Віршові розміри

Хорей (гр. – хор) – двоскладова стопа з наголосом на першому складі.

Білий місяць, чорним перевитий,

Хмари за вікном у небі в’ються.

Я люблю, коли є в домі діти,

І коли вони вночі сміються.

2. Ямб (гр. – напасник) – це двоскладова стопа з наголосом на другому складі.

Цей розмір завдяки свої гнучкості є найуживанішим в українській літературі. Був запроваджений у поемі «Енеїда» 1. Котляревського, поширений в поезії Т. Шевченка

Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга —

Се лиш тому, що склалось так життя,

Та є в ній, брате мій, ще нута друга:

3. Дактиль (гр. — палець)— трискладова стопа з наголосом на першому складі. Ця стопа нагадувала давнім грека палець, що має три фаланги (три склади).

Такий розмір вважався божественним, він приписувався Діоніну, який промовляв «мовою богів». Однак чистий розмір трапляється нечасто.

Бережно зняв з верстака я основу,

Людям роботу розніс і роздав;

То ж мій спочинок; теперечки знову

Берди направив, нитки наснував.

4. Амфібрахій (гр. – короткий) – трискладова стопа з наголосом на другому (середньому) складі.

Хай марші лунають бадьорі й гучні.

Хоч ніч облягає,— та в пітьмі глибокій

Вже грають-палають досвітні вогні.

5. Анапест (гр.: обернений, зворотний щодо дактиля) – трискладова стопа з наголосом на третьому (останньому) складі.

Ти не хтїв мене взять, полишив мене тут на сторожі,

Ти мені заповідав скрасити могилу твою

В білий мармур, і плющ, і криваві осіннії рожі,

Ти мені заповідав носити жалобу мою

Так, як носять в легендах царівни, мовчазні хороші.

Цезура (//) — пауза всередині рядка, яка розділяє віршовий рядок на два піввірші – рівних чи нерівних. У шестистопному віршовому рядку цезура звичайно зустрічається після і третьої стопи, а в п’ятистопному після другої:

Могил нема. // Могили повтікали! — 5-стопні

Дніпро утік — // лишилася вода. рядки

І вовчі небеса // над вовчими віками – 6-стопні

Снують свою ходу – II печальна та хода. рядки

Ямб, хорей та інші… Звідки ці назви?

Найпоширеніші розміри в силабо-тонічній системі віршування – ямб, хорей, дактиль, амфібрахій, анапест. Ці назви походять з грецької мови. Так, слово “ямб” споріднене з власними іменами Ямб і Ямбі. Щодо цього існує дві версії. За першою з них, цей віршовий розмір названий так на честь сина німфи гір та лісів Ехо і бога гаїв та скель Пана – Ямба. За другою – термін походить від імені служниці Ямбі, яка, щоб звеселити богиню плодючості і землеробства Деметру, співала їй пісні, створені бадьорим ямбічним метром. З музичним мистецтвом пов’язаний

У перекладі з грецької термін “дактиль” буквально означає “палець”. На думку греків, цей віршовий розмір за кількістю складів нагадує палець з трьома фалангами. Слово “амфібрахій” походить від слів: “амфі” – біля і “брахус” – короткий. Ця назва, отже, “розшифровується” як наявність біля короткого складу (в силабо-тоніці – наголошеного) справа і зліва довгих (ненаголошених) складів. І, нарешті, слово “анапест” у перекладі означає “обернений назад”, тобто наголошений склад (довгий) переходить з першого місця у дактилі на третє. Є припущення, що творцем антидактилю був давньогрецький поет Тіртей.