Що приймати для печінки якщо немає жовчного міхура

Жовчний міхур — невеликий орган, розташований під печінкою. Він тимчасово зберігає жовч з печінки між прийомами їжі. Коли ми починаємо їсти, запускаються нейро-гуморальні механізми, завдяки яким відбувається скорочення і випорожнення жовчного міхура.

Внаслідок цього жовч потрапляє у кишечник, де допомагає перетравлювати жири, перешкоджає росту бактерій у тонкому кишечнику та виконує багато інших функції, частина з яких лишається не повністю вивченими.

Після операції з видалення жовчного міхура, суттєво змінюється анатомія, фізіологія, мікробіологія травлення. Це зумовлює потребу в адаптації харчування. Таким чином можна запобігти появі певних функціональних розладів і симптомів, включаючи збільшення утворення і виділення кишкового газу, нетримання калу та діарею. Розроблені певні рекомендації щодо дієти, які у цьому допоможуть.

ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ

Протягом перших кількох днів після операції харчування має складатися з прозорих рідин, бульйону, розведеного фруктового чи овочевого соку. Також слід уникати алкоголю принаймні протягом двох днів після видалення.

За кілька днів можна поступово додавати різні страви із консистенцією пюре, а згодом поступово повернути звичні для вас страви.

Досить тривалий час варто уникати смажених страв, продуктів з високим вмістом жиру та тих, що викликають газоутворення, їжі з сильними запахами. Спочатку варто дотримуватися дробового харчування, тобто їсти невеликими порціями.

ПРОДУКТИ, ЯКІ ВАРТО ОБМЕЖИТИ

Після видалення жовчного міхура, може розвинутися діарея. Без жовчного міхура жовч потрапляє безпосередньо в кишечник і діє як проносне. Діарея, спричинена змінами фізіології у ранньому післяопераційному періоді, зазвичай зникає протягом від кількох тижнів до кількох місяців.

Щоб найшвидше відновити нормальне функціонування кишечника, слід уникати:

Продуктів з високим вмістом жиру. Якщо спостерігається надмірне газоутворення, здуття живота або діарея після операції, таких продуктів слід максимально обмежити, бо вони важче засвоюються. Загалом жир не повинен становити понад 30% щоденної калорійності. Насичені жири — не більше 10% добових калорій.

До продуктів з високим вмістом жиру належать вершкове масло, сало, яловичина, свинина, баранина, телятина, шкіра птиці, салямі, вершки, незбиране молоко, морозиво, повножирний сир, пальмова і кокосова олії, хлібобулочні вироби і випічка, зокрема печиво, тістечка та торти.

Гостра їжа. Продукти, що містять капсаїцин, активний інгредієнт гострого перцю, можуть подразнювати слизову оболонку шлунку. Це викликає біль у шлунку, нудоту, блювоту та діарею.

Їжа, яка зазвичай посилює діарею. Полегшення може принести відмова від кофеїну, молочних продуктів, дуже солодкої їжі, фруктового соку та солодких газованих напоїв. Слід їсти невелику кількість фруктів і ягід за один прийом (менше 100 г) та утриматись від вживання будь-якого алкоголю.

ПРОДУКТИ, ЯКІ ВАРТО ЧАСТІШЕ ВКЛЮЧАТИ У МЕНЮ

Рідини. Через діарею організм втрачає більше рідини. Пийте багато води, бульйону, напоїв. Можна вживати невелику кількість розведеного соку, якщо він не посилює діарею.

Знежирені продукти. Їжу з низьким вмістом жиру легше засвоїти, і вона рідше спричиняє гази, здуття живота чи діарею. Молочні продукти пониженої жирності, знежирені сири, яєчні білки, квасоля, горох, сочевиця, вівсянка, цільне зерно, коричневий рис, сухарі та хліб, фрукти, овочі, супи на овочевій основі, гірчиця, сальса, соуси на знежиреному молоці, легкі заправки для салатів.

Продукти з високим вмістом харчових волокон (клітковини). Така їжа допомагає нормалізувати роботу кишечника. Однак збільшувати споживання клітковини потрібно поступово, протягом кількох тижнів. Інакше це може посилити газоутворення та провокувати спазми. Існує два види клітковини, розчинна та нерозчинна. Вони входять до складу основних груп продуктів рослинного походження. Важливо щодня споживати якомога більше рослинної їжі.

Розчинна клітковина поглинає воду під час травлення. Це може збільшити обсяг випорожнень та сповільнити травлення і кишковий транзит. Багато розчинної клітковини містять боби, квасоля, тофу, нут, соя, вівсянка, яблука, буряк, груші, чорнослив.

Нерозчинна клітковина вбирає рідину та зв’язує інші речовини. Це формує більш м’який, об’ємний і регулярний стілець. До джерел нерозчинної клітковини належать пшеничні висівки та паростки пшениці, вівсяні висівки, квасоля, сочевиця, бобові, ягоди (ожина, чорниця, полуниця), зелений горошок, шпинат, цвітна капуста, зелена квасоля, морква, картопля, горіхи, цільнозернове борошно.

ВЕДІТЬ ХАРЧОВИЙ ЩОДЕННИК АБО ФОТОЩОДЕННИК

Записування або фотофіксація того, що ви їсте або п’єте, в якій кількості та коли допоможе прослідкувати, як їжа впливає на організм та провокує симптоми після видалення жовчного міхура. Фіксація будь-яких негативних реакцій після їди допоможе вирахувати продукти, які викликають проблеми. Більшість людей повертаються до звичного харчування протягом місяця після операції.

КОЛИ ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЛІКАРЯ

Діарея є звичайним явищем після видалення жовчного міхура. Якщо вона спостерігається більше ніж 3 дні після операції, варто повідомити про це лікаря.

Також проконсультуйтеся зі спеціалістом, якщо у вас є будь-який із цих симптомів: сильна нудота або блювання, жовтяниця, біль у животі, який не проходить або посилюється, якщо протягом трьох днів і більше після операції немає випорожнень.

Олег Швець,
к.м.н., професор кафедри технології м’ясних, рибних та морепродуктів,
факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК,
президент Асоціації дієтологів України,
лікар-терапевт вищої категорії, лікар-гастроентеролог
вищої категорії, лікар-дієтолог вищої категорії

Дисфункція жовчного міхура та сфінктера Одді Довідник

Функціональні розлади жовчного міхура та сфінктера Одді часто діагностують за наявності специфічних симптомів, таких як біліарний біль або гострий панкреатит, що повторюється, особливо коли немає явних ознак органічного захворювання, які могли б пояснити ці симптоми.

Біліарний біль (в епігастральній ділянці та/або у правому верхньому квадранті живота), що визначається згідно з Римськими критеріями IV, характеризується такими особливостями:

1. Біль стабільний і триває не менше 30 хв.
2. Біль виникає періодично, а чи не щодня.
3. Вираженість болю досить велика, щоб порушувати звичайну активність або призводити до необхідності екстреної медичної допомоги.
4. Біль не пов’язаний безпосередньо з дефекацією (менше 20% епізодів).
5. Вираженість болю значно не зменшується при зміні положення тіла або прийомі антацидів та інших лікарських засобів, що знижують секрецію соляної кислоти.

Такий біль може супроводжуватися нудотою, блюванням, віддачею в спину та/або під праву лопатку, і навіть може будити хворого вночі.

Якщо у пацієнта, у якого не виявлено органічної патології жовчного міхура, виникає біліарний біль, це може вказувати на дисфункцію цього органу. У осіб після видалення жовчного міхура подібний біль може свідчити про дисфункцію сфінктера Одді.

Ідіопатичний гострий панкреатит, що повторюється, може бути ознакою дисфункції сфінктера Одді панкреатичного типу.

Діагностика

Діагностичні критерії

При оцінці дисфункції жовчного міхура важливо враховувати низку ключових критеріїв. Основною ознакою є наявність біліарного болю. Крім того, для діагностики цього стану необхідно переконатися у відсутності жовчного каміння, зокрема так званого «біліарного сладжу», або інших органічних проблем у жовчному міхурі.

Існують також додаткові показники, які можуть допомогти в діагностиці, хоча вони не є обов’язковими. До них належить зменшення фракції викиду під час проведення сцинтиграфії жовчного міхура. Також важливі нормальні показники активності та концентрації в плазмі крові печінкових ферментів, прямого білірубіну та амілази/ліпази. Варто зазначити, що якщо активність печінкових ферментів підвищена з іншої відомої причини, наприклад, через неалкогольний стеатогепатит, це не виключає можливості дисфункції жовчного міхура.

2. Дисфункція жовчного сфінктера Одді.

Для діагностики певного захворювання важливо враховувати такі основні критерії: по-перше, наявність біліарного болю; по-друге, або підвищена активність печінкових ферментів, або збільшення просвіту жовчних шляхів (але не обидва ці симптоми одночасно); по-третє, виключення наявності холедохолітіазу та інших органічних порушень.

Крім того, є низка другорядних показників, які можуть бути розглянуті, хоча вони не є обов’язковими для діагностики. Це враховує нормальну активність амілази/ліпази, яка, однак, може бути підвищена в деяких випадках больових нападів; неточні результати манометрії сфінктера Одді, яка виконується лише в певної групи пацієнтів; і сцинтиграфія печінки та жовчовивідних шляхів. Остання часто показує затримку виведення радіофармацевтичного препарату в жовч або уповільнене просування жовчі з печінкових воріт у дванадцятипалу кишку, хоча не повинна вказувати на наявність обструкції жовчних шляхів.

Для встановлення діагнозу необхідна відповідність наступним критеріям: перше — наявність підтверджених документально епізодів гострого панкреатиту, що характеризується типовим болем і підвищенням активності амілази або ліпази в 3 рази вище норми, або наявність ознак гострого панкреатиту при проведенні візуалізаційних досліджень; друге — виключення гострого панкреатиту, зумовленого іншими причинами; третє — відсутність патологічних змін на ендоскопічному ультразвуковому дослідженні; та четверте — отримання неточних результатів при манометрії сфінктера Одді.

Диференційна діагностика

Існує безліч інших причин болю у животі, які слід розглянути в першу чергу. До них належать жовчнокам’яна хвороба, виразкова хвороба, хронічний панкреатит, функціональна диспепсія, синдром подразненого кишечнику. Рекомендовано провести біохімічні аналізи печінки та підшлункової залози, гастроскопію та візуалізаційні дослідження черевної порожнини. Найбільш переважними методами є ендоскопічна ультрасонографія (ЕУС) та магнітно-резонансна холангіопанкреатографія (МРХПГ). ЕУС вважається найбільш точним ендоскопічним методом для виключення холедохолітіазу та патологій сосочка Фатера. Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ) не рекомендована без об’єктивних ознак застою жовчі.

Лікування

1. При дисфункції жовчного міхура рекомендується розпочати терапію із заспокійливої розмови з пацієнтом та призначення знеболювальних препаратів. Також можна застосовувати лікарські засоби з неоднозначною ефективністю, такі як спазмолітики, нейромодулятори (наприклад амітриптилін або габапентин) та урсодезоксихолева кислота. У разі, коли ці методи виявляються неефективними і симптоми зберігають виражений характер, слід розглянути можливість холецистектомії (видалення жовчного міхура).
2. При дисфункції сфінктера Одді немає методів лікування з доведеною ефективністю. У першу чергу, рекомендовано вдаватися до неінвазивних методів терапії, таких як знеболювальні та препарати, що знижують тонус сфінктера Одді, зокрема ніфедипін, інгібітори фосфодіестерази 5 типу, тримебутин, гіосцин, октреотид, нітрати та прокінетики, такі як ітоприд. Може бути корисним додаткове призначення амітриптиліну або дулоксетину в комбінації з анальгетиками. Також можуть бути необхідні методи черезшкірної нейростимуляції (TENS) та акупунктура. Для пацієнтів із явними ознаками стенозу сфінктера Одді може бути показана ендоскопічна сфінктеротомія, і в разі її неефективності слід розглянути можливість хірургічного лікування, такого як сфінктеропластика.
3. При функціональних порушеннях панкреатичного сфінктера Одді рекомендовано, щоб пацієнти уникали вживання алкоголю та опіоїдів. Відсутні дані щодо ефективності лікарських засобів, призначених для зменшення вираженості спазму сфінктера Одді. У деяких випадках може бути розглянута можливість виконання сфінктеротомії жовчного сфінктера з огляду на індивідуальні особливості пацієнта. Додатковий розтин панкреатичного сфінктера зазвичай не приносить додаткової користі.

Підтримають роботу печінки і жовчного: нутриціолог дала список продуктів

Печінка і жовчний міхур – два важливих органи, які беруть участь в утворенні жовчі. Жовч – це травний секрет, який допомагає емульгувати жир і сприяє травленню і детоксикації. Здоровий відтік жовчі абсолютно необхідний для здоров’я в цілому. Але як домогтися хорошого відтоку жовчі? Ви можете використовувати різні продукти харчування, які щодня будуть підтримувати роботу печінки і жовчного.

Списком таких продуктів нутриціолог Галина Агеєнкова поділилася в Instagram.

Артишоки багаті клітковиною і нутрієнтами: магнієм, калієм, фолієвою кислотою і вітаміном С. Вони можуть допомогти виробленню жовчі і підтримати функцію печінки і жовчного міхура. Їх можна подавати смаженими або приготованими на пару, як гарнір або додати в соус.
⠀
Лимон і лайм можуть допомогти збалансувати рівень pH і мають неймовірну користь для здоров’я – підтримка печінки і жовчного міхура за рахунок жовчогінного ефекту, сприяють виділенню жовчі і допомагають жовчі перетравлювати жири, виводити холестерин і токсини. Я рекомендую починати свій день з великої склянки теплої води з лимоном, щоб сприяти гідратації, прискорити метаболізм і підтримати травлення, печінку і жовчний міхур. Додайте сік лимона або лайма в зелені соки і коктейлі, трав’яний чай, супи та інші страви.
⠀
Петрушка володіє очисними властивостями: вона допомагає виділенню жовчі і виведенню важких металів та інших токсинів. Петрушка може регулювати рівень цукру в крові, який може призвести до запалення печінки, якщо він буде занадто високим. Можна додавати петрушку в салати, супи або зелені соки.

Огірок містить фітонутрієнти і електроліти, які детоксифікують організм, підтримують травлення і печінку і є невід’ємною частиною дієти для очищення печінки, жовчного міхура або нирок. Огірок – ідеальний овоч для перекусу з хумус або гуакамоле, або додавайте в зелені соки і салати.

Ілюстративне фото (instagram.com/miss_a.g._)

Нагадаємо, раніше нутриціолог дала список продуктів для здоров’я нирок.