Річки: характеристика і види річок

Точну кількість річок не знає ніхто. Все залежить від того, що саме вважати рікою, а що просто струмком.

Наприклад, у Росії 130000 річок, чия довжина перевищує позначку 10 км. Якщо вважати річками і потоки води довжиною менше 10 км, то таких в Росії налічується понад 3 мільйони!

Великих річок, що мають протяжність русла понад 1000 км, на всій планеті більше 50. А їх загальна довжина складає 180000 км.

Географічний об’єкт (значення)
Річка – потік прісної води, поточний у відносно фіксованому руслі і поповнюваний, в основному, за рахунок опадів.

Перш, необхідно запам’ятати кілька термінів:

• русло – поглиблення, по якому рухається потік води. Русло зазвичай фіксоване, має звивисту форму з чергуванням дрібних місць (перекатів) і глибших (плес). В силу геологічних змін, природних явищ річка може змінювати русло, залишаючи ями і западини – меандри. Наприклад, річка Коси в Індії щороку прокладає собі нове русло, змиваючи на своєму шляху села і села.

Звивини русла називаються закрутами, а у глибоководних річок лінія русла називається фарватером. До речі, самої звивистій річкою в світі вважається річка П’яна. Вона протікає по нижегородської області в Росії. Довжина річки становить 400 км, у той час, як відстань від витоку до гирла по прямій лінії всього 30 км.

• Істок – початок річки. Витоком може служити джерело, що тане льодовик, іншу водойму (болото, море, озеро) або місце злиття двох річок.

• Устя – кінець річки, місце, де вона впадає в море, океан або іншу річку.

• Річкова система – річка з усіма її притоками.

• Річковий басейн – територія, з якої річка та її притоки збирає воду. Басейни річок розділені вододілами. Найчастіше роль вододілів грають гори і височини.

Характеристика річок
Найважливішими характеристиками річки є її розміри, падіння, швидкість течії, витрата води, стік, вид харчування.

Падінням річки називають різницю висоти витоку і гирла. Чим вище падіння, тим вище швидкість течії, а значить, і більше можливості отримання енергії.

Швидкість течії річки вимірюють у м / сек. У різних ділянках річки швидкість може бути різною, це залежить від рельєфу місцевості і ухилу русла.

Витрата води показує, скільки кубічних метрів води проходить через поперечний переріз русла за 1 секунду. Витрата води за тривалий час (півріччя, рік) називають стоком. Самою багатоводною річкою в світі вважається Амазонка. У Росії такими є Єнісей і Лена.

Живлення річок відбувається по-різному. Виділяють 4 групи річок за цією ознакою: дощові, снігові, підземні та льодовикові. Дощове живлення отримують річки тропіків, снігове – річки помірних поясів і північні, льодовикове – гірські річки. Але більшість річок має змішаний тип харчування, поповнюючи запаси води відразу з декількох джерел.

Види гирла річок
Устя – це місце, де річка впадає в іншу водойму. Залежно від форми цієї частини річки розрізняють два види гирл: дельту і естуарій (лиман, губа).

(На зображенні макет гирла річки)

Дельта утворюється розгалуженою системою рукавів і проток. Річки, що впадають в спокійні водойми утворюють дельти гігантських розмірів. Найбільша дельта – у Гангу, вона займає площу в 105,6 тис. Кв. км.

Естуарій – це гирлі річки у формі воронки, що розширюється у бік моря. Естуарії утворюються. Якщо прилегла до гирла частина моря має велику глибину. У Росії найбільші естуарії – Обська губа (р. Об) і Єнісейська затока (р.Енисей).

Найдовші річки світу
(Річка Амазонка)

Найбільша річка у світі – Амазонка (6800км). Розташована в Південній Америці. Її витоки знаходяться в Андах. Амазонка перетинає весь материк із заходу на схід і впадає в Атлантичний океан.

Майже всі русло Амазонки і її приток знаходиться в широтах, де поширені вологі тропічні джунглі, тому ця річка є також найбільш повноводною у світі.

Друга за довжиною ріка – Ніл (6695км), розташований в Африці. Витоки Нілу знаходяться в горах, впадає річка в Середземне море. Ніл славиться своїми розливами.

Найбільша річка Північної Америки – Міссісіпі з притокою Міссурі (6400км). Витоки знаходяться в горах, впадає в Мексиканську затоку.

Найпротяжніші річки Азії – Янцзи (5800км) і Хуанхе (4845км). Обидві протікають по території Китаю із заходу на схід, впадають в Тихий океан.

Найширші річки світу
Широкій річка вважається, якщо ширина її русла більше 150 метрів.

(Річка Ла-Плата, на горизонті однойменне місто Ла-Плата)

Самою широкою річкою в світі вважається Ла-Плата, або Срібна річка. Вона протікає на кордоні Уругваю та Аргентини. Ширина русла становить 220 км! Але при такій ширині, Ла-Плата має незначну глибину. У цій річці водяться черепахи і один з рідкісних видів дельфінів, який так і називають – ла-Платській.

Найширша річка Росії – Обь. Ширина її русла – 60 км. На другому місці Амур (50 км), на третьому – Лена (30 км). Волга займає тільки 4 місце (27,5 км).

Найдовша річка в Росії
(Льодохід на річці Лена, Якутія)

Найдовша ріка в Росії – Лена (4400км). Витоком служить болото, розташоване недалеко від озера Байкал. Лена протікає по території Сибіру і впадає в море Лаптєвих. Притоки: Витим, Вилюй, Олекма і Алдан.

§ 3. Читання топографічних карт і вимірювання на них

ТОПОГРАФІЧНІ УМОВНІ ЗНАКИ. Наочність топографічних карт і планів досягають використанням умовних знаків — спеціальних графічних символів, що позначають предмети, явища природного та штучного походження. Для відтворення на площині карти геометричних особливостей об’єктів застосовують позамасштабні, площинні (масштабні) та лінійні умовні знаки. Колір застосовують для відображення якісних відмінностей об’єктів місцевості за видовими ознаками.

Позамасштабними умовними знаками зображують місцеві предмети, площа яких не відображається в масштабі карти або плану (мал. 8).

Мал. 8. Позамасштабні умовні знаки

Площинні умовні знаки застосовують для заповнення контурів, що відокремлюють площу об’єктів, розміри яких (площу, конфігурацію) можна виразити в масштабі карти або плану (наприклад, масив лісу, населений пункт, сад, озеро тощо). Контур об’єкта позначають суцільною чи пунктирною лініями або крапками й заповнюють його значками, а також кольоровим фоном, які визначають вид об’єкта й характеризують його особливості (мал. 9).

Мал. 9. Площинні умовні знаки

Лінійні умовні знаки використовують для зображення об’єктів лінійного характеру, довжини яких мають вираз у масштабі карти. При цьому зберігається подібність лінійних обрисів, але часто перебільшується їхня ширина. Лінія осі самого об’єкта на місцевості відповідає лінії осі знака на карті (мал. 10).

Мал. 10. Лінійні умовні знаки

Для побудови системи картографічних позначень використовують різні графічні засоби: точки, лінії, штрихи, фон і колір. Вони є основою більш складних графічних позначень: значкових — асоціативні й геометричні знаки; лінійних — одинарні, подвійні й потрійні лінії, смуги, стрілки; площинних — штриховки, фонове забарвлення, розміщені регулярно значки в межах певного контуру.

Щоб додати карті або плану більшу наочність, для зображення різних елементів використовують кольори: для річок, озер, каналів, заболочених ділянок — синій; лісів і садів — зелений; шосейних доріг — червоний; поліпшених ґрунтових доріг — жовтогарячий. Усю іншу інформацію дають чорним кольором.

Пояснювальні умовні знаки — літерні або цифрові позначення — застосовують для опису якісних і кількісних характеристик об’єктів, показаних на карті (мал. 11).

Мал. 11. Пояснювальні умовні знаки

Рельєф місцевості на топографічних картах зображають способом ізоліній. Ізолінії — це криві, що з’єднують на карті точки з однаковими кількісними значеннями певного показника. На топографічних картах ізолінії (ізогіпси на суші та ізобати на морі), якими відображають рельєф, називають горизонталями. Зображення рельєфу цим способом доповнюють цифровими позначеннями урізів води, абсолютних висот характерних точок місцевості й відносними висотами урвищ, виступів, терас, глибини й ширини ярів, вимоїн, ям у метрах. Бергштрихами показують напрямок схилу вниз. Спеціальними умовними знаками показують форми рельєфу, які не можуть бути показані горизонталями (мал. 12 на с. 16). До них належать яри, вимоїни, кручі, ями тощо.

Мал. 12. Зображення форм рельєфу спеціальними умовними знаками

Горизонталь — це умовна лінія від перетину фізичної поверхні Землі рівневою поверхнею, тобто це замкнена крива лінія, що зображує геометричне місце точок земної поверхні з однаковими висотами.

На малюнку 13 показано побудову горизонталей на невеликій ділянці, для якої рівневу поверхню можна прийняти за площину. Січні площини RS, KL, MN, EF паралельні до початкової площини АВ, а відстань між ними — однакова. Криві лінії rs, mn, kl, ef, ab — умовні лінії від перетину січними площинами земної поверхні, що є горизонталями.

Мал. 13. Зображення рельєфу горизонталями

Що менша відстань між горизонталями на карті даного масштабу, то крутішим є схил на місцевості, та навпаки. Якщо крутизна схилів більша ніж 40°, то їх зображують горизонталями з рисочками. При цьому природні форми рельєфу: зсуви, яри, балки, урвища — позначають коричневим кольором, а антропогенні (кар’єри, насипи) — чорним.

Важливою характеристикою рельєфу на топографічній карті є висота його перерізу — відстань між сусідніми горизонталями по прямовисній лінії (h). Залежно від масштабу карти й характеру рельєфу висота перерізу може бути 0,5; 1,0; 2,0; 2,5; 5,0 чи 10,0 м. Щоб передати закономірності зміни форм рельєфу, значення h установлюють постійним для карт одного масштабу.

ВИМІРЮВАННЯ ВІДСТАНЕЙ І ПЛОЩ НА ТОПОГРАФІчНІЙ КАРТІ. На топографічних картах можна точно визначити відстані між об’єктами, площі об’єктів. Вимірювати відстані по прямій лінії найзручніше лінійкою, використовуючи числовий або іменований масштаб. Для точніших вимірів кривих ліній є спеціальний прилад — курвіметр.

Щоб визначити площу, використовують кілометрову сітку, підраховують кількість повних кілометрових квадратів, які потрапили в межі контура, що вимірюється. Квадрати, заповнені частково об’єктом, оцінюють за відсотками заповненої площини квадрата.

Дізнайтеся більше

Ручні механічні курвіметри використовують туристи, військові, моряки, а для складних інженерних обчислень застосовують електронні, які значно полегшують роботу зі схемами та кресленнями. Є спеціальні комп’ютерні програми — курвіметри. Така функція автоматично додається до електронних карт і креслярських програм (AutoCAD, Компас-3D, CorelDRAW та ін.). Програму курвіметр можна завантажити окремо.

КУТИ ОРІЄНТУВАННЯ. Під час роботи з топографічною картою виникає потреба в орієнтуванні ліній — визначенні їхніх напрямків відносно сторін горизонту або предметів місцевості. Орієнтувати лінію — значить визначити її напрямок відносно початкового, яким може бути географічний меридіан, магнітний меридіан, осьовий меридіан зони чи паралельна до нього лінія (вертикальна лінія кілометрової сітки на топографічній карті). Відносно цих початкових напрямків визначають кути орієнтування (мал. 14).

Мал. 14. Кути орієнтування

Істинним (географічним) азимутом Аі називають горизонтальний кут орієнтування, який відлічують від північного напрямку географічного меридіана за ходом годинникової стрілки до лінії, що орієнтуємо.

Магнітним азимутом Ам називають горизонтальний кут, який відлічують від північного напрямку магнітного меридіана за ходом годинникової стрілки до лінії, що орієнтуємо.

Дирекційним кутом α називають горизонтальний кут, що відлічують від північного напрямку осьового меридіана (або лінії, паралельної йому) до заданого напрямку за ходом годинникової стрілки.

Цілісний світ

Атлантичний та Індійський океани, Африка й західна частина Європи мають західне схилення; Тихий океан, майже вся Азія та значна частина Північної й Південної Америки — східне.

Азимути та дирекційні кути змінюються в межах від 0° до 360°. Кут між істинним і магнітним меридіанами називають магнітним схиленням δ. Кут між істинним меридіаном і вертикальною лінією кілометрової сітки називають зближенням меридіанів γ. Магнітне схилення і зближення меридіанів вважаються східними (+), якщо північний напрямок магнітного меридіана відхиляється на схід від істинного, і західним (-), якщо він відхиляється на захід. Їхні значення вказують на схемі, яку подають під південною рамкою карти, ліворуч від підпису масштабу.

Знаючи величину магнітного схилення, легко перейти від істинного азимута, обчисленого за картою, до магнітного, що визначається за компасом. Додаючи до значення істинного азимута величину магнітного схилення (якщо воно західне) або віднімаючи (якщо воно східне), дістаємо величину магнітного азимута, за яким можна рухатися на місцевості, маючи компас.

За допомогою формул взаємозалежності кутів орієнтування легко визначити будь-який з них, зробивши на топографічній карті лише одне вимірювання транспортиром. Найзручніше визначати кути орієнтування, вимірявши на топографічній карті дирекційний кут (мал. 15 на с. 17) і застосувавши формули взаємозв’язку кутів:

Мал. 15. Визначення дирекційного кута

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне

• Умовні знаки — це система графічних, кольорових, літерних і цифрових позначень, які застосовують для позначення на карті різних об’єктів, їхніх кількісних і якісних характеристик. На карті для відображення геометричних особливостей об’єктів застосовують позамасштабні, площинні та лінійні умовні знаки.
• Форми рельєфу на топографічній карті показують горизонталями — умовними лініями, які з’єднують точки місцевості з однаковою висотою.
• Висоти окремих точок підписують цифровими значеннями, зокрема уріз води, абсолютну висоту місцевості, відносну висоту урвищ, виступів, терас, глибини яру, вимоїни, ями.
• Що ближче підходять горизонталі одна до одної, то більш крутий схил, що далі — то схил більш пологий.
• Щоб розрізняти зображення пагорбів або западин, проводять бергштрихи — короткі штрихи, які вказують напрямок схилу.
• На топокартах можна визначити точно відстані між об’єктами (за допомогою лінійки, циркуля-вимірювача, курвіметра й масштабу), площі об’єктів (за допомогою кілометрової сітки), абсолютної висоти точок і перевищення між ними.
• У топографії виділяють кути напрямків двох видів. Перший — дирекційні кути, утворені вертикальними лініями прямокутної системи координат і напрямками ліній на місцевості. Другий — азимути, які утворюються лініями меридіанів та напрямками на об’єкт.

Знаю і вмію обґрунтувати

• 1. На які групи можна поділити умовні знаки на топокарті?
• 2. Які об’єкти місцевості зображають позамасштабними умовними знаками, а які — площинними?
• 3. Які умовні знаки належать до групи лінійних умовних знаків?
• 4. Яке значення мають пояснювальні умовні позначення й застосування кольору?
• 5. Які кути орієнтування ви знаєте? Дайте їх визначення.
• 6. Який кут орієнтування найпростіше визначити за топографічною картою?

Працюю з картою

На частині аркуша топографічної карти (мал. 16) знайдіть церкву в селищі Індустріальне та склад хімічних добрив і визначте їхні абсолютні висоти й магнітний азимут від церкви до складу хімічних добрив.

Мал. 16. Частина аркуша топографічної карти

Шукаю в Інтернеті

За допомогою матеріалів сайту http://freemap.com.ua/karty-ukrainy/karty-genshtaba знайдіть топографічну карту свого населеного пункту. Використовуючи кілометрову сітку карти, визначте його площу.

Генерую ідеї

Запропонуйте спосіб визначення загального об’єму деревини в лісі, що міститься у квадратах 4656, 4657, 4556, 4557 (частина аркуша топографічної карти, мал. 16).

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

Тема: Визначення на топографічній карті географічних (з точністю до секунд) та прямокутних координат окремих точок, географічних і магнітних азимутів, абсолютних і відносних висот точок, падіння річки

Виконання роботи здійснюється за частиною листа топографічної карти на малюнку 16.

1. Знайдіть на топографічній карті башту МТФ у смт Індустріальне та висотну точку 158,2 і визначте:

а) їхні географічні координати;

б) їхні прямокутні координати;

2. Знайдіть на топографічній карті церкву в смт Індустріальне та греблю на річці Гнилий Яр і визначте:

3. Визначте уріз води річки Гнилий Яр біля земляної греблі.

4. Визначте географічний і магнітний азимути від висотної точки 107,6 (квадрат 4860) до церкви в смт Індустріальне.

5. За якими магнітними азимутами рухається автомобіль по дорозі з покриттям від смт Індустріальне до складу хімічних добрив?

6. Визначте різницю відстаней до екватора та Північного полюса від витоку річки Ягідна.

7. Визначте падіння річки Ягідна. (Падіння річки — це перевищення її витоку над гирлом, виражене в метрах.)

8. У ставок у квадраті 4561 впадає річка Ягідна, ця ж річка впадає в інший ставок у квадраті 4560. Яка із зазначених ділянок має більшу середню швидкість течії?

9. Група учнів отримала завдання: «Пройти маршрутом від церкви в смт Індустріальне 625 м за азимутом 105°, а потім ще 625 м за азимутом 270° та повернутися назад, дослідивши територію». Визначте:

а) об’єкти, на яких робили виміри учні для подальшого маршруту;

б) рельєф території, яку вивчали;

в) істинний і магнітний азимути, за якими учні мали б повертатися;

г) відстань, яку пройшли учні.

10. Знайдіть на топографічній карті найвищу й найнижчу абсолютну висоту точки на місцевості та визначте відносну висоту між ними.

Задачі з теми “Внутрішні води” (8 клас)

Вивчаючи тему «Внутрішні води», слід звернути увагу на питання, що стосуються гідрографії й водного режиму річок.

Вплив рельєфу на течію річок

Під час будівництва водосховищ, електростанцій, зрошувальних і судноплавних каналів важливо знати величину падіння й середній похил річок, що залежать від рельєфу території, по якій протікає річка. Падінням річки називають перевищення рівня її витоку над гирлом, виражене в метрах. падіння ж на окремій ділянці річки – це різниця висоти між двома точками, взятими на певній відстані одна від одної. Падіння річки визначають за формулою:

П = h₁ – h₂, де П – падіння річки; h₁– висота витоку; h₂ – висота гирла. Наприклад, висота витоку Південного Бугу становить 321 м над рівнем моря, а гирло знаходиться на висоті 0 м від рівня Чорного моря; падіння Південного Бугу дорівнює: 321 м – 0 м = 321 м; падіння на окремій ділянці Південного Бугу від його витоку до м. Первомайська, де уріз води в річці над рівнем моря становить 32 м, дорівнює: 321 м – 32 м = 289 м.

Похилом річки називають відношення її падіння (в сантиметрах) до довжини річки (в кілометрах). Похил річки обчислюється за формулою: Пр = П / L, де Пр – похил річки, П – падіння річки, L – довжина річки. Так, довжина річки Південний Буг 806 км. Тож, середній похил річки – 32100 см : 806 км = 39,8 см на 1 км довжини річки. При такому незначному похилі швидкість течії невелика. Це рівнинна річка. Величина похилу залежить від рельєфу, а від величини нахилу залежить швидкість течії річки.

Похили рівнинних річок незначні: до 10 м/км у верхів’ях та 1 м/км і менше у пониззях; швидкість течії становить 0,2 – 0,5 м/с.

Похили гірських річок більші й становлять 60-80 м/км у верхів’ях та 5-10 м/км – у пониззях, а швидкість течії дорівнює від 1 до 4,5 м/с і більше. В Україні максимальні величини падіння характерні для річок Українських Карпат і Кримських гір, найменші – для рівнинних річок (зокрема, Чернігівського Полісся, північної частини Волинського Полісся).

Приклади завдань, що можуть бути використані під час вивчення теми «Внутрішні води».

Задача 1. Визначте падіння і похил річки, довжина якої 3000 км, висота витоку – 260 м, а гирла – (– 20 м).

Дано:
L = 3000 км
h₁ = 260 м
h₂ = – 20 м П = h₁ – h₂ = 260 – (– 20 м) = 280 м;
Пр = 28000 см : 3000 км = 9,3 см/км.
Падіння – ?(П)
Похил – ?(Пр)

Відповідь: падіння річки дорівнює 280 метрів, а похил річки – 9,3 см на кілометр довжини.

З а д а ч а 2. Визначте похил річки, довжина якої 502км, висота витоку – 256 м, а висота гирла – 100 м.

Відповідь: похил річки дорівнює 31 см/км.

Задача 3. Похил Дніпра 11 см/км, довжина – 2201 км. Визначте, на якій висоті над рівнем моря Дніпро бере початок.

Відповідь: витік Дніпра знаходиться на висоті 242,11 м.

Тестові завдання

1. Визначте похил річки Сули довжиною 363 км, якщо її витік знаходиться на висоті 155 м, а гирло – на висоті 80 м над рівнем моря.

А 58 см/км
Б 44 см/км
В 21 см/км
Г 64 см/км

2. Визначте похил річки Південний Буг довжиною 806 км, якщо її витік знаходиться на висоті 321 м, а гирло – на висоті 0 м над рівнем моря.
А 40 см/км
Б 72 см/км
В 21 см/км
Г 54 см/км

3. Визначте похил річки Дніпра довжиною 2201 км, якщо її витік знаходиться на висоті 242 м, гирло – на висоті 0 м над рівнем моря.
А 11 см/км
Б 81 см/км
В 42 см/км
Г 34 см/км

4. Визначте похил річки Дністер довжиною 1362 км, якщо її витік знаходиться на висоті 1000 м, а гирло – на висоті 0 м над рівнем моря.
А 42 см/км
Б 73 см/км
В 18 см/км
Г 50 см/км

5. Визначте похил річки Сіверський Донець довжиною 1053 км, якщо її витік знаходиться на висоті 200 м, а гирло – на висоті 5,5 м над рівнем моря.
А 38 см/км
Б 49 см/км
В 74 см/км
Г 18 см/км

(Правильні відповіді на тестові завдання: 1 – В; 2 – А; 3 – А; 4 – Б; 5 – Г).

Витрата води в річці й річний стік

Для практичних цілей (судноплавства, водопостачання населених пунктів, будівництва гідроелектростанцій, зрошення полів) важливо знати витрату води в річці. витрата води – це об’єм, що проходить через поперечний переріз водотоку за одиницю часу. Як правило, витрати води в річці обчислюють у літрах за секунду (л/с) або в кубічних метрах за секунду (м 3 /с). Витрата води в річці W (м 3 /с) дорівнює площі поперечного перерізу річки S (м 2 ), помноженій на швидкість течії V (м/с). Отже, W = S × V. Витрата води в річках неоднакова протягом року. Найбільшою вона буває під час повені або паводка. Скажімо, на рівнинних річках України найбільша витрата води навесні, під час танення снігу.

Задача 4. Ширина річки – 20 м, середня глибина – 1,5 м, швидкість течії річки – 2 м/с. Визначте витрату води в річці на цій ділянці.

Відповідь: витрата води в річці на даному відрізку дорівнює 60 м 3 /с.

На річках установлюють гідрометеорологічні пости, які ведуть постійні спостереження за погодою і станом річки. У різні пори року вимірюють витрату води за одну секунду, обчислюють середньодобові її величини, а потім середньорічну витрату. Найбагатоводніша річка України – Дніпро. її середньорічна витрата води в гирлі становить майже 1700 м3/с. Витрату води в річці за рік називають річним стоком. Якщо нам відомо витрати води за секунду, то, знаючи кількість секунд у році, ми можемо визначити середню величину річного стоку. Величина річного стоку визначається за формулою:R = W × t, де R – річний стік, W – витрати води, t – час (кількість секунд у році). Вимірюється ця величина у кубічних метрах або кубічних кілометрах.

Задача 5. Визначте річний стік річки Дніпра, якщо його пересічна витрата води у гирлі становить – 1700 м 3 /сек.

Якщо нам відомо, що у році 31 536 000 сек (60 сек · 60 хв · 24 год · 365 діб = 31 536 000 сек), то R = 1700 м 3 /сек · 31 536 000 сек = 53 611 200 000 = 5361120 · 10 4

Відповідь: річний стік Дніпра дорівнює 5361120 · 10 4 м за рік, або 53,6 км³/рік.

Отже, річний стік Дніпра в гирлі понад 53,5 км 3 . Для порівняння – в інших річок України річний стік такий:

Десни – 11,4 км³, Дністра – 8,7 км³, Сіверського Дінця – 5 км³. А пересічна багаторічна величина загального річного стоку річок України (без Дунаю) становить 87,1 км 3 /рік. якщо відомі показники річного стоку й кількість секунд у році (60 с · 60 хв · 24 год · 365 діб = 31536000 с), то можна визначити витрати води в річках.

Задача 6. Визначте витрати води в річці Тиса, якщо її річний стік становить 6,3 км³.

Розв’язання: Якщо річний стік становить 6,3 км³, а кількість секунд у році 31536000 с, то: 6,3 км³ : 31536000 с = 199,8 м³/с.

Відповідь: витрати води в річці Тиса становлять 199,8 м³/с.

Величина річного стоку річок залежить передусім від клімату. На півночі України, де коефіцієнт зволоження перевищує одиницю, річки повноводні, у них великий річний стік. На півдні та південному сході, де коефіцієнт зволоження менший за одиницю, менший і стік.

На величину стоку впливають також геологічна будова басейну річки, його рельєф, ґрунтовий і рослинний покрив. Якщо територія басейну складається із щільних кристалічних гірських порід, то стік більший. Пухкі породи вбирають воду – і стік зменшується. На рівнинних територіях стік менший, а на гірських – більший. Якщо на берегах річок поширений лісовий покрив, він затримує і зменшує стік.

Повністю скачати розв’язки до задач ви можете у вкладенні нижче: