Архангельск

Архангельск – жемчужина Русского Севера, колыбель корабельного дела и главные морские ворота страны, до того как Петр Великий начал «рубить» окно в Европу на Балтике. История региона действительно самобытна, местами сурова, но в любом случае впечатляюща. При этом попасть сюда не так сложно, как может показаться сначала. У города налажено прямое воздушное и железнодорожное сообщение с обеими российскими столицами, что делает пресловутую северную романтику доступной даже для туриста с ограниченным бюджетом.

Видео: Архангельск с высоты

• Общая информация
• История Архангельска
• Климат. Лучшее время для поездки
• Достопримечательности Архангельска
• Храмовая архитектура
• Музеи Архангельска
• 7 вещей, которые нужно сделать в Архангельске
• Пляжный отдых
• Кафе и рестораны
• Шопинг
• Где остановиться
• Транспорт
• Как добраться

Общая информация

Город корабелов и белых ночей располагается в самом устье Северной Двины, растянувшись вдоль ее берегов на 35 км. Сегодняшний Архангельск – это история для тех, кто уже пресытился расслабленным шумным югом, но пока морально не готов на заполярный экстрим. Да, у архангельского климата мало общего со Средней полосой. Зато именно здесь можно отыскать ту самую русскую зиму из произведений литературных классиков – морозную, чистую, со скрипящим под ногами снегом и сверкающим солнцем над головой.

Добавляет привлекательности столице Поморья и ее возраст. Более чем 400 лет существования, конечно, не рекорд, но показатель того, что внушительную историческую базу город накопил. Ну а о визитах в Архангельск Петра I можно не упоминать. В каждый свой приезд государь придумывал для поморов все новые и новые «квесты» стратегического значения – то форт повелит заложить, то судоверфи построить. Понятно, что Архангельск от таких преобразований только выигрывал, хоть иногда и не разделял замыслов самодержца.

Улица Володарского Здание Архангельского областного Собрания депутатов Воскресенская улица

Исконные поморские традиции, кухня трескоедов (так именуют себя коренные архангелогородцы), масса атмосферных локаций, пропитанных духом петровских времен, и конечно, близость Белого моря – все эти архангельские «чудеса» полностью окупают потраченные на них время и финансы. А еще здесь все по-северному щедро, фактурно и от души. Если исторические памятники, то целыми улицами и деревнями. Если снег, то сугробами. Если гостеприимство, то полное сдержанного достоинства, но идущее от самого сердца.

Пешеходный проспект Чумбарова-Лучинского

История Архангельска

Начало поморской столице положил Михаило-Архангельский монастырь, построенный на мысе Пур-Наволок в устье Северной Двины. Первые упоминания о нем встречаются в письменных документах XV века. В 1553 году морской путь к северодвинским берегам разведали англичане, после чего у России завязалась оживленная торговля с Великобританией.

Официальной датой основания Архангельска считается 1584 год. Тогда по приказу Ивана Грозного у Двины возвели деревянный острог. Предполагалось, что фортификация перекроет подступы к государству шведам. С годами крепость разрослась и превратилась в полноценный портовый город, который к XV столетию стал основной «торговой площадкой» России.

Новодвинская крепость в 1711 г. Часть набережной с церковью Святой Троицы в 1826 году

Исторический факт: изначально Архангельск назывался Новохолмогоры, но в 1613 году был переименован в Архангельский город, поэтому местные жители предпочитают, чтобы их называли именно архангелогородцами.

В 1693 году в Архангельск прибыл главный российский реформатор – Петр I. Через два месяца своего пребывания в Поморье государь подписал указ о строительстве на Двине верфи, открыв новую веху в истории российского флота. Уже к 1729 году в Архангельске построили и спустили на воду более 700 кораблей.

В последующие столетия город пережил и период расцвета как центра лесопромышленности, и военную интервенцию 1918 года, и голод Великой Отечественной войны. Однако самые масштабные преобразования в облике поморской столицы произошли после визита Н. С. Хрущева. После него бывшие Новохолмогоры начали застраиваться современными типовыми зданиями и даже обзавелись собственной высоткой.

Памятник Петру I в Архангельске

Климат. Лучшее время для поездки

Архангельск – это одновременно ворота в Арктику и классический Русский Север с его продолжительными холодными зимами и быстротечным нежарким летом. В сочетании с повышенной влажностью, резкой сменой погоды и внезапными осадками это снижает туристическую привлекательность города. Впрочем, пугаются нордического характера родины корабелов только новички. Опытный турист в курсе, что не бывает неудачного времени для путешествий – бывает неправильная экипировка.

Если не знаете, когда лучше ехать в Архангельск, и не готовы рисковать собственным отпуском, делайте ставку на лето. Кстати, как и в Питере, тут можно познакомиться с таким явлением как белые ночи. Наблюдать их можно с середины мая по конец июля. На теплоходные прогулки по Двине тоже можно рассчитывать только в сезон летней навигации, не говоря о релаксе на северных пляжах и купании в Белом море.

Краснофлотский мост зимой Архангельск зимой

Зима в Архангельске – промежуток суровый, но по-своему красивый. Конечно, в 30-градусные морозы жажда экскурсионки быстро сходит на нет. Однако выход есть. Приезжайте в город с середины февраля или даже в марте. Снега в это время еще достаточно, но воздух уже начинает теплеть. Кроме того, в окрестностях Архангельска достаточно хорошо оборудованных лыжных трасс, где можно как следует оттянуться.

Осень и ранняя весна – общепризнанный низкий сезон, если такой термин вообще применим в отношении поморской столицы. Заморозки, отсутствие зелени, постоянно серое и моросящее небо не вдохновляют на прогулки, тем более на дальние поездки.

Достопримечательности Архангельска

Архангельск изначальный и сегодняшний существуют в одной временной плоскости, поэтому из-за стеклобетонных «коробок» и сталинского ампира здесь часто выглядывает деревянная архитектура. Самая напичканная достопримечательностями улица города – набережная Северной Двины с ее многочисленными монументами и печальным памятником тюленю. Во время голодных военных лет велась жестокая охота на морских млекопитающих. Здесь же можно отыскать статую Петра Великого – да-да, того самого с 500-рублевой купюры.

Памятник тюленю в Арханглельске Памятник Северным конвоям

Вторая по привлекательности для туристов зона – проспект Чумбарова-Лучинского или, как говорят поморы, Чумбаровка. Улица объявлена пешеходной неслучайно. На ней сосредоточено настолько невероятное количество старой архитектуры, что более или менее осмотреть сооружения можно только во время пешей экскурсии. Несколько лет назад на Чумбаровку стали свозить старинные деревянные особняки для привлечения туристов. Из-за этого у проспекта появилось альтернативное название – Архангельский Арбат. Самые известные и достойные внимания объекты:

• деревянный дом Ф. Г. Антонова 1890 г.;
• раскритикованная историками копия дома адвоката Н. В. Никольского;
• усадьба Ф. Г. Антонова, на этот раз кирпичная;
• лечебница, построенная в 1911 г.;
• дом лесопромышленника и благотворителя А. С. Чудинова (восстановленный);
• дом коммерческого собрания, он же Марфин дом (копия, оригинальное здание было снесено).

Помимо исторических сооружений, на Архангельском Арбате нашлось место для оригинальных скульптурных композиций. Здесь и памятник Сене Малине – персонажу, придуманному архангельским сказочником Степаном Писаховым, и скульптура самого Писахова. Есть также памятники русским женам, Козьме Пруткову, Б. В. Шергину.

Одна из самых старых улиц Архангельска – Троицкий проспект. Архитектурные достопримечательности этой части города:

• подворье Иоанно-Богословского монастыря;
• дом купца Ульяновского (перенесен на 33 м от первоначального местонахождения);
• обелиск Севера, изображающий помора с оленем;
• британский танк mk.v, установленный как символ победы СССР над интервенцией в годы Гражданской войны;
• здание соборного дома.

Казенные винные склады 1901 года постройки тоже можно отнести к памятникам Троицкого проспекта. Примечательно, что в годы Великой Отечественной на винных складах производили не только ликеро-водочную продукцию, но и делали коктейли Молотова. Дом на Троицком под номером 58 – это усадьба Карпова (1830-е годы), № 62 – дом Лемяхова (предположительно первая половина XIX столетия).

Параллельно Троицкому тянется проспект Ломоносова. На нем можно увидеть неукротимо ветшающий особняк Калинина. Когда-то местному купцу выдали разрешение на строительство здесь с условием, что здание будет нескучным. Насколько у владельца получилось выполнить требование властей – судите сами. Неподалеку можно найти бывшую Андреевскую богадельню. В XIX столетии здесь ухаживали за престарелыми и инвалидами. Богадельня была строго мужской. Сейчас в здании размещается местная филармония.

Здание Андреевской богадельни Особняк А.А. Плюснина Особняк Калинина

5 зданий Архангельска, мимо которых нельзя пройти

• Гостиный двор – старейшее сооружение города. В 1694 году сюда заходил сам Петр I, чтобы посмотреть, как ведут торговлю иностранные купцы.
• Морской речной вокзал (не работает). Именно сюда в годы Великой Отечественной приплывали американские суда, поставлявшие продовольствие по ленд-лизу.
• Особняк местного пивоваренного магната, купца Суркова.
• Здание проектных организаций, оно же единственная городская высотка, которую поморы с юмором окрестили «карандашом» и «шприцем в небо».
• Здание Архангельского молодежного театра.

К сведению: большинство исторических особняков Архангельска не пустует, как можно подумать. В них живут, работают, развлекаются и ждут в гости туристов. Например, в доме Лемяхова на Троицком проспекте давно расположилась аптека. Бывший архиерейский дом на улице Урицкого превратился в частную школу. А в здании духовной семинарии находится местный университет.

Храмовая архитектура

В Архангельск можно смело ехать с паломнической миссией – храмов и церквей в городе больше десятка. Часть из них новострои, как Успенская церковь, Троицкий и Михаило-Архангельский соборы. Но есть и по-настоящему старинные сооружения. Среди них – Свято-Ильинский кафедральный собор на городском кладбище и Храм Всех Святых на Вологодском.

Храм Успения Пресвятой Богородицы Михаило-Архангельский кафедральный собор

Очень нарядно выглядит Свято-Никольская церковь на городской набережной, построенная в начале XX столетия. Сооружение уникально тем, что, вопреки православным канонам, его алтарь обращен на юг. Намоленным местом, где неоднократно фиксировалось мироточение икон и необъяснимое свечение, считается деревянный храм Сергия Радонежского на Исакогорке. Интересно будет заглянуть и на подворье Соловецкого монастыря. Кстати, помолиться там тоже можно. На территории размещается Храм преподобных святых Зосимы, Савватия и Германа Соловецких.

В городе есть несколько культовых объектов, принадлежащих другим конфессиям. Среди них особенно выделяется кирха Святой Екатерины 1768 года постройки. Причина ее появления здесь проста: в XVIII столетии в Архангельске имелась своя «немецкая слобода». В какой-то момент иностранных торговцев в городе было даже больше, чем коренных купцов. А поскольку большинство голландцев и немцев исповедовало лютеранство, им была просто необходима собственная церковь. Что касается здания, то его строили в стиле барокко, но периодически переделывали. В итоге сегодняшний вариант напоминает аскетичную готику.

Кирха Святой Екатерины Свято-Никольская церковь

Музеи Архангельска

Музейные экспозиции в столице Поморья на любой вкус – крупные и маленькие, серьезные и не очень. Если нужно знать все о природе Архангельска и еще чуть-чуть о Михайло Ломоносове, приходите в Архангельский краеведческий музей. На осмотр полотен Шишкина, Айвазовского, Брюллова, а также других менее известных русских художников отправляйтесь в Музей изобразительных искусств. Кстати, учреждение располагается в историческом здании, известном как усадьба Е. К. Плотниковой, так что осмотр снаружи тоже обязателен.

Архангельский краеведческий музей Музей изобразительных искусств

В Северном морском музее будет интересно тем, кто неравнодушен к истории российского мореплавания и корабельному делу. Постарайтесь также попасть на временные выставки, которые тут время от времени организуют. Все они так или иначе связаны с морской тематикой. Можно посетить и Музей художественного освоения Арктики. Если интересуетесь искусством народов Севера и Скандинавии, полярными экспедициями, навигационным снаряжением и макетами кораблей, скучно не будет.

Поклонников мультфильма «Смех и горе у Бела моря» ждет Музей Писахова. Истории этого сказочника легли в основу популярных мультновелл. Что касается музейных экспозиций, то они откроют для вас Писахова-пейзажиста, бесконечно влюбленного в Русский Север и его природу.

Северный морской музей Архангельска Музей художника и сказочника С.Г. Писахова

Усадьба М. Т. Куницыной – это скорее музей быта, позволяющий понять, как жили потомки архангельских рыбопромышленников на заре XX столетия. Интерьер домика восстановленный, но очень уютный и фотогеничный. Почувствовать себя представителем архангельской аристократии можно в филиале Художественного музея под названием «Старинный особняк на Набережной». Помимо аутентичных интерьеров XVIII века, учреждение предлагает разнообразные выставки и мастер-классы. Например, до ноября 2023 года к осмотру доступна выставка «Чудо огненного письма», знакомящая посетителей с процессом создания финифти.

На привокзальной площади архангельского аэропорта есть Музей авиации Севера. Фишка экспозиции – вертолетная кабина-тренажер МИ-2. Сразу же проситесь у гида посидеть внутри! Ну и конечно, главная вишенка на туристическом торте – Музей-заповедник «Малые Карелы». Традиционные поморские избы, амбары, часовни и мельницы – все это было срублено из северного леса и бережно перевезено на территорию выставки под открытым небом. Среди экспонатов есть как постройки XVI века, так и более поздние образцы. Экспозиция деревянного зодчества находится всего в 25 км от центра города.

Дом усадьба Куницыной Музей авиации Севера

7 вещей, которые нужно сделать в Архангельске

• Купить билет на экскурсию на колесном ретро-пароходике «Николай Гоголь».
• Сходить в музей архангельского пряника и прикупить пару сладких экспонатов для родственников.
• Прокатиться с ветерком по Северодвинскому мосту, который объединяет в себе железнодорожные пути, автодорогу и пешеходную зону. Кстати, это самый северный разводной мост в мире.
• Съездить в деревню Куртяево за местной минералкой. Всего в селении бьет около 80 минеральных ключей, появившихся после пробуждения вулкана.
• Выбрать экотур по душе и умчаться по самым заповедным местам Поморья собирать северные ягоды, рыбачить и фотографировать нерп.
• Съездить на осмотр Новодвинской крепости – в бастион, заложенный самим Петром I.
• Отыскать на набережной Северной Двины трех кудесников – бронзовые фигурки-обереги, держащие в руках материальные символы Архангельской области – каргопольскую свистульку, алмаз и птицу счастья.

Пляжный отдых

Русский Север и пляжи не взаимоисключающие другу друга понятия. Конечно, рассчитывать на длительные плескания в Белом море и Северной Двине несколько самонадеянно. Но вернуться из отпуска с фирменным северным загаром получится легко. В самом Архангельске можно порелаксировать на центральном городском пляже. Также из комфортных зон для загара можно выделить берег Молодежного и Краснофлотского островов.

Обязателен к посещению остров Ягры с его почти мальдивским песком. Правда, до локации придется прокатиться, так как формально остров принадлежит территории Северодвинска.

Кафе и рестораны

Архангельск – это прежде всего рыбный промысел. Так что ищите гастролокации, где подают свежую семгу, ряпушку, селедку, треску. Если не удалось отведать легендарной питерской корюшки, восполните этот пробел в Поморье – там она тоже водится в изобилии. Обязательно найдите заведение, где подают архангельскую уху – у нее действительно совершенно особый вкус. Помимо рыбы, Архангельск – это еще разнообразная выпечка, поэтому ищите в булочных кулебяки, калитки, шаньги, тетерки и смело покупайте.

Интересный факт: благодаря заморским купцам, архангелогородцы попробовали кофе гораздо раньше Петра I. Правда, рецепт напитка интерпретировали на свой лад и стали варить его в самоваре. Способ получил название «кофе по-мезенски» от названия поморского городка Мезень, в музее которого его варят по сей день.

Самое стильное и дорогое заведение Архангельска – ресторан «Почтовая контора», располагающийся в историческом здании. Сюда – за современной авторской кухней, удобными диванами и приятным видом из старинных полукруглых окон. Фишка заведения – возможность бесплатно отправить открытку домой, как с настоящего почтамта. За аутентичным локальным меню лучше заглянуть в Roomi, «Боброфф», «Столицу Поморья».

Топ-5 блюд, которые стоит попробовать в Архангельске:

• рассольные лепешки;
• колбаски из оленины;
• северные пельмени с треской и творогом;
• капустные драники;
• суп с солониной и брусникой.

Фанаты пенного в Архангельске тоже не заскучают. Продукция местных и зарубежных пивоварен представлена в достаточном ассортименте. Обязательные остановки в рамках бир-тура: ресторан-пивоварня Braumeister (варят и продают свое), «Луда» (самая старая пивоварня города, имеющая несколько пабов), «Рыжий еж» (предлагают достойный крафт и неплохой сидр).

На кофе и пирожное заглядывайте в «1584» (находится в здании аэропорта Талаги), «1234» (просп. Чумбарова-Лучинского), «Иль Моторре» (ул. Воскресенская). Помимо того, в городе много небольших уютных пекарен, где можно отведать как поморские калитки, так и стандартные общерусские пирожки.

Шопинг

Везти из Архангельска нужно либо вкусное, либо полезное. К первому относятся травяные настойки, включая знаменитые «Ломоносовские бальзамы», варенье из северных ягод, копченая рыбка, соленые грибы. Ко второму – продукция Архангельского водорослевого комбината. БАДы с ламинарией, шоколад с ней же, косметика с фукусом, ламинариевые чипсы – все это свободно приобретается в торговых точках города либо онлайн. ТРК, где представлена продукция комбината, – «Европарк», «Титан Арена», «Терминал», «Макси».

Сладкоежкам стоит запастись местным ягодным мармеладом и расписными пряничными козульками. Ну а чтобы было чем все это запить, рекомендуем купить упаковку травяного чая архангельского производства. Из сувенирного разнообразия предпочтение лучше отдать поморским щепочным голубкам и каргопольским игрушкам – и аутентично, и финансово не затратно.

Расписные мезенские туески, разделочные доски, деревянные шкатулки и ларцы с северными орнаментами легко найдутся в магазине «Поморские штучки» и торговой точке при фабрике «Беломорские узоры» на улице Шубина. Мимо лавочек при краеведческих музеях тоже не проходим – в их ассортименте почти всегда найдется что-то необычное.

Если хочется выйти за рамки бюджетных покупок, рекомендуем рассмотреть украшения из кости, резьбой по которой в Архангельске занимаются с XVII века. Высший пилотаж – резные сувениры из Холмогор, выполненные из бивней мамонтов (ценник тоже соответствующий). Теплоту воспоминаний о поездке сберегут поморские (лешуконские) рукавички с затейливыми узорами. Если необходим настоящий хенд-мейд эксклюзив, советуем поездку в Новодвинск, где работает Музей варежки. В нем же можно прикупить связанные вручную рукавички-талисманы – «На удачу», «На продолжение рода», «На благополучие».

Где остановиться

Сервис уровня 4 звезды в Архангельске обещают отели Пур-Наволок, Botanica, Novotel. Стоимость одноместного стандарта колеблется в пределах 5000-7000 ₽. В «трешках» вроде Двины и Артелекома путешественнику-одиночке предложат разместиться за 2500 ₽ в сутки. Как альтернативу гостиницам можно рассмотреть вариант посуточной аренды квартир. Селиться лучше поближе к центру города – здесь и спокойнее, и до достопримечательностей пара шагов.

Если невыносимо тянет к природе и экожилью, добро пожаловать в туристический комплекс Малые Корелы. Жить, правда, придется в 25 км от столицы Поморья, но при необходимости расстояние легко преодолевается на личном авто или автобусах (маршрут № 104). Вообще окрестности Архангельска богаты на базы отдыха. Так что если в тур по Русскому Северу планируется включить сбор ягод, рыбалку и катание на лыжах, останавливаться лучше за городом. Аренда домика на группу человек в будние дни обойдется в районе 6000 ₽. С пятницы по воскресенье действует спецтариф – на треть, а иногда и в два раза дороже.

В ситуациях, когда экономию нужно включить на максимум, выручат архангельские хостелы. Правда, перед заселением лучше промониторить отзывы в Сети о персонале и техническом оснащении номеров. Как показывает опыт отдельных тревел-блогеров, не все жилье эконом-класса соответствует заявленному уровню. Тройка хостелов-лидеров, пользующаяся неплохой репутацией у туристов: Docker House (Маймаксанское шоссе), Белое море (ул. Самойло), Минирум (ул. Воскресенская).

Архангельська область

Архангельська область. Архангельський обласний краєзнавчий музей, експозиція присвячена системі виправно-трудових установ НКВС на території області кін. 1930-х – поч. 1940-х.

Арха́нгельська о́бласть (рос. Архангельская область ) — суб’єкт Російської Федерації. Входить до складу Північно-Західного федерального округу.

Зміст

• 1 Географічне положення
• 2 Адміністративний поділ
• 3 Історична довідка
• 4 Природа
  • 4.1 Рельєф і корисні копалини
  • 4.2 Ґрунти
  • 4.3 Річки і озера
  • 4.4 Клімат
  • 4.5 Рослинний і тваринний світ
  • 6.1 Промисловість
  • 6.2 Сільське господарство
  • 6.3 Сфера послуг
  • 6.4 Транспорт
  • 7.1 Наука і освіта
  • 7.2 Культура і мистецтво
  • 7.3 Спорт

  Географічне положення

  Архангельська область розташована на півночі європейської частини Росії. Материковою частиною межує на півночі з Мурманською областю (через Біле море), на півдні — з Вологодською областю та Кіровською областю, на сході та північному сході — з Комі, на південному сході — з Тюменською областю, на заході — з Карелією; острівною частиною межує на сході із Красноярським краєм (через Карське море).

  Омивається Білим, Карським і Печорським морями, Баренцовим морем.

  Адміністративний поділ

  Архангельська область включає острови Північного Льодовитого океану: Нову Землю, Землю Франца-Йосифа, Соловецькі острови та інші. До складу області також входить Ненецький автономний округ, що є самостійним суб’єктом Російської Федерації.

  Загальний адміністративно-територіальний поділ — 20 районів, 8 міських округів, 21 міське й 175 сільських поселень.

  Адміністративний центр — м. Архангельськ.

  Загальна територія — 589,9 тис. км², без Ненецького автономного округу — 413,1 тис. км². Берегова лінія — 3 тис. км.

  Історична довідка

  На території сучасної Архангельської області виявлено кілька стоянок доби палеоліту, найдавніші з яких датовано 14 тис. до н. е., стоянки й могильники часів мезоліту, окремі знахідки палеолітичних, мезолітичних і неолітичних знарядь. Неоліт представлено пам’ятками печоро-двінської та каргопольської археологічних культур. Пізньокаргопольську культуру доби енеоліту (середина 1 тис. до н. е. — середина 1 тис. н. е.) пов’язують із предками сучасних саамів.

  Упродовж 1 тис. н. е. територію заселили фіно-угорські племена. Перші давньоруські поселення з’явилися в 10–11 ст. Активна міграція населення на північ із другої половини 13 ст. пов’язана з монголо-татарською навалою.

  Після приєднання Новгородської землі до Московського царства територія Архангельської області також потрапила під владу останнього (15 ст.). Відтоді почалося використання морського шляху через її територію для торгових і дипломатичних контактів Московського царства із Західною Європою. У цей період центром регіону було м. Холмогори (тепер село).

  Засноване 1584 м. Новохолмогори перейменовано на м. Архангельськ 1613. Його роль як порту постійно зростала, і наприкінці 17 ст. він забезпечував близько 70–80 % обсягу зовнішньої торгівлі Московського царства.

  1669–1676 Соловецький монастир був одним із центрів спротиву старообрядців (див. Старообрядництво) реформі патріарха Никона.

  Після запровадження адміністративної реформи 1708 більшість території сучасної Архангельської області увійшла до складу Архангелогородської губернії з центром у м. Архангельську, частина земель — до Інгерманландської губернії (з 1710 — Санкт-Петербурзька). 1780 Архангелогородську губернію скасовано, її території стали частиною Вологодського намісництва. 1784 виділено Архангельське намісництво, яке 1796 перетворено на однойменну губернію.

  У 18 ст., після заснування м. Санкт-Петербурга, торгівлю в м. Архангельську обмежено, значення порту зменшилося. Під час Кримської війни 1853–1856 англійський флот блокував виходи з Білого моря і захопив кілька кораблів, однак повномасштабних бойових дій не було.

  Під час Першої світової війни Архангельськ був основним каналом військового постачання з країн Антанти до Російської імперії. Після Жовтневого перевороту 1917 та початку Громадянської війни в Росії 1917–1922 територія Архангельської області була одним із театрів бойових дій проти Червоної армії. 1918–1920 на цих землях існувало державне утворення Північна область із центром у м. Архангельську, яке сформувало власний Тимчасовий уряд; згодом приєднано до РСФРР. 1929 Архангельську губернію та кілька сусідніх адміністративно-територіальних одиниць об’єднано в Північний край. 1936 Північний край розділено на Північну область із центром в м. Архангельську й Комі АРСР (тепер Комі).

  Архангельську область утворено 1937, затверджено 1938. У її складі залишився заснований 1929 Ненецький національний округ (тепер Ненецький автономний округ).

  Під час Другої світової війни порт Архангельська був одним з основних каналів поставок за ленд-лізом від США. Після війни активізувалася промисловість, створено стратегічні військові об’єкти, серед яких, зокрема, ядерний полігон (1954) і космодром Плесецьк (1966).

  Від 1992 Архангельська область і Ненецький автономний округ мають статус суб’єктів Російської Федерації.

  Природа

  Рельєф і корисні копалини

  Архангельська область розташована на півночі Східноєвропейської рівнини. Загалом переважають рівнини. У центрі і на північному сході — кряж Вітряний пояс, Тіманський кряж, хребет Пай-Хой. На території Ненецького автономного округу, між Тіманським кряжем і Уралом, простягається Печорська низовина. Частково розвинений карст. Поширені ерозійні та карстові процеси.

  Найвища точка Архангельської області — Четласький Камінь (471 м).

  Корисні копалини переважно осадового походження. В Архангельському алмазоносному районі, який є другим у країні за запасами (після Якутії), розташовані єдині на території Європи родовища алмазів. Є родовища бокситів, запаси вапняків, глин, свинцю, цинку, титану, золота, піску, граніту, базальту, гіпсу тощо. У Ненецькому автономному окрузі є значні родовища паливних корисних копалин — нафти, газу, вугілля кам’яного.

  Ґрунти

  Ґрунти переважно підзолисті, болотні, перехідні. У тундрі й лісотундрі — тундрові ґрунти.

  Річки і озера

  Архангельська область має густу мережу річок і озер. Серед найбільших річок — Північна Двіна, Онега, Мезень, Печора (усі належать до басейну Північного Льодовитого океану). Загальна довжина всіх річок в області — 275 тис. км.

  Найбільші озера: Лача (площа — 334 км 2 ), Кожозеро (97,4 км 2 ), Кенозеро (68,6 км 2 ), Ундозеро (44,7 км 2 ).

  Клімат

  Клімат здебільшого помірно-континентальний; на північному сході — субарктичний, поширена багаторічна мерзлота; на Північному острові та Землі Франца-Йосифа — арктичний. Зазвичай літо коротке й прохолодне, зима тривала й холодна.

  Середня температура січня — від –12 °C на півдні до –18 °C на півночі області. Середня температура липня — від +16 °С на півдні до +10 °C на півночі. Кількість опадів на рік — 300–600 мм.

  Рослинний і тваринний світ

  Майже вся область вкрита тайгою: переважають темнохвойні ліси, у яких лісотвірними породами є сосна і ялина, серед інших найбільш поширених видів — ялиця, модрина, липа, берези, клени, вільхи, тополі тощо. Великі площі посеред тайги вкриті болотами, заболоченими лісами. У заплавах річок є луки.

  Флора Архангельської області налічує 1 098 видів судинних рослин (без Ненецького автономного округу). Зональна рослинність із півночі на південь представлена лісотундрою, північнотайговими й середньотайговими лісами. Ялинники довгомохові і ялинники сфагнові розвинені в північній тайзі на заболочених ґрунтах; ялинові ліси чорницеві з чорницею, лохиною, березою карликовою є на північному сході. На території також поширені ялинові ліси зеленомохові на важких і перезволожених ґрунтах, ялинові ліси брусницеві на супісках і сухих піщаних ґрунтах, ялинники лишайниково-вересові на кам’янистих ґрунтах із переважанням вересу звичайного й водянки чорної та інші. Серед лучних видів представлені численні види осок, конюшини, пирію, лисохвоста тощо. Болотні види, що зростають переважно на торфовищах: журавлина, брусниця, ожина. До Червоної книги Архангельської області занесені 11 видів орхідних, деякі папоротеподібні, мохи, плауни, ялиця сибірська, латаття біле тощо.

  Фауна Архангельської області різноманітна, лише хребетних тварин налічується понад 500 видів: 298 видів птахів, 144 — риб, 83 — ссавців, 6 — плазунів, 5 — земноводних. Поширені синиці, снігурі, дятли, орябки, глушець, тетерук та інші. У лісах мешкають ведмеді, лосі, рись, вовк (див. Пес), лисиці, зайці, вивірки, куниці, бобри тощо. Серед арктичних ссавців представлені ведмідь білий, північний олень, тюлень гренландський, тюлень кільчастий, морж, морський заєць. До Червоної книги Архангельської області занесені орлан-білохвіст, беркут, журавель сірий, гагара білодзьоба, кречет. Моря і озера населяють навага, корюшка, сьомга, горбуша, камбала, оселедцеві.

  Природно-заповідний фонд Архангельської області становить понад 100 охоронних природних територій федерального, регіонального й місцевого значень. Виділені, зокрема, Кенозерський національний парк (площа — 140,2 тис. га; заснований 1991), Водлозерський національний парк (337,6 тис. га; заснований 1991), національні парки «Руська Арктика» (8,8 млн га; заснований 2009) і «Онезьке Помор’я» (201,6 тис. га; заснований 2013).

  Населення

  Загальна кількість населення (2020, оцінка) — 1 млн 136 тис. осіб, густота — 1,9 особи/км 2 .

  Склад населення за етнічними групами (2010, перепис): росіяни (93,6 %), українці (1,4 %), ненці (0,7 %), комі (0,4 %), азербайджанці (0,2 %), татари (0,2 %), чуваші (0,1 %) та інші.

  У релігійній структурі (2003, опитування) переважають православні (57,9 %). За віковими групами (2020, оцінка): до 14 років — 17,9 % осіб, 15–64 років — 66,8 % осіб, 65 років і більше — 15,3 % осіб.

  За статевими групами: жінки (53,2 %), чоловіки (46,8 %).

  Рівень урбанізації — 78,6 %. Найбільші міста: Архангельськ (347 тис. осіб), Сєвєродвінськ (182 тис. осіб), Котлас (62 тис. осіб). Коефіцієнт природного зменшення населення в області становить -4,0 ‰.

  Господарство

  Промисловість

  Архангельська область є одним із важливих промислових регіонів Російської Федерації. Частка промисловості в структурі ВРП (2018, оцінка) становить 35,4 %. Розвинені лісова, деревообробна, целюлозна, паперова, рибна галузі, машинобудування. Основні підприємства: верфі в містах Архангельську та Сєвєродвінську, целюлозно-паперові комбінати в містах Коряжмі та Новодвінську, завод із видобування бокситів у м. Сєвєроонежську.

  Сільське господарство

  Частка сільського, лісового господарства, полювання, рибальства в структурі ВРП становить 5,7 %.

  Загальна площа сільськогосподарських угідь на 2018 — 753 тис. га. Основні культури — картопля й овочі.

  Скотарство й рослинництво через холодний клімат можливі лише в долинах річок. Традиційний промисел поморських поселень — рибальство.

  Провідна галузь тваринництва — м’ясо-молочне скотарство. Розводять свиней, овець, кіз, птахів, хутрових тварин. На півночі поширене оленярство.

  Сфера послуг

  Однією з чільних галузей економіки є торгівля, що у структурі ВРП сягає 10,2 %.

  Діють заклади громадського харчування, а також підприємства, що спеціалізуються на фінансах, страхуванні, логістиці, операціях із нерухомим майном.

  Розвинений туризм: на 2019 функціонують понад 160 туристичних фірм, є понад 130 готелів.

  Транспорт

  Авіаперевезення забезпечує міжнародний аеропорт Талаги імені Ф. Абрамова в м. Архангельську (заснований 1963; кількість пасажирів за 2018 — близько 943 тис. осіб). Наявні також аеропорти в містах Нар’ян-Мару й Котласі.

  Довжина залізниць — 1 767 км, автомобільних доріг із твердим покриттям — 12,4 тис. км, водних шляхів — 3 824 км.

  Найбільші морські і річкові порти: Архангельськ, Онега, Мезень, Котлас. Головною автомобільною дорогою федерального значення є Архангельськ — Москва.

  Наука, освіта, культура

  Наука і освіта

  Діє Федеральний дослідний центр комплексного вивчення Арктики імені Н. П. Лаверова Уральського відділення Російської академії наук (заснований 2001, реорганізований 2015), до якого належать Інститут комплексних досліджень Арктики, Інститут екологічних проблем Півночі та інші. Наявні Північно-Західне відділення Інституту океанології Російської академії наук, низка галузевих науково-дослідних інститутів.

  Станом на 2018 в Архангельській області діють понад 350 загальноосвітніх шкіл, де навчаються більш як 120 тис. осіб. Серед державних закладів вищої освіти — Північний (Арктичний) федеральний університет імені М. В. Ломоносова (заснований 2010), Північний державний медичний університет (заснований 1932; обидва в м. Архангельську). До недержавних закладів належать Інститут управління (заснований 1996), Північний інститут підприємництва (заснований 1993; обидва в м. Архангельську). Представлені також філіали інших університетів.

  Культура і мистецтво

  В Архангельській області понад 450 бібліотек, найбільшою є обласна наукова бібліотека імені М. О. Добролюбова (заснована 1833; м. Архангельськ).

  Працюють Соловецький державний історично-архітектурний і природний музей-заповідник (заснований 1967; селище Соловецький), державне музейне об’єднання «Художня культура Російської Півночі» (засновано 1960; м. Архангельськ), а також музеї: Архангельський краєзнавчий (заснований 1837), літературний (заснований 1992), Північний морський (заснований у 1970-х; усі — у м. Архангельську) тощо.

  Діють 5 професійних театрів, найстаріший із них — Архангельський театр драми імені М. В. Ломоносова (заснований 1932; м. Архангельськ), 4 концертні організації.

  Від 1992 Історико-культурний ансамбль Соловецьких островів є об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

  У містах Каргополі, Сольвичегодську збереглися взірці північного дерев’яного й кам’яного зодчества 16–19 ст. (переважно культові споруди).

  Зберігають культурне значення давні народні промисли: вироби з деревини (іграшки, кошики, берестяні короби, козубки); народні розписи (4 основні види — пермогорський, борецький, ракульський, мезенський); холмогорське кістяне різьблення; розписні глиняні іграшки (найвідоміша — каргопольська). У м. Каргополі щорічно (з 2005) проводиться всеросійський фестиваль дзвонової музики «Кришталеві дзвони».

  Спорт

  В Архангельській області розвиваються американський футбол, волейбол, ковзанярський спорт, лижні перегони, легка атлетика, теніс настільний, плавання, хокей з м’ячем, флорбол, тхеквондо та інші види спорту.

  Міста обласного значення мають багато об’єктів спортивної інфраструктури. Усього в області понад 650 спортивних залів.

  У м. Архангельську розташовані Палац спорту, басейни для плавання, стадіони, зокрема є багатофункціональна спортивна споруда «Труд», що може вмістити 10 тис. глядачів. Тут відбувався чемпіонат світу з хокею із м’ячем (1965, 1999, 2003).

  Додатково

  У багатьох містах і селищах області діють (переважно без реєстрації) громади старообрядців [Російської православної старообрядницької церкви (Білокриницької ієрархії), безпоповців поморської згоди].

  За часів СРСР на території Соловецького монастиря діяв перший в країні табір особливого призначення.

  Література

  1. Шмидт В. М. Флора Архангельской области. Санкт-Петербург : Санкт-Петербургский государственный университет, 2005. 346 с.
  2. Васёв В. Н. Двинская земля: шаги времени. Вологда : [б. в.], 2011. 496 с.
  3. Состояние и охрана окружающей среды Архангельской области за 2010 год / Отв. ред. А. В. Чулков. Архангельск : КИРА, 2011. 256 с.
  4. Лопатина Я. В. Актуальные проблемы качества жизни и социальные ожидания населения Архангельской области // Человеческий капитал. 2012. № 3 (39). С. 89–93.
  5. Архангельская область в цифрах. 2014: краткий статистический сборник / Ред. кол.: И. Н. Козакова, И. А. Вешнякова, Г. М. Катышева и др. Архангельск : Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Архангельской области, 2015. 232 с.
  6. Коряков А. Г., Руденко Л. Г., Тумин В. М. Экономика прибрежных зон и морских акваторий: Архангельская область. Москва : Инфра-М, 2017. 276 с.

  Автор ВУЕ

  Покликання на цю статтю: Архангельська область // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Архангельська область (дата звернення: 25.02.2024).

  Статус гасла: Оприлюднено
  Оприлюднено: 06.11.2020

  Важливо!

  Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

  Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

  Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

  Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

  ✅Моря і океани, що омивають береги Норвегії

  Норвегія займає всю західну частину Скандинавського півострова і відрізняється унікальним розташуванням на берегах відразу трьох морів.

  На південь від неї простягається Північне море, яке входить в басейн Атлантики. З північного сходу країну омиває Баренцове море, а з північного заходу – Норвезьке, обидва належать до басейну Північного Льодовитого океану.

  Узбережжя Баренцевого моря

  Баренцове море є окраїнним для Північного Льодовитого океану і відрізняється тим, що біля берегів Норвегії ніколи не покривається льодом. Причина тому – тепла Північноатлантична течія, яка є продовженням Гольфстріму. Завдяки його водам середня температура повітря на узбережжі становить близько + 9 °C влітку і -2 °C взимку.

  Берегова лінія норвезької частини Баренцевого моря переважно фіордова, зі скелястими і високими берегами. Уздовж усього узбережжя знаходиться багато заток, які глибоко вдаються в материкову частину. Найбільші з них:

  • Порсангер-фіорд – омиває узбережжя губернії Фіннмарк, знаходиться між півостровами Сверхольт і Порсангер. Загальна довжина затоки-120 км. По берегах розташовано багато населених пунктів, в тому числі однойменна комуна з населенням близько 4 тис. осіб.
  • Варангер-фіорд – найсхідніший з норвезьких фіордів, розміщується між півостровами Варангер і Рибачий. Вдається в сушу на 90 км. На берегах розташовуються рибальські селища і два порти – Варде і Вадсе.
  • Лаксе-фіорд – затока в комуні Лебесбю, розташований між півостровами Нордкін і Сверхольт. Врізається в сушу на глибину 70 км. Узбережжя є малозаселеним, на берегах знаходяться тільки два великих села – Бренна і Вейднес.

  Береги Північного моря

  Північне море омиває південну частину Норвегії – від території Національного парку Ітре-Гвалер на сході до фюльке Ругаланн на заході. Воно відноситься до шельфового моря Атлантичного океану і має невеликі глибини в середньому до 100 метрів. Як і у випадку з Баренцевим морем, узбережжя відрізняється міцною лінією, з великою кількістю вузьких і довгих півостровів, між якими простягаються фіорди.

  Найбільшим на Північному морі є Осло-фьорд, який тягнеться на відстань 102 км. На всьому протязі від нього відділяється ще кілька дрібніших заток, в тому числі Драмменс-фьорд довжиною 30 км.

  На берегах Осло-фьорда проживає близько 1,6 млн осіб. На його північному узбережжі простягається головне місто країни-Осло, а вихід із затоки на півдні вінчають два маяки – Фердерка і Торнбьорнскьер.

  Значна частина південного узбережжя Норвегії омивається не самим Північним морем, а водами протоку Скагеррак, який відокремлює Скандинавський півострів від Ютландії. У протоці ведеться інтенсивний вилов риби. Всього в його водах мешкає близько 2000 видів морських жителів, в тому числі ендемічна тріска Скагеррака.

  Берегова лінія Норвезького моря

  Узбережжя Норвезького моря – найдовше в Норвегії. Берегова лінія починається в фюльке Ругаланн і проходить уздовж всього західного берега Скандинавського півострова до провінції Тромс-ог-Фіннмарк.

  Як говорилося вище, море відноситься до Північного Льодовитого океану. Його береги сильно порізані і, як і решта країни, рясніють довгими фіордами. До найбільших заток на норвезькому морі відносяться:

  Всі фіорди Норвезького моря густо заселені. Уздовж берегів прокладені дороги, які часто використовуються для туристичних цілей. Завдяки Гольфстріму прибережні води багаті тріскою і оселедцем, яка піддається промисловому видобутку.

  Уздовж узбережжя знаходяться великі порти – Тромсе, Нарвік, Тронхейм. Вони відіграють важливу роль в економіці держави, оскільки через них проходять основні торгові шляхи сполучення з іншими країнами.

  Поряд з трьома основними морями, Норвегію омиває ще ряд водойм. У володінні держави знаходиться кілька островів, які розташовані на великій відстані від основних Норвезьких територій. Так, острів Ян-Майен омивається Гренландським морем, а Острів Буве розташований в південній частині Атлантичного океану.