§ 33. Грецьке суспільство та повсякденне життя

1. Суспільство. Населення грецьких міст-держав поділялося на громадян та негромадян. Громадяни мали політичні права, тобто могли брати участь в управлінні полісом і служили у війську під час війни. Негромадяни не мали права брати участі в управлінні містом. Вони сплачували податки та служили у війську.

Громадянами могли бути лише вільні дорослі чоловіки, народжені в полісі, які мали у власності землю. Жінки та іноземці (метеки) громадянами не вважалися. Громадян серед населення поліса було близько 12 %. Крім того, лише чоловіки могли володіти майном і здобувати освіту. Жінки таких прав не мали. Вони вели хатнє господарство й виховували дітей. Жінки не могли вільно пересуватися вулицями без супроводу родичів-чоловіків.

Найнижчою верствою населення були раби. Вони належали господарю, який мав повну владу над їхнім життям. Рабами ставали полонені на війні. Також батько міг продати своїх дітей у рабство. Діти рабів теж ставали рабами. Рабів було дуже багато — до третини населення поліса. Вони переважно працювали в хатньому господарстві. Частина з них працювала на важких роботах, наприклад у шахтах. Давні греки вірили, що люди від природи поділяються на рабів та вільних людей.

2. Житло. Греки зводили свої будинки із цегли-сирцю. Такі помешкання не були міцними, часто ламалися, їх відновлювали та перебудовували.

Кімнати будинків розміщувалися навколо внутрішнього дворика. Усі вікна виходили на нього, а з вулиці можна було побачити лише глухі стіни. Плану із забудови міста в більшості полісів не існувало, тому вулиці були вузькими й звивистими.

Будинки обов’язково були поділені на дві частини: чоловічу (андрон) та жіночу (гінекей). Жінкам не дозволялося заходити до чоловічої частини будинку, особливо під час бенкетів.

Ремісники на першому поверсі своїх будинків тримали майстерні та крамниці.

Структура суспільства в Давній Греції.

• 1) Як у Давній Греції називали іноземців?
• 2) Яку частину населення поліса становили раби?

Будинок заможної давньогрецької сім’ї.

Якими були основні заняття мешканців чоловічої та жіночої частин будинку?

3. Одяг. Одяг греки не шили. Вони загорталися в широкі полотна з білого або фарбованого льону, яке скріплювали застібками, пряжками, поясками.

Чоловіки носили туніку з льону — хітон, а зверху — вовняний плащ гіматій. Жінки вдягали пеплос — довгу туніку, яку підв’язували поясом і скріплювали на плечах застібками (фібулами). На ногах були шкіряні сандалі.

Існувало велике різноманіття зачісок. І чоловіки, і жінки користувалися косметикою та парфумами.

Якою була особливість давньогрецького одягу?

4. Їжа. Греки вживали ті продукти, які самі й вирощували. Їли кашу та хліб із пшениці або ячменю. Маслини, інжир і виноград споживали свіжими, сушеними та маринованими. З овочів знали цибулю, часник, капусту і боби. Також були поширені молочні продукти: молоко, масло, сир. М’ясо їли рідко — на свята. Дорогим продуктом був і єдиний підсолоджувач — мед. Використовували багато пряних трав. Основним напоєм було вино, яке перед вживанням сильно розводили водою. Столових приборів греки не знали, тому їжу брали руками.

Вечорами греки мали звичай влаштовувати бенкети, на які господар запрошував своїх друзів. Жінки в цих святкуваннях участі не брали.

Продаж рабів. Сучасний малюнок.

Одяг пересічних жителів поліса. За межами міста чоловіки носили капелюхи з валяної вовни — повсті.

• Двома основними групами населення у грецькому полісі були громадяни та негромадяни.
• Лише громадяни мали право брати участь в управлінні полісом.
• Будинки греків поділялися на жіночу та чоловічу частини.

Запитання та завдання

• 1. Назвіть, які із цих груп населення належали до громадян, а які — до негромадян: жінки; чоловіки, що народилися в цьому полісі; чоловіки, що народилися й виросли за межами поліса; раби; діти.
• 2. Перелічіть предмети давньогрецького вбрання.
• 3. Складіть щоденне меню пересічної грецької сім’ї. Які продукти харчування були основними, а які споживалися час від часу?

Тема. Господарство і повсякденне життя у Стародавній Греції.

Мета: скласти уявлення про господарське і повсякденне життя у Стародавній Греції; пояснити терміни і поняття теми; формувати навички роботи з текстом підручника та історичними джерелами; виховувати толерантне ставлення до звичаїв і традицій інших народів.

Обладнання: підручник, ілюстративні матеріали.

Основні терміни та поняття: хітон, гіматій, пеплос.

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель знайомить учнів із темою та основними завданнями уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

1. Що таке рабство? Які види рабства існували в Греції?

2. Який суспільний лад існував в Афінах під час правління Перікла?

3. Який період в історії Афін було названо «золотою добою»?

4. Між якими двома містами Аттики було збудовано Довгі стіни?

5. Які грецькі держави вели боротьбу під час Пелопоннеської війни?

6. Яка держава здобула перемогу в Пелопоннеській війні?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

(Супроводжується демонструванням відповідних ілюстрацій.)

Якби ми опинилися на вулиці давньогрецького міста, то здивувалися б, наскільки вона відрізняється від звичних нам міських вулиць. На вулицю не виходило жодного вікна — тільки гладкі стіни одно- і двоповерхових будинків із дверима. У центрі будинку перебував відкритий дворик.

Житло греків було дуже простим. Будинок складався з двох частин: чоловічої й жіночої. Через ворота входили до передпокоїв, з обох боків від яких розташовувалися господарські приміщення. Далі — головна зала чоловічої половини з колонами. Посередині в ній стояв вівтар, присвячений Зевсу. Із боків до нього приєднувалися кімнати чоловіків. Коридор навпроти головного входу вів до жіночої половини. Вона також мала залу з колонами та кімнати для жінок. За нею — приміщення для рабів та слуг. Якщо будинок мав два поверхи, то на другий поверх вели східці. На другому поверсі були кімнати для гостей та рабів. Тільки верхній поверх мав вікна, а нижній освітлювався через двері. Стіни білили як ззовні, так і всередині. Підлога була земляна, глиняна, інколи кам’яна. Деякі будинки мали опалення, каналізацію. В Афінах, на відміну від країн Стародавнього Сходу, розкіш не була модною.

Вчені багато дізналися про побут греків із малюнків на вазах. Нечисленні меблі були простими. Основне місце в будинку займали ложа. Ложе являло собою дерев’яну раму на невисоких ніжках. Зверху клали сінник. На цих ложах греки їли напівлежачи і спали. Столи були низькими і маленькими. Господар будинку сидів на почесному місці — в кріслі, жінки — на стільцях із вигнутими спинками. Розповсюдженими були лавки з широко розставленими ніжками, іноді складні. Шаф тоді не було. Постільну білизну та одяг зберігали в дерев’яних скринях. Дрібні предмети розвішували на стінах. Кімнати освітлювалися масляними світильниками з глини, бронзи або срібла. Греки користувалися зазвичай глиняним посудом.

Будинки багатіїв були більшого розміру, оздобленішими і багатшими. Підлогу вкривала мозаїка, стіни прикрашав розпис. Багаті люди мали гарний посуд із золота та срібла.

(Супроводжується демонструванням відповідних ілюстрацій.)

Грецький одяг був також простим: носили сорочки (хітони) і накидки (гіматії), або плащі. Одяг виготовляли із цілого шматка лляної або вовняної тканини, пізніше — бавовняної. Чоловіки вдягали короткі або довгі хітони, жінки — довгі, до п’ят, легкі, прикрашені вишивкою та золотом хітони (пеплос). Зазвичай жінки самі шили одяг. Хіба що святкові сукні з розкішних, розшитих візерунками тканин виготовляли ремісники.

Грецький одяг складався з двох основних частин: нижнього одягу, подібного до сорочки, та накидки або плаща. Ані сорочка, ані накидка не викроювалися, а виготовлялися з цілої тканини, яка мала форму довгастого чотирикутника. Усі зміни, яких зазнавав грецький одяг, стосувалися лише його прикрас, матеріалу, розмірів, але спосіб виготовлення залишався незмінним від найдавніших часів.

Виходячи на вулицю, поверх хітона чоловіки надягали подобу плаща. Верхнім одягом жінки служив шматок тканини, яким вона майстерно намотувалася, часто накидаючи його на голову. Ґудзиків, як і кишень, греки не знали, тому широко користувалися різними шпильками і пряжками.

Чоловіки в Греції покривали собі голову тільки для захисту від дощу і сонця, наприклад у дорозі або в театрі під час вистав, що тривали протягом дня. Жінки носили головний убір виключно як прикрасу.

Жінки часто використовували білила, рум’яна, ароматичні олії, що замінювали їм парфуми.

(Супроводжується демонструванням відповідних ілюстрацій.)

Взуття греків було різноманітним: у чоловіків — сандалі, півчобітки і чоботи, у жінок — сандалі, туфлі та високі черевики.

Сандалі, що складалися з простої підошви, підв’язаної ременем, були щоденним взуттям для дому та виходу. Сандалі, які мали більш вишуканий вигляд, взували, збираючись у гості або на громадські збори. Черевики були двох видів: низькі, що закривали тільки ступню, і високі, які заходили за щиколотку. До того самого розряду взуття належали і крепідіс та ендромідіс. Перші часто підбивалися цвяхами. А високі чоботи, схожі на ассирійські, були переважно взуттям мисливців та мандрівників і взувалися поверх панчіх. Утім, простолюдини та пастухи також часто носили високе взуття.

4. Свята та дозвілля греків Розповідь учителя

Чотири рази на рік у Греції проходили свята, присвячені богу Діонісу. У містах та селах відбувалися святкові процесії, люди танцювали, співали пісні на честь Діоніса, зображали козлоногих сатирів — супутників Діоніса.

Вуличні процесії перейшли на спеціальні майдани — театри. Театральні вистави тривали протягом чотирьох днів від ранку до ночі. Гроші на відвідування театрів давала держава. У дні вистав ніхто не працював, усе доросле заселення, крім рабів, було присутнє в театрі. Жінкам заборонялося дивитися комедії: жарти в них були занадто грубими.

Вільний час чоловіки проводили поза домом. Вони збиралися в невеличкі компанії, відвідували лазні, стадіони, зали для вчених бесід. Займалися спортивними вправами, брали участь у суперечках, розважалися бенкетами.

5. День афінського громадянина

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи особливості розпорядку дня афінських громадян.

Результати роботи учнів учитель систематизує й уточнює, використовуючи наведений матеріал.

Греки зазвичай вставали рано, на світанку. Перший сніданок був дуже скромним: кілька шматочків хліба, намочених у вині. Потім громадяни вирушали на головну міську площу — агору.

Агора — центр торгівлі. Селяни привозили сюди боби, горох, цибулю, часник, маслини, інжир, виноград та інші овочі і фрукти, яйця, курей, м’ясо. Ремісники виставляли одяг і взуття, посуд і світильники, сокири і серпи, зброю і прикраси.

Придбавши необхідне, громадянин прямував в іншу частину агори, де розміщувалися всі головні будівлі міста — суд, архів і т. д. Всюди тут стояли статуї богів, атлетів, знаменитих людей. Тут же можна було прочитати тексти законів, які пропонувалися для обговорення на найближчому засіданні народних зборів. Друзі та знайомі обмінювалися на агорі новинами, міркували про справи.

Вечорами греки часто ходили в гості. Вони були людьми товариськими та гостинними. «Людина людині — божество», — стверджувало прислів’я. Процес вживання їжі наодинці, за словами одного письменника, — це не обід, а годівля.

Гості укладалися на ложа напівлежачії. Перед кожним ложем стояв окремий столик із частуванням: рибою та м’ясом зі всілякими овочами та приправами. Ложками користувалися рідко, вилок не було. їли руками, які витирали хлібним м’якушщем або спеціально приготованим тістом. У кінці трапези подавали солодкі пиріжки, мигдаль і фрукти.

Тоді ще не знали ні чаю, ні кави, ні какао, ні пива. Пили тільки вино, змішане з водою: наливали в чашу одну частину вина і дві частини води або порівну вино і воду. Пити нерозбавлене вино, на думку греків, означало варварську поведінку.

Після їжі прикрашали голови вінками, чаші наповнювали вином, і починалася розмова на різні теми. Це могла бути серйозна суперечка про політику чи з філософії. Але найчастіше люди просто приємно проводили час: грали на лірі, читали вірші, розповідали веселі історії, загадували загадки. Присутніх розважали музиканти, танцюристи, акробати.

По-іншому жили бідні громадяни. Аристофан описує, як бідняки починали свій день: «Після півневої ранкової пісні прокидаються всі на роботу — ткачі, пічники, кушніри, борошномели, гончарі, столяри, малярі. ». Ці люди не проводили весь ранок на агорі, не вели філософських розмов. Основною їжею бідняків були ячмінна юшка і коржі з ячмінного борошна, дрібна рибка, дешеве вино.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Правила гри. Учні повинні скласти розповідь за вивченою темою всім класом. Під час гри кожен шестикласник має сказати по одному слову так, щоб зрештою утворилася зв’язна розповідь. Один з учнів записує її на дошці. Діти називають слова по черзі ланцюжком (у процесі гри кожен повинен сказати декілька слів). Той учень, який довго думає або каже недоречне слово, пропускає хід, за що не отримує балів. Для активізації роботи класу вчитель, який виконує роль ведучого, може перервати ланцюжок і попросити учнів з іншого кінця класу продовжити.

1. Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2. У групах підготуйте виставу про день громадянина Афін:

Що це – хітон? Про давній одяг, панцирних молюсків та інших тлумачень слова

Досить часто при перегляді історичних фільмів про Стародавньої Греції та Римської імперії можна почути слово “хітон”. Цим терміном називали жіночий і чоловічий одяг, поширену в стародавні часи. Однак у цього слова є й інші значення, які будуть розглянуті в статті.

Одяг

В першу чергу хітон – це поширений вид одягу у стародавніх греків і римлян. Він представляв собою подобу довгої сорочки, але без рукавів. З рукавами хітони одягали тільки актори, виступаючи в театрі. Їх виготовляли з вовни або льону.

Хітони робили як для чоловіків, так і для жінок. Чоловічий варіант виготовляли з шматка тканини, що мала прямокутну форму, приблизно 1 м в ширину і близько 1,7 м в довжину. Цей відріз складався по вертикалі навпіл, а потім скалывался спеціальними пряжками в області плечей. Як пояси надівали особливу підв’язку для підтримки одягу. Під час військових або спортивних вправ одна з пряжок знімалася для забезпечення більшої свободи руху.

Низ шати повинен був бути обов’язково підшитим. Це мало дуже велике значення. Так, наприклад, неподшитый низ був ознакою того, що власник хітона перебуває в жалобі або він раб.

Так само називається костюм з тонкої тканини з бічними розрізами і без рукавів, в якому виступають танцівниці. Сьогодні його можна побачити, наприклад, в балеті.