Презентація “Ґрунтове середовище життя. Пристосування організмів до життя у ґрунті”

Матеріал до підручника природознавство 5 клас. О. Г. Ярошенко, В. М. Бойко, видавництво СВІТОЧ 2018 р.

Мета: ознайомити учнів з особливостями ґрунтового середовища, його властивостями та організмами, що мешкають в ньому.

Ґрунтове середовище життя. Пристосування організмів до життя у ґрунті. Підготувала: вчитель хімії та природознавства Трофімова Оксана Миколаївна ПРИРОДОЗНАВСТВО Урок № 56

Висока щільність. Недостатня кількість світла і кисню. Достатня кількість води, неорганічних і органічних речовин. Коливання температури незначні Особливості ґрунтового середовища

Найбільше організмів мешкає у верхньому шарі ґрунту. Ґрунт пронизують корені рослин, для яких він є опорою, джерелом води і неорганічних речовин. У ґрунті живуть різноманітні комахи, черви, звірі та інші тварини. Грибниці грибів теж розташовані у ґрунті

Найбільше в ґрунті мікроскопічних організмів – бактерій, одноклітинних водоростей, грибів і тварин. Корені Бактерії та гриби ґрунту розкладають відмерлі рештки організмів до неорганічних речовин, які поглинаються рослинами

Щоб не бути пошкодженими частинками ґрунту, мурашки і деякі жуки мають міцні покриви тіла, а різноманітні черв’яки – слиз, яким вкрите тіло тварини Мураха

Через зволожені покриви тіла до організмів дощового черв’яка і личинки хруща надходить кисень з повітря, що є між частинками ґрунту. Такі тварини чутливі до висихання Дощовий черв’як Личинка травневого хруща

Кріт і комаха вовчок, риють ходи. Їхні кінцівки, пристосовані до риття. Ходи прокладає сліпак. Великими передніми зубами він не риє, а вигризає ґрунт Сліпак Вовчок

У ґрунтовому середовищі борсуки, миші, комахи будують різні укриття, риють нори. Тварини ґрунту на зиму переміщуються у глибші шари. Наприклад, колорадський жук зимує на глибині до 0,5 метра

Мешканці ґрунту мають маленькі очі або вони взагалі позбавлені органів зору. Орієнтуватися цим організмам допомагають органи дотику і нюху Нематода Кріт

Прокладаючи ходи, тварини перемішують і розпушують ґрунт, сприяють насиченню ґрунту повітрям, проникненню води. Так вони підвищують його родючість Личинка хруща Ховрах

Чим більше поживних речовин у ґрунті, тим більше там мешканців. Найбільш густо населені організмами чорноземи Чорнозем – найродючіший ґрунт

Дослідження властивостей Ѓрунту на прикладі власних краєвидів с. Соколове.

Узагальнення знань знайди правильну відповідь: Які умови існування організмів у ґрунтовому середовищі: а) різкі коливання температури; б) кисень, розчинений у воді; в) недостатнє освітлення. 2. У ґрунті через шкіру дихають: а) дощові черв’яки; б) миші; в) жуки.

3. Що заважає дощовим черв’якам постійно жити в наземно-повітряному середовищі ? а) різкі коливання температури; б) суха шкіра; в) яскраве освітлення. 4. Що допомагає кроту жити в ґрунті? а) риючі кінцівки; б) слух; в) зір. 5. Підвищують родючість ґрунту: а) дощові черв’яки; б) жуки; в) живі організми.

Гра “Так чи Ні” З глибиною кількість мешканців ґрунту зменшується. Великими передніми зубами кріт не риє, а вигризає ґрунт. Чим більше поживних речовин у ґрунті, тим менше там мешканців. Бактерії та гриби ґрунту розкладають відмерлі рештки організмів до неорганічних речовин.

А хто у ґрунті живе?

Ґрунт є складною системою органічних і неорганічних речовин, а його органічна частина представлена всіма царствами живої природи (прокаріотами, грибами, рослинами, тваринами), де кожний з представників виконує певні функції.

Біолог Юджин Одум (1913-2002) у 1975 році виокремив групи організмів, що населяють ґрунт, залежно від їхніх розмірів (табл. 10.1).

Таблиця 10.1. Групи організмів, що населяють ґрунт

Мікробіота

Мезобіота

Макробіота

Бактерії, гриби, ґрунтові водорості, найпростіші

Нематоди, дрібні личинки комах, кліщі тощо

Корені рослин, великі комахи, дощові черви

Важливе значення мають безхлорофільні мікроорганізми — це бактерії, гриби, актиноміцети, найпростіші. Їхньою основною функцією є розкладання органічних і мінеральних сполук ґрунту, до того ж відбувається забезпечення доступу поживних речовин для зелених рослин. Також мікроорганізми можуть підвищувати родючість ґрунту завдяки власним продуктам метаболізму. Абіотичні речовини, які входять до складу метаболітів (ферменти, вітаміни, деякі амінокислоти тощо) виконують роль каталізаторів, активізуючи ріст рослин та збільшуючи врожайність.

Позитивна роль мікроскопічних ґрунтових водоростей — синьо-зелених, діатомових та інших — полягає у фіксації вільного азоту з повітря, і, як наслідок, забезпечення життєдіяльності азотофіксувальних бактерій і накопичення азоту в ґрунті.

Лишайники відіграють важливу роль у рекультивації земель. Вони оселяються на оголених субстратах і перетворюють їх на пухку масу, сприятливу для оселення інших видів.

Функції зелених рослин як продуцентів органічної речовини такі:

• є основним джерелом органічних речовин в ґрунтоутворювальному процесі;
• беруть участь в біологічному колообігу речовин;
• є концентраторами хімічних елементів.

Завдяки макроорганізмам відбувається пришвидшення біологічного колообігу речовин: руйнування органічних речовин, перерозподіл запасів енергії та перетворення її на інші види енергії.

Земляні черви забезпечують аерацію, пористість, вологоємкість ґрунту. Унаслідок пропускання ґрунту через травний канал земляних червів він збагачується ферментами й солями, корисними для рослин. Хребетні тварини (полівки, ховрахи, кроти та інші) змінюють хімічний склад верхніх горизонтів ґрунту (мал. 10.2).

Окрім організмів, у ґрунті містяться корені рослин і рештки організмів. Є ґрунти, де основну частину (80-90 % умісту) може становити гумус 1 , що забезпечує процес перетворення органічних решток у ґрунті на специфічні гумінові речовини — гумінові кислоти, фульвокислоти, гумін, ульмін. Основна функція гумусу — здатність утримувати воду та біогенні елементи.

1 Гумус, перегній (лат. humus — «земля», «ґрунт») — органічна частина ґрунту, яка утворюється в результаті розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів — гуміфікації.

Мал. 10.2. Мешканці ґрунтів представлені досить різноманітно

Родючий шар ґрунту є багатокомпонентною системою, де її частини — мінеральні частинки, мертва органічна речовина й організми — разом складають певну екосистему.

Основну біомасу на земній кулі створює вища рослинність, тому вона відіграє найважливішу біологічну роль у ґрунтоутворенні. Зелені рослини — єдине першоджерело органічної речовини в ґрунті. Головна їх функція — забезпечення біологічного колообігу речовин, тобто поглинання з ґрунту елементів живлення й води, синтез органічної маси, повернення її в ґрунт після закінчення життєвого циклу.

Швидкість нагромадження органічної речовини та розкладання її в ґрунті залежить від рослинної формації, яка бере участь у процесах ґрунтоутворення, й умов розкладання. Наприклад, в анаеробних умовах рослинні рештки розкладаються повільніше, що створює сприятливіші умови для утворення гумусу, ніж в аеробних умовах, де процеси мінералізації відбуваються енергійніше. Рослинні формації в природі змінюють одна одну, що зумовлює зміну напрямку ґрунтоутворювального процесу, а звідси і типу ґрунту.

Залежно від зональних умов ґрунтоутворювальної породи й напрямку процесів ґрунтоутворення в кожному ґрунті переважають певні групи тваринних організмів. Ґрунтова фауна по-різному впливає на мінеральну й органічну частини ґрунту. Так, деякі тварини розпушують ґрунт і ґрунтоутворювальну породу, часто на глибину 1-2 м й глибше, переносять ґрунт з верхніх горизонтів у нижні, перемішують його з породою тощо.

Тварини перетравлюють у своїх шлунках рослинні рештки, виділяють потім їх з організму й збагачують ґрунт органічною масою. Часто нижні перехідні горизонти ґрунтів бувають настільки перериті й перемішані дощовими червами та хребетними, що навіть важко знайти місце з незрушеним ґрунтом або породою. Це особливо характерно для чорноземів. Таке розпушування порід і ґрунту та перемішування їх сприяє хімічному й біологічному вивітрюванню мінералів, поліпшенню аерації, вологоємкості, збільшенню пористості ґрунту тощо.