2.4. Оцінювання енергетичної поживності кормів

Енергетична поживність — це здатність корму забезпечувати потребу тварин в енергії, вона є одним із найважливіших показни­ків його поживної цінності. Продуктивність, роботоздатність тварин, інтенсивність росту молодняку значною мірою залежать від рівня споживання енергії в раціоні.

Енергія, яка вивільняється за повного окиснення корму, назива­ється валовою, її визначають спалюванням невеликої маси корму у калориметрі в атмосфері кисню. Практично кількість валової енер­гії найчастіше розраховують за наявністю в одиниці корму окремих органічних поживних речовин (протеїни, жири, вуглеводи) та їхнім калориметричним (тепловим) коефіцієнтом.

Вміст перетравної енергії визначають у прямих дослідах на тва­ринах за різницею між валовою енергією корму та енергією калу, а непрямим методом — за кількістю перетравлених поживних речо­вин та їхнім тепловим коефіцієнтом.

Енергія перетравлених поживних речовин в організмі втрачаєть­ся із сечею, а у жуйних — із кишковими газами. Сеча тварин міс­тить недоокиснені продукти обміну речовин — сечовину, сечову й гіпурову кислоти, креатинін та інші речовини, які виносять з орга­нізму частину енергії. У жуйних під час бродіння утворюється ме­тан, з яким втрачається також значна кількість енергії корму. Встановлено, що втрати енергії з кишковими газами і сечею у жуй­них становлять 18 %, свиней і птиці — 4 %.

У тварин відбуваються втрати тепла, пов’язані з процесами жит­тєдіяльності організму, роботою серцево-судинної, дихальної, сечо­видільної та інших систем. Крім того, під час перетравлення й за­своєння поживних речовин корму в організмі посилюються теплові витрати енергії і, отже, приростає теплопродукція.

Обмінну енергію визначають за різницею між валовою енергі­єю й втратами енергії з калом, сечею та кишковими газами:

Вона є тією частиною корму, яка використовується для забезпе­чення життєдіяльності організму і виробництва продукції. Якщо від кількості обмінної енергії відняти енергію прирощення теплопроду­кції, пов’язану із засвоєнням поживних речовин корму, то залиша­ється чиста енергія, яка використовується організмом на підтри­мання його життєдіяльності(підтримувальна енергія) та на утво­рення продукції (продуктивна енергія).

Для визначення продуктивної енергії корму застосовують методи прямої калориметрії, вивчення газообміну, балансів азоту та вуглецю.

Метод прямої калориметрії передбачає облік тепла, яке виділяє тварина за певний проміжок часу. Для цього її вміщують у біологіч­ний калориметр — герметичну камеру з подвійними стінами, між якими знаходиться вода. Камера ізольована від проникнення повіт­ря і тепла, але забезпечує годівлю, напування тварин, збирання калу, сечі та облік кишкових газів. За температурою нагрівання во­ди в калориметрі визначають загальну теплопродукцію, а за вміс­том енергії в калі, сечі й метані — втрати енергії корму.

Метод прямої калориметрії дорогий і потребує складного облад­нання. Тому при визначенні теплопродукції визначають газообмін, враховуючи кількість спожитого твариною кисню і виділеного вугле­кислого газу. На основі їх установлюють дихальний коефіцієнт через співвідношення виділеного СО2 до спожитого О2. За допомогою спеці­альних таблиць визначають кількість тепла, яке утворилося в проце­сі окиснення вуглеводів і жирів. Про кількість тепла, що утворилося під час окиснення білків, дізнаються за вмістом азоту в сечі.

Для визначення чистої енергії продукції найчастіше застосову­ють метод балансів азоту і вуглецю.

Баланс азоту вважають показником (індикатором) обміну про­теїну в організмі тварин. Відомо, що азот надходить в організм тільки у складі протеїну корму, а виділяється з калом, сечею та продукцією (молоко, яйця) й відкладається в прирості маси тіла. У незначній кількості він втрачається з потом, волосом, епітелієм шкіри, але цих втрат у балансі не враховують. Звідси баланс азоту становить:

2.4.1. Одиниці оцінювання енергетичної поживності кормів

Енергетичну поживність кормів ототожнюють із загальною, під якою розуміють сумарну корисну дію поживних речовин, зосере­джених у кормі чи раціоні. Енергетичну поживність кормів визна­чають за вмістом перетравної, чистої та обмінної енергії. Це оціню­вання поживності кормів за сумою перетравних поживних речовин (СППР), крохмальним еквівалентом, вівсяною й енергетичною кор­мовими одиницями.

Сума перетравних поживних речовин (СППР). Оцінюючи в такий спосіб поживність того чи іншого корму, кількість перетрав­ного жиру множать на коефіцієнт 2,25, оскільки енергетична цін­ність його у 2,25 раза вища, ніж вуглеводів. У середньому 1 кг СППР забезпечує надходження в організм тварин 18 405 кДж (4400 ккал) перетравної енергії. За цією системою оцінюють пожив­ність кормів у США для жуйних і свиней, а в країнах Західної Єв­ропи — для свиней.

Крохмальний еквівалент. Система оцінювання поживності кор­мів у крохмальних еквівалентах була розроблена на початку XX ст. німецьким ученим О. Кельнером, в основу якої покладено чисту енергію. Для її визначення він використав метод балансу азоту і вуглецю. Вводячи дорослим волам до основного раціону чисті пожи­вні речовини — білок пшеничної клітковини, жир арахісу, целюло­зу пшеничної соломи та крохмаль, — було встановлено за балансом азоту і вуглецю відкладеного жиру з розрахунку на 1 кг спожитої перетравної речовини. Відкладений в організмі білок перерахову­вали у жир за енергетичністю за допомогою коефіцієнта 0,6 (5,7 : 9,5; енергетичність білка — 5,7, жиру — 9,5). Беручи до уваги те, що здатність до жировідкладення неоднакова у різних тварин і зале­жить від вгодованості, особливостей живлення та інших чинників, О. Кельнер запропонував виражати поживність корму не абсолют­ним числом жировідкладення, а відносним показником щодо крох­малю і виражати поживність корму в крохмальних еквівалентах.

□ Наприклад, 1 кг крохмалю забезпечує відкладення у вола 248 г жиру, а 1 кг зерна кукурудзи — 198 г. Звідси крохмальний еквівалент зерна кукурудзи —

О. Кельнер вивчив продуктивну дію жировідкладення кількох видів кормів у прямих дослідах на волах. Унаслідок порівняння ве­личин жировідкладення в прямих дослідах й одержаних розрахун­ковим методом за допомогою відповідних коефіцієнтів установлено, що не всі результати збігаються. Для зернових кормів і коренепло­дів різниця виявилася невеликою, а для багатих на клітковину (сі­но, солома) — значною. У зв’язку з цим були запропоновані коефіці­єнти повноцінності для зернових кормів і коренебульбоплодів та продуктів їхньої переробки, на які множать розрахункове жировід­кладення. А від сумарного жировідкладення кормів, багатих на клітковину, віднімають поправку на клітковину, яка залежить від її вмісту в кормах.

У крохмальних еквівалентах проводять оцінку енергетичної по­живності кормів для жуйних у Західній Європі.

Вівсяна кормова одиниця. В колишньому СРСР за одиницю поживності кормів було прийнято кормову одиницю — тобто пожив­ність 1 кг вівса середньої якості, при згодовуванні якого понад під­тримуючий корм в організмі дорослого вола синтезується 150 г жи­ру, що відповідає 5920 кДж чистої енергії. За цим способом оцінки поживність будь-якого корму прирівнюється за продуктивною дією жировідкладення до 1 кг вівса.

У разі визначення поживності кормів у кормових одиницях мож­на використовувати як коефіцієнти жировідкладення перетравних поживних речовин, так і коефіцієнти переведення їх у кормові оди­ниці (235 : 150 = 1,57 і т. ін., табл. 2.2).

2.2. Продуктивна дія 1 кг перетравних поживних речовин