Що таке дьогтемЩо таке дьогтем

0 Comment

Що таке дьогтем

ВІДМІНОКОДНИНАМНОЖИНА
Називнийдьоготьдьогті
Родовийдьогтюдьогтів
Давальнийдьогтеві, дьогтюдьогтям
Знахіднийдьоготьдьогті
Оруднийдьогтемдьогтями
Місцевийна/у дьогтіна/у дьогтях
Кличнийдьогтюдьогті

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови – понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну “паспортну” (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База “антисуржика” містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс “Наголоси”, що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

Що таке дьогтем

вли́ти в бо́чку ме́ду (в мед) ло́жку дьо́гтю. Зіпсувати все якоюсь незначною, але неприємною дрібницею. — Тарасенко наприкінці влив у бочку меду й ложку дьогтю: — А чи мав підліток злий умисел? (З газети).

ква́цати (ква́цяти) дьо́гтем кого, що, згруб. Ганьбити, обмовляти і т. ін. Колись він умів гнути чи пригинати добрих майстрів. а тепер доводилося задовольнятися тим, що їхню славу квацяв дьогтем. (М. Стельмах).

ло́жка дьо́гтю (в бо́чці ме́ду). Те невелике, що псує якусь справу, вигляд чого-небудь і т. ін. Отой огріх дійсно виявився ложкою дьогтю, бо прокинулась вона наступного дня з думкою про латку з бур’янів і докір Ніки (З газети).

Ви можете поставити посилання на це слово:

Украинский править

Существительное, неодушевлённое, мужской род, 2-е склонение (тип склонения 5*a по классификации А. А. Зализняка).

Произношение править

Семантические свойства править

Значение править

    дёготь ◆ Задній офіцер задумав стругнути ще кращу штуку й повернув коня на шаплики з дьогтем та на бублики: шаплики поперекидались; чорні бризки полетіли на жидів, на бублейниць та перепічайок; дьоготь полився по білому снігу й потік потьоками. — А офицер, скакавший позади всех, надумал выкинуть шутку ещё похлёстче. Он направил коня на бочки с дёгтем и на бублики: бочки перевернулись, а чёрные брызги полетели на жидов, на торговок бубликами и лепёшками; дёготь разлился по белому снегу и побежал ручейками. Иван Нечуй-Левицкий, «Старосветские батюшки и матушки», (1881) / перевод К. Трофимова [НКРЯ] ◆ Як матір чорної Ївги, коли дізналися, що вона непутня виходила заміж, — сам пан і дізнавався, — присудили обстригти, обмазати дьогтем і обтикати пір’ям і так водити голу по селу. — Как мать черномазой Ивги, когда дознались, что она шла под венец не девкой… сам пан про то и дознался, присудили остричь, обмазать дёгтем , вывалять в перьях и водить так голую по селу. Панас Мирный, «Гулящая», Часть 4, (1882) / перевод В. Тарсис, Е. Егоровой, 1951 г. [НКРЯ] ◆ З тими чобітьми він сідав на приспу і витирав їх шматиною від пороху і смарував дьогтем . — Он садился с сапогами на завалинку, вытирал их тряпкой и смазывал дёгтем . Василий Стефаник, «Давнее», (1901) / перевод Н. Ляшко, 1950–1983 гг. [НКРЯ] ◆ Целый день казаки мазали дёгтем свои телеги, чтобы не скрипели; бо́льшую половину пушек закопали в землю, чтобы они не могли достаться неприятелю, и продолжали беспрестанную перестрелку. — Цілий день запорожці змащували дьогтем свої вози, щоб не скрипіли; більшу половину гармат закопали в землю, аби не дісталися ворогові, і далі вели безперервну перестрілку. Н. В. Гоголь, «Тарас Бульба», (1835) / перевод В. Шкляр, 2008 г. [НКРЯ]

Синонимы править

Антонимы править

Гиперонимы править

Гипонимы править

Родственные слова править

Этимология править

Происходит от праслав., от кот. в числе прочего произошли: укр. де́готь (род. п. дíгтя), белор. дзе́гоць, др.-чешск. dehet (род. п. dehtu), словацк. decht, польск. dziegieć. В юж.-слав. отсутствует. Обычно сравнивается как родственное с лит. degùtas «дёготь», латышск. dęguts, dęguots и, далее, с лит. degù, dègti «гореть», dãgas «жатва», латышск. degt, др.-инд. dáhati «горит», алб. djek, лат. foveō «согреваю, питаю (дружбу)», греч. θεπτανός ̇ ἁπτόμενος (Гесихий). Но достоверным соответствием этим словам является жгу, ст.-слав. жегѫ , поэтому слав. *degъtь считают заимств. из лит. degùtas. Использованы данные словаря М. Фасмера. См. Список литературы.

Фразеологизмы и устойчивые сочетания править

Библиография править

  • ДЬОГОТЬ // «Словник української мови» в одинадцяти томах / Под ред. И. К. Белодеда . — Киев : Наукова думка, 1971. — Т. 2. — С. 451.