Гуляння, -ня, с. Гуляніе, веселіе, развлеченіе.17 лист. 2021 р.
ГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. Ходити не поспішаючи, для відпочинку, задоволення і т. ін.
В українській мові існують іменники спільного роду, які однаково можна вживати на позначення осіб і чоловічої, й жіночої статі: бідолаха, волоцюга, гуляка, заволока, заїка, ненажера, собака, заброда, замурза, підлиза, нездара, потвора, нероба, нехлюя, нікчема, роззява, а також сусіда, слуга, сирота, листоноша.
Іменники спільного роду: писака, кусака, читака, посіпака, недоторка, ябеда, базіка, жаднюга, замазура, зівака, нездара, ненажера, нероба, підлиза, потвора, приблуда, листоноша, причепа, рева, стиляга, трудяга, староста, нікчема, роззява, сирота, агакало, базікало, чванько, ледащо, сонько, шульга.
Серед іменників зі значенням особи виділяють іменники спільного роду (сирота, причепа, плакса, сусіда, білоручка, базіка, листоноша, приблуда, непосида, каліка, колега, заїка, жаднюга, п'яниця, розмазня, нероба, гультіпака, нікчема, бідолаха, сердега, сіромаха, сірома, бідака, неотеса, молодчина, стиляга, забудько, …
Гуж — ремінь, яким прикріплюють голоблі до хомута.
гуляння. ГУЛЯ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. гуля́ти. Купила собі дуже порядний костюм для гуляння (Л. Укр., V, 1956, 420); Почав я по ярмарках блукати ..