Семи пядей у лобі – значення фразеологізму: як зрозуміти сенс висловлювання та яка історія його походження

Українська мова дуже багата на стійкі сполучення слів, і часто люди, вживаючи їх у мовленні, не замислюються, яке походження деяких фразеологізмів. Всі знають, що якщо людині кажуть, що він володар семи п’ядей у чолі, це означає, що він інтелектуал та володіє неабиякими здібностями. Але звідки походить цей вислів?

Френология або гіпербола

Для того щоб з’ясувати походження фрази, необхідно зрозуміти, що означають френология і гіпербола. Френология – це одна з перших псевдонаук, що зародилася в Австрії. Прихильники це вчення вважали, що здатність людини до наук нерозривно пов’язана з будовою черепа і головного мозку.

У Росії псевдонаука була особливо популярна на початку 19 століття. На думку більшості філологів, френология не могла вплинути на виникнення “премудрим”, так як народне вислів виникло кількома століттями раніше.

До якої з форм народної творчості належить ця фраза? Прислів’я завжди віддзеркалюють глибокий сенс, повчання, народне повчання. Приказка вказує на явище, яке зрозуміло і однозначно (але у даного жанру повчань немає). Значення цього виразу більш підходить до приказки.

Значення фразеологізму “Сім п’ядей у лобі”

Кожен день багато людей використовує крилаті слова або вирази, значення яких вже з покон віків залишається зрозумілим і несе не лише смислове, але ж емоційне навантаження. Таким чином, мовець підкреслює у своїй мові що-небудь. Фразеологізм «сім п’ядей у чолі» часто використовують, щоб позначити поняття не просто розумний, а понад розумний, історія виникнення цього цікавого вираження наступна.

Не розумний, а дуже розумний Як же сказати, що людина розумна, і не просто розумний, а дуже? Для того, щоб надати висловлюванню особливий колорит і підкреслити що-небудь можна сміливо використовувати крилаті слова і вирази. Тільки майте на увазі, що тому вони і називаються крилатими, що як слово, вилетять і не впіймаєш. Використовувати їх потрібно вкрай обережно, знаючи точне значення, а краще і перед історію створення.

Сім п’ядей у лобі актуальний вислів навіть у наші дні, а ось чому. Сім п’ядей у лобі – старовинний давньоруський фразеологізм. Використовувався ще нашими пращурами для позначення розуму, а правильніше сказати, крім розуму. Якщо людині приписують наявність стількох п’ядей у чолі, то це зовсім не означає, що чоло його прикрашений чимось таким незрозумілим, що робить його ще розумнішими.

Цей фразеологізм корінням сягає ще в часи древньої Русі, коли вважали, що розум видно здалеку. Мається на увазі, що у людини розумного, розумного і розбирається в багатьох науках висота лоба повинна бути більше, ніж у звичайного. Таким чином, значення семи п’ядей у лобі, як вважають багато вчених-лінгвістів, виходить з переконання народу про прямій залежності людських ментальних здібностей від величини чола.

Слід розрізняти, що п’ядь – це величина, яка вимірювалася проміжком між пальцями. Можна віднести даний фразеологізм до гіперболи, так як прямо трактувати наявність п’ядей у лобі нереально. Для того, щоб розібратися в цьому крилатому виразі, краще звернутися до історії даного поєднання слів, тлумачного словника і простої людської логіки. Шляхом пізнання й осмислення легко здогадатися з якою метою наші праотці придумали називати розумників людьми з сімома пядьями по лобі.

Якщо заглянути в тлумачний словник, то п’яддю називають вже забутий в наші дні старовинний спосіб міряти довжину, яка дорівнює близько чверті аршина. Щоб було точніше п’ядь – це чверть від 1,1 див. За допомогою нехитрих математичних обчислень можна з’ясувати, одна п’ядь дорівнює 18 сантиметрам. Врахуємо, що ця величина дорівнює «меншою п’яді», так як була ще й величина з назвою «велика п’ядь».

Різниця в тому, що перша величина обчислювалася за допомогою вимірювання проміжку між кінчиками випрямлених пальців, в той час як «велика», розраховувалася по проміжку між великим і середнім пальцями. За нашими мірками це була величина до 20 сантиметрів. Природно, що складно уявити людину з півтораметровим чолом.

Значення числа сім Часто в крилатих виразах багатьох мов зустрічається число сім. Використовують це число не з метою обчислення чого-небудь. Значення числа 7 в даному контексті узагальнено-символічне. У багатому російській мові є безліч подібних виразів, наприклад – 7 по крамницях, гранично швидко – на 7-ми вітрах, бути в гніві – лаятися у 7 поверхів.

А так само до цих пір на слуху фразеологізм, згадує сім смертних гріхів. Якщо людина старанно працює, то кажуть – до 7-го поту, якщо дуже щасливий – на тому ж 7 небі, бути в неволі чи дуже ретельно охоронятися – перебувати за стількома ж замками, дуже швидко пересуватися – семимильними кроками, бути непостійним – мати безліч (7) п’ятниць на протязі одного тижня ітд.

Число 7 історія така, що йому надавали особливого значення практично всі народи світу. Звертаючись до древнього Священного Писання, можна побачити що означає позначає сімка. Насамперед, цим числом користувалися, коли говорили про поняттях, пов’язаних з космічними термінами простору і часу. У Стародавній Греції таємниця числа сім прихована в такому легендарному божество, як Аполлон.

Достатньо лише проаналізувати історії про нього, де вказується, що у його ліри саме сім струн, народився він у сьомий день місяця. Далі він зустрічає і перемагає сім циклопів, виявляється перед сімома брамами і має справу з сімома дітьми Ніоби. Все обертається навколо цього числа 7. У Стародавньому Єгипті сімка використовувалася для позначення вічного життя, і вважалося числом бога Осіріса.

Відомо, що Лугуланнемунду – шумерський цар, ще за часів свого правління (2500 рік д. н. е.) задумав і втілив у життя будівництво храму з сімома дверима і з сімома воротами. Присвячений храм богині Нинту. Саме його краса і стала причиною такої широкої і тривалої популярності.

Цікаво те, що слов’яни підходили віком до семи п’ядей у лобі ще з раннього віку. Дванадцятирічний дитина досягав сім п’ядей у лобі. Ось так з ранніх років, що вже за давнім мірками вважалося повноліттям, діти знайомилися з дорослим життям. Хлопчики проходили два дуже важливих обряду – ім’янаречення, а так само повноліття. По досягненню необхідної кількості п’ядей у лобі хлопців починали серйозно навчати військовій справі і кожному, притаманного його сім’ї родовому ремесла.

З усього перерахованого вище випливає, що сім п’ядей у лобі – це наявність високих інтелектуальних здібностей. Цікаво, що високий лоб і досі вважають ознакою розуму. Але, все ж, доведено, що навіть ця особливість зовнішності не є основоположною в такому розумному справі. Ось навіть у буддистів, а так само в індійських брахманів існує традиція передачі знань шляхом методу усного запам’ятовування величезного щодо обсягів інформаційного потоку.

Ця традиція була властива потомственим та знатним родинам, але навіть у випадку, якщо дитина і належав до такого роду, однак, він не завжди міг з легкістю або взагалі запам’ятати все. Так що висновок такий – розумові здібності дітей залежать головним чином не від їх генетичної пам’яті, а від схильності до розвитку. І тим більше, розум ніяк не визначити по висоті чола. Сьогодні на планеті багато унікальних людей, про яких можна сказати – сім п’ядей у лобі.

Такі люди обдаровані природою, а чоло їх не так жахливий, як нібито повинен бути відповідно фразеологізму. Середньостатистичний чоло людини дорівнює п’яти пальцях, можна спробувати і порахувати. А ось зморшку на чолі, яка утворюється приблизно до десяти років цілком можна порівняти з сантиметром. Чому, відповісти просто. Адже якщо людина про щось напружено думає, то на лобі утворюється ця зморшка.

Звички морщити лоб і призводить до утворення зморшок. Якщо перша з них з’являється до десяти років, то сім будуть прикрашати лоб до років так сімдесяти. Як відомо, до такого почесного віком людина вже просто розумний, а мудрий, навчений життям. Ось і виходить в буквальному сенсі з сімома зіркою в лобі. Хоча різниця між розумом і мудрістю все-таки є.

Мудрість приходить з роками, досвідом. Розум – це як вроджені, так і придбані інтелектуальні здібності. Розумна людина не завжди мудрий, а мудрий не завжди знає кілька іноземних мов або всі закони фізики. У всякому разі, для багатьох вираз сім п’ядей залишається прозивним для позначення унікальних розумових здібностей людини. Приходять ці здібності з роками або є вродженими – спірне питання і відповідь на нього кожен шукає сам.

Фразеологизм «семи пядей во лбу»

Кратко, устойчивое сочетание “семи пядей во лбу” обозначает человека с высоким лбом, который в стародавние времена считался признаком большого ума и смекалки.

История происхождения

Выражение “семи пядей во лбу” пришло к нам из древнерусского языка. В те времена существовала пядевая система измерения. Пядь – это расстояние между растянутыми в разные стороны указательным и большим пальцами. Сейчас это отрезок длиной около 18 сантиметров. Этой единицей наши предки пользовались по большей мере в бытовой деятельности.

Также наши предки верили, что количество ума у человека измеряется размером головы. Если она большая, значит, человек умный, если нет, наоборот. Семь пядей означало большую длину – около 124 сантиметра, а под выражение “семь пядей во лбу” подразумевали человека с большим лбом, то есть умного и смекалистого. Понятно, что это гипербола – преувеличенное значение, тем не менее оно имело такой смысл.

Примеры в жизни и в литературе

Фразеологизм “семи пядей во лбу” используют в современной жизни, но если раньше оно использовалось для подчёркивания достоинств человека, то сейчас выражает ироничное и даже саркастическое отношение к человеку. Так обычно говорят про человека, который умничает, пытаясь нарочито показать свои познания, чем раздражает окружающих.

Выражение “семи пядей во лбу” часто встречается на страницах признанных литературных произведений. Так, в произведении Ивана Тургенева “Дым” , при встрече Литвинова и Потугина, последний начал сетовать на то, что в его время развелось множество самоучек, которые толком не учились мастерству. “Да будь ты хоть семи пядей во лбу, а учись, учись азбуке!”, – говорит герой.

В “Губернских очерках” Михаила Салтыкова-Щедрина тоже есть упоминание этого фразеологизма. В разговоре главного героя и Маслобойникова упоминается купец Мелентьев, про которого последний говорит, что “хоть он и семи пядей во лбу, недолго царствовать – в тюрьме же потом гнить придётся”.

Роман Фёдора Достоевского “Подросток” – ещё один пример. Главный герой в одном из диалогов говорит о том, что боится встретить человека, который умнее, чем он, употребляя такую фразу: “будь я семи пядей во лбу, всё равно найдётся человек восьми пядей во лбу, и я погибну”. Также классик употребил этой выражение в другом своём романе – “Идиот”. Автор размышляет о том, что когда человек влюбляется, он совершенно теряет рассудок, хотя до этого был семи пядей во лбу.

Александр Островский в своей пьесе “Воспитанница” использует фразеологизм “семи пядей во лбу”, когда говорит о Василисе Перегриновне, которая любого человека может сделать человеком, если искренне того захочет, а если не захочет, но будь он самым умным, но всё равно не заслужит её почтения. В пьесе “Волки и овцы” автор тоже употребляет это устойчивое выражение. Герой пьесы говорит о том, что если не знать законов, то можно быть семи пядей во лбу, а всё равно прослыть глупым человеком.

Очевидно, что русские классики любили это выражение и часто его использовали для описания людей, которые не отличались умственными способностями.

Синонимы

К выражению “семи пядей во лбу” можно подобрать такие синонимы со схожей стилистикой:

• умный-разумный;
• стоумовый;
• мозгляк;
• толковый парень;
• человек большого умы;
• острый ум;
• светлая голова;
• гений;
• человек с незаурядным умом и другие.

Чем можно заменить

Заменить сочетание “семи пядей во лбу” можно множеством других выражений, имеющих похожий смысл. Например, сочетанием “ума палата”. Это тоже фразеологизм. Он обозначает человека с хорошими умственными способностями и широким кругозором, но часто используется так же, как выражение “семи пядей во лбу” в ироничном контексте, обращаясь так к человеку, который на самом деле умом не блещет, а только делает вид, что много знает.

Также для замены можно использовать устойчивое сочетание “умная у тебя голова, да дураку досталась”. Это высказывание, ставшее крылатым, использовал Михаил Шолохов в своём романе “Тихий Дон”. Так главный герой Григорий Мелехов обращается к соседу, подчёркивая ироничное отношение к складу его ума.

Ещё одно устойчивое выражение, придуманное классиком, – “горе от ума”. Им тоже можно вполне заменить выражение “семи пядей во лбу”, так как у них похожий смысл. Выражение ввёл Александр Грибоедов, назвав так известную пьесу о ревизоре-самозванце, которого по ошибке сочли за настоящего чиновника. Сочетание “горе от ума” на самом деле показывает необъятную глупость аристократических слоёв в России.

Ошибки в использовании

Ошибочное употребление фразеологизма “семи пядей во лбу” – одна из грубых речевых ошибок. Так, нельзя его использовать, когда речь идёт о действительно умном и уважаемом человеке, так как оно имеет подчёркнуто ироничное значение.

Также нельзя искажать сочетание. Например, говорить “восьми пядей во лбу” или “семи пядей на затылке”. Фразеологизм нельзя изменять: менять его части, добавлять новые слова или, наоборот, удалять существующие. Это тоже речевая ошибка.

Значения других фразеологизмов