на приживлення ембріона. Після двох тижнів після процедури проводиться тест на вагітність.

Успішність та ризики

Успішність штучного запліднення залежить від багатьох факторів, таких як вік пацієнтів, причини безпліддя, методи та досвід медичного персоналу. У багатьох випадках штучне запладнення призводить до вагітності та народження здорової дитини.

Проте, також існують певні ризики та побічні ефекти, пов’язані з штучним заплідненням.

• Невдале запліднення.
• Ризик викидня або передчасних пологів.
• Психологічне та емоційне навантаження на пацієнтів під час процедур та очікування результатів.

Без сумніву, штучне запліднення відкриває нові можливості для пар, які стикаються з безпліддям, і забезпечує їм шанс на щасливе батьківство. Цей метод є важливим кроком у сфері репродуктивної медицини, який постійно вдосконалюється та розширює свої можливості, допомагаючи багатьом парам здійснити свої мрії.