Сюжетно – рольова гра в ДНЗ. Методичні рекомендації щодо організації сюжетно – рольових ігор

Cюжетно-рольова гра – провідна діяльність дошкільників, яка задовольняє вікові потреби дітей та допомагає оволодіти знаннями і вміннями. У грі починається моральний та розумовий розвиток дитини, а головне – становлення особистості.

Сюжетно – рольова гра в ДНЗ. Методичні рекомендації щодо організації сюжетно – рольових ігор

Cюжетно-рольова гра – провідна діяльність дошкільників, яка задовольняє вікові потреби дітей та допомагає оволодіти знаннями і вміннями. У грі починається моральний та розумовий розвиток дитини, а головне – становлення особистості.

Відомі два джерела, які живлять дитячі задуми, спонукають реалізувати їх у грі.

Перше – явища і події навколишньої дійсності, які випадково спостерігають діти і які викликають у них інтерес.

Друге – продумана, послідовна організація дорослими доступних, цікавих вражень, що можуть збагачувати зміст гри.

Комплексний метод керівництва ігровою діяльністю передбачає два основних етапи:

1. Виникнення гри на основі вражень дітей у процесі ознайомлення із суспільними явищами, поглиблення і розвиток її за допомогою іграшок та замінників.

2. Активізація педагогічно доцільного змісту ігор – знань, моральних уявлень, творчості, самостійності – за допомогою рольового спілкування вихователя з дітьми, введення правил колективної гри.

Для забезпечення правильної організації та проведення сюжетно-рольової гри, необхідні:

– чіткість та послідовність планування навчально-виховної роботи з керівництва творчими іграми;

– зв’язок між навчанням на заняттях, творчими іграми та працею, спрямованими на задоволення потреби гри;

– складання перспективного планування підготовки сюжетно-рольових ігор на рік;

– конкретизація ігрової ситуації, безпосередньо вихователем у період гри, спираючись на знання та вікові особливості дітей, конкретну ситуацію, досвід, такт, педагогічну майстерність.

ВИМОГИ ДО ГРИ :

– кожна дитина повинна вміти виконувати будь-яку роль тієї чи іншої гри (мінятися ролями);

– вживати ввічливі слова – необхідна умова культури спілкування;

– включати в сюжетно-рольові ігри лічбу та вимір, переходячи від конкретних форм до більш абстрактних;

– ігровий матеріал має бути привабливий і розміщений у доступних для дітей місцях.

КЕРІВНИЦТВО ВИХОВАТЕЛЯ ГРОЮ:

– знати психологічні та вікові особливості дітей дошкільного віку, індивідуальні – кожної дитини;

– завойовувати довіру у вихованців, розуміти ігрові задуми дітей, їх переживання, вміти встановлювати з ними дружні контакти;

– вміти пробудити у дитини інтерес, цікавість до гри, бажання гратися в колективі однолітків;

– добре знати структуру рольової гри, її чотири компоненти (розподіл ролей, ігрові дії ролей, ігрове застосування предметів та їх умовну заміну іншими предметами, стосунки між гравцями);

– проводити роботу з дітьми по ознайомленню з навколишнім життям, працею дорослих у різних сферах, щоб діти мали певні конкретні знання про навколишню дійсність, які б вони могли використати в грі;

– розвивати в процесі гри у дошкільників творчість, фантазію, уяву, використовуючи різноманітні прийоми: запитання, заохочення, репліку, вказівку, оцінку окремих персонажів, тощо;

– тримати в полі зору всіх учасників гри, а часом самому бути її учасником (з молодшими гратися разом, у старших дошкільників розвивати самостійність, цілеспрямованість, наполегливість);

– сприяти організації дитячого колективу у грі, вихованню дружніх почуттів, позитивних моральних якостей.

Особливості сюжетно-рольової гри дошкільника

Ігри дітей дошкільного віку досліджували М. Я. Басов, Д. Б. Ельконін, О. В. Запорожець, Д. В. Менджерицька, О. І. Тіхєєва, С.Л.Новосьолова та ін. Образ дорослого, його соціальних взаємин та ролей набуває у дошкільника розгорнутого характеру. Якщо у ранньому віці внаслідок включення дитини у дії дорослих як об’єкту їх турботи й піклування головним елементом образу дорослого для малюка була його предметна діяльність, то дошкільник по-іншому сприймає життя дорослих.

Тепер значно більше уваги він приділяє взаєминам дорослих людей, виконанню ними суспільних функцій: батько – водій автобуса, він перевозить людей, приносячи цим користь; мама – вчителька, яка навчає дітей писати й читати тощо. Дошкільник значно глибше розуміє оточуюче соціальне життя, ніж дитина раннього віку, а тому на шляху його прилучення до дорослого життя він вже не задовольняється наслідуванням дій дорослих, а прагне засвоїти їхні соціальні функції. Проте його можливості не дозволяють досягти цього у реальності, головним способом прилучення дошкільника до життя дорослих починає виступати сюжетно-рольова гра, в якій дитина стає “лікарем”, “учителем”, “водієм”.

Слід відзначити важливу ознаку сюжетно-рольової гри – її самодіяльний характер. Д. В. Менджерицька на цій підставі вважала за необхідне такі ігри називати творчими, оскільки вони виникають за власним почином та задумом дітей. Сюжетно-рольова гра слугує на етапі дошкільного віку провідним засобом соціалізації дитини, у ході якої в неї формуються важливі психічні функції та особистість. Відображення життя дорослих у сюжетно-рольовій грі набуває значно складнішого змісту, ніж в іграх предметних. Головним об’єктом при цьому вже виступає не просто зовні представлена предметна діяльність дорослих, а внутрішні зв’язки між ними, суспільний розподіл праці та взаємообмін результатами діяльності; позиція кожного дорослого у широкому соціальному контексті та координованість цих позицій різних людей.

Поняття про сюжет та зміст сюжетно-рольової гри

У сюжетно-рольовій грі, творчій за своєю природою, діти самостійно визначають її сюжет та зміст, які зумовлюють основні лінії розгортання гри за певним задумом дітей. Сюжет є важливою складовою структури сюжетно-рольової гри. Він визначається тим колом явищ дійсності, які знаходять відображення у грі. Дитина обирає, насамперед, ті сюжети, які постійно мають місце в її житті: гра “у сім’ю”, “лікарню”, “магазин”, пошту”, перевезення пасажирів різними видами транспорту тощо. За тим, які сюжети розігрують діти, вихователь може скласти досить повне уявлення про зміст досвіду дитини, про умови її виховання у сім’ї, значущі моменти її життя.

У сюжеті ігор переплітаються спогади про реальні події життя дітей та фантастичні елементи з казок, кінофільмів і мультфільмів.

Особливо помітно ігри дітей насичуються фантастичними елементами у період позаситуативно-пізнавальної форми спілкування з дорослими, коли стрімко розширюється запас знань про навколишню дійсність, не обмежений безпосередньою ситуацією: про далекі екзотичні країни, про незвичних звірів, про моря й океани. Персонажі сюжетно-рольової гри включаються у різні скрутні й ризиковані ситуації, пригоди, мандри. Згодом головна увага дитини переміщується зі світу фізичних предметів та явищ на світ людей, а провідною формою спілкування з дорослим стає позаситуативно-особистісна. В іграх все більше сюжетів соціального спрямування, де зображаються відносини між людьми як носіями соціальних ролей, де моделюється вирішення складних етичних проблем.

У розвитку здатності дитини до вибору та розгортання сюжету відбувається перехід від зовнішнього до внутрішнього зумовлення цього процесу. Якщо на межі раннього та дошкільного віку сюжет виникає на основі іграшок та предметів, які є у розпорядженні дітей, то у середньому дошкільному віці діти починають планувати сюжет, підбираючи для його втілення необхідні іграшки та атрибути. Від сюжету, який складається з кількаразового повторення певної модельованої ситуації (наприклад, “мама” то одягає, то роздягає “ляльку” – дочку) діти переходять до сюжетів, утворених з однієї-двох сюжетних ліній, у грі вирізняються певні етапи, неоднорідні за змістом (“мама” одягає “дочку”, відводить у дитячий садочок, там вона снідає і т.д.).

Сюжети стають стійкішими, розігруються довші періоди часу. До кінця дошкільного віку виникають сюжети – композиції, в яких відображаються різні та водночас пов’язані між собою сфери дійсності: діти одночасно граються “у сім’ю”, “лікарню”, “школу”. Персонажі гри переходять із ситуації в ситуацію, не змінюючи свого основного складу.

Змістом гри є той момент дійсності й відносин між дорослими, що виділяється у відповідній сфері дійсності як найбільш значущий у розумінні дітей та відтворюється ними у грі. Наприклад, гра “у лікарню” – сюжет, а прийом хворого, вислуховування роботи його серця, дихання – зміст цієї гри. Те, що дошкільник вирізняє як суттєве, головне у певній ситуації та переносить його у гру, свідчить про міру його інтелектуального розвитку, про особливості розуміння ним ситуацій життя дорослих людей. Дошкільник за зовнішніми діями і атрибутами все частіше відкриває глибинні соціальні відносини. Сюжетно-рольова гра дозволяє малюку зрозуміти мотиви трудової діяльності дорослих, розкриває її суспільне значення. Якщо спочатку у виборі ролі головне місце займає її зовнішня привабливість (портфель, фонендоскоп, погони), то в процесі гри розкривається соціальна користь цієї ролі. Тепер дитина розуміє, що вихователь виховує дітей, лікар їх лікує тощо.

Сюжет та зміст гри визначені задумом дітей, тому становлять основу уявної ситуації як неодмінної психологічної умови сюжетно-рольової гри.

Сюжетно-рольова гра, та її значення для розвитку вихованців закладу дошкільної освіти.

Рольова гра – провідна діяльність дошкільника. В методичних рекомендаціях вказано, що рольова гра вцілому, має вирішальне значення для розвитку уяви. Ігрові дії відбуваються в уявній ситуації; реальні предмети використовуються в якості інших, уявних; дитина бере на себе ролі уявних персонажів. Така практика дії в уявному просторі сприяє тому, що діти набувають здібності до творчої уяви.

КОЧЕТОЦЬКИЙ ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК)

КОЧЕТОЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ

ЧУГУЇВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Методичні рекомендації

Сюжетно-рольова гра

Підготувала

вихователь-методист

Кочетоцького ЗДО

Волошина В.В.

смт Кочеток, 2018

Рольова гра – провідна діяльність дошкільника

Дошкільне дитинство – від 3 до 6-7 років – абсолютно особливий період розвитку дитини. Саме у цьому віці виникає внутрішнє психічне життя і внутрішня регуляція поведінки. Це внутрішнє життя проявляє себе в здатності діяти в плані загальних уявлень, в уяві дитини, в довільній поведінці, в змістовному спілкуванні з дорослими і однолітками.
Всі ці найважливіші якості і здібності зароджуються і розвиваються не в розмовах з дорослим і не на заняттях з фахівцями, а в сюжетно-рольовій грі. Це така гра, в якій діти беруть на себе ролі дорослих людей, і в спеціально створених ними ігрових, уявних умовах відтворюють (або моделюють) діяльність дорослих і відносини між ними.

У такій грі найінтенсивніше формуються всі психічні якості і особливості особистості дитини. Ігрова діяльність впливає на формування довільності поведінки і всіх психічних процесів – від елементарних до найскладніших. Виконуючи ігрову роль, дитина підпорядковує цьому завданню всі свої тепереші, імпульсивні дії. В умовах гри діти краще зосереджують ся і більше запам’ятовують, ніж за завданням дорослого. Свідома мета – зосередитися, запам’ятати щось, стримати імпульсивний рух – раніше і найлегше виділяється дитиною в грі.

Гра впливає на розумовий розвиток дошкільника. Діючи з предметами-замінниками, дитина починає оперувати в уявному, умовному просторі. Предмет-замінник стає опорою для мислення. Поступово ігрові дії скорочуються, і дитина починає діяти у внутрішньому, розумовому плані. Таким чином, гра сприяє тому, що дитина переходить до мислення в плані образів і уявлень. Крім того, в грі, виконуючи різні ролі, дитина стає на різні точки зору, і починає бачити предмет з різних сторін. Це сприяє розвитку найважливішої розумової здатності людини, що дозволяє представити інший погляд і іншу точку зору.

Рольова гра має вирішальне значення для розвитку уяви. Ігрові дії відбуваються в уявній ситуації; реальні предмети використовуються в якості інших, уявних; дитина бере на себе ролі уявних персонажів. Така практика дії в уявному просторі сприяє тому, що діти набувають здібності до творчої уяви.

Спілкування дошкільника з однолітками розгортається головним чином також в процесі сумісної гри. Граючи разом, діти починають враховувати бажання і дії іншої дитини, відстоювати свою точку зору, будувати і реалізовувати сумісні плани. Тому гра робить величезний вплив на розвиток спілкування дітей в цей період.

Величезне значення гри для розвитку всіх якостей психіки і особистості дитини дає підставу вважати, що саме ця діяльність є в дошкільному віці ведучої.

Особливості рольової гри дошкільника

Центральним моментом рольової гри є роль, яку бере на себе дитина. При цьому вона не просто називає себе ім’ям відповідної дорослої людини (“Я-космонавт”, “Я-мама”, “Я-лікар”), але, що саме головне, діє як доросла людина, роль якої вона узяла на себе і цим як би ототожнює себе з дорослим. Саме ігрова роль в концентрованій формі утілює в собі зв’язок дитини зі світом дорослих. Найбільш характерним моментом ролі є те, що вона неможлива без практичної ігрової дії. Роль вершника, доктора або шофера неможливо виконувати тільки в думці, без реальних, практичних ігрових дій.

Прийнято розрізняти сюжет і зміст гри.

Сюжет гри – це та область дійсності, яка відтворюється дітьми в грі (лікарня, сім’я, війна, магазин і ін.). Сюжети ігор відображають конкретні умови життя дитини. Вони змінюються залежно від цих конкретних умов, разом з розширенням кругозору дитини і його знайомством з тим, що оточує. Основним джерелом рольових ігор є знайомство дитини з життям і діяльністю дорослих. Якщо діти, погано знайомі з навколишнім світом людей, вони грають мало, їх ігри одноманітні і обмежені. Останнім часом вихователі і психологи відзначають зниження рівня рольових ігор у дошкільників.

Діти грають менше, ніж 20-30 років тому, їх рольові ігри примітивніші і одноманітніші. Це, мабуть, пов’язано з тим, що діти все більш віддаляються від дорослих, вони не бачать і не розуміють діяльності дорослих, погано знайомі з їх трудовими і особистісними відносинами. В результаті, не дивлячись на велику кількість іграшок, дітям немає в що грати. В той же час відмічено, що сучасні дошкільники вважають за краще відтворювати в своїх іграх сюжети, запозичені з телевізійних серіалів і брати на себе ролі телевізійних героїв. Це говорить про те, що наші дошкільники, провідять дуже багато часу біля телевізора, краще знайомі з життям і відносинами іноземних героїв фільмів, чим з оточуючими їх реальними дорослими. Проте, це не міняє суті гри: при всьому різноманітті сюжетів, за ними ховається принципово один і той же зміст – діяльність людей, їх вчинки і відносини.

Зміст гри – це те, що відтворюється дитиною як центральний момент в людських відносинах. Конкретний характер відносин між людьми, яких діти відтворюють в грі, може бути різним і залежить від відносин реальних дорослих, що оточують дитину. Одна і та ж по своєму сюжету гра (наприклад в сім’ю) може мати абсолютно різний зміст: одна “мама” битиме і лаятиме своїх “дітей”, інша – фарбуватися перед дзеркалом і поспішати в гості, третя – постійно парти і готувати, четверта – читати дітям книжки і займатися з ними і ін. Всі ці варіанти відображають те, що “вливається” в дитину з навколишнього життя. Те, що робить мама зі своєю донькою, дочка пророблятиме з cв оєю лялькою (або подружкою по грі). Людські відносини і умови, в яких живе дитина, визначають не тільки сюжети, але перш за все зміст дитячих ігор. Таким чином, гра виникає з умов життя дитини і відображає, відтворює ці умови.

У грі свобода народжує відповідальність

Гра є найбільш вільною, невимушеною, такою, що приносить максимальне задоволення діяльністю дошкільника. У грі він робить тільки те, що хоче Дитина вільно вибирає сюжет гри, його дії з предметами абсолютно вільні від їх звичайного, “правильного” використання.

Емоційна насиченість гри настільки сильна і очевидна, що багато дорослих бачать в ній перш за все забаву, джерело радості і задоволення.

Але парадокс полягає в тому, що саме в цій, максимально вільній від всякого примусу діяльності, що здавалося б цілком знаходиться у владі емоцій, дитина раніше всього вчиться керувати своєю поведінкою і регулювати її відповідно до загальноприйнятих правил, бути серйозною і відповідальною. Як же таке стає можливим?

Для того, щоб дитина узяла на себе роль будь-якої іншої людини, необхідно виділити в цій людині характерні ознаки, властиві тільки йому, правила і спосіб його поведінки. Якщо ми хочемо, щоб діти брали на себе ролі лікарів, льотчиків або вчителів, потрібно, перш за все, щоб вони виділили для себе правила і способи поведінки цих персонажів.

Беручи на себе роль дорослого, дитина тим самим бере на себе визначений, зрозумілий для себе спосіб поведінки, властивий цьому дорослому.

Послідовність дій тієї ролі, яку бере на себе дитина, має для нього як би силу закону, якому дошкільник повинен підпорядковувати свої дії. Всяка спроба порушити цю послідовність або внести елемент умовності (наприклад, зробити так, щоб мишки ловили кішок, або щоб шофер продавав квитки, а касир вів автобус) викликає бурхливий протест дітей, а іноді навіть приводить до руйнування гри. Узявши на себе роль в грі, дитина тим самим приймає систему жорсткої необхідності виконання певних дій в певній послідовності. Отже свобода в грі відносна – вона існує тільки в межах узятої на себе ролі.

Але вся річ у тому, що ці обмеження дитина бере на себе добровільно, за власним бажанням. Більш того, саме це підпорядкування прийнятому закону доставляє дитині максимальне задоволення. Зазвичай дитина, підкоряючись правилу, відмовляється від того, що йому хочеться. У грі ж підпорядкування правилу і відмова від дії з безпосереднього імпульсу приносить максимальне задоволення. Специфічне задоволення від гри пов’язане якраз з подоланням безпосередніх спонукань, з підпорядкуванням правилу, яке висуває роль.

Багато дорослих вважають гру безглуздою діяльністю, оскільки в ній немає мети і результату. Але в творчій, рольовій грі дошкільника є і мета і результат. Мета гри полягає в здійсненні узятої на себе ролі. Результатом гри є те, як здійснюється ця роль. Конфлікти, що виникають по ходу гри, як і само задоволення від гри визначаються тим, наскільки результат відповідає меті. Якщо такої відповідності немає, якщо правила гри часто порушуються, замість задоволення діти відчувають розчарування і нудьгу.

Розвиток рольової гри в дошкільному віці

Проте ігрова роль в розвиненій формі не виникає відразу і одномоментно. У дошкільному віці вона проходить істотний шлях свого розвитку. При одному і тому ж сюжеті, зміст гри на різних етапах дошкільного віку абсолютно різний. У загальних рисах лінію розвитку гри дитини можна представити як перехід від операціональної схеми одиничної дії до його сенсу, який завжди полягає в іншій людині. Еволюція дії (по Д.Б.Ельконіну) проходить наступний шлях. Спочатку дитина їсть ложкою сам. Потім він годує ложкою когось іншого. Потім він годує ложкою ляльку, як дитину. Потім він годує ложкою ляльку, як мама годує дитину. Таким чином, саме відношення однієї людини до іншої (в даному випадку мами до дитини) стає головним змістом гри і задає сенс ігрової діяльності.

Головним змістом гри молодших дошкільників є виконання певних дій з іграшками. Вони багато разів повторюють одні і ті ж дії з одними іграшками: “труть морквину”, “ріжуть хліб”, “миють посуд”. При цьому результат дії не використовується дітьми – нарізаний хліб ніхто не їсть, а вимитий посуд на стіл не ставиться. Самі дії при цьому максимально розгорнені, вони не можуть бути скороченими і не можуть замінюватися словами. Ролі фактично є, але вони самі визначаються характером дії, а не визначають його. Як правило, діти не називають себе іменами осіб, ролі яких вони на себе узяли. Ці ролі існують швидше в діях, чим в свідомості дитини.

В середині дошкільного дитинства та ж по сюжету гра проходить інакше. Основним змістом гри стають відносини між людьми, ролі яких діти на себе узяли. Ролі яскраво обкреслені і виділені. Діти називають їх до початку гри. Виділяються ігрові дії, передавальні відношення до інших учасників гри, – якщо каша накладається в тарілочки, якщо нарізується хліб – то все це дається “дітям” на обід. Дії, які виконує дитина, стають коротшими, не повторюються, а одна дія змінюється іншою. Дії виконуються вже не заради них самих, а заради здійснення певного відношення до іншого партнера по грі відповідно до узятої на себе ролі.

Змістом гри старших дошкільників стає виконання правил, які витікають з узятої на себе ролі. Діти 6-7 років надзвичайно прискіпливо відносяться до виконання правил. Виконуючи ту або іншу роль, вони уважно стежать, наскільки відповідають їх дії і дії їх партнерів загальноприйнятим правилам поведінки – буває так або не буває: “Мами так не роблять”, “Суп після другого не подають”. Це вищий рівень розвитку гри, коли діти вже діють довільно і осмислено, усвідомлюючи свої дії і свої відносини з партнерами по грі.

Виділені етапи не є прямим наслідком віку. Розвиток гри залежить, перш за все, від умов життя і виховання дитини, а значить від нас, близьких дорослих. Для того, щоб дитина уміла добре грати, і щоб гра давала дійсно розвиваючий ефект, необхідно учити дитину грати, і, перш за все, готувати до прийняття ігрової ролі.