Кількість сонячної радіації залежить від висоти Сонця, географічної широти місцевості, пори року, прозорості атмосфери. Сонячна радіація вимірюється потужністю перенесеної нею енергії на одиницю площі поверхні за одиницю часу (Ват/м2) (див. Сонячна стала).
Дійшовши до земної поверхні, сонячне випромінювання частково поглинається, а частково відбивається в атмосферу. Запам'ятайте! Радіаційний баланс залежить від погодних умов, періоду доби та пори року.
Проте поняттям «радіація» визначається весь спектр сонячного випромінювання. Радіація, що досягає поверхні нашої планети, може бути розсіяною чи прямою. Це пов'язане з великою кількістю природних перешкод на її шляху: озоновий шар атмосфери, хмари, водяна пара та пил у повітрі.
Залежно від географічної широти кут падіння променів Сонця на земну поверхню зменшується від екватора до полюсів. Відповідно зменшується й кількість сумарної сонячної радіації від 140 до 50 ккал/см² на рік.
Цикли сонячної активності — періодична 11-річна активізація в сонячній атмосфері з виникненням підвищеної кількості плям, факелів, спалахів, протуберанців і підвищення їх енергії. Деякі дослідники припускають вплив активності Сонця на переміщення в земній корі, землетруси, вулканізм тощо.
Сонячна радіація – це кількість теплової та світлової енергії, що надходить від Сонця до земної поверхні. Сонячну радіацію позначають латинською літерою І.